17 липня 2024 року м. Дніпросправа № 280/1427/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Новікова І.В.) в адміністративній справі №280/1427/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
13.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу в наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов'язання відповідача надати позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він як доброволець Добровольчого формування Запорізької територіальної громади №3 «Хортицький полк» з 07.04.2022 по 01.02.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Вказує, що 10.12.2022 під час виконання бойового розпорядження отримав пошкодження в області поясниці (попереку), та 09.03.2023 медико-соціальною експертною комісією був визнаний інвалідом другої групи безстроково. Зазначає, що 10.07.2023 він звернувся з заявою про надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, проте за листом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради від 02.12.2023 позивачу було відмовлено у наданні відповідного статусу. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що суперечить приписам чинного законодавства України, у зв'язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що він не надав довідку згідно з додатком 6 до порядку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.09.2015 року №685 не базуються на нормах чинного законодавства, оскільки така довідка була передбачена цим додатком в редакції Постанови КМ № 685 від 07.07.2023, яка набрала сили тільки 11.07.2023, тобто після звернення позивача до уповноваженого органу. Також вказує, що суд першої інстанції відсторонився від з'ясування тієї обставини, що контракт добровольця був припинений з позивачем 01.02.2023, а Добровольче формування Запорізької територіальної громади №3 «Хортицький полк» станом на 11.07.2023 вже пів року як був розформований. За наведених обставин вважає, що суд першої інстанції формально зазначив про те, що діяльність ДФТГ здійснюється безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил, без посилання на жодний нормативно-правовий акт, що регламентує отримання будь-яких довідок після розформування ДФТГ.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.04.2022 між позивачем та командиром добровольчого формування Запорізької територіальної громади №3 ОСОБА_2 укладено Контракт добровольця територіальної оборони.
В подальшому командиром Добровольчого формування Запорізької територіальної громади №3 «Хортицький полк» видано довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), в якій зазначено, що доброволець Добровольчого формування Запорізької територіальної громади №3 «Хортицький полк» ОСОБА_1 10.12.2022 одержав пошкодження в області поясниці. За обставин «в період з 07.04.2022 по 01.02.2023 ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та 10.12.2022 виконував бойове розпорядження №112 ДСК від 14.10.2022. 10.12.2022 в стані алкогольного сп'яніння не перебування».
09.03.2023 ОСОБА_1 пройшов огляд МСЕК за результатами якого позивачу встановлено другу групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання.
11.07.2023 позивач звернувся до УСЗН Запорізької міської ради по Олександрівському району, правонаступником якого є відповідач, з заявою про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Разом з тим, листом Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради позивачу було відмовлено у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Позивач, не погодившись відмовою у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що оскільки позивачем при зверненні не було подано усіх передбачених Порядком №685 документів, а також відсутності документального підтвердження того, що інвалідність настала у зв'язку із пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідач дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій Департаменту соціального захисту населення Запорізької міської ради щодо відмови позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Приписами статті 1 Закону №3551-XII визначено, що цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Статтею 4 Закону №3551-XII передбачено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Відповідно до пункту 11 частини 2 статті 7 Закону №3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни віднесено військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
З вищевказаних норм законодавства, слід дійти до висновку, що законодавець визначив право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни згідно із п.11 ч.2 ст.7 Закону №3551-XII, зокрема особам, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2015 затверджено «Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» №685 (далі - Порядок №685).
Спірним у даному випадку є зокрема застосування відповідачем Порядку №685 в редакції від 07.07.2023, яка набрала законної сили 11.07.2023 при прийнятті відмови позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.
Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Як вбачається з опису вкладення поштового відправлення, заяву про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни від 11.07.2024 та відповідні документи позивач надіслав до відповідача засобами поштового зв'язку 10.07.2024. Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради отримав вказану заяву позивача 14.07.2023 та листом від 27.07.2024 відмовив у наданні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни (а.с. 10,54).
За наведеного нормативного регулювання та установлених обставин, колегія суддів не вбачає підстав вважати помилковим висновок суду першої інстанції, що розглядаючи заяву позивача, відповідач мав керуватися законодавством в редакції на дату отримання від позивача заяви про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Так, згідно пункту 4 Порядку №685 (в редакції станом на час відмови позивачу у встановленні статусу), підставою для надання особам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є: для осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади:
- довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;
- контракт добровольця територіальної оборони;
- довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413 (Офіційний вісник України, 2014 р., №73, ст.2068; 2017 р., №86, ст.2614; 2018 р., №42, ст.1484; 2022 р., №85, ст.5274), видана командиром військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил під безпосереднім керівництвом і контролем якого провадиться діяльність добровольчого формування територіальної оборони за клопотанням командира добровольчого формування територіальної оборони.
Оскільки позивачем не було надано довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку №685, що не заперечується сторонами та підтверджується описом вкладення поштового відправлення, колегія суддів суду першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не було подано на розгляд усіх передбачених Порядком №685 документів.
Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження того, що інвалідність позивача настала у зв'язку із пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України
Суд апеляційної інстанції наголошує, що визначальним при розгляді справи є встановлення того, чи пов'язана інвалідність позивача з виконанням обов'язків військової служби поєднаним із безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Такі правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 824/32/19-а, від 18.11.2020 у справі № 1140/2362/18 та від 02.04.2021 у справі №0540/9350/18.
Відповідно до пункту 19-2 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, причинний зв'язок інвалідності з пораненням, контузією, каліцтвом або захворюванням, одержаними під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особам, зазначеним у пунктах 11-16 (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних, добровольців Сил територіальної оборони) та осіб, зазначених у пункті 12 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), встановлюється на підставі:
- медичних документів про звернення за медичною допомогою із зазначенням обставин одержання поранення, контузії, каліцтва, захворювання;
- документів, які визначені абзацом сьомим підпункту 1, абзацом третім підпункту 2, абзацом четвертим підпункту 3 , абзацом третім підпункту 4 чи абзацом третім підпункту 5 пункту 4 Порядку надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 685 (Офіційний вісник України, 2015 р., №74, ст. 434; 2018 р., №23, ст.782; 2019 р., №30, ст.1050), - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2022 р. №783.
Як вбачається з довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ №159532 від 09.03.2023, причина другої групи інвалідності позивача - загальне захворювання (а.с. 36-37).
Крім того, суд першої інстанції вірно зауважив, що із довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) б/н вбачається лише про отримання позивачем « 10 грудня 2022 року пошкодження поясниці». Разом з тим, у довідці не вказано внаслідок чого отримано відповідне пошкодження (поранення, тощо), не зазначено за яких умов отримано відповідне пошкодження, не зазначено в якій місцевості, населеному пункті, при виконанні яких завдань отримано пошкодження, тощо (а.с. 35).
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог позивача та вважає, що Департамент соціального захисту населення Запорізької міської ради під час розгляду заяви позивача про надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни від 11.07.2024 діяв на підставі та у спосіб визначений чинним законодавством на час спірних правовідносин.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 77 КАС України відхиляє доводи позивача, на підтвердження доводів скарги, щодо неможливості отримання довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №685 у зв'язку з розформування добровольчого формування Запорізької територіальної громади №3 «Хортицький полк», оскільки такий обов'язок законодавцем покладений саме на позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для її задоволення та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року в адміністративній справі №280/1427/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник