"26" жовтня 2010 р.Справа № 8/64-1285
Господарський суд Тернопільської області у складі
Судді Гирили І.М.
Розглянув справу
за позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", вул. Ямська, 32, м. Київ
до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", с. Грицівці Збаразького району Тернопільської області
про: cтягнення 88 781,08 грн. боргу та 26 634, 32 грн. штрафних санкцій (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.09.2010р.).
За участю представників сторін від:
Позивача: Троян Р.Ф. - представника, довіреність № 34 від 02.11.2010 р.
Відповідача: не прибув.
В попередніх судових засіданнях представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" 88 781,08 грн. боргу та 26 634, 32 грн. штрафних санкцій (з врахуванням поданої позивачем та прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог від 02.09.2010р.).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови договору поставки насіння № 1110-02 від 10.11.2009 р., внаслідок утворилася заборгованість в сумі 88 781,08 грн., на яку відповідно до чинного законодавства та умов даного договору нараховано 26634,32 штрафу. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 88 781,08 грн. боргу та 26 634, 32 грн. штрафних санкцій (з врахуванням поданої позивачем та прийнятої судом заяви про зменшення позовних вимог від 02.09.2010р.).
В підтвердження викладеного додано: договір поставки насіння № 1110-02 від 10.11.2009 р., видаткову накладну № РН-О302 від 10.11.2009 р., довіреність № 76 від 10.11.2009 р., лист -вимогу № 138-2/10-14/42 від 17.05.2010 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 11:00 год. 08.09.2010р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:10 год. 27.09.2010р., до 09:55 год. 11.10.2010р. та, відповідно, до 09:40 год. 26.10.2010р., з підстав викладених у відповідних ухвалах суду. В судовому засіданні 11.10.2010р., за клопотанням сторін, оголошувалась перерва до 14:40 год. 18.10.2010р
Строк вирішення спору продовжено, в порядку передбаченому ч.3 ст. 69 ГПК України (чинна редакція на момент винесення ухвали), про що винесено відповідну ухвалу від 28.07.2010 року.
В судове засідання 26.10.2010р. представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Окрім того, в порядку ст. 22 ГПК України, звернувся до суду із заявою від 26.10.2010р. про уточнення позовних вимог, зокрема, в частині заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 88 781,08 грн., строк оплати якої настав 01.09.2010р. (строк сплати 100 281,07грн.). Зазначає, що хоча станом на день звернення до суду з даним позовом, - 26.07.2010р. строк оплати даної суми згідно передбаченого п. п. 3.2.2 п.3 договору графіку сплати боргу ще був не настав, однак, станом на день проведення судового засідання,- 26.10.2010р., даний строк минув (кінцевий -01.09.2010р.). Відтак, враховуючи, що сума заборгованості відповідачем не погашена, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. З огляду на наведене, суд приймає заяву представника позивача, як таку, що подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України.
Представник відповідача у судове засідання 26.10.2010р не прибув, документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень.
Разом з тим, в судових засіданнях 27.09.2010 р. та 11.10.2010р. повноважні представники відповідача суму основного боргу перед позивачем в розмірі 88 781,08грн. визнали в повному обсязі. Стверджували, що господарство знаходиться у важкому фінансовому стані у зв'язку із складними погодними умовами: ріст і збір ранніх зернових культур проходив під час дощів, що стало наслідком низької врожайності. Однак, запевнили, що після збирання інших сільськогосподарських культур (100 га кукурудзи, 255 га цукрових буряків та 120 га соняшнику) заборгованість перед позивачем буде погашена.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення в судових засіданнях представників сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи документи, судом встановлено наступне:
10 листопада 2009 року між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України",- Постачальник, з однієї сторони, та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія",- Покупець, з другої сторони, укладено договір поставки насіння №5-24 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця насіння сільськогосподарських рослин (далі - Насіння), а Покупець - прийняти і оплатити його вартість на умовах даного Договору (п.п.1.1Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість договору становить 121 581,08 грн., в т.ч. 20263,51 грн. ПДВ.
Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 10.11.2012р.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено повноважними представниками сторін в судових засіданнях, на виконання умов укладеного договору позивач, згідно видаткової накладної №РН-О302 від 10.11.2009р., відпустив, а відповідач через свого представника Яремкевич М.Я., яка діяла на підставі довіреності №76 від 10.11.2009 року, прийняв насіння озимої пшениці "Трипільська" 1 реп, в кількості 69,08т, на суму 121 581грн. 08 коп.
Факт поставки позивачем та отримання відповідачем насіння пшениці на загальну суму 121 581грн. 08 коп. підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією накладної №РН-О302 від 10.11.2009р., підписаної повноважними представниками сторін без заперечень та довіреністю №76 від 10.11.2009р., а також повноважними представниками відповідача в судових засіданнях 27.09.2010р. та 11.10.2010р.
Розділом 3 договору сторони визначили порядок розрахунків за отриманий товар, зокрема, згідно п. 3.2.Договору, розрахунок проводиться Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника поетапно:
- суму в розмірі 12 500 грн. на умовах 100 відсотків передоплати (п. 3.2.1 договору);
- суму заборгованості у розмірі 109 081,07 грн. Покупець сплачує наступним чином: - 1 100 грн. до 25.12.2009р., 1 100 грн. до 25.01.2010р., 1 100грн. до 25.02.2010р., 1 100грн. до 25.03.2010р., 1100грн. до 25.04.2010р., 1 100грн. до 25.05.2010р., 1 100 грн. до 25.06.2010р., 1 100грн. до 25.07.2010р. та 100 281,07грн. до 01.09.2010р. (п. 3.2.2. договору).
Однак, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, оплату отриманого товару здійснив не в повному обсязі та з простроченням встановленого терміну сплати. Зокрема, 03.11.2009 року ним перераховано на рахунок позивача кошти в сумі 12 500 грн., 19.02.2010р. -2 200 грн., 17.03.2010р. - 1 100 грн. та 14.07.2010р. -2 000 грн. (довідка банку №913 від 21.09.2010р., яка містить інформацію про надходження даних грошових коштів на рахунок позивача, знаходиться в матеріалах справи).
Факт неповного та несвоєчасного виконання зобов'язання по оплаті вартості отриманого насіння підтверджено повноважними представниками відповідача в судових засіданнях 27.09.2010р. та 11.10.2010р.
Таким чином, станом на 26.07.2010р. (дата звернення до суду) відповідач згідно визначеного договором графіку допустив заборгованість в сумі 3 500 грн.
Разом з тим, п. 3.3. договору сторони передбачили, що у разі невиконання Покупцем затвердженого графіку погашення заборгованості (в тому числі і за кожним строком окремо) постачальник має право стягнути весь залишок заборгованості у порядку згідно чинного законодавства України.
Оскільки відповідачем було порушено узгоджений графік погашення заборгованості, у позовній заяві позивач, відповідно до п.3.3 Договору, просив суд стягнути весь залишок заборгованості у сумі 103 781грн. 08коп.
Окрім того, в судовому засіданні 08.09.2010 року встановлено, що 27.07.2010 року та 30.08.2010 року відповідачем сплачено на рахунок позивача кошти в загальній сумі 15 000грн., у зв'язку з чим позивачем було подано, а судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог, а саме: позивач просив стягнути з відповідача борг в сумі 88 781,08 грн.
Вивчивши в судовому засіданні представлені позивачем, як доказ поставки відповідачу насіння пшениці, документи, враховуючи встановлений договором строк настання платежу в сумі 100 281,08грн. до 01.09.2010р., суд прийшов до висновку, що обов'язок сплати даної суми, станом на день звернення до суду з позовом,- 26.07.2010р., у відповідача ще не настав.
Разом з тим, враховуючи, що з моменту звернення позивача до суду з даним позовом минуло 3 (три) місяці, що передбачений п.п. 3.2.2 Договору строк остаточного розрахунку за отримане, згідно договору №1110-02 від 10.11.2009р. по видатковій накладній №РН-О302 від 10.11.2009р. насіння у відповідача вже минув: 01.09.2010р. - строк сплати 100 281,08 грн., беручи до уваги часткове на суму 11 515грн. виконання відповідачем даного зобов'язання, а також подану позивачем в судовому засіданні заяву від 26.10.2010р., суд вважає, що позивач має право заявляти вимогу про стягнення з відповідача усієї суми заборгованості, зокрема, строк сплати якої настав 01.09.2010 року.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Факт отримання товару та часткове погашення його вартості відповідачем не заперечено, в судових засіданнях 27.09.2010 року та 11.10.2010р., суму боргу за отриманий товар в розмірі 88 781,08 грн. визнано в повному обсязі, доказів сплати даної заборгованості суду не надано, чим порушено умови договору та норми чинного законодавства.
Відповідач на розгляд справи не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.
За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" заборгованості за отриманий товар в сумі 88 781 грн. 08 коп., згідно договору поставки насіння №1110-02 від 10.11.10р., правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.
У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пунктом 4.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених п. 3 цього договору, Покупець сплачує Продавцеві штраф у розмірі 30 % від всього залишку заборгованості.
На підставі вищенаведеного, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення штраф в сумі 26 634 грн. 32 коп.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок штрафу, беручи до уваги наявність залишку заборгованості в сумі 88 781,08 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 26 634,32грн. штрафу суд визнає правомірними, а позов в даній частині таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно п.4.2 абз.2 Роз'яснень ВАС України №02-5/78 від 04.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України", з наступними змінами та доповненнями, "якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається."
Відтак, з урахуванням вищенаведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 1154,15грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Витрати по сплаті державного мита в сумі 195грн. позивачу не відшкодовуються.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85,115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", с. Грицівці, Збаразький район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 30827873) на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" вул. Ямська, 32, м. Київ 38, (ідентифікаційний код 30518866):
- 88 781 грн. 08 коп. боргу;
- 26 634 грн. 32 коп. штрафу;
- 1 390 грн. 15 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5. Накази видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання -01.11.2010р.), через місцевий господарський суд.
Суддя