П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 504/1835/23
Головуючий в 1 інстанції: Барвенко В.К.
Дата і місце ухвалення 14.03.2024 р., смт. Доброслав
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 березня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2023 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради щодо відправлення постанови серії ОДП5834384 від 24.06.2022 для примусового виконання до органу виконавчої служби;
- зобов'язати Департамент транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради відновити права ОСОБА_1 шляхом відкликання від Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському регіоні Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) виконавчого документу, а саме - постанови серії ОДП5834384 від 24.06.2022 року, з тим, щоб було закінчено виконавче провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 15 травня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 березня 2024 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржуваними діями відповідача ініційовано примусове стягнення з позивача штрафної санкції, за результатами чого буде змінено фінансове становище позивача і тому відносини між позивачем та відповідачем є спірними. Скаржник наголошує на тому, що даний спір може бути вирішений лише в районному суді як адміністративному, оскільки законом не визначений інший порядок вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про закриття провадження у справі, дійшов висновку, що самі по собі дії відповідача щодо направлення постанови у справі про адміністративне правопорушення для примусового виконання до органу виконавчої служби не створюють безпосередньо жодних обов'язків для позивача, відтак не можуть порушувати будь-які права позивача унаслідок направлення зазначеної постанови. Враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки даний спір не підсудний адміністративному суду.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, як вірно зауважив суд першої інстанції в своїй ухвалі, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в ч. 2 ст. 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об'єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених п. 9, 10 ч. 1 цієї статті.
Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що в силу приписів п.п. 1, 2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Вказаними вище положеннями процесуального закону окреслено перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Згідно вимог п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства
Суд першої інстанції вірно вказав, що гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу вчинення, на думку позивача, неправомірних дій відповідачем як органом, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення, які в свою чергу полягають у надісланні для примусового виконання до органу державної виконавчої служби постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на підставі якої 07.11.2022 відкрито виконавче провадження № 70220527.
Так, в адміністративному позові ОСОБА_1 зазначає, що протиправність оскаржуваних ним у позові дій він вбачає у зазначенні неправильної дати набрання законної сили постановою та надіслання її до органу виконавчої служби.
Суд першої інстанції ґрунтовно зауважив, що порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, у тому числі процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення та звернення постанови про накладення адміністративного стягнення до виконання, вирішення питань, зв'язаних з виконанням постанови та контролю за їх виконанням - врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Колегія суддів, вивчивши матеріали позову, погоджується з твердженням суду першої інстанції про не доведення позивачем обґрунтування які саме його права, свободи або інтереси були порушені оскаржуваними у даному позові діями.
Доказів визнання протиправною і скасування постанови серії ОДП5834384 від 24.06.2022 позивачем до матеріалів справи не надано.
Також, не надано й доказів виконання зазначеної вище постанови серії ОДП5834384 від 24.06.2022 позивачем та надіслання ним платіжного документу до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.
На переконання колегії судів, самі по собі дії відповідача щодо направлення постанови серії ОДП5834384 від 24.06.2022 для примусового виконання до органу виконавчої служби не створюють безпосередньо жодних обов'язків для позивача, відтак не можуть порушувати будь-які права позивача унаслідок направлення зазначеної постанови.
Отже, визнання протиправними таких дій не призводить до втрати постановою серії ОДП5834384 від 24.06.2022 своїх якостей як виконавчого документу та не є підставою для закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документу) у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, права позивача у межах окреслених вимог та обґрунтуванням позову спірних правовідносин не можуть бути порушені внаслідок направлення постанови серії ОДП5834384 від 24.06.2022р., про що суд першої інстанції вірно зазначив у своїй ухвалі.
В свою чергу, ефективним і належним способом захисту прав позивача у правовідносинах щодо накладення адміністративного стягнення та його виконання може бути оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а так само оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, з врахуванням приписів статті 287 КАС України.
У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто, як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Зважаючи на наведене, а також, враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для розгляду даного спору у порядку адміністративного судочинства та водночас наявності підстав для закриття провадження у справі, з огляду на його непідсудність, а також очевидну відсутність спору між позивачем та відповідачами, що б підлягав розгляду судом.
Колегія суддів також враховує, що у межах справи №420/17440/22 позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду до того ж відповідача, із з тих самим предметом та з тих самих підстав, що і у межах даної справи, що позивач фактично визнає (а.с.12).
При цьому, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №420/17440/22, було відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, тобто якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Частиною п'ятою статті 170 КАС України передбачено, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ця норма процесуального законодавства (частина п'ята статті 170 КАС України) є спеціальною та направлена на дисциплінування учасників процесу і спонукання добросовісно користуватися належними їм правами, на запобігання випадкам розгляду судами ідентичних спорів.
Порушенню вказаної заборони, у разі повторного звернення до суду з аналогічним позовом, має надавати оцінку суд в контексті зловживання стороною процесуальним правом, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 листопада 2023 року (справа № 580/6665/23).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 18.07.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька