П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/34688/23
Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2023р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023р. по справі №420/10593/22;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_1 ) компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023р. по справі №420/10593/22.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.09.2023р. на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023р. по справі №420/10593/22 відповідач перерахував на картковий рахунок ОСОБА_1 суму індексації грошового забезпечення за період з 1.12.2015р. по 28.02.2018р. у розмірі 48 075,36грн. (59 720,94грн. з урахуванням сплати податку з доходів фізичних осіб)..
8.11.2023р. позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив нарахувати і виплатити йому грошову компенсацію за утриманий податок з доходів фізичних осіб при виконанні вищезазначеного судового рішення.
Однак, листом від 26.11.2023р. ВЧ НОМЕР_1 відмовило позивачу у задоволенні його заяви.
Не погодившись із такими діями військової частини, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (ВЧ НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми, виплаченої ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023р. по справі №420/10593/22.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_1 ) компенсувати ОСОБА_1 суму податку з доходів фізичних осіб, яка утримана з суми, виплаченої ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023р. по справі №420/10593/22.
В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_3 (ВЧ НОМЕР_1 ), посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав право на отримання компенсації податку з доходів фізичних осіб при нарахуванні та виплаті вищезазначених сум грошового забезпечення відповідно до Порядку №44..
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 (ВЧ НОМЕР_1 ).
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.05.2023р. по справі №420/10593/22 Південним регіональним управлінням ДПС України (ВЧ НОМЕР_1 ) шляхом перерахування на картковий рахунок ОСОБА_1 здійснена виплата індексації грошового забезпечення за період з 1.12.2015р. по 28.02.2018р. у розмірі 48 075,36грн. (59 720,94грн. з урахуванням сплати податку з доходів фізичних осіб).
8.11.2023р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати і виплатити грошову компенсацію за утриманий податок з доходів фізичних осіб при виконанні судового рішення про виплату індексації його грошового забезпечення за період з 1.12.2015р. по 28.02.2018р..
Однак, листом від 26.11.2023р. ВЧ НОМЕР_1 відмовила у задоволенні вказаної заяви.
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій прикордонної служби у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004р. №44, цей порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Приписами пунктів 4, 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Судова колегія зазначає, що аналіз наведених вище пунктів 2 - 3 Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Вказані положення кореспондуються з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України (далі ПК України), де зазначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства судова колегія вважає, що військовослужбовець, звільнений з військової служби має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.
Несвоєчасна виплата у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 1.12.2015р. по 28.02.2018р. сталася з вини Відповідача, у зв'язку із чим апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Підпунктом 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Податкового кодексу України (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).
Ставка військового збору становить 1,5% від об'єкта оподаткування (пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Таким чином, податковий агент зобов'язаний утримати військовий збір із сум доходів у вигляді компенсації в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).
Відтак, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів, виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що здійснюючи розрахунки з ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2023р. по справі №420/10593/22 ВЧ НОМЕР_1 повинна була нарахувати та виплатити грошову компенсацію за суму податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що станом на день розрахунку ОСОБА_1 вже не був військовослужбовцем, однак вказана обставина жодним чином не впливає на його право отримати цю компенсацію, оскільки, ВЧ НОМЕР_1 здійснював остаточний розрахунок, який він зі своєї вини своєчасно не зробив. Оскільки, позивач мав право на цю компенсацію, він її не втратив і на момент фактичної сплати коштів.
Отже, доводи апелянта щодо відсутності підстав для виплати ОСОБА_1 грошової компенсації у зв'язку з тим, що на час виплати грошового забезпечення останній вже втратив статус військовослужбовця, є необґрунтованими, оскільки при належному виконанні відповідачем своїх зобов'язань та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення при звільненні в повному розмірі грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, мала бути виплачена позивачу одночасно з виплатою йому грошового забезпечення за наявності у позивача статусу військовослужбовця.
Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.06.2018р. по справі №812/1048/17, від 25.06.2020р. по справі №825/761/17 та від 29.07.2020р. по справі №814/142/17.
За таких обставин апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності дій ВЧ НОМЕР_1 податку на доходи з фізичних осіб та наявності підстав для стягнення з відповідача недоотриманих сум грошового забезпечення у вигляді утриманого податку на доходи фізичних осіб.
У контексті оцінки доводів апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко