П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/3190/24
Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОАД-ТЕХ» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -
У січні 2024р. ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» звернулося до суду із позовом до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів за №UA500500/2023/000786/2 від 23.11.2023р.;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації за №UA500500/2023/001465 від 23.11.2023р..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 17.03.2023р. між компанією «Sun-King Knitted Belt Product Ltd» (Продавець) та ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» (Покупець) було укладено Контракт за №LT-170323, за умовами якого продавець зобов'язується продати і поставити покупцеві продукцію власного виробництва, іменованого надалі «товар», а покупець згоден прийняти та оплатити товари, що наводяться у міру потреби в окремих специфікаціях, згідно із зазначеними в них даних, відповідно до умов даного Контракту.
На виконання умов вказаного Контракту, продавцем було поставлено ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» товар - стрічка поліестерова.
З метою митного оформлення імпортованого товару, представник позивача подав до Одеської митниці митну декларацію за №23UA500500041594U8 від 22.11.2023р., а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.
Проте, митним органом було необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500500/2023/000786/2 від 23.11.2023р., та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500500/2023/001465 від 23.11.2023р..
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано противоправним та скасовано рішення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000786/2 від 23.11.2023р.
Визнано противоправною та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, №UA500500/2023/001465 від 23.11.2023р..
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби, на користь ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» сплачений судовий збір у розмірі 8 160,78грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення митного органу є необґрунтованими, не доведеними та прийняті з порушенням законодавства України.
Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 17.03.2023р. між Компанією, створеною та існуючою за законодавством КНР, «Sun-King Knitted Belt Product Ltd» (Продавець) та ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» (Покупець) був укладений Контракт за №LT-170323 (надалі - Контракт №LT-170323), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується продати і поставити покупцеві продукцію власного виробництва, іменованого надалі «товар», а покупець згоден прийняти та оплатити товари, що наводяться у міру потреби в окремих специфікаціях, згідно із зазначеними в них даних, відповідно до умов даного Контракту.
Відповідно п.2.1 Контракту №LT-170323, ціни за товар встановлюються в доларах США і вказані в специфікації на кожну поставку до цього Контракту. Згідно п.2.3 Контракту №LT-170323 загальна сума Контракту складається з сум кожної фактичної поставки за цим Контрактом. Згідно п.3.1 Контракту №LT-170323 оплату товару за даним Контрактом повинна бути проведена в доларах США.
Відповідно п.3.3 Контракту №LT-170323, оплата за даним Контрактом виконується в наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 100% загальної вартості товару по специфікації здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту підписання специфікації обома сторонами.
За п.4.1 Контракту №LT-170323 відвантаження товару продавець виконує протягом 60 днів після отримання повідомлення підтверджуючого банку про оплату покупцем товару відповідно до п.3.3.1. Відповідно до п.4.3 Контракту №LT-170323 відвантаження здійснюється на умовах INCOTERMS 2000 на відповідність специфікаціям до Контракту.
Згідно п.5.1 Контракту №LT-170323 упаковка повинна бути надійною і забезпечити збереження вантажу при транспортуванні.
Відповідно до специфікації №1 від 17.03.2023р. на загальну суму 33 316,20дол.США, умовами постачання визначено FOB Fuzhou, China у відповідності до Інкотермс 2000, умови оплати визначені згідно Контракту №LT-170323, вид транспорту зазначений у вигляді морського контейнеру, період поставки 120 днів.
На основі специфікації №1 від 17.03.2023р. складений комерційний інвойс №FQSY-042-P220317C1-5 від 28.08.2023р., умовами постачання визначено FOB Fuzhou, China.
На виконання умов зазначеного Контракту №LT-170323 продавцем було поставлено ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» товар - стрічки текстильні з синтетичних волокон (поліестер).
З метою митного оформлення імпортованого товару, 22.11.2023р. представником ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» до Одеської митниці було подано митну декларацію за №23UA500500041594U8.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) №23UA500500041594U8 від 22.11.2023р. декларантом були надані документи, а саме: 1) пакувальний лист від 28.08.2023р. б/н; 2) рахунок-фактура комерційний інвойс FQSY-042-P220317C1-5 від 28.08.2023р.; 3) коносамент №SXE23090120 від 6.09.2023р.; 4) міжнародна товаротранспортна накладна б/н від 7.11.2023р.; 5) сертифікат походження №C237297394081471 від 1.09.2023р.; 6) платіжна інструкція в іноземній валюті №23 від 18.08.2023р.; 9) довідка про транспортні витрати 4133 від 21.11.2023р.; 11) специфікація №1 від 17.03.2023р.; 12) зовнішньоекономічний контракт №LT-170323 від 17.03.2022р.; 13) договір доручення №07092023 від 7.09.2023р. з брокером ФОП ОСОБА_1 ; 14) договір про транспортно-експедиторське обслуговування №11/10/23 від 11.10.2023р.; 15) договір про організацію перевезення вантажів автотранспортом №15/11 від 15.11.2023р.; 16) Копія митної декларації країни відправлення №350820230083530997 від 1.09.2023р..
За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом було повідомлено декларанта про необхідність протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) копію експортної декларації країни відправлення, згідно ст.254 МКУ перекладену на українську мову; 3)документи, що підтверджують числові складові митної вартості товару; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що декларант або уповноважена особа за власним бажанням може подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.
З урахуванням чого, Декларантом до Одеської митниці був надісланий Лист від 23.11.2023р., до якого додано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: 1) рахунку-фактури №LS4516131. від 26.10.2023р.; 2) рахунку-фактури №LS4518835 від 7.11.2023р.; 3) прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 17.03.2023р.; 4) висновок про вартісні характеристики товару №123/476 від 27.09.2023р.; 5) акт звірки взаємних розрахунків від 22.11.2023р.; 6) лист вих. №481-11 від 22.11.2023р.; 7) лист вих. №482-11 від 22.11.2023р.; 8) лист вих. №483-11 від 22.11.2023р.; 9) Лист продавця б/н від 23.11.2023р.; 10) Лист продавця б/н від 23.11.2023р. 11) Переклад Експортна вантажна митна декларація Китайської народної республіки від 3.11.2023р. 12) переклад Рахунку-фактури FQSY-042-P220317C1-5 від 2.11.2023р.; 13) переклад Пакувального листа від 2.11.2023р..; 14) переклад Сертифіката №C237297394081471 від 6.11.2023р.; 15) платіжна інструкція №3199991086 від 7.11.2023р. ; 16) лист декларанта вих. б/н від 23.11.2023р..
Проте, 23.11.2023р. посадовими особами Одеської митниці прийнято Рішення про коригування заявленої ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» митної вартості товарів за №UA500500/2023/000786/2, та на його підставі видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/001465 від 23.11.2023р..
Зокрема, у графі 33 оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, у тому числі, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) відповідно до пп.в) п1 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;
2) у копії експортної декларації №350820230083530997 від 1.09.2023р. зазначено умови поставки FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів витрат на транспортування товарів від продавця до покупця;
3) в банківському платіжному документі відсутні посилання на рахунок-фактуру (інвойс) від 28.08.2023р. №FQSY-042-P220317C1-5, що унеможливлює ідентифікувати поставку;
4) відповідно до п.3.3.1 контракту 17.03.2023р. №LT-170323 оплата за товар здійснюється протягом 20 діб від підписання специфікації, але оплата була здійснена в порушення строків договору: специфікація №1 від 17.03.2023р. та банківський платіжний документ від 18.08.2023р. №23.
Не погоджуючись із прийнятими Одеською митницею рішенням про коригування митної вартості товару №UA500500/2023/000786/2 від 23.11.2023р., та карткою відмови №UA500500/2023/001465 від 23.11.2023р., ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» звернулося до суду із даною позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування.
Перевіряючи правомірність прийняття спірних рішень митного органу, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями п.23,24 ст.4 МК України встановлено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень МК України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Положеннями ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Приписами ч.2 ст.54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Отже, аналізуючи вищевказані норми, судова колегія зазначає, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
За правилами ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У відповідності до ст.55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Відповідно до ч.1,2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За правилами ч.1,2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Як вбачається із матеріалів справи, а саме зі змісту оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000786/2 від 23.11.2023р., останнє, у тому числі, обґрунтоване посиланням контролюючого органу, що «відповідно до п.п. в) п.1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару».
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 17.03.2023р. між Компанією, створеною та існуючою за законодавством КНР, «Sun-King Knitted Belt Product Ltd» (Продавеуь) та ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» (Покупець) було укладено Контракт №LT-170323 (надалі - Контракт №LT-170323), за п.1.1 якого продавець зобов'язується продати і поставити покупцеві продукцію власного виробництва, іменованого надалі «товар», а покупець згоден прийняти та оплатити товари, що наводяться у міру потреби в окремих специфікаціях, згідно із зазначеними в них даних, відповідно до умов даного Контракту.
Згідно п.5.1 Контракту №LT-170323 упаковка повинна бути надійною і забезпечити збереження вантажу при транспортуванні.
Відповідно до п.5.2 Контракту №LT-170323 зазначено, що кожна одиниця упаковки повинна мати маркування, обумовлене у відповідності до специфікації до цього Контракту.
Як встановлено судовою колегією та підтверджено матеріалами справи, що на виконання вимог Контракту №LT-170323 була складена специфікація №1 від 17.03.2023р. на загальну суму 33 316,2дол.США, та умовами постачання визначено FOB Fuzhou, China у відповідності до Інкотермс 2000, умови оплати визначені згідно Контракту №LT-170323, вид транспорту зазначений у вигляді морського контейнеру, період поставки 120 днів.
Також, на основі специфікації №1 від 17.03.2023р. складений комерційний інвойс №FQSY-042-P220317C1-5 від 28.08.2023р., умовами постачання визначено FOB Fuzhou, China.
Умови поставки за FOB Інкотермс 2000 (Free on Board Вільно на борту) регулюють договірні відносини, за яких продавець не оплачує основне перевезення товару. Термін використовується лише для водного транспорту.
Усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування на склад, а також митного оформлення, належать покупцю. Разом з тим, обов'язками продавця є, зокрема, пакування та маркування вантажу.
Тобто, з наведеного вбачається, що при складенні комерційного інвойсу №FQSY-042-P220317C1-5 від 28.08.2023р., а також оформленні ВМД №23UA500500041594U8 від 22.11.2023р., у вартість імпортованого товару вже включено вартість упаковки та пакувальних матеріалів, а також робіт, пов'язаних із пакуванням.
До того ж, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 «Процедура митної декларації» має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій, поданих Декларантом, зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням (упаковка включена у ціну товару), а отже витрати на пакування не є складовими митної вартості, та відповідно не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, і, як наслідок, не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
Отже, в даному випадку, вартість пакування не є витратами, понесеними покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару.
Що стосується доводів апелянта про те, що у копії експортної декларації №350820230083530997 від 1.09.2023р. зазначено умови поставки FOB, проте, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, то судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається із специфікації №1 до Контракту №LT-170323 від 17.03.2023р. та комерційного інвойсу №FQSY-042-P220317C1-5 від 28.08.2023р., базисом постачання є умови FOB Fuzhou, China. Тобто, портом відправки згідно базису постачання є місто Fuzhou (Фучжоу, Китай).
Крім того, вищезазначене географічне місце відправлення товару підтверджується наявним в матеріалах справи сертифікатом про походження товару №C237297394081471 від 1.09.2023р., де портом відправки товару також зазначено місто Fuzhou (Фучжоу, Китай).
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що географічне місце відправлення товару не відноситься до відомостей, які можуть підтвердити митну вартість такого товару відповідно до приписів ст.53 МК України, а отже судова колегія вважає вищенаведені доводи митного органу необґрунтованими.
Що стосується зауважень митниці, що в банківському платіжному документі відсутні посилання на рахунок-фактуру (інвойс) від 28.08.2023р. №FQSY-042-P220317C1-5, що унеможливлює ідентифікувати поставку, то судова колегія зазначає наступне.
Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене Постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008р. за №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008р. за №910/15601 (надалі - Порядок №216).
Положеннями п.15 Порядку №216 передбачено, що Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов'язкові реквізити:
1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери);
2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами);
3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника;
4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста);
5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор);
6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами;
7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється);
8) найменування надавача платіжних послуг отримувача [для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг];
9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника;
10) призначення платежу;
11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника);
12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово “відмова”);
13) підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації;
14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами “резидент” чи “нерезидент” під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України.
Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити.
Отже, чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі, а отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані декларантом для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Таким чином, судова колегія вважає безпідставними посилання митного органу на те, що банківська платіжна інструкція не містила обов'язкових реквізитів інвойсу у контексті відмови у прийнятті декларації за основним методом, оскільки у платіжній інструкції в іноземній валюті від 28.08.2023р. №23 у графі призначенням платежу є посилання на контракт від 17.03.2023р. №LT-170323, що підтверджує факт здійснення оплати товару і є достатнім для ідентифікації поставки.
Що стосується доводів митного органу, що «відповідно до п.3.3.1 контракту 17.03.2023 №LT-170323 оплата за товар здійснюється протягом 20 діб від підписання специфікації, але оплата була здійснена в порушення строків договору: специфікація №1 від 17.03.2023 та банківський платіжний документ від 18.08.2023 №23», то судова колегія зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, у зв'язку з чим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть слугувати підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019р. у справі за №813/1755/17.
Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, та як наслідок підстав для прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Натомість, митний орган, як встановлено судовою колегією, фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару, які, при цьому, на думку суду, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, котрі підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані контролюючим органом, а й взагалі залишені без реагування.
У Постанові від 1.10.2013р. по справі №21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, яких дотримується й сучасна судова практика (постанова від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625, постанова від 11 лютого 2021 року по справі №826/8228/16), що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, як встановлено судовою колегією, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст.58 МК України. Відповідач не підтвердив належними юридично спроможними доводами/доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, на думку апеляційного суду, надані позивачем документи кореспондуються між собою, та містять чітку, позбавлену множинного тлумачення інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових), та відповідно унеможливлюють наявність будь - яких сумнівів щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Проте, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, як і не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням вимог ст.55 МК України.
Окрім того, судова колегія зазначає, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Верховний Суд у своїй Постанові від 8.10.2019р. по справі за №803/776/17, вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, не подання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків у вигляді відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, та як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Крім того, Верховний Суд у відповідних правових висновках неодноразово наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Отже, висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.
Суб'єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.
На підставі вказаного, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «ЛОАД-ТЕХ» та скасування спірних рішень митного органу.
При цьому, дослідивши надані позивачем документи, які ним подавалися під час митного оформлення товарів, апеляційний суд встановив, що з них вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко