(ДОДАТКОВА)
10 липня 2024 року місто Київ
справа № 759/29016/21
провадження №22-з/824/703/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Височанської Н.В..,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Климова Олексія Юрійовича про ухвалення додаткового рішення,-
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 27 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ "Желань", ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Фролова О.О., приватний нотаріус КМНО Черниш М.О., Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), ОСОБА_4 про визнання незаконною державної реєстрації права власності, визнання майнових прав та витребування з чужого незаконного володіння.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 7 червня 2023 року, описки в якому виправлені ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 26 червня 2023 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з наданням правової допомоги при розгляді цивільної справи, що становить 150000 грн. та поштові витрати у розмірі 165 грн., а всього 150165 грн.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням та додатковим рішенням, представник ОСОБА_2 адвокат Вихрицький Р.П. подав апеляційні скарги.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Вихрицьким Р.П., на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 27 квітня 2023 року залишено без задоволення, а рішення суду залишено без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Вихрицьким Р.П., на додаткове рішення Святошинського районного суду м.Києва від 7 червня 2023 року задоволено частково.
Додаткове рішення Святошинського районного суду м.Києва від 7 червня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 поштових витрат скасовано.
Додаткове рішення Святошинського районного суду м.Києва від 7 червня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу змінено, зменшено суму з 150 000 грн. до 20 000 грн.
25 березня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Климов О.Ю. через засоби поштового зв'язку подав заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 витрати ОСОБА_1 пов'язані з наданням правової допомоги при розгляді справи у розмірі 132 506,40 грн., з яких 288 грн. поштові витрати.
25 червня 2024 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Вихрицький Р.П. подав до суду заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, що заявлені представником ОСОБА_1 - адвокатом Климовим О.Ю. Заявлена сума витрат є відверто завищеною та не відповідає обсягу вчинення юридичних дій адвокатом відповідача по цій справі.
В порушення положень ч.8 ст. 141 ЦПК України докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, не подавалися представником відповідачки до закінчення судових дебатів у справі. Також до закінчення судових дебатів у справі не була зроблена відповідна заява про подачу таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Вказує, що такий спосіб визначення вартості за підготовку процесуальних документів (в залежності від кількості аркушів) не погоджувався сторонами у прейскуранті цін на адвокатські послуги, який є додатком до договору про надання правової допомоги, а отже є непідтвердженим та необґрунтованим.
Вартість участі у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції в розмірі 9000 грн. є явно завищеною.
Визначена представником відповідача сума гонорару в розмірі 894 654 грн. жодним чином не обґрунтована щодо її розміру та пов'язаності її з розглядом даної справи.
Виходячи з правовою позиції відповідача та предмету спору у даній справі, підготовка цієї справи адвокатом та надання правової допомоги відповідачу не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи, а тому заявлена сума до стягнення - є абсолютно неспівмірною з обставинами справи, предметом спору, складністю справи та вчиненими діями сторони відповідача.
Вважає, що відповідач за допомогою чинного процесуального механізму відшкодування витрат на правову допомогу намагається безпідставно стягнути з позивача завищені та нічим не обґрунтовані суми витрат на правову допомогу, тобто фактично неправомірно збагатитись за рахунок іншої сторони, що свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами.
Заявлений до стягнення розмір витрат на оплату правової допомоги адвоката по даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та витраченого часу, а стягнення адвокатських витрат у зазначеній відповідачем сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості та буде становити надмірний невиправданий тягар для позивача.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Вихрицький Р.П. просив відмовити у задоволені заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Климова О.Ю.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Климов О.Ю. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, шляхом направлення судового повідомлення на електронну пошту, інформація щодо якої міститься в матеріалах справи, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду від 31 травня 2024 року (том №3 а.с. 212), про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у його відсутність відповідно до вимог ч.4 ст.270 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Статтею 29 Закону України «Про адвокатуру» визначено, що дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням. Договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов'язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об'єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язаний (зобов'язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов'язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 3 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Так, відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 6 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.
На виконання ч.8 ст. 141 ЦПК України, представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Климов О.Ю. зробив відповідну заяву, у тексті відзиву на апеляційну скаргу зазначив, що докази на підтвердження судових витрат, які ОСОБА_1 сплатила або має сплатити у зв'язку з наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції, будуть надані протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Постанова Київського апеляційного суду прийнята 20 березня 2024 року, а протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, 25 березня 2024 року через засоби поштового зв'язку представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Климовим О.Ю. подані відповідні докази судових витрат відповідача.
Як убачається з матеріалів справи інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції представляв адвокат Климов О.Ю, з яким 27 травня 2022 року був укладений договір. Договором передбачено, що клієнт зобов'язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк згідно умов цього договору; відшкодувати адвокату витрати, пов'язані з підготовкою та веденням справи, згідно прейскуранта цін на адвокатські послуги, які не включені до складу гонорару. Гонорар адвоката визначається сторонами за домовленістю, визначеною в додатку до цього договору та який є конфіденційним.
У прейскуранті цін на адвокатські послуги, який є додатком № 1 до договору від 27 травня 2022 року, зазначена вартість послуг, в тому числі передбачено, що у разі отримання позитивного рішення суду на користь клієнта адвокату сплачується гонорар успіху в сумі 10% від суми, яка буде задоволена судом.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представник відповідача надав прейскурант цін на адвокатські послуги пов'язані з наданням правової допомоги ОСОБА_1 у справі №759/29061/21 на підставі договору про надання правової допомоги від 27 травня 2022 року, акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 22 березня 2024 року, чеки про відправлення поштової кореспонденції іншим учасникам справи.
У клопотанні про зменшення витрат на правову допомогу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Вихрицький Р.П. зазначив про необґрунтованість вартості наданих адвокатом відповідачу послуг на професійну правничу допомогу. Заявлений до стягнення розмір витрат на оплату правової допомоги адвоката по даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та витраченого часу.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Враховуючи те, що правова позиція сторони відповідача у справі у суді першої та апеляційної інстанції не змінювалась, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулюють спір у справі та документи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовувала вимоги та інші обставини, а також приймаючи до уваги клопотання представника представник позивача ОСОБА_2 - адвоката Вихрицького Р.П. про зменшення витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що відшкодування заявлених представником відповідача витрат у розмірі обумовленого сторонами угодою є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.
Крім цього, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 132 506,40 грн. за складання відзивів на апеляційні скарги (з розрахунку 1 аркуш - 1000 грн.) , тривалість участі в 4-х судових засіданнях в суді апеляційної інстанції, два з яких не відбулись (розгляд справи був відкладений), складання клопотання про стягнення судових витрат (невеликого обсягу та наповнення змісту), не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва.
Крім цього, при розгляді клопотання в частині стягнення додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), де вирішувалося питання обов'язковості для суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Водночас угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (пункт 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з урахуванням практики Європейського суду з прав людини не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Климов О.Ю. заявив до стягнення з позивачки ОСОБА_2 89 465,40 грн., визначивши цю суму як гонорар успіху.
Разом з тим, умовами договору від 27 травня 2022 року, укладеним між ОСОБА_5 та адвокатом Климовим О.Ю., сплата «гонорару успіху» не передбачена.
Поштові витрати, заявлені представником відповідача до стягнення з позивачки в сумі 288 грн., не входять до витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів вважає, що з огляду на подані представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Климовим О.Ю. процесуальні документи, доказове наповнення матеріалів справи та їх об'єм, враховуючи складність справи та виконані роботи, тривалість судових засідань в суді апеляційної інстанції, критерії обґрунтованості та пропорційності витрат відповідача до предмету спору (ч.3 ст. 141 ЦПК України), критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, принципів співмірності та розумності судових витрат, а також приймаючи до уваги клопотання представника позивачки ОСОБА_2 - адвоката Вихрицького Р.П. про зменшення витрат на правову допомогу, обґрунтованими та справедливими є витрати відповідача на правничу допомогу у розмірі 5000 грн..
Керуючись ст. ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 5000 гривень.
Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена 18 липня 2024 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус