П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2024 р.м. ОдесаСправа № 947/3545/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Осіпова Ю.В.,
- Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року, прийнятого у відкритому судовому засіданні суддею Бескровним Я.В. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (далі -Відповідач, УПП в Одеській області) в якому просив суд:
- скасувати постанову серії ЕНА № 1250934 від 16.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження у справі - закрити.
Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що оскаржуваною постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, за порушення п. 31.4.3 «А» Правил дорожнього руху (далі - ПДР) та 6.1.1. ДСТУ 3649 - керув. водієм транспортним засобом (далі - ТЗ), що має несправності зовн.свтіл. приладів (темної пори доби), з якими відпов. до встанов. правил експл. його заборон., переобл. з порушен. відпов. правил, норм і стандартів, а саме кількість та розташування світлових приладів не відповідає вимогам конструкції ТЗ.
Проте, ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення та його безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки з тексту постанови не зрозуміло, у чому саме полягає порушення. Більш того, факт порушення вимог ПДР є припущенням, та, як наслідок, вчинене правопорушення недоведеним, оскільки постанова не містить посилань на докази, підтверджуючих факт переобладнання ТЗ, яким керував ОСОБА_1 , із порушенням відповідних правил, норм і стандартів. В свою чергу, ОСОБА_1 зазначає, що ТЗ перебуває у справному технічному стані та не переобладнувався.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12.04.2024 року позов задоволено, а саме:
- скасовано постанову ЕНА № 1250934 від 16.01.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 121 ч. 1 КУпАП, та провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито;
- стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 605 грн..
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, УПП в Одеській області звернулося до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції винесено необґрунтовано, з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю завданням адміністративного судочинства, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона не погоджується із висновками місцевого суду про те, що при ухваленні суб'єктом владних повноважень оскаржуваного рішення у порушення вимог ст. 283 КУпАП не вказано транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення, а саме марку транспортного засобу, яким керував Позивач - SCANIA, оскільки окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не повинні братися судом до уваги, так як окремі дефекти рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Не зазначення інспектором в оскаржуваній постанові даних у пункті № 5 постанови, не спростовує порушення Позивачем вимог підпункту «А» п. 31.4.3 ПДР, та є опискою. При цьому, обов'язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або не вчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються фото- та відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення (постанова Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 496/4315/16-а).
Крім цього, скаржник не погоджується із висновками місцевого суду щодо недоведеності Відповідачем правомірності оскаржуваної постанови, оскільки в обґрунтування власної позиції Позивачем не було надано належних, допустимих, а в їх сукупності достатніх доказів, які б спростовували факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. В той же час, Відповідачем до відзиву було надано фотоматеріали, котрі підтверджують наявність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. Зокрема, на фотофайлі 1 зафіксовано транспортний засіб SCANIA, R500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому в середній частині даху кабіни додатково встановлені світлові прилади, а саме фари у кількості 6 шт., в той же час на фотофайлі 2, зробленого 12.01.2024 року під час проходження зазначеним ТЗ обов'язкового технічного контролю в випробувальній лабораторії ТОВ СЕРВІС ТД, що за адресою: Дніпропетровська область м. Дніпро, вул. Березинська, 7, де отримав протокол перевірки технічного стану ТЗ № 01043-00024-24, був без додатково встановлених світлових приладів, а саме фар розміщених в середній частині даху кабіни у кількості 6 шт.
За таких обставин, апелянт вважає, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а Відповідач, в свою чергу, як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки інспектор мав всі законні підстави для зупинки транспортного засобу Позивача, розгляду справи, ним дотримана процедура розгляду справи, постанова серії ЕНА № 1250934 від 16.01.2024 року обґрунтована, винесена на підставі та у порядку, передбаченому законодавством.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 16.01.2024 року інспектором 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Одеській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1250934 від 16.01.2024 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн..
При винесенні вищевказаної постанови інспектором поліції у графі «суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених при розгляді справи» було зазначено наступне: «кількість та розташування світлових приладів, не відповідає вимогам конструкції ТЗ п.п. 31.4.3а, а також 6.1.1. ДСТУ 3649, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Не погодившись із вказаною постановою про адміністративне правопорушення, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову з огляду на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП. через не доведенням з боку УПП в Одеській області факту скоєння інкримінованого адміністративного правопорушення, тому постанова винесена необґрунтовано, без дотриманням вимог КУпАП, що є підставою для її скасування.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про недоведеність з боку Відповідача вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП., виходячи з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основним завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
За змістом ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (ч. 1 ст. 7 «Про Національну поліцію»).
За приписами п.п. 8 та 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань:
- у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
- регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок:
- знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху;
- створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам;
- виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 1.1. ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.9. ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 31.1. ПДР регламентовано, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Підпунктом 31.4.3. пункту 31.4. ПДР встановлено заборону на експлуатацію транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам щодо, зокрема зовнішніх світлових приладів:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Статтею 33 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.
Як з'ясовано колегією суддів, в даному випадку оскаржуваною постановою інспектором поліції Буровим С.О. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. у зв'язку з тим, що 16.01.2024 року о 09:57 год. ОСОБА_1 , допустив керування транспортним засобом R500, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Одеса, Миколаївська дорога 302, технічний стан і обладнання якового не відповідало вимогам стандартів, правил дорожнього руху та технічної експлуатації, а саме п.п. 31.4.3а ПДР, а також 6.1.1. ДСТУ 3649, оскільки кількість та розташування світлових приладів не відповідало вимогам конструкції ТЗ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Частиною 1 статті 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови Відповідач посилається на фотоматеріали, які відображені безпосередньо у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, які, на думку Відповідача, підтверджують наявність в діях Позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.. Зокрема, на фотофайлі 1 зафіксовано ТЗ - SCANIA, R500, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому в середній частині даху кабіни додатково встановлені світлові прилади, а саме фари у кількості 6 шт., в той же час на фотофайлі 2, зробленого 12.01.2024 року під час проходження зазначеним ТЗ обов'язкового технічного контролю в випробувальній лабораторії ТОВ СЕРВІС ТД, що за адресою: Дніпропетровська область м. Дніпро, вул. Березинська, 7, де отримав протокол перевірки технічного стану ТЗ № 01043-00024-24, був без додатково встановлених світлових приладів, а саме фар розміщених в середній частині даху кабіни у кількості 6 шт.
Проте, колегія суддів зазначає, що вищевказані фотоматеріали, зокрема фотофайл 1 та фотофайл 2, відображених у відзиві на позовну заяву, а також в апеляційній скарзі, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось вище, на підставі статті 283 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України).
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Колегія суддів звертає увагу на те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 року по справі № 338/1/17.
Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегіє суддів встановлено, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фіксування правопорушення.
В свою чергу колегія суддів зауважує, що у разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фото або відеозапис вчинення адміністративного правопорушення, такі фото або відеозаписи не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.11.2018 року по справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 року по справі № 295/3099/17 та від 13.02.2020 року по справі № 524/9716/16-а.
Отже, вищезазначений фотофайл 1 не є належними доказами вчинення Позивачем адміністративного правопорушення. В свою чергу, Позивач не визнає факту вчинення ним порушення ПДР.
Інших доказів, які б свідчили про наявність у Позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності, зокрема пояснень свідків, матеріали справи не містять.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення Позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, є в наявності лише постанова про притягнення до відповідальності, що не дає підстав стверджувати про допущення Позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не знайшли обґрунтування під час розгляду справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин факт вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП є недоведеним, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість винесення Відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, яка підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.П. Коваль
Суддя Ю.В. Осіпов
Суддя В.О. Скрипченко