Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" жовтня 2010 р. Справа № 07/198-10
вх. № 6754/5-07
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Гапєєва Ю.С.; відповідача - Селюкова І.Ю., дов. № 1 від 01.01.10 р.
розглянувши справу за позовом ТОВ "Профтранссервіс", м. Київ
до АТ "Транзит" м. Харків
про стягнення 144390,62 грн.
Позивач - ТОВ "Профтранссервіс" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - АТ "ТРАНЗИТ" 137109,54 грн. основного боргу, 3% річних в сумі 835,81 грн., 1831,51 грн. інфляційних нарахувань, 4613,76 грн. пені та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовує недоодержанням від відповідача за договором про надання послуг по використанню рухомого складу №39/12 від 22.12.08 р. частини плати за користування рухомим складом, за період з 13.02.09 р. по 26.03.10 р., а також неповернення ним рухомого складу позивачеві.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях до нього, зокрема посилаючись на своєчасне виконання зобов'язань за договором про надання послуг по використанню рухомого складу №39/12 від 22.12.08 р., недоведеність позивачем правомірності нарахувань плати за користування рухомим складом та поверненням рухомого складу позивачу.
В судовому засіданні 30.09.10 р. були розглянуті надані відповідачем 4 клопотання про витребування доказів, відповідно до яких, відповідач просив суд витребувати у Полтавської дирекції залізничних перевезень перевізні документи на порожню цистерну № 57223448, в яких відправником зазначено ТОВ "Профтранссервіс" код 7735 одержувачем зазначено ТОВ "Промсиситема" код 2894. Станція відправлення Машчермет код 490509. Станція призначення Кагамлыкская код 428207. номер поїзда 373. Дата прибуття 25.02.09 р.; клопотання про витребування від позивача перевізних документів № 091961108 на порожню цистерну № 57223448, в яких відправником зазначено ОАО "Бобруйский завод растительных масел" код 3390, а одержувачем зазначено ТОВ "Профтранссервіс" код 7735. Станція відправлення Бобруйськ БЧ код 147008. станція призначення Машчермет код 490509. Дата відправлення з ст. Бобруйськ БЧ код 147008 - 06 лютого 2009 р. Перевізні документи на порожню цистерну № 57223448 від 16.02.09 р. (можливо 17.02.09 р.), в яких відправником зазначено ТОВ "Профтранссервіс код 7735, а одержувачем ТОВ "Промсистема" код 2894. станція відправлення Машчермет код 490509. Станція призначення Кагамлыкская код 428207; клопотання про витребування у ТОВ "Промсистема" перевізні документи на порожню цистерну № 57223448, в яких відправником зазначено ТОВ "Промсистема" код 2894, одержувачем зазначено станція Текесу Казахтанської залізниці код 7756. станція відправлення Кагамлыкская код 428207. Станція приначення Текесу Казахтанської залізниці код 699100. Дата відправлення 04.03.09 р. та клопотання про витребування у Донецької залізниці перевізних документів № 091961108 на порожню цистерну № 57223448, в яких відправником зазначено ОАО "Бобруйский завод растительных масел" код 3390, а одержувачем зазначено ТОВ "Профтранссервіс" код 7735. Станція відправлення Бобруйськ БЧ код 147008. станція призначення Машчермет код 490509. Дата відправлення з ст. Бобруйськ БЧ код 147008 - 06 лютого 2009 р. та перевізних документів на порожню цистерну № 57223448 від 16.02.09 р. (можливо 17.02.09 р.), в яких відправником зазначено ТОВ "Профтранссервіс код 7735, а одержувачем ТОВ "Промсистема" код 2894. станція відправлення Машчермет код 490509. Станція призначення Кагамлыкская код 428207.
Позивач проти задоволення вказаних клопотань заперечував.
Вислухавши пояснення відповідача та заперечення позивача, суд визнав за потрібне у задоволенні заявлених клопотанб відмвити в зв"язку з відсутністю неохідності дослідження названих документів для вирішення срправи по суті, а саме, для встановлення обставин виконання сторонами умов спірного договору № 39/12 від 22.12.08 р.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.09.10 р. до 16.09.10 р. та з 30.09.10. до 12.10.10 р.
У задоволення заявленого представником позивача клопотання, з урахуванням особливостей розгляду спору, ухвалою від 16.09.10 р., відповідно до ст. 69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 12.10.10 р.
Вислухавши надані сторонами по справі пояснення, дослідивши подані документи та докази, судом встановлено наступне.
Відповідно до укладеного між сторонами по справі договору про надання послуг по використанню рухомого складу №39/12 від 22.12.08 р. (далі - договір), виконавець (позивач) передав замовнику (відповідачу) в у тимчасове платне користування рухомий склад (залізничну вагоно-цистерну №57223448).
За таких обставин, фактично предметом даного договору було надання позивачем відповідачеві майна в тимчасове платне користування, а до відносин за ним слід застосовувати правові норми, що регулюють відносини майнового найму (оренди) майна.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав та передав відповідачу вказаний рухомий склад 24.12.08 р., що підтверджується відповідним двостороннім актом прийому-передачі та поясненнями представників сторін, наданими в судовому засіданні.
Згідно з п. 5.1. договору, строк його дії встановлений до 31.12.2009 р., а у разі, якщо жодна із сторін до 30.11.09 р. не виявила бажання припинити дію договору, його дія вважається продовженою на наступний рік. Як свідчать матеріали справи, повідомлень про припинення дії договору до 30.11.09 р. від сторін не надходило. Таким чином, суд вважає, що дія договору була продовжена на наступний - 2010 рік.
Відповідно до п.8.2. договору, повернення рухомого складу відбувається з укладенням акту прийому-передачі, який підписується обома сторонами. Докази повернення рухомого складу в порядку, визначеному договором, від відповідача до позивача суду не надані.
Згідно з п. 4.1., п. 4.2. договору, плата за користування одиницею рухомого складу за добу згідно рахунку на день сплати по курсу НБУ, нараховується з моменту передачі рухомого складу в користування на станції позивача до моменту прибуття рухомого складу на станцію позивача згідно акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 6.1. договору, відповідач зобов'язаний сплачувати кошти за користування рухомим складом на підставі рахунку позивача.
Відповідно до рахунків на оплату послуг по використанню рухомого складу №154 від 23.12.08 р., №162 від 15.01.09 р., №200 від 10.03.09 р., №569 від 26.03.10 р. ціна за одну вагоно-добу встановлена в розмірі 275,80 грн.
Відповідач оплатив рахунки №154 від 23.12.08 р. і №162 від 15.01.09 р. в повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, а також підписаними сторонами актами виконаних робіт: №170 від 31.12.08 р. та №184 від 13.01.09 р. - за рахунком №154 від 23.12.08 р., а також №185 від 13.02.09 р. за рахунком №162 від 15.01.09 р.
За таких обставин, суд вважає, що ціна послуг в розмірі 275,80 грн. за одну вагоно-добу була встановлена сторонами у рахунках позивача і схвалена відповідачем шляхом оплати рахунків за цією ціною та шляхом підписання актів приймання-передачі виконаних робіт за цією ціною.
Розмір оплати за рахунками №200 від 10.03.09 р (період користування 19 ваго/діб), №569 від 26.03.10 р. (період користування 388 ваго/діб) також визначений, виходячи з розрахунку ціни в розмірі 275,80 грн. за одну вагоно-добу.
Відповідно до п.6.1., п. 6.2. договору, плата за користування рухомим складом сплачується відповідачем щомісячно у формі 100% передплати на підставі рахунку позивача, впродовж 2 днів з моменту отримання рахунку.
Позивачем були виставлені та не оплачені відповідачем рахунки: №204 від 10.03. 09 р. на суму 2408,82 грн. (компенсація пропарювання цистерни, тарифу залізниці, подання - прибирання цистерни); №200 від 10.03. 09 р. на суму 6288,24 грн. (послуги по використанню рухомого складу - 19 ваго/діб); №569 від 26.03. 10 р. на суму 128412,48 грн. (послуги по використанню рухомого складу - 388 ваго/діб).
У судовому засіданні представник позивача пояснив, що можливості надати письмові докази одержання відповідачем вказаних рахунків позивач немає. Разом з тим, 26.03.10 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення рухомого складу в строк до 30.04.10 р. та сплати заборгованості у розмірі 137109,54 грн. в строк до 07.04.10 р., а також повідомив відповідача про дострокове розірвання договору на підставі п. 5.2. договору. Вимога була направлена відповідачеві листом №97/03 від 26.03.10 р., що підтверджується описом вкладення у поштове відправлення, зміст якого завірений поштовим відділенням.
Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином суд дійшов висновку, що ствердження відповідача про те, що вимога на оплату заборгованості в сумі 137109,54 грн. ним не одержувалась до судового спору не відповідають дійсності, а строк оплати заборгованості настав 07.04.10 р.
Як стверджує позивач та як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про оплату заборгованості та повернення рухомого складу залишена відповідачем без відповіді та без задоволення. Станом на час розгляду справи сума заборгованості відповідачем не сплачена, рухомий склад відповідачем не повернутий.
Суд не погоджуються зі ствердженнями відповідача щодо відсутності у нього обов'язку оплати суми боргу у зв'язку з невірним, на думку відповідача, оформленням рахунків на оплату. Зокрема, посилання відповідача на порушення позивачем п. 6.1. договору підчас оформлення рахунків, не ґрунтуються на матеріалах справи, виходячи з такого. Вказаний п. 6.1. договору встановлює порядок та строки здійснення платежів, а не оформлення рахунків на оплату. Крім того, відповідно до п. 4.2. договору, плата нараховується з моменту передачі рухомого складу в користування до моменту його прибуття на станцію виконувача (позивача) згідно актів прийому-передачі, підписаних по даті календарного штемпеля в залізничній накладній. За таких обставин, плата за користування рухомим складом нараховується за весь час користування до моменту повернення рухомого складу та підписання акту прийому-передачі.
Аналогічний висновок випливає і з ст. 762 ЦК України, згідно з якою звільнення наймача від плати можливе лише у разі, якщо майно не могло бути використане наймачем через обставини, за які не відповідає наймач. Отже, суд вважає, що зобов'язання відповідача щодо оплати користування рухомим складом тривають до моменту повернення позивачеві рухомого складу, а їх збереження не залежить від оформлення рахунків позивачем.
Так само суд не може прийняти до уваги ствердження відповідача щодо того, що послуги з користування рухомим складом відповідачеві з 11.02.09 р. не надавались. Так як вбачається з матеріалів справи, позивач передав відповідачу вагоно-цистерну №57223448 за актом прийому-передачі рухомого складу від 24.12.08 р. З наданих сторонами до суду доказів очевидно, що акт прийому-передачі рухомого складу від відповідача до позивача сторонами не підписувався, а повернення рухомого складу не відбулось. Підстави ствердження відповідача та відповідні докази в підтвердження ненадання йому послуг з користування рухомим складом через обставини, за які він не відповідає, суду не пред'явлені, що порушує вимоги ст. 33 ГПК України, відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.
При цьому, суд вважає ствердження відповідача, стосовно того, що з 11.02.09 р. позивач самостійно користується вказаним рухомим складо,м такими, що не заслуговують на увагу. Так, відповідач в підтвердження зазначеного посилається на відповідь Інформаційно-обчислювального центру Південної залізниці від 18.08.10 р. №ІОЦ-20-15/1699. Однак суд вважає, що даний документ не є належним та допустимим доказом з точки зору ст. 34 ГПК України, оскільки довідка, що додана відповідачем до цієї відповіді фактично є друкованим текстом не завіреним ні печаткою, ні підписом уповноваженої особи Інформаційно-обчислювального центру Південної залізниці. Так само неналежним доказом суд вважає відповідь Полтавської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці від 22.09.10 р. №ДН-4-01/702-10, що також не завірена печаткою залізниці. Крім того, згідно Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтрансу України від 28.09.04 р. №856, вказана дирекція не є органом (підрозділом залізниці), уповноваженим надавати інформацію щодо курсування вагонів залізницями України та за її межами. Поряд з цим, предметом договору, укладеного сторонами, є не послуги перевезення, а послуги з користування рухомим складом - фактично договором майнового найму (оренди), яким передбачений порядок повернення рухомого складу та оформлення такої дії - Замовник (відповідач) повертає у повному складі рухомий склад на станцію на території України, яку визначить Виконавець (позивач) з укладенням акту прийому-передачі, який підписується обома сторонами. Вимога позивача про повернення рухомого складу, що була направлена відповідачеві 26.03.10 р., залишена ним без відповіді, акт прийому-передачі рухомого складу відсутній.
При цьому відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. В той же час відповідач не надав суду первинні документи, що підтверджують повернення рухомого складу позивачеві. Такими документами як у відносинах надання послуг, так і відносинах майнового найму (оренди) є акти приймання-передачі, що зокрема підтверджується Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Таким чином, суд вважає обґрунтованим та доведеними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неодержаної плати за користуванням рухомим складом.
Як слідує з вимоги позивача від 26.03.2010 р., строк оплати заборгованості за користування рухомим складом настав 07.04.2010 р.
За таких обставин, строк прострочення відповідача починається з 07.04.2010 р. і на момент звернення до суду період прострочення склав 40 днів.
Разом з тим, вимога позивача про сплату відповідачем 2408,82 грн. компенсації пропарювання цистерни, тарифу залізниці, подання - прибирання цистерни за рахунком №204 від 10.03.09 р. не має правових підстав, оскільки надання таких послуг позивачем та їх оплата відповідачем договором не передбачена.
З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги про стягнення недоотриманої орендної плати підлягають частковому задоволенню в сумі 134700,72 грн., з яких: за рахунком №200 від 10.03.09 р. на суму 6288,24 грн., за рахунком №569 від 26.03.10 р. на суму 128412,48 грн.
В частині позовних вимог про стягнення 2408,82 грн. компенсації пропарювання цистерни, тарифу залізниці, подання - прибирання цистерни, суд вважає необхідним відмовити, так як, на час слухання справи договір оренди сторонами не розірваний.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене та перевіривши нарахування позивача, суд вважає за необхідне вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних задовольнити частково, в сумі 422,18 грн.
У зв"язку з від"ємним індексом інфляції в квітні та у травні 2010 року, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до п. 9.3. договору, за несвоєчасне перерахування коштів, сторона, яка прострочила термін перерахування грошових коштів в безумовному порядку сплачує іншій стороні пеню за кожен день прострочення шляхом перерахування коштів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.
Враховуючи викладене, перевіривши нарахування впозивача, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача пені такою, що підлягає частковому задоволенню в сумі 3026,15 грн.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, сплачені позивачем судові витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне задоволення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 530, 611, 624, 762 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 44, 46, 49, 69, 82-85 ГПК України,
В задоволенні клопотань відповіача про витребування доказів відмовити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "ТРАНЗИТ" (вул. Достоєвського, 21, к.43, м. Харків, 61009, ЄДРПОУ 06956739, відомості про банківськірахунки відсутні) на користь ТОВ "Профтранссервіс" (вул. Фрунзе, 40, літ. "Г", м. Київ, 04080 ЄДРПОУ 35465163, відомтсі про банківські рахунки відсутні) 134700,72 грн. заборгованості, 3% річних в сумі 442,85 грн., 3026,15 грн. пені, 1381,70 грн. держмита та 225,83 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
В частині вимог щодо стягнення з відповідача 2408,82 грн. заборгованоісті, інфляційних нарахувань в сумі 1831,51 грн., 392,96 грн. 3% річних та 1587,61 грн. пені, в позові відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення підписано 12 жовтня 2010 року.