П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 460/3362/24
Перша інстанція: суддя Іванов Е.А.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 6 травня 2024р. про повернення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними дії, наказ, рішення, бездіяльність та стягнення моральної шкоди,
У березні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Хустського РТЦКСП, ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо примусової мобілізації ОСОБА_1 , які полягають у: незаконному затриманні 17.02.2024; незаконному доставленні до приміщення центру комплектування та соціальної підтримки; примушуванні до проходження ВЛК за відсутності належних медичних документів (фотографій та/або копій медичних документів) та за відсутності даних від органів соціального забезпечення щодо позивача як особи з інвалідністю; незаконному обмеженні волі та ненаданні їжі і питної води протягом всього часу такого обмеження - у період з 08 год. 30 хв. (приблизно, з часу затримання) 17.02.2024 до 11 год. 00 хв. (приблизний час доставлення) 19.02.2024 (часу коли працівники Хустського РТЦКСП незаконно доставили позивача до військової частини на Яворівському полігоні); незаконному привласненні мобільного телефону позивача під час періоду обмеження волі (затримання, доставлення до приміщення відповідача та примусового тримання в приміщенні Хустського РТЦКСП);
- визнати незаконним та скасувати рішення ВЛК Хустського РТЦКСП, оформлене довідкою від 17.02.2024 №2120;
- визнати незаконним та скасувати наказ Хустського РТЦКСП про призов за мобілізацією (в частині, що стосується позивача);
- визнати незаконним та скасувати наказ ВЧ НОМЕР_1 про зарахування до складу ВЧ НОМЕР_1 (в частині, що стосується позивача);
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , яка полягає у ненаданні відповіді на рапорт позивача з питання переогляду висновків ВЛК Хустського РТЦКСП щодо стану придатності позивача до військової служби;
- стягнути з Хустського РТЦКСП на користь позивача моральну шкоду у сумі 750 000грн..
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 3 квітня 2024р. адміністративну справу №460/3362/24 за позовом ОСОБА_1 до Хустського РТЦКСП, ВЧ НОМЕР_1 про визнання незаконними дії, наказ, рішення, бездіяльність та стягнення моральної шкоди передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 6 травня 2024р. позовну заяву ОСОБА_1 до Хустського РТЦКСП, ВЧ НОМЕР_1 про визнання незаконними дії, наказ, рішення, бездіяльність та стягнення моральної шкоди повернуто позивачу без розгляду.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування ухвали суду та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Повертаючи адміністративний позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, а саме: вимога в частині визнання незаконними дії Хустського РТЦКСП щодо примусової мобілізації ОСОБА_1 , які полягають у: незаконному затриманні 17.02.2024; незаконному доставленні до приміщення центру комплектування та соціальної підтримки; примушуванні до проходження ВЛК за відсутності належних медичних документів (фотографій та/або копій медичних документів) та за відсутності даних від органів соціального забезпечення щодо позивача як особи з інвалідністю; незаконному обмеженні волі та ненаданні їжі і питної води протягом всього часу такого обмеження - у період з 08 год. 30 хв. (приблизно, з часу затримання) 17.02.2024 до 11 год. 00 хв. (приблизний час доставлення) 19.02.2024 (часу коли працівники Хустського РТЦКСП незаконно доставили позивача до військової частини на Яворівському полігоні); незаконному привласненні мобільного телефону позивача під час періоду обмеження волі (затримання, доставлення до приміщення відповідача та примусового тримання в приміщенні Хустського РТЦКСП) не може бути розглянута в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки предметно віднесена до кримінальної юрисдикції.
Проте, з таким висновком суду не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, у зв'язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про повернення позову ОСОБА_1 без розгляду, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною 3 ст.124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Завданням адміністративного судочинства у силу норм ч.1 ст.2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначеннями, наведеними у п.п.1 та 2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Згідно із ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
За правилами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Згідно з ч.ч.1, 6 ст.21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила ч.1 ст.172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд першої інстанції в свої ухвалі дійшов висновку, що всі позовні вимоги, окрім визнання незаконними дії Хустського РТЦКСП щодо примусової мобілізації ОСОБА_1 , які полягають у: незаконному затриманні 17.02.2024; незаконному доставленні до приміщення центру комплектування та соціальної підтримки; примушуванні до проходження ВЛК за відсутності належних медичних документів (фотографій та/або копій медичних документів) та за відсутності даних від органів соціального забезпечення щодо позивача як особи з інвалідністю; незаконному обмеженні волі та ненаданні їжі і питної води протягом всього часу такого обмеження - у період з 08 год. 30 хв. (приблизно, з часу затримання) 17.02.2024 до 11 год. 00 хв. (приблизний час доставлення) 19.02.2024 (часу коли працівники Хустського РТЦКСП незаконно доставили позивача до військової частини на Яворівському полігоні); незаконному привласненні мобільного телефону позивача під час періоду обмеження волі (затримання, доставлення до приміщення відповідача та примусового тримання в приміщенні Хустського РТЦКСП), можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.
Так, матеріалами справи підтверджується, що однією із підстав звернення до суду з позовом є дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягали у затриманні, доставленні до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та примусовому направленні позивача на медичний огляд ВЛК, примушуванні до вказаного огляду з позбавленням можливості без такого огляду покинути приміщення відповідача, незважаючи на те, що позивач є особа з інвалідністю ІІІ групи, так як наслідок законність прийнятих рішень уповноваженими особами.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 7.03.2024р. по справі №520/26066/23 зазначив, що дії ТЦКСП, які полягають у затриманні, доставленні до приміщення та примусовому направленні на медичний огляд, примушуванні до вказаного огляду з позбавленням можливості без такого огляду покинути приміщення ТЦКСП можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, оскільки є публічно-правовими управлінськими відносинами.
Отже, в контексті вищезазначеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що вказана вимога підлягає розгляду в порядку кримінального провадження, передчасними, оскільки суд неповно встановив характер спірних правовідносин.
Більш того, відповідно до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, на переконання судової колеги, суд першої інстанції, вважаючи, що вищевказану вимогу необхідно розглядати в рамках кримінальної юрисдикції, вправі був відмовити у відкритті провадження в частині вказаної вимоги на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, тим самим виконавши завдання адміністративного судочинства.
У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000р. та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998р. Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного прийняття процесуального рішення у цій справі на стадії відкриття провадження у справі, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків про повернення позову без розгляду на підставі ч.6 ст.169 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до обмеження права позивача у доступі до правосуддя, а тому наявні підстави для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,320,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 6 травня 2024р. про повернення позову без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними дії, наказ, рішення, бездіяльність та стягнення моральної шкоди скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними дії, наказ, рішення, бездіяльність та стягнення моральної шкоди для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту отримання.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко