П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/12333/23
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
Дата і місце ухвалення 21.05.2024 р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді - доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Градовського Ю.М.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2023 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 06.07.2020 року та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не виплати пенсії за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити пенсію, нараховану позивачу за результатом розгляду справи № 540/8283/21 з урахуванням компенсації втрати частини доходів, на реквізити банківського рахунка, зазначеного позивачем у заяві від 16.03.2023 року.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 05 вересня 2023 року.
09 травня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява про встановлення судового контролю в порядку ст. 382 КАС України, в якій заявник просив суд, зокрема, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року по справі № 420/12333/23.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року в задоволенні заяви представника позивача в порядку ст.382 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надати звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року по справі №420/12333/23.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач ігнорує висновки суду, викладені в мотивувальній частині рішення, в чергове відмовляючи у виплаті пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок. Апелянт вказує, що згідно витягу з порталу ПФУ, позивачу на квітень 2024 року нараховано пенсію в розмірі 1092,61 грн., у в графі особливості зазначено «Не підлягають масовому перерахунку», «призначено за рішенням суду в твердому розмірі». Апелянт стверджує, що управлінням нараховано до виплати суму невідомого походження, що в 2 рази менше прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Крім того, апелянт вказує, що розрахунок компенсації втрати частини доходу з дати звернення із заявою про призначення пенсії з 15.12.2016 року до дати фактичної виплати є очевидно невірним, оскільки зроблений не з 15.12.2016 року та не з розміру пенсійних виплат, розрахованих відповідно до Закону.
Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю шляхом надання звіту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вчинено дії щодо виконання судового рішення шляхом нарахування пенсії з урахуванням компенсації втрати частини доходів на картковий рахунок позивача, при цьому питання нарахування та виплати розміру пенсії в порядку, передбаченому Законом №1058 не були предметом розгляду у цій справі.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його таким, відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.
Положеннями ст. 129-1 Конституції України закріплено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Відповідно до ч. 2-3 ст. 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Статтею 382 КАС України передбачено судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 1 та 2 вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення та його прийняття, а в разі неприйняття судом звіту про виконання рішення суду або неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та/або накладенням штрафу.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання. Водночас суд наділений повноваженнями вживати додаткових заходів контролю за виконанням судового рішення окремими категоріями осіб - суб'єктами владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.
З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Подібна позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №800/592/17.
За нормами КАС України передбачено три види судового контролю за виконанням судових рішень:
- подання до адміністративного суду звіту про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України);
- визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України)
- оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287 КАС України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2023 року по справі № 420/12333/23, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 06.07.2020 року та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач не заперечує виконання відповідачем рішення суду по справі № 420/12333/23, однак, зазначає про незгоду із розміром пенсії та правильністю нарахування компенсації втрати частини доходу.
При цьому, матеріали справи свідчать, що на виконання рішення суду від 03.08.2023 року по справі №420/12333/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області з 01.11.2023 року пенсія позивачу перераховується на реквізити банківського рахунка, зазначеного у заяві від 16.03.2023 року, що підтверджується витягом на зарахування пенсій.
Водночас, доводи позивача в обґрунтування поданої заяви про встановлення судового контролю по суті зводяться до незгоди із не проведенням масових перерахунків пенсії позивача та невідповідності розміру компенсації втрати частини доходів вимогам закону, внаслідок чого розмір пенсії позивача є нижчим. Разом з тим, питання визначення належного розміру пенсії позивача, у тому числі з урахуванням масових перерахунків, а також питання розміру компенсації втрати частини доходів не було предметом розгляду даної справи за № 420/12333/23, а отже не стосується судового контролю за виконанням рішення суду у межах даної справи.
Отже, у разі незгоди позивача з розміром пенсії та розміром компенсації втрати частини доходів, позивач має право звернутися до суду в порядку ст.383 КАС України (якщо ці питання вирішувалися під час розгляду справи) або з новою позовною заявою (якщо ці питання не були предметом судового розгляду), а не з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що вказана правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19.
На переконання суду апеляційної інстанції, невідповідність обраного способу захисту порушеного права встановленим у КАС Україні особливостям здійснення окремих видів судового контролю є підставою для відмови у встановленні судового контролю в порядку ст. 382 КАС України.
Апеляційний суд також звертає увагу, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не його обов'язком.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду зокрема у постанові від 13 травня 2021 року (справа № 9901/598/19).
Колегія суддів, проаналізувавши доводи та міркування, які викладені в апеляційній скарзі, вважає, що вони не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року - залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 18.07.2024 р.
Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: І.О. Турецька