П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/27441/23
Перша інстанція: суддя Бойко О.Я.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Турецької І.О.,
Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024р. по справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу,
У жовтні 2023р. ГУ ДПС в Одеській області звернулося в суд із позовом до фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), в якому просило:
- стягнути з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 154 647,44грн., а саме: заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичним особам, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, яка виникла в результаті:
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №00339105105-1552 від 27.04.2020 в сумі 90 078,38грн.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №00339295105-1552 від 27.04.2020 в сумі 20 268,26грн.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №0033912-5105-1552 від 27.04.2020 в сумі 14 033,88грн.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №00331626-2403-1552 від 24.06.2022 в сумі 30 267грн..
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 є платником податків на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та є власником об'єктів нежитлової нерухомості та перебуває на обліку у позивача за основним місцем обліку.
Відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника заборгованість відповідача перед бюджетом становить 154 647грн..
У зв'язку із непогашенням податкового боргу відповідачем податковий орган звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024р. адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 154 647,44грн., а саме: заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичним особам, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, яка виникла в результаті:
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №00339105105-1552 від 27.04.2020 в сумі 90 078,38грн.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №00339295105-1552 від 27.04.2020 в сумі 20 268,26грн.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №0033912-5105-1552 від 27.04.2020 в сумі 14 033,88грн.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №00331626-2403-1552 від 24.06.2022 в сумі 30 267грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що на день розгляду справи відповідач не надав суду докази погашення податкової заборгованості, у зв'язку із чим наявні підстави для стягнення відповідної заборгованості.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що Фізична особа-платник податків ОСОБА_1 є платником податків на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та є власником об'єктів нежитлової нерухомості та перебуває на обліку у позивача за основним місцем обліку.
Відповідно до розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника заборгованість відповідача перед бюджетом становить 154 647грн..
Вказана заборгованість виникла в результаті нарахування по податковим повідомленням-рішенням:
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №00339105105-1552 від 27.04.2020р. в сумі 90 078,38грн.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №00339295105-1552 від 27.04.2020р. в сумі 20 268,26грн.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №0033912-5105-1552 від 27.04.2020р. в сумі 14 033,88грн.;
- нарахування по податковому повідомленню-рішенню (форми “Ф”) №00331626-2403-1552 від 24.06.2022р. в сумі 30 267грн..
У зв'язку із несплатою ОСОБА_1 заборгованості податковий орган виніс податкову вимогу форми «Ф» №13610-13 від 27.10.2020р., яка направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача: АДРЕСА_1 .
Конверт із вкладенням повернувся на адресу позивача, про що складена Укрпоштою відповідна довідка від 31.12.2020р. за закінченням терміну зберігання.
З метою стягнення з ОСОБА_1 відповідного податкового боргу ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність підстав звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення податкового боргу, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.15.1.ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом
За правилами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Заявлена контролюючим органом до стягнення заборгованість відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів зазначає, що вказаними нормами законодавства передбачено право податкового органу щодо стягнення з платника податку суми узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого у відповідний строк.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких у ОСОБА_1 виник податковий борг, відповідно до абз.2 п.42.5 ст.42 ПК України, вважаються врученими належним чином.
Відтак, судом першої інстанції встановлено законність та правомірність підстав звернення податкової до суду із позовом про стягнення податкового боргу з відповідача.
Що стосується доводів апелянта про необґрунтованість нарахування податкових зобов'язань на об'єкти нерухомого майна, які були відчужені, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у своїх вимогах апелянта зазначає, що податковим повідомленням-рішенням (форми «Ф») №00339295105-1552 від 27.04.2020р. йому нараховано податкове зобов'язання в сумі 20 268,26грн..
Вказане податкове зобов'язання нараховане на об'єкт нерухомого майна, а саме 1/2 частина виробничих та невиробничих будівель та споруд, загальною площею 1 942,8кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за період 2019р.
Однак, як зазначає апелянт, вказана 1/2 частина виробничих та невиробничих будівель та споруд згідно Договору дарування від 8.11.2019р. передана у власність (подарована) ОСОБА_2 .
Надаючи оцінку вказаним обставинам, судова колегія зазначає, що в даному випадку зазначені обставини свідчать лише про наявність підстав для оскарження податкового повідомлення рішення (форми «Ф») №00339295105-1552 від 27.04.2020р., однак в контексті цієї справи це не є предметом судового розгляду, оскільки з відповідними позовними вимогами ОСОБА_1 не звертався, а тому враховуючи, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є чинним, не скасованим та направленим належним чином, а тому правомірно включено до суму податкового боргу.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно пропуску податковим органом строків звернення до суду, то апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом, або іншими законами.
Абзацом 2 ч.2 ст.122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Приписами п.102.4. ст.102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Із матеріалів справи вбачається, що податкову вимогу про стягнення податкового боргу за №13610-13 ГУ ДПС в Одеській області прийняло 27.10.2020р., а до суду із відповідним позовом звернулось 9.10.2023р., що становить 1 078 день, що свідчить про дотримання строків, визначених податковим кодексом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає вказані доводи апелянта безпідставними та необґрунтованими.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: І.О. Турецька
Л.П. Шеметенко