П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/26649/23
Перша інстанція: суддя Левчук О.А.,
повний текст судового рішення
складено 28.03.2024, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.
судді -Вербицької Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року в порядку статті 383 КАС України по справі за позовом ОСОБА_1 до Інформаційного агентства про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Інформаційного агентства (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року позов задоволено частково.
25.03.2024 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України, в якій позивач просить визнати протиправною бездіяльність Інформаційного агентства щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду 19.12.2023 року. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що рішення суду набрало законної сили. Він звернувся із заявою про примусове виконання рішення суду до Печерського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) та 22.02.2024 року за його заявою було відкрито виконавче провадження ВП №74244662, боржнику надано 10-денний термін щодо добровільного виконання рішення суду. Проте, станом на день звернення до суду рішення ані в добровільному, ані в примусовому порядку не виконано.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 року у задоволенні заяви позивача про визнання протиправною бездіяльність вчинену відповідачем на виконання рішення суду відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача про встановлення контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Інформаційного агентства щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; зобов'язано Інформаційне агентство перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.
26.01.2024 року по справі №420/26649/23 видано виконавчий лист.
23.02.2024 року державним виконавцем Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження №74244662 з примусового виконання виконавчого листа №420/26649/23, виданого 26.01.2024 року Одеським окружним адміністративним судом.
Відмовляючи в задоволенні заяви про визнання протиправною бездіяльність відповідача на виконання рішення суду (в порядку статті 383 КАС України), суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не зазначено та не надано беззаперечних доказів, які підтверджують необхідність станом на теперішній час для визнання протиправними рішень чи дій відповідача, вчинених на виконання рішення суду від 24.03.2023 року.
Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Положенням Основного Закону про обов'язковість судового рішення кореспондують з приписами частини 2 статті 14 КАС України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
До того ж, за правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Процесуальним засобом забезпечення належного та своєчасного виконання судового рішення є судовий контроль, підстави та порядок здійснення якого визначені статтею 382 та статтею 383 КАС України.
Так частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно до частини 6 статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Отож, зазначена правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення у справі.
Постановою Верховного Суду від 30.04.2020 року у справі №804/2076/17 встановлена наступна позиція Верховного Суду: «Сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи».
Однак, позивачем не надано жодних доказів того, що примусовий порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення, а також відсутні докази того, що існують обставини, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання рішення або ж вчинення неправомірних дій, які призводять до не виконання судового рішення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах відсутні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначені висновки не спростовують та не дають підстав уважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька