16 липня 2024 року м. Дніпросправа № 183/4168/24
Суддя І інстанції Парфьонов Д.О.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 152-1 КУпАП серія 1ДІ №00496523 від 26.03.2024 року відносно ОСОБА_1 , винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Левченком Владиславом Вадимовичем про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 360 грн., а справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована протиправністю винесеної інспектором з паркування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на те, що ним не було вчинено адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу Інспекція з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради просила відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 26 березня 2024 року головний спеціаліст - інспектор з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Левченко Владислав Вадимович, склав постанову про накладення адміністративного стягнення серія 1ДІ № 00496523 до повідомлення серія ІД № 01339229.
Відповідно до змісту постанови інспектор встановив, що 08 березня 2024 року о 12 год 39 хв транспортним засобом MAZDA СХ-5 р.н. НОМЕР_1 здійснено користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою м. Дніпро, Д1194, вул. Гоголя, в районі буд. № 9-17 з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушено вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03 грудня 2009 року № 1342, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 152-1 КУпАП. У постанові вказано, що фотозйомка та/або відеозапис здійснювався за допомогою технічного засобу LOGIC INSTRUMENT FIELDBOOK К 80V2.
Вказаною постановою визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 360 гривень 00 копійок.
Законність та обґрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статі 152-1 КУпАП встановлено, що порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Організацію та порядок паркування транспортних засобів на вулицях і дорогах населених пунктів встановлюють Правила паркування транспортних засобів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 26 вищезазначених Правил користувач зобов'язаний поставити транспортний засіб на місце для паркування відповідно до дорожньої розмітки та дорожніх знаків, а також з дотриманням вимог цих Правил і Правил дорожнього руху та сплатити вартість послуг з користування майданчиками для платного паркування.
У разі сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування через паркувальний автомат або шляхом придбання паркувального талона - розмістити у лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу платіжний документ у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки.
Після закінчення часу паркування, за який сплачено, звільнити місце паркування або сплатити вартість послуг з користування майданчиком для платного паркування за час фактичного паркування.
Допускається безоплатна стоянка транспортного засобу протягом 10 хвилин після закінчення часу паркування, за який сплачено.
При цьому, пунктом 4 Правил надано роз'яснення поняттю місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху.
Крім того, пунктами 12, 13, 14 Правил (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що майданчики для паркування обладнуються відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху.
Відведені майданчики для паркування позначаються дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою на проїзній частині і на бордюрі, який відокремлює проїзну частину від пішохідної.
Відведені майданчики для платного паркування обов'язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами з розрахунку не менш як один автомат на 20 місць для паркування з обох боків уздовж проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та/або інформаційними знаками про можливість і порядок надання послуги «мобільне паркування».
При цьому, пунктом 6.3.1 вимог ДСТУ 2587:2021 «Розмітка дорожня» Загальні технічні умови визначено, що основне призначення розмітки - організація дорожнього руху забезпеченням візуального орієнтування водіїв під час вибору напрямку й режимів руху за різних дорожніх умов; інформування та попередження про небезпеку й умови руху; позначення ділянок для перетину проїзної частини пішоходами та велосипедистами.
Розмітка має бути видимою як у світлу, так і в темну пору доби протягом функціональної довговічності
З аналізу зазначених норм вбачається, що відведені майданчики для платного паркування обов'язково повинні бути обладнані паркувальними автоматами та позначені дорожніми знаками та суцільною синьою (блакитною) смугою, при цьому така розмітка у відповідності до вимог ДСТУ 2587:2021 має забезпечити візуальне орієнтування.
Суд апеляційної інстанції зазначає про те, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (тяготіє до кримінального), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.
Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності до положень статті 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена частиною 1 статі 152-1 КУпАП відповідачем надано копії фотофіксації (а.с.23-24) з яких вбачається, що 08 березня 2024 року о 12 год 39 хв транспортним засобом MAZDA СХ-5 р.н. НОМЕР_1 здійснено стоянку більше 10 хвилин за адресою м. Дніпро, Д1194, вул. Гоголя, в районі буд. № 9-17. Проте з зазначеної фотофіксації неможливо встановити факт інформування позивача про користування ним майданчиком для платного паркування (паркування зазначеного автомобіля в зоні дії майданчика для платного паркування), оскільки надані відповідачем копії фотофіксації не містять інформації щодо здійснення зазначеним автомобілем стоянки саме в зоні дії майданчика для платного паркування, який позначено дорожнім знаком та суцільною синьою (блакитною) смугою, яка у відповідності до вимог ДСТУ 2587:2021 має забезпечити візуальне орієнтування, що виключає склад правопорушення передбачений ч.1 ст.152-1 КУпАП.
В свою чергу, колегія суддів зауважує на тому, що для визначення паркувального майданчику як платного, є встановлення сукупності умов, а саме, наявність відповідного дорожнього знаку, паркомату та дорожньої розмітки (суцільної синьої (блакитної) смуги, яка у відповідності до вимог ДСТУ 2587:2021 має забезпечити візуальне орієнтування). Відсутність дорожньої розмітки нівелює визначення певної території як майданчика для платного паркування.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідач зазначеного обов'язку не виконав, а тому постанова серії 1ДІ №00496523 від 26.03.2024 року є протиправною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В свою чергу, згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позивачем сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги на загальну суму 1514,00 грн., то він підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради за рахунок його бюджетних асигнувань.
Щодо заяви представника скаржника про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає.
Відповідно до вимог ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження надання правничої допомоги за подачу позовної заяви, позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 27 лютого 2024 року, копію акта від 27 лютого 2024 року та копію квитанції від 03 травня 2024 року.
На підтвердження надання правничої допомоги за подачу апеляційної скарги, позивачем було надано договір про надання правової допомоги від 27 лютого 2024 року, копію акта від 10 травня 2024 року та копію квитанції від 10 травня 2024 року.
Разом з тим, зважаючи на суть спірних правовідносин, складність цієї справи та те, що предметом спору у цій справі є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача у розмірі 360 грн, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що розумним розміром відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу за складання та подання позовної заяви та апеляційної скарги буде сума у розмірі 1000 грн.
Ні підставі зазначеного колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 152-1 КУпАП серія 1ДІ №00496523 від 26.03.2024 року відносно ОСОБА_1 , винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Левченком Владиславом Вадимовичем про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 360 грн., а справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1514,00 грн.
Стягнути з Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 16 липня 2024 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун