П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21812/23
Перша інстанція: суддя Свида Л.І.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
21 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2023 року №1358 в частині призначення розслідування стосовно з'ясування обставин отримання 8 липня 2023 року ОСОБА_1 травми, контузії або поранення;
зобов'язати відповідача в п'ятиденний строк, без проведення розслідування, скласти та направити до закладу охорони здоров'я, де лікується позивач, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) стосовно позивача.
11 вересня 2023 року ОСОБА_1 подав ще один позов, у якому просив:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині зазначення в довідці про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) інформації про перебування позивача під час отримання поранення в стані алкогольного сп'яніння;
зобов'язати відповідача видати нову довідку про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва);
зобов'язати відповідача утриматись від дій стосовно викладення в новій довідці про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) інформації про перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 року вказані позови об'єднано в одне провадження із присвоєнням номеру провадження №420/21812/23.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 08.07.2023 року згідно з бойовим наказом приймав участь у звільненні окупованих територій поблизу села Мала Токмачка та Оріхове Запорізької області. Під час наступальної операції позивач отримав поранення, внаслідок якого йому ампутовано ногу.
Представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо видачі довідки або її копії про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого ОСОБА_1 , на що отримав відповідь, в якій відповідач зазначив, що командир військової частини 17.07.2023 року наказом №1358 призначив службове розслідування, а тому довідка може бути надана лише після його закінчення.
Позивач вважає наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2023 року №1358 протиправним, та таким, що суперечить вимогам Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Зокрема ч. 5 ст. 260 Статуту не передбачає проведення розслідування обставин травми (поранення) військовослужбовця, якщо таке спричинено діями противника.
Крім того, позивач вважає, що інформація про його медичне обстеження, огляд та їх результати, яка використана відповідачем під час прийняття рішення, становить медичну таємницю та отримана відповідачем у спосіб, не встановлений законом, а тому не могла бути підґрунтям для встановлення факту перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння. Отже відповідачем безпідставно зазначено у довідці про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) інформацію про перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння, оскільки у військової частини відсутні жодні докази.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.
Зокрема, апелянт наголосив, що суд першої інстанції залишив поза увагою імперативну заборону, встановлену ч. 5 ст. 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на проведення розслідування обставин травми (поранення) військовослужбовця, якщо таке спричинено діями противника.
Стосовно висновку суду першої інстанції про підтвердження факту перебування позивача у стані алкогольного сп'яніння під час поранення апелянт зазначив, що вказане не підтверджено жодним допустимим та належним доказам.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.
Солдат ОСОБА_1 проходив службу у лавах Збройних Сил України у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді гранатометника 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
08 липня 2023 року під час виконання бойових завдань в населеному пункті Роботине Запорізької області ОСОБА_1 отримав травму (поранення).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2023 року №1358 призначено розслідування обставин нещасного випадку, який стався з солдатом ОСОБА_1 (а.с.68).
10.08.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України видано довідку №3/29/13-31 про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) солдата по мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої позивач 08.07.2023 року одержав вибухову травму. Вогнепально-осколкове поранення лівого стегна. Турнікетний синдром (6годин) лівого стегна. Критичну ішемію ІІІ ст. лівої нижньої кінцівки. Ішемічну контрактуру в лівому гомілко-стопному суглобі. Ампутацію лівої нижньої кінцівки (оперативне втручання від 08.07.2023 року). Гіповолемічний шок. За обставин: при безпосередній участі військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме при виконанні бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ, в населеному пункті Роботино, внаслідок мінометного обстрілу з боку противника отримав порання. Перебував в засобах індивідуального захисту (шолом, бронежилет). Перебував в стані алкогольного сп'яніння (аналіз крові на етанол від 09.07.2023 року - виявлено). Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2023 року №1358 (а.с.76).
Не погоджуючись з правомірність призначення розслідування обставин нещасного випадку та вказуючи на протиправність зазначення в довідці про обставини поранення факту перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що призначаючи проведення розслідування обставин нещасного випадку, відповідач діяв відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затвердженого наказом МВС України 27.12.2002 року №1346.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідачем отримана інформація про діагноз ОСОБА_1 , який зазначений у виписці із карти стаціонарного хворого №12304, зокрема і про те, що під час отримання травми він знаходився у стані алкогольного сп'яніння, тому відповідні відомості правомірно зазначені в довідці про обставини травми (поранення, контузії каліцтва) №3/29/13-31 від 10.08.2023 року.
Судова колегія частково погоджується з зазначеним висновком стосовно правомірності дій відповідача щодо призначення розслідування обставин нещасного випадку. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності зазначення у довідці про обставини травми (поранення, контузії каліцтва) обставин щодо перебування ОСОБА_1 у стані у стані алкогольного сп'яніння з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України затверджено Законом України від 24.03.1999 року № 548-ХІV. Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Згідно ч.ч.1-5 ст. 260 Статуту на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).
У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.
Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).
У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до військового закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до військового закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 року затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, пунктом 21.7 глави 21 розділу ІІ якого визначено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).
Додатком 5 до Положення №402 визначено форму довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та зі змісту якої слідує, що саме на підставі наказу командира (начальника) військової частини та за його підписом видається така довідка.
Отже, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є первинним документом, який засвідчує факт травми та фіксує обставини за яких вона була отримана. Встановлені в довідці обставини є підставою для подальшого отримання особою спеціальних соціальних статусів, встановлення зв'язку між отриманою травмою та захистом Батьківщини та призначення соціальних виплат.
За загальним правилом довідка складається начальником медичної служби військової частини після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Частиною 5 ст. 260 Статуту встановлено, що у разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться, а довідка складається протягом п'яти днів та у такий самий строк направляється до військового закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно із п. 1, 4 розділу І Порядку проведення службових розслідувань у Національній гвардії України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 21 квітня 2020 року №347, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 2020 року за №473/34756, цей Порядок визначає підстави, порядок проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, права та обов'язки посадових осіб під час проведення службових розслідувань.
Дія цього Порядку не поширюється на порядок проведення розслідувань, зокрема, нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, що проводяться згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за №83/7404 (зі змінами), якій розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.
Дія цього Порядку поширюється на з'єднання та військові частини Національної гвардії України, органи і підрозділи внутрішніх справ, навчальні заклади системи МВС України.
Розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.
Таким чином, стосовно військовослужбовців Національної гвардії України можуть проводиться службові розслідування та розслідування обставин нещасного випадку, які регламентуються відмінними нормативними актами.
Як вбачається з матеріалів даної справи, наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2023 року №1358 призначено розслідування обставин нещасного випадку, який стався з солдатом ОСОБА_1 .
Пункт 1.3 Порядку №1346 доповнено новим абзацом згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ № 692 z1536-23 від 22.08.2023 року: «У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця Національної гвардії України спричинена діями противника, розслідування нещасного випадку відповідно до цього Порядку не проводиться. В такому разі протягом п'яти днів начальником медичної служби військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки».
Отже, на час призначення розслідування частина 5 ст. 260 Статуту не містила заборони призначення та проведення розслідування обставин нещасного випадку, а до Порядку №1346 ще не було внесено змін, які б містили пряму заборону в проведені розслідування у разі отримання травми (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовцем Національної гвардії України, які спричинені діями противника.
З наведеного слідує, що керівник підрозділу мав право призначити службове розслідування у випадку отримання поранення військовослужбовця, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2023 року №1358 задоволенню не підлягає.
Водночас з тим, відповідно до п. 3.5, 3.12 Порядку №1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.
До першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров'я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
Керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів.
З наведеного слідує, що за наслідком проведеного розслідування обставин нещасного випадку складається акт, а в разі необхідності - висновок щодо наявності організмі військовослужбовця алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.
З матеріалів справи вбачається, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 17.07.2023 року №1358 «Про створення комісії щодо розслідування нещасного випадку» призначено комісію з розслідування нещасного випадку у складі: голова комісії - начальник служби охорони праці майор ОСОБА_2 , начальник медичної служби майор ОСОБА_3 , начальник служби пожежної безпеки - капітан ОСОБА_4 .
22.07.2023 року з метою проведення розслідування нещасного випадку направлено запит до комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради про отримання копії аналізу крові ОСОБА_1 на предмет вмісту алкоголю та наркотичних речовин з зазначенням концентрації кількості алкоголю при надходженні в приймальне відділення (а.с.75).
Згідно з поясненнями, отриманими від голови комісії з розслідування нещасного випадку начальника служби охорони праці майора ОСОБА_2 встановлено, що розслідування обставин поранення солдата ОСОБА_1 не було завершено, у зв'язку із тим, що комісії на розгляд не надані документи, про те, що отримання поранення потерпілим не є наслідком дій, учинених у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння або не є наслідком порушення службової (трудової дисципліни).
Також матеріали справи містять пояснення начальника медичної служби майора ОСОБА_3 для належної організації процесу обліку поранених та загиблих військовослужбовців, своєчасного надання допомоги пораненим, в медичних закладах м. Запоріжжя перебували представники медичної служби, так звані координатори. Від координатора, який знаходився в комунальному некомерційному підприємстві «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради отримана інформація про те, що відповідно до виписки із карти стаціонарного хворого №12304 в крові ОСОБА_1 під час проведення аналізу крові виявлено вміст етанолу.
Після отримання зазначеної інформації, ОСОБА_1 видана довідка про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) №3/29/13-31 від 10.08.2023 року. Зокрема в довідці зазначено : «Перебував в стані алкогольного сп'яніння (аналіз крові на етанол від 09.07.2023 року - виявлено)».
Проте, як вбачається з наявних у матеріалах справи поясненнях, відповідач не ініціював проведення аналізу крові ОСОБА_1 в день отримання поранення та, відповідно, не отримував жодних аналізів крові, як і не отримував медичних документів від КНП «ЗОКЛ» ЗОР, а відповідні відомості до довідки були внесені на підставі усних пояснень «координаторів» медичної служби військової частини.
В контексті зазначеного колегія суддів звертає увагу, шо під час проведення розслідування обставин поранення солдата ОСОБА_1 «координатори» медичної служби не були опитані, а письмові пояснені начальника медичної служби майора ОСОБА_3 відібрані 04.12.2023 року, тобто майже через 4 місяці після внесення відомостей про перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння.
Також відповідачем у відповідності до п. 3.12 Порядку №1346 не було складено висновок щодо наявності в організмі ОСОБА_1 алкоголю та фактичного вмісту.
За таких обставин, відомості про перебування позивача в стані алкогольного сп'яніння внесені військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України до довідки про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) №3/29/13-31 від 10.08.2023 року за відсутності жодного належного доказу.
Отже, дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зазначення в довідці про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) №3/29/13-31 від 10.08.2023 року відомостей про перебування солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння - є протиправними.
Суд першої інстанції на наведені обставини уваги не звернув, надавши невірну правову оцінку обставинам справи.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Так, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, задля забезпечення ефективного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України видати нову довідку про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) без зазначення відомостей про перебування солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Також позивачем заявлена вимога про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу.
За правилами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У частині третій статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Частиною першою статті 138 КАС України передбачено встановлення судом розміру витрат, пов'язаних, зокрема, з підготовкою справи до розгляду, на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому за змістом частин п'ятої - сьомої статі 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.
На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв'язку з розглядом справи матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 11.09.2023 року, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Марченком Валентином Валентиновичем (а.с.27-30).
Заявляючи до відшкодування 10 000 грн, представником позивача не подано до суду розрахунку судових витрат з конкретним визначенням переліку дій, які вчинені адвокатом на виконання договору про надання правової допомоги.
Дослідивши умови договору, колегія суддів вбачає, що відповідно до п.3.2.1-3.2.3 складення позовної заяви коштує 6 000 грн, ознайомлення з матеріалами справи - 1000 грн за годину, складення запитів - 600 грн за запит.
Відповідно до матеріалів справи представником позивача подано позовну заяву, 26.10.2023 року подана заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.49-50) та 08.12.2023 року клопотання про застосування заходів процесуального примусу (а.с.57-60).
Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем послуг адвоката, однак відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, вимоги процесуального закону не ставлять у залежність можливість розподілу судових витрат від надання доказів їх понесення учасником справи. Визначальною обставиною є факт отримання правової допомоги під час судового розгляду.
В даному випадку, фактичним підтвердженням отримання позивачем правової допомоги є складена позовна заява адвокатом Марченком Валентином Валентиновичем. Матеріали справи не містять доказів, що представник позивача ознайомлювався з матеріалами справи.
При цьому ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.
З огляду на вказане у суду апеляційної інстанції наявні підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.
В свою чергу, колегія суддів визначає, що компенсація витрат на правничу допомогу за рахунок суб'єкта владних повноважень не повинна розглядатись особою як сатисфакція за порушені права та нести надмірне фінансове навантаження на бюджет.
Судова колегія враховує, що розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін та їх представників, тому враховуючи надані докази правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, складності виконаної адвокатом роботи, колегія суддів вважає, що співмірним розміром судових витрат пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 6 000 грн (шість тисяч гривень), тобто визначена сторонами вартість складення позовної заяви.
Підсумовуючи все викладене вище, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та невірно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим дійшов помилково висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.317 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 15 вересня 2023 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року скасувати та ухвалити постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо зазначення в довідці про обставини травми (порання, контузії, каліцтва) №3/29/13-31 від 10.08.2023 року відомостей про перебування солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України видати нову довідку про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) без зазначення відомостей про перебування солдата ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу при у розмірі 6 000 грн (шість тисяч гривень).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко