П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4242/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження суддею Левчук О.А. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2024 року адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі - Відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ) в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - «січень 2008 року»;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) «січень 2008 року», відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті за період з 01.03.2018 року по 14.12.2023 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426, 48 грн. в місяць;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 14.12.2023 року в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 y фіксованій величині 4 426, 48 грн. в місяць;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , проте на день його виключення зі списків особового складу загону та зняття з усіх видів забезпечення, з ним не було проведено повного розрахунку, так як не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 14.12.2023 року, яка нараховувалась та виплачувалась у цей період не в повному обсязі. Хоча індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та проведення індексації у зв'язку із зростанням споживчих цін, яка є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців незалежно від форм власності та виду юридичної особи.
Зокрема, у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення взагалі не нараховувалась та не виплачувалась. При цьому, базовим місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року є «січень 2008 року», як наступний за місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, а у період з 01.03.2018 року по 14.12.2023 року не виплачувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням «березня 2018 року», як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та з урахуванням абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 у фіксованій величині 4 426, 48 грн. в місяць. В свою чергу, ОСОБА_1 вважає, що не нарахування та невиплата індексації грошового забезпечення є протиправною бездіяльністю ВЧ НОМЕР_2 , що порушує встановлене статтею 43 Конституції України право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Крім цього, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати, то наявні підстави для компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України за № 159 від 21.02.2001 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - «січень 2008 року»;
- визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078;
- в решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Військова частина НОМЕР_2 звернулася до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, оскільки відсутні будь-які порушення, які б дозволяли стверджувати про протиправну бездіяльність з боку посадових осіб Відповідача в частині неповного розміру нарахування та виплати індексації грошового забезпечення Позивачу. При цьому, скаржник з посиленням на Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, зазначає, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією Відповідача як органу, в якому Позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення, тому саме на Відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов'язок нарахувати та виплатити Позивачу індексації грошового забезпечення. Отже, нарахування індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень ВЧ НОМЕР_2 .
Крім цього, апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосовування при обчисленні індексації грошового забезпечення певний місяць, у якості базового, який було визначено Позивачем на власний розсуд, оскільки індексація Позивачу за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року була нарахована відповідно до норм та правил, визначених Порядком № 1078, та була розрахована із застосуванням базових місяців: «січень 2014 року» та «квітень 2017 року», так як у січні 2014 року відбулось підвищення окладу за військове звання, а у квітні 2017 року відбулось підвищення посадового окладу, відтак відповідно січень 2014 року та квітень 2017 року були визначені як базові місяці для обчислення індексації.
До цього ж, скаржник посилається на відсутність підстав для перерахунку та виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу Позивача у березні 2018 року та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з огляду на те, що у період з березня 2018 року по березень 2022 року величина індексу споживчих цін не перевищувала передбаченого пунктом 1-1 Порядку № 1078 порогу індексації у 103%, тому відсутні підстави у цей період для виплати суми індексації грошового забезпечення у підвищеному розмірі. Таким чином, ВЧ НОМЕР_2 діяло відповідно до вимог чинного законодавства і в її діях не було порушення норм матеріального права.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 та з 14.12.2023 року виключений зі списків особового складу загону та зняття з усіх видів забезпечення на підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України № 360-ОС від 14.12.2023 року.
Разом з тим, на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу загону та зняття з усіх видів забезпечення, з ним не було проведено повного розрахунку, так як не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 14.12.2023 року, яка нараховувалась та виплачувалась у цей період не в повному обсязі.
20.12.2023 року адвокат Єрьоміна В.А. в інтересах ОСОБА_1 звернулась до ВЧ НОМЕР_2 із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 14.12.2023 року включно з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» та «березень 2018 року» як базових місяців з урахуванням відрахувань.
Листом від 25.12.2023 року № 14/М-56-51 ВЧ 2196 повідомила, що визначення базового місяця при розрахунку індексації грошового забезпечення належить до дискреційних повноважень прикордонного загону та проводиться в межах кошторисних повноважень, що виділяються на утримання Державної прикордонної служби України розпорядником коштів та у відповідності до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078, роз'яснень Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 року № 0.11-5760/0/6-20.
Листом від 25.12.2023 року № 14/8442-23 ВЧ НОМЕР_2 надіслала до адвоката Єрьоміній В.А. інформацію стосовно ОСОБА_1 щодо порядку (механізму) обчислення індексації грошового забезпечення, а також картки грошового забезпечення за період з 2016 по 2023 роки, з яких вбачається, що у період з 01.01.2016 року по 30.11.2018 року включно, з 01.01.2019 року по 31.10.2019 року включно, з 01.09.2020 року по 30.11.2020 року включно, грудень 2021 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
При цьому, у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 обраховувалась у цей період із застосуванням базових місяців: «січень 2014 року» та «квітень 2017 року».
В свою чергу, не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 14.12.2023 року у повному обсязі ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльністю ВЧ НОМЕР_2 , що порушує право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, тому звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправну бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплаті індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 31.12.2022 року з огляду на те, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, відсутність бюджетного фінансування на її виплату не є підставою для її не нарахування. При цьому, тарифна ставки (посадового окладу) за посадами у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року була незмінною, у зв'язку з чим при нарахування індексації грошового забезпечення за цей період в якості базового місяця повинен бути «січень 2008 року». В той же час, у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став «березень 2018 рок» у зв'язку з підвищенням розмірів посадових окладів усіх категорій військовослужбовців від 01.03.2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704. Разом з тим, суд відмовив в задоволенні в частині визначення конкретної суми індексації грошового забезпечення, яка підлягає виплаті Позивачу з огляду на те, що такий розрахунок належить до компетенції Відповідача, як органу, який нараховував та здійснював виплату грошового забезпечення. Разом з тим, оскільки п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» від 03.11.2022 року № 2710-ІХ, зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», тому відсутні підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 року по 14.12.2023 року.
Щодо вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині з огляду на її передчасність, оскільки таке право Відповідачем ще порушено не було.
В даному випадку, в межах цієї справи, ВЧ НОМЕР_2 подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
У зв'язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, справа та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється судовою колегією в апеляційному порядку саме в цій частині позовних вимог.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи питання з приводу проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із визначенням в якості базового місяця «січень 2008 року», колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, під час проходження Позивачем військової служби, а саме у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, Відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується картками грошового забезпечення за період з 2016, 2017 та 2018 роки.
Втім, колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий місяць»), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток за період до 01.01.2016 року (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції, що діяла до 01.01.2016 року);
- 103 відсотки за період після 01.01.2016 року (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 року).
Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 01.12.2015 року) визначено, що «базовим місяцем» для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
- підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
- зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013 (далі - Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до п. 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим місяцем» (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року по справі № 825/565/17 звернув увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.
Як було вже вказано вище, за змістом п. 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Отже, колегія суддів зазначає, що базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та Відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, Відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь Позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо Відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Отже, колегія суддів вважає за можливе зобов'язання Відповідача нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації та таке не є втручанням у виключну компетенцію суб'єкта владних повноважень.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 року по справі № 120/313/20-а.
Пунктами 2, 5 Порядку № 1078 передбачено, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.01.2008 року) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності (01.03.2018 року) постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, «січень 2008 року» є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення Позивача у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Аналогічну позицію у подібних правовідносинах сформував Верховний Суд у постанові від 26.01.2022 року по справі № 400/1118/21.
Проаналізувавши встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення даної частини позовних вимог шляхом зобов'язання Відповідача нарахувати і виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - «січень 2008 року».
Крім того, неналежне фінансування конкретної державної установи не може слугувати причиною порушення статті 48 Конституції України, яка гарантує право на достатній життєвий рівень, складовою якого є індексація грошових доходів в зв'язку із зростанням цін.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ВЧ 2196 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Вирішуючи питання з приводу проведення індексації грошового забезпечення Позивача за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, колегія суддів враховує наступне.
Як вказано вище, згідно із абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 року становив 101,1%, в квітні 2018 року становив 100,8%, в травні 2018 року - 100,0%, в червні 2018 року - 100,0%, в липні 2018 року - 99,3%, в серпні 2018 року - 100,0%, в вересні 2018 року - 101,9%, в жовтні 2018 року - 101,7%.
Отже величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого пунктом 1-1 Порядку № 1078 порогу індексації у 103%.
Відповідно до абзаців 3-5 п. 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Таким чином, для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів).
Подібні правові висновки Верховний Суд виклав у постанові від 19.05.2022 року по справі № 380/11404/21, від 27.02.2023 року по справі № 560/5997/21
Оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді цього ж року, то з огляду на положення пункту 1-1 Порядку № 1078 індексацію грошового забезпечення слід проводити з 01.12.2018 року, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відтак, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що у період з 01.03.2018 року по 31.10.2018 року поточна індексація грошового забезпечення Позивачу обґрунтовано не виплачувалася Відповідачем через не перевищення індексу споживчих цін 103%.
Разом з тим, відповідно до абзаців 3, 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 року № 141) сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
У постанові від 28 вересня 2022 року по справі № 400/1119/21 Верховний Суд зазначив: «для правовідносин, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів)».
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації доходів громадян проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 числа наступного місяця за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, визначений Порядком № 1078. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У разі якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, під підвищення доходу для цілей індексації заробітної плати (грошового забезпечення) слід розуміти підвищення їхніх постійних складових (тарифних ставок, окладів). У разі зростання заробітної плати (грошового забезпечення) за рахунок інших складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати (грошового забезпечення), які не мають разового характеру.
Слід також зауважити, що Порядок № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 року № 141, яка набула чинності 15.03.2018 року), не пов'язує проведення нарахування індексації доходів громадян із визначенням базового місяця.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 року по справі № 380/1513/20.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу Позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави зробити колегією суддів висновок, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу Позивача, Відповідачем у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року належало вирішити питання, чи має Позивач право на отримання суми індексації-різниці.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 року по справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 року про виправлення описки), від 29.03.2023 року по справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 року по справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 року по справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, яка є застосовною і до спірних правовідносин.
Тобто, з огляду на абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 Позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
При цьому, до чергового підвищення посадового окладу (після березня 2018 року), до визначеної суми індексації «Різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу» повинна додаватися сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (103 %).
Відтак, Відповідач вказуючи про відсутність підстав для виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період врахувало лише норми абз. 1 та 2 п. 5 Порядку № 1078, згідно з якими у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Саме тому, з урахуванням зазначених норм, Відповідач не нараховував та не виплачував Позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно оминув норми абз. 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати Позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року); не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу Позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, тобто індексація грошового забезпечення Позивача у період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року нараховувалася та виплачувалася не у повному обсязі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення даної частини позовних вимог шляхом зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу щомісячну індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням виплачених сум.
Отже, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_2 не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко