П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р. м.ОдесаСправа № 420/2687/24
Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Осіпова Ю.В.,
суддів: Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі за позовом Приватного підприємства "АЛЬФА ЛЮКС" до Головного управління ДПС в Одеській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання зареєструвати податкову накладну,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року позов ПП «Альфа Люкс» - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкових накладних ГУ ДПС в Одеській області про відмову в реєстрації податкової накладної від 02.11.2023р. №9850717/37351098. Зобов'язано ДПС зареєструвати податкову накладну ПП «Альфа Люкс» від 26.08.2023р. №970 датою її первинної реєстрації Стягнуто з бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача судові витрати у розмірі 3028 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, відповідач 13.06.2024р. подав апеляційну скаргу.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024р. апеляційну скаргу було залишена без руху у зв'язку з несплатою судового збору та пропуском встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження судового рішення. Апелянту надано 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків поданої апеляційної скарги.
01.07.2024р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги, у зв'язку із відсутністю коштів для сплати судового збору.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024р. апелянту було продовжено строк для усунення недоліків.
08.07.2024р. апелянтом вдруге було подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги на більш тривалий термін.
Розглянувши клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з урахуванням наступного.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом в тому числі й органів державної влади.
Згідно з ч.2 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасника справи, який зобов'язує останнього діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав та здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання своїх процесуальних обов'язків. Одним із таких процесуальних обов'язків учасників справи є надання особою, яка подає апеляційну скаргу, документа про сплату судового збору (ч.5 ст.296 КАС України), про що також вказувалось і в ухвалі судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024р. про залишення апеляційної скарги без руху, для чого було встановлено достатній строк (який у подальшому було продовжено), упродовж якого відповідачу необхідно було усунути зазначений недолік.
Обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до законодавства, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника (апелянта) можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Таким чином, беручи до уваги те, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можливо забезпечити сплату судового збору, судова колегія вважає, що обставини, на які посилається апелянт, не є належною підставою для продовження строку для сплати судового збору.
У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р. у справі «Креуз проти Польщі», право на суд не є абсолютним, а таке право може обмежуватися державою різноманітними засобами, у т.ч. фінансовими.
Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.11.2018р. у справі №804/958/17, де вказано, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Щодо пропуску строку, варто зазначити наступне.
Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення першої інстанції, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на певну процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання ж встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
З матеріалів даної справи вбачається, що оскаржуване судове рішення ухвалено 29.03.2024р. в порядку письмового провадження та було направлено до електронного кабінету відповідача - 30.03.2024р, що підтверджується відповідною довідкою.
Отже, строк на апеляційне оскарження рішення суду 1-ї інстанції від 29.03.2024р., у даному випадку, спливає 30.04.2024р. Проте, як вбачається зі штампу реєстрації вхідної кореспонденції, апеляційна скарга подана відповідачем до суду першої інстанції лише 13.06.2024р. та зареєстрована у суді за вх.№854/26076/24, тобто після закінчення встановленого законом строку на її подання.
Так, ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у т.ч. органів державної влади.
Згідно з п.3 ч.1 ст.7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває ст.10 цього Кодексу, якою встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 44 КАС України закріплено обов'язок осіб, які беруть участь у справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Таким процесуальним обов'язком учасника справи визначено, зокрема, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги.
Отже, апелянт, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, а також використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Судова колегія звертає увагу на те, що пропущений строк апеляційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Як передбачено положеннями ч.9 ст.120 КАС України, строк не вважається порушеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку.
Так, для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими належними доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
З матеріалів даної справи колегією суддів встановлено, що до апеляційної скарги ГУ ДПС в Одеській області було додано, зокрема, паперовий конверт без жодного маркування та копію поштової накладної ODS 048 №5130598, в якій зазначено відправника: ГУ ДПС в Одеській області, отримувача: П'ятий апеляційний адміністративний суд, опис вкладення: апеляційна скарга, дату відправлення: 28.04.2024р., без ідентифікуючих даних та реквізитів оператора поштового зв'язку.
За приписами ст.1 Закону України «Про поштовий зв'язок», поштовим зв'язком вважається приймання, обробка, перевезення, а також доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій. При цьому, оператором поштового зв'язку є суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.
У той же час, за відомостями з Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку, ведення якого, відповідно до ч.6 ст.8 вказаного вище Закону, покладено на Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, встановити правовий статус та, у даному випадку, права оператора поштового зв'язку (повноваження оператора з надання послуг поштового зв'язку) неможливо.
Наведені вище обставини спростовують факт подання апеляційної скарги у законний спосіб 28.04.2024р..
Вказаний висновок цілком узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у своїй ухвалі від 18.09.2020р. у справі №826/4723/13-а.
На користь вказаних висновків також свідчить те, що вказаний документ служби кур'єрської доставки не містить поштового штемпелю із датою вказаного відправлення та ідентифікатором (штрих-кодом), який надав би можливість відстежити відправлення (дату прийняття, передачу на сортувальний центр, дату отримання, дату вручення повідомлення про отримання тощо), а також не містить належних та достатніх даних про особу кур'єра (ПІБ кур'єра та його власноручний підпис).
Більше того, варто звернути увагу на те, що згідно з ч.3 ст.13 Закону України «Про поштовий зв'язок», у договорі про надання послуг поштового зв'язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов'язково зазначаються найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв'язку, укладеному у будь-якій формі, повинно міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше).
Отже, належним доказом надіслання кореспонденції є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. Проте, у матеріалах справи такі документи також відсутні.
Проте, на виконання вимог ухвали судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024р., скаржником не надано суду розрахункового документа, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), як належний доказ дати направлення відповідачем на адресу суду апеляційної скарги.
Стосовно ж тривалості строку між датою, яка вказана в примірнику поштової накладної ODS 048 №5130598, як дата відправки (28.04.2024р.), та датою надходження апеляційної скарги до суду (13.06.2024р.), варто зазначити, що згідно з п.1 розділу ІІ «Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень» (затв. наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013р. №958), які поширюються на послуги, що належать до універсальних послуг поштового зв'язку, строк пересилання місцевої простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) становить: день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку + 2 дні, протягом яких пересилається поштове відправлення.
У відповідності до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку. Особа, яка заявляє клопотання, за правилами ч.1 ст.77 КАС України, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Однак, відповідачем не надано суду належних доказів поважності причин пропуску строку, які не дозволяли йому подати апеляційну скаргу в розумний строк без невиправданих зволікань, а судом апеляційної інстанції надано йому достатній строк для усунення недоліків скарги, шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням поважних причин пропуску такого строку з доданням доказів на їх підтвердження.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у т.ч. і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
У п.46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу «остаточності рішення», згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У той же час, приписи п.4 ч.1 ст.299 КАС України є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Такої ж правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021р. у справі №640/3393/19.
Отже, беручи до уваги, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір та відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, апеляційний суд,
У задоволені заяви Головного управління ДПС в Одеській області про продовження строку апеляційного оскарження - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2024 року - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Осіпов Ю.В.
Судді Коваль М.П.
Скрипченко В.О.