справа № 754/3829/24
провадження № 22-ц/824/10818/2024
09 липня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Халепчук Д. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Аветисяна Роберта Миколайовича на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року в складі судді Галась І. А.,
встановив:
13.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила суд: встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_3 в період з січня 2008 року по день смерті ОСОБА_3 , а саме 17 квітня 2021 року ; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на частку цієї квартири.
13.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити державному нотаріусу Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Васильєвій О. В. видавати свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , по спадковій справі №574/2021.
Зазначала, що проживала з ОСОБА_3 з січня 2008 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Під час спільного проживання вони з чоловіком придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченого 27 лютого 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кабалією І. В. Квартира оформлена на ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
04 червня 2021 року Одинадцята київська державна нотаріальна контора на підставі заяви ОСОБА_2 , яка є донькою померлого, відкрила спадкову справу №574/2021 до майна ОСОБА_3
07 жовтня 2021 року вона також звернулась з заявою про прийняття спадщини.
Постановою державного нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Васильєвої О. В. від 20 жовтня 2021 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують родинні чи інші відносини між нею та спадкодавцем.
Зазначила, що між нею та відповідач виник спір щодо спадкового майна ОСОБА_3 . Отримавши свідоцтво про право на спадщину відповідач може відчужити її на користь інших осіб. Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року про відкриття провадження в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
01.04.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Аветисян Р. М. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким вжити заходи забезпечення позову.
Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими та невідповідність висновків суду обставинами справи.
Зазначив, що ОСОБА_1 належним чином обґрунтувала необхідність забезпечення позову у визначений нею спосіб, з огляду на реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Отримавши право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ОСОБА_2 буде мати можливість відчужити її на користь інших осіб.
Враховуючи те, що між сторонами виник спір щодо вказаної квартири, є підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Вказаний захід вид забезпечення є співмірним із заявленими вимогами.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Посилається на те, що в апеляційній скарзі не зазначено, в чому полягає неправильність чи невідповідність закону оскаржувана ухвала суду.
Крім того, в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №756/191/22 за позовом ОСОБА_1 до неї про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем четвертої черги та про зміну черговості одержання права на спадкування. У задоволенні вказаного позову було відмовлено. На даний час у вказаній справі відкрито апеляційне провадження. Нотаріус, яка була залучена до участі в даній справі, зупинила видачу свідоцтв по спадковій справі №574/2021.
За таких підстав вважає, що відсутні будь-які правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки державним нотаріусом вже зупинено видачу свідоцтв про право на спадщину.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Аветисян Р. М. апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції лише зазначив про те, з урахуванням обраного заявником способу забезпечення та характеру вимог, вимог діючого законодавства підстави для задоволення заяви відсутні.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Відповідно до статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19).
Обов'язок доведення обставин, які б указували на необхідність вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача для забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, покладено на позивача відповідно до статті 81 ЦПК України, а оцінка доказів, наданих позивачем, є компетенцією суду.
Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач, отримавши свідоцтво про право на спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , до складу якої входить майно, яке було набуто під час проживання спадкодавця разом з нею однією сім'єю без реєстрації шлюбу, може розпорядитися цим майном. Тому невжиття заходів забезпечення може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
З огляду на те, що між сторонами дійсно виник спір з приводу належності спадкового майна, враховуючи фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки існує обґрунтоване припущення невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про забезпечення позову.
Заявником належним чином обґрунтовано існування об'єктивних ризиків невиконання чи утруднення виконання у майбутньому можливого рішення суду у цій справі.
Обраний заявником захід забезпечення позову є видом забезпечення позову, передбаченим статтею 150 ЦПК України, і відповідає предмету позову та, водночас, вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до завершення розгляду справи.
Доводи відповідача про те, що в провадженні суду перебуває справа між цими сторонами, предметом спору в якій було зміна спадкування та визнання за заявницею право на спадщину, а також зупинення нотаріусом видачу свідоцтв про право на спадщину не може слугувати підставою для відмови в забезпечення позову в даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частини або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що постановлена ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права внаслідок неповного дослідження обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для її скасування в оскаржуваній частині та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аветисяна Роберта Миколайовича задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2024 року в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову скасувати.
Постановити в цій частині нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити державному нотаріусу Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Васильєвій О. В. видавати свідоцтво про право на спадщину за законом, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18.07.2024.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук