17 липня 2024 року м. Дніпросправа № 160/2491/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.
суддів: Чередниченка В.Є., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року (суддя Конєва С.О.) в справі № 160/2491/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у сумі 148 778,09 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 податковий борг у сумі 148 778,09 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення в частині стягнення податкового боргу на підставі податкових повідомлень-рішень № 188820-5650-0482 від 19 серпня 2019 року на суму 46 317,71 грн, № 13731-5640-0482 від 03 березня 2020 року на суму 51 230,19 грн, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.
Вважає, що за приведеними податковими повідомленнями-рішеннями сплив встановлений п. 102.1 ст. 102 ПК України строк позовної давності, тому суд мав застосувати приписи ст. 123 КАС України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з розрахунком суми грошових вимог, інформації про наявність податкового боргу у платника та витягу з інтегрованої картки платника податків відповідача відповідач має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 148 778,09 грн.
Податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені строки суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, а саме:
- згідно з податковим повідомленням-рішенням №188820-5650-0482 від 19 серпня 2019 року загальна сума податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, становить 46 317,71 грн, яке направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано ним 27 серпня 2019 року, дата виникнення податкового боргу - 09 вересня 2019 року (з урахуванням вихідних днів);
- згідно з податковим повідомленням-рішенням №13731-5640-0482 від 03 березня 2020 року загальна сума податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, становить 51 230,19 грн, яке направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та повернуто відправнику 06 вересня 2020 року, дата виникнення податкового боргу - 18 серпня 2020 року (з урахуванням вихідних днів);
- згідно з податковим повідомленням-рішенням №828639-2410-0482 від 12 травня 2021 року загальна сума податкового зобов'язання, визначеного в цьому податковому повідомленні-рішенні, становить 51 230,19 грн, яке направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримано ним 06 липня 2021 року, дата виникнення податкового боргу - 19 липня 2021 року (з урахуванням вихідних днів), що підтверджується копіями відповідних податкових повідомлень-рішень, поштового конверту та поштового повідомлення.
У зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгоджених податкових зобов'язань, контролюючим органом на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України сформована податкова вимога форми «Ф» №214846-56 від 30 жовтня 2019 року на загальну суму податкового боргу платника податку станом на 29 жовтня 2019 року у розмірі 46 317,71 грн, яка направлена на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та отримана ним 13 грудня 2019 рок, що підтверджується копіями відповідної вимоги та поштового повідомлення, наявними у справі.
Врахувавши відсутність доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначені грошові зобов'язання, а відповідачем не надано доказів погашення такої заборгованості, яка вважається узгодженою, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про стягнення суми податкового боргу.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що згідно з інтегрованою карткою платника податків ОСОБА_1 має податковий борг з орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 148 778,09 грн, який виник внаслідок несплати узгоджених сум податкових зобов'язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями:
- №188820-5650-0482 від 19 серпня 2019 року на загальну суму 46 317,71 грн;
- №13731-5640-0482 від 03 березня 2020 року на загальну суму 51 230,19 грн;
- №828639-2410-0482 від 12 травня 2021 року на загальну суму 51 230,19 грн.
Контролюючим органом 30 жовтня 2019 року сформовано податкову вимогу №214846-56 на суму податкового боргу станом на 29 жовтня 2019 року у розмірі 46 317,71 грн, яка направлена за податковою адресою відповідача засобами поштового зв'язку та отримана ним 13 грудня 2019 року.
Спірним від час апеляційного перегляду справи є виключно питання дотримання контролюючим органом строку звернення до суду позовом про стягнення податкового боргу.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 67 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з пунктами 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Не є спірним питання дотримання контролюючим органом процедури погашення податкового боргу, як й не є спірним питання узгодження податкових зобов'язань.
Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Зважаючи на доведеність несплати відповідачем узгоджених сум грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у строки, встановлені Податковим кодексом України, такі суми набули статусу податкового боргу, який стягується з платника податків в судовому порядку.
За позицією відповідача контролюючим органом пропущений строк звернення до суду, тому суд першої інстанції мав застосувати приписи статті 123 КАС України.
Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 122 КАС України, частиною першою якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 ПК України.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18 березня 2020 року, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктами 52-1 - 52-5.
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ (далі - Закон № 2120-ІХ) зупинено дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану.
Крім того Законом № 2120-ІХ статтю 102 ПК України доповнити пунктом 102.9 такого змісту:
« 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».».
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219-IX (далі - Закон № 3219-ІХ), зокрема, виключено пункту 102.9 статті 102 ПК України (з 01 серпня 2023 року).
Підпунктом 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що тимчасово, до 1 серпня 2023 року, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема, строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.
Відтак, перебіг строку давності, встановленого пунктом 102.4 статті 102 ПК України, (1095 днів) був зупинений з 18 березня 2020 року по 24 лютого 2022 року на підставі пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та з 24 лютого 2022 року по 01 серпня 2023 року на підставі пункту 102.9 статті 102 ПК України.
Податкове повідомлення-рішення №188820-5650-0482 від 19 серпня 2019 року отримано відповідачем 27 серпня 2019 року, не оскаржене платником ані в адміністративному, ані в судовому порядку, тому датою виникнення податкового боргу є 09 вересня 2019 року.
Податкове повідомлення-рішення №13731-5640-0482 від 03 березня 2020 року направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та повернуто відправнику 06 серпня 2020 року.
Статтею 56 ПК встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання регулюється статтею 58 ПК України та визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
За приписами першого абзацу пункту 58.2 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Аналогічно пунктом 3.8 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236, (далі - Порядок № 1236) встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.
Пунктом 3.11 Порядку № 1236 визначено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків. У разі встановлення такої помилки працівник структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником органу державної податкової служби для виконання таких функцій, забезпечує виправлення допущених при направленні податкового повідомлення-рішення помилок та направляє його повторно протягом наступного робочого дня від дня отримання відповідного повідомлення поштової служби.
Податкове повідомлення-рішення №188820-5650-0482 від 19 серпня 2019 року вручено платнику 27 серпня 2019 року, не оскаржене платником ані в адміністративному, ані в судовому порядку, тому датою виникнення податкового боргу є 09 вересня 2019 року.
Податкове повідомлення-рішення №13731-5640-0482 від 03 березня 2020 року направлено на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та повернуто відправнику 06 серпня 2020 року, тому датою виникнення податкового боргу є 18 серпня 2020 року.
Враховуючи зупинення на законодавчому рівні перебігу строку давності, встановленого пунктом 102.4 статті 102 ПК України, з 18 березня 2020 року по 24 лютого 2022 року та з 24 лютого 2022 року по 01 серпня 2023 року, а також дати виникнення податкового боргу, відсутні підстави для висновку, що контролюючим органом пропущено строк звернення до суду в цій категорії справ (1095 днів).
Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку, що зважаючи на доведеність несплати відповідачем узгоджених сум грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у строки, встановлені ПК України, такі суми набули статусу податкового боргу, який обґрунтовано стягнуто судом першої інстанції з платника податків.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року в справі № 160/2491/24 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2024 року в справі № 160/2491/24 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 17 липня 2024 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складене 17 липня 2024 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя Д.В. Чепурнов