П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/4807/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року, прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін суддею Завальнюком І.В. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - Відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ) в якому просив суд:
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 14 років календарної служби;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 15 років календарної військової служби з врахуванням проведеної виплати;
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з встановленням базового місяця «вересень 2014 року»;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року враховуючи базовий місяць «січень 2008 року» та з врахуванням раніше проведеної виплати.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , проте на день його виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з ним не було проведено повного розрахунку.
Зокрема, не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 23.08.2019 року, яка нараховувалась та виплачувалась у цей період не в повному обсязі з огляду на невірне застосування базового місяця для розрахунку індексації грошового, а саме замість вірного «січень 2008 року», було застосовано «липень 2013 року», що призвело до невірного обрахунку сум індексації грошового забезпечення за цей період. Хоча індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та проведення індексації у зв'язку із зростанням споживчих цін є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців незалежно від форм власності та виду юридичної особи.
Крім цього, на день виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 було виплачено одноразову грошову допомогу при звільнені у заниженому розмірі, оскільки така допомога була розрахована за 14 повних календарних років, замість 15 повних календарних років.
В свою чергу, ОСОБА_1 вважає такі дії протиправними, що порушують встановлене статтею 43 Конституції України право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 року позов задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з встановленням базового місяця - «вересень 2014 року»;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць - «січень 2008 року» та з врахуванням раніше проведеної виплати;
- визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 14 років календарної служби;
- зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 15 років календарної військової служби, з врахуванням проведеної виплати;
- повернуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 збір в розмірі 2 422, 40 грн..
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_2 звернулася до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з'ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності вини (бездіяльності) Відповідача у не виплаті Позивачу індексації грошового забезпечення у спірний період, оскільки Відповідач є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, так як підпорядковується Адміністрації Держприкордонслужби, тобто головному розпоряднику бюджетних коштів, який затверджує кошториси на кожний рік. У зв'язку з обмеженими показниками помісячного розпису Державного бюджету, затвердженого для Відповідача на 2016-2018 роки, індексація грошового забезпечення військовослужбовців в цьому періоді не нараховувалась та не виплачувалась, тобто Адміністрація Держприкордонслужби, як головний розпорядник бюджетних коштів, не виділяла коштів для індексації грошового забезпечення. Через відсутність затверджених кошторисах на 2016-2018 роки для Відповідача видатків на індексацію грошового забезпечення військовослужбовців, що унеможливлювало нараховування та виплату Позивачу індексації у цей період. Вказане свідчить про відсутність вини (бездіяльності) Відповідача у не виплаті індексації грошового забезпечення Позивачу в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, оскільки він діяв виключно відповідно до вимог законодавства України та вказівок головного розпорядника бюджетних коштів.
До того ж, апелянт не погоджується із висновком суду в частині застосування в якості базового місяця саме «січень 2008 року» для обрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з огляду на те, що базовий місяць для нарахування індексації змінювався через зміну посадового окладу, який мінявся при кожному призначенні військовослужбовця на посаду з більшим тарифним розрядом.
Крім цього, скаржник не погоджується із висновками суду щодо наявності підстав для перерахунку та виплати Позивачу одноразової грошової допомогу при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 15 років календарної військової служби з огляду на те, що такі висновки ґрунтуються на невірному тлумаченні норм законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.
ОСОБА_1 подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (ВЧ НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України.
Наказом Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 714-ОС від 07.12.2023 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення, зокрема головного сержанта ОСОБА_1 (П-029748), …, звільненого в запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я)) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 07 грудня 2023 року.
Вислуга років станом на 07 грудня 2023 року становить:
- календарна: 15 років 04 місяці 19 днів;
- пільгова: 07 років 01 місяць 23 дні;
- всього: 22 роки 06 місяців 12 днів.
Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 (чотирнадцять) повних календарних років служби.
Разом з тим, на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, з ним не було проведено повного розрахунку, так як не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, яка нараховувалась та виплачувалась у цей період згідно довідки № 09/159 від 07.12.2023 року не в повному обсязі через невірне застосування базового місяця для розрахунку індексації грошового, а саме «липень 2013 року».
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_2 із заявою про нарахування та виплату йому за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року індексації грошового забезпечення з визначенням базового місяця - «січень 2008 року».
Листом № 09/Д-18-31 від 27.01.2024 року ВЧ НОМЕР_2 повідомила ОСОБА_1 , що сума індексації грошового забезпечення в розмірі 26 212, 35 грн відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 нарахована та виплачена в грудні 2023 року.
Вважаючи протиправними дії ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 року по 23.08.2019 року у повному обсязі, а також не нарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільнені виходячи з 15 повних календарних років, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині індексації грошового забезпечення та наявність правових підстав для їх задоволення з огляду на те, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, відсутність бюджетного фінансування на її виплату не є підставою для її не нарахування. При цьому, тарифна ставка (посадового окладу) за посадою, яку займав ОСОБА_1 у період 01.01.2016 року по 28.02.2018 року була незмінною, у зв'язку з чим при нарахування індексації грошового забезпечення за цей період в якості базового місяця повинен бути «січень 2008 року».
Також, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для здійснення перерахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, виходячи з 15 років календарної військової служби, оскільки він проходив строкову службу з 04.11.2004 року по 05.12.2005 року і цей період відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ відноситься до військової служби, а тому підлягає врахуванню задля обчислення, визначеної п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII, одноразової грошової допомоги.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вирішуючи питання з приводу проведення індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із визначенням в якості базового місяця «січень 2008 року», колегія суддів враховує наступне.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Підпунктом 2 пункту 6 Порядку № 1078 передбачено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Отже, індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищення грошових доходів громадян (в межах прожиткового мінімуму) для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов'язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі, коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, під час проходження Позивачем військової служби, а саме у період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, Відповідачем нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення не у повному обсязі через невірне застосування «базового місяця» для обрахунку сум індексації грошового забезпечення у спірний період, що підтверджується Довідки Відповідача за № 09/159 від 07.12.2023 року.
Втім, колегія суддів наголошує, що важливим елементом алгоритму нарахування індексації є термін (так званий «базовий місяць»), від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, оскільки нарахування індексації розпочинається після досягнення цим індексом певного значення у відсотках (так званого «порогу»), визначеного законом.
Так, індексація грошових доходів населення починає нараховуватися, коли зростання індексу споживчих цін перевищує:
- 101 відсоток за період до 01.01.2016 року (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції, що діяла до 01.01.2016 року);
- 103 відсотки за період після 01.01.2016 року (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 року).
Пунктом 5 Порядку № 1078 (в редакції, що діяла до 01.12.2015 року) визначено, що «базовим місяцем» для нарахування індексації вважався місяць, в якому відбулася одна із подій:
- підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, або
- зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
При цьому місяць, у якому відбулося підвищення, вважається «базовим» при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
У зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013 (далі - Постанова № 1013), якою внесені зміни серед іншого і до п. 5 Порядку № 1078, з 01.01.2016 року істотно змінився порядок нарахування індексації, оскільки «базовим місяцем» (місяцем, від якого починає обчислюватися зростання індексу споживчих цін, до досягнення ним порогу 103%) визначено місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, а не підвищення розмірів мінімальної заробітної плати чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімального розміру.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року по справі № 825/565/17 звернув увагу на те, що місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.
Як було вже вказано вище, за змістом п. 5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Отже, колегія суддів зазначає, що базовий місяць для індексації грошового забезпечення визначається нормативно та Відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому у разі настання визначених законодавством умов, Відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь Позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо Відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку.
Отже, колегія суддів вважає за можливе зобов'язати Відповідача нарахувати й виплатити індексацію грошового забезпечення з одночасним визначенням базового місяця для цієї індексації та таке не є втручанням у виключну компетенцію суб'єкта владних повноважень.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 року по справі № 120/313/20-а.
Пунктами 2, 5 Порядку № 1078 передбачено, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (набрала чинності 01.01.2008 року) затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності (01.03.2018 року) постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Тобто, розмір посадового окладу за посадою Позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні в період з 01.01.2008 року до 01.03.2018 року, був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, «січень 2008 року» є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення Позивача у період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року.
Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах сформовано Верховним Судом у постанові від 26.01.2022 року по справі № 400/1118/21.
З наведеного слідує логічний висновок, що у спірному періоді (з 01.01.2016 року до 28.02.2018 року) повноваження державних органів щодо визначення «місяця підвищення тарифних ставок (окладів)» для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник, яким для військовослужбовців у спірному періоді був «січень 2008 року».
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові по справі № 380/1730/22 від 22.03.2023 року, по справі № 420/15397/21 від 27.04.2023 року.
Отже, висновок Відповідача про відсутність підстав для застосування для обрахунку індексації «січня 2008 року» як базового місяця, є помилковим та не відповідає усталеній практиці Верховного Суду у такій категорії справ.
Проаналізувавши встановлені обставини та вказані норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення даної частини позовних вимог шляхом зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в повному розмірі, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - «січень 2008 року».
При цьому, неналежне фінансування конкретної державної установи не може слугувати причиною порушення статті 48 Конституції України, яка гарантує право на достатній життєвий рівень, складовою якого є індексація грошових доходів в зв'язку із зростанням цін.
Щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, виходячи з 15 років календарної військової служби, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено колегією суддів, на підставі наказу Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 714-ОС від 07.12.2023 року, у зв'язку із виключенням із списків особового складу та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 , наказано виплатити останньому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби.
Водночас, у вищевказаному наказі зазначено, що календарна вислуга років ОСОБА_1 , станом на 07.12.2023 року, становить 15 років 04 місяці 19 днів.
Проте, Відповідачем не було зараховано до вислуги років Позивача періоду проходженням ним строкової служби, а саме з 04.11.2004 року по 05.12.2005 року, звільненого на підставі наказу Міністерства оборони України, що не заперечується сторонами по справі.
Тобто, в межах цієї справи спірним питанням є наявність чи відсутність підстав для зарахування до календарної вислуги років Позивача періоду проходженням ним строкової служби при розрахунку одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідним зазначити таке.
В даному випадку, Позивача з 07 грудня 2023 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як передбачено підпунктом 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах:
- 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби, зокрема через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу).
При цьому, абзацом 37 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення) передбачено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, крім тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Отже, при обрахунку календарної вислуги років для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільнені за кожний повний календарний рік служби може бути враховано періоди попередньої служби військовослужбовця лише за умовою, що при попередньому звільненні він не набув права на отримання такої грошової допомоги.
В свою чергу, абзацом 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час звільнення зі строкової служби) передбачено виплату грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, при звільненні з військової служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку зі скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі.
Тобто, виплата грошової допомоги при звільнені не була передбачена для військовослужбовців строкової служби.
Таким чином, на момент звільнення ОСОБА_1 зі строкової служби у грудні 2005 року, останній не набув права на отримання грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки таке право не поширювалося на військовослужбовців строкової служби.
Отже, оскільки у період проходження Позивачем строкової служби, а саме з 04.11.2004 року по 05.12.2005 року, останній не набув права на одноразову грошову допомогу при звільнені, тому такий вид військової служби підлягав врахуванню при обрахунку календарної вислуги років Позивача для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільнені за кожний повний календарний рік служби.
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що на день виключення із списків особового складу та всіх видів забезпечення, а саме 07 грудня 2023 року, Відповідач мав нарахувати та виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, передбачену пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходячи з 15 років календарної військової служби, тобто з урахуванням періоду проходження строкової служби.
Однак, Відповідачем на підставі наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України за № 714-ОС від 07.12.2023 року, виплачено Позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що є протиправним.
За таких обставин, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення даної частини позовних вимог шляхом зобов'язання зобов'язано ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомогу при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 15 років календарної військової служби, з врахуванням проведеної виплати.
При цьому, твердження апелянта щодо відсутності правових підстав для обрахунку одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення Позивача, виходячи з 15 років календарної військової служби, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки такі твердження гуртуються на невірному тлумаченні норм законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, та спростовуються матеріалами справи.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Суддя-доповідач: М.П. Коваль
Суддя: Ю.В. Осіпов
Суддя: В.О. Скрипченко