04 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/7801/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року (головуючий суддя Калашник Ю.В.)
в адміністративній справі №280/7801/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся 21.09.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у виплаті допомоги на поховання в розмірі двомісячної пенсії ОСОБА_2 ;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу допомоги на поховання в розмірі двомісячної пенсії ОСОБА_2 , з урахуванням вже проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_2 у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Позивач вважає, що пенсійним органом нараховано допомогу на поховання ОСОБА_2 в меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2024 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті допомоги на поховання у розмірі двомісячної пенсії ОСОБА_2 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 допомоги на поховання у розмірі двомісячної пенсії ОСОБА_2 , з урахуванням вже проведених виплат. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідачем виплачено позивачу допомогу на поховання пенсіонера у розмірі 5300,68 грн., тобто в меншому розмірі ніж двомісячна пенсії, яку отримував пенсіонер ОСОБА_2 на момент смерті. Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області безпідставно, в порушення статті 53 Закону №1058-ІV не виплатило позивачу допомогу на поховання в розмірі двомісячної пенсії ОСОБА_2 . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вказує, що розмір пенсії, на отримання якої ОСОБА_2 мав право згідно зі ст. 48 Закону №1058, складав 25% від розміру призначеної йому пенсії, а саме: 2650,34 грн. На підставі відповідних документів про ОСОБА_3 (03.03.2023) та щодо здійснення його поховання саме родичами, які були надані позивачем 16.03.2023 до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) (Дарницький район) Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, були оброблені та оформлені документи на виплату допомоги на поховання померлого в розмірі двомісячної пенсії, яку він мав право отримувати на момент смерті. Таким чином, допомога на поховання правомірно обчислена відповідачем в розмірі двомісячної пенсії, яку отримувала особа на день смерті, тобто, у розмірі 25 % призначеної пенсії, і становить 5300,68 грн., здійснено 21.03.2023. Зазначає, що під розміром пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, слід розуміти повний загальний розмір пенсії, який був призначений органом пенсійного забезпечення особі у зв'язку з досягненням нею передбаченого законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.6).
За життя ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, отримував пенсію за віком розмір якої станом становив 10601,36 грн. На момент смерті перебував на повному державному утриманні в Комунальній установі «Любомирівський психоневрологічний інтернат» ЗОР.
Позивач здійснив поховання ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Комунальній установі «Любомирівський психоневрологічний інтернат» ЗОР №79 від 03.03.2023 (а.с.7).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання, на яку, ГУ ПФУ в Запорізькій області надано грошову допомогу на поховання у розмірі 5300,68 грн.
Позивач звертався до відповідача із заявою про надання інформації щодо розрахунку розміру допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_2 .
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області №6871-6038/В-02/8-0800/23 надано відповідь про те, що за матеріалами електронної пенсійної справи ОСОБА_2 з 18.01.2023 перебував на повному державному утриманні в Комунальній установі «Любомирівський психоневрологічний інтернат» Запорізької обласної ради. Розмір пенсії, на отримання якої ОСОБА_2 мав право згідно зі ст. 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» складав 25% від розміру призначеної йому пенсії, а саме - 2650,34 грн. На підставі відповідних документів про ОСОБА_3 (03.03.2023) та щодо здійснений його поховання саме родичами, які були надані 16.03.2023 до Головного управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві, були оброблені та оформлені документи на виплату допомоги па поховання померлого в розмірі двомісячної пенсії, яку він мав право отримувати на момент смерті. Нарахування зазначених коштів, а саме 5300,68 грн., здійснено 21.03.2023 на картковий рахунок, зазначений позивачем в особистій, заяві на виплату допомоги на поховання відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 30.08.1999 № 1596 «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках». Враховуючи вищезазначене, виплата допомоги на поховання проведена відповідного до чинного законодавства (а.с.11).
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті допомоги на поховання в розмірі двомісячної пенсії ОСОБА_2 . Суд першої інстанції позов задовольнив.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
При цьому, у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті (ст.53 ЗУ №1058-IV).
В силу частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV, розмір пенсії за віком визначається за формулою:
П = Зп * Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до частин 1, 3 статті 48 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV під час перебування пенсіонера на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 % призначеної пенсії.
У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менше 25 % призначеної пенсії.
Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім'ї відповідно до частин першої і другої цієї статті, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою.
Зазначені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ понад бюджетні асигнування і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок звернення за допомогою на поховання визначено розділом V Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 5.1 розділу V Порядку № 22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання, подає до органу, що призначає пенсію, документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання (додаток 7), свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 року №1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 року за №691/15382) або довідку про смерть пенсіонера.
У разі реєстрації смерті за межами України подається свідоцтво про смерть або інший документ, що підтверджує факт смерті, виданий компетентним органом іноземної держави.
Пунктом 5.2. Порядку № 22-1 визначено, що керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), на звороті довідки про смерть, або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть, чи копії свідоцтва про смерть, або іншого документа, що підтверджує факт смерті, виданого компетентним органом іноземної держави, для виплати допомоги на поховання робиться запис із зазначенням дати та суми, яка належить до виплати, і завіряється печаткою цього органу.
На документах, згідно з якими проведено виплату допомоги на поховання, після підтвердження її виплати проставляється штамп «Оплачено» із зазначенням дати виплати.
Допомога на поховання виплачується в розмірі, визначеному чинним законодавством.
Допомога на поховання не виплачується в разі смерті особи, яка перебувала на повному державному утриманні (крім випадків, коли поховання здійснюється членами сім'ї або іншою особою).
На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що під розміром пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, слід розуміти повний загальний розмір пенсії, який був призначений органом пенсійного забезпечення особі у зв'язку з досягненням нею передбаченого законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю.
Факт перерахування за особистою заявою пенсіонера частини пенсії до установи (закладу), де він перебуває на повному державному утриманні, не є зміною розміру отримуваної пенсії, а є лише способом використання частини пенсійної виплати.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що відповідач помилково ототожнює розмір отримуваної пенсії із розміром фактично виплачених сум пенсії.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру допомоги на поховання має враховуватись повний розмір призначеної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Матеріалами справи підтверджується, що за життя ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, отримував пенсію за віком, розмір якої складав 10 601,36 грн.
Водночас, відповідачем виплачено позивачу допомогу на поховання пенсіонера у розмірі 5300,68 грн., тобто в меншому розмірі ніж двомісячний розмір пенсії, яку отримував пенсіонер ОСОБА_2 на момент смерті.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області безпідставно, в порушення статті 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV не виплатило позивачу допомогу на поховання в розмірі двомісячної пенсії ОСОБА_2 .
Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією.
Водночас, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 року (заява №38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
За таких обставин, належним та необхідним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у виплаті позивачу допомоги на поховання в розмірі двомісячної пенсії ОСОБА_2 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату позивачу допомоги на поховання в розмірі двомісячної пенсії ОСОБА_2 , з урахуванням проведених виплат. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2023 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 04.07.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова