17 липня 2024 р. Справа № 520/13553/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 27.05.21 по справі № 520/13553/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
10.05.2024 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із клопотанням в порядку ст. 382 КАС України, в якому просив за безпідставне та тривале невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 накласти на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штраф у розмірі, встановленому судом.
В обґрунтування поданої заяви вказав на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протягом більше ніж трьох років не вчиняється жодних дій, спрямованих на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020, що свідчить про пасивну поведінку відповідача та не бажання його виконувати. Переконував у безпідставності викладених у звіті про виконання рішення суду доводів відповідача про відсутність бюджетних фінансувань та на черговість виплати заборгованості за рішеннями судів, як таких, що не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому наводив обставини виплати заборгованості на виконання іншого рішення, що було прийнято та набрало законної сили значно пізніше. Крім того, з посиланням на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 911/1924/18, зауважив, що посилання відповідача на бюджетне недофінансування не є підставою для невиконання рішення суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу в порядку ч. 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративній справі № 520/13553/2020 - відмовлено.
Відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 21.05.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати до суду у строк - 2 місяці після набрання чинності даної ухвали, звіт про належне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №520/13553/2020.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 по справі № 520/13553/2020 в частині відмови у задоволенні клопотання про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за тривале та безпідставне невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 - скасувати.
Накласти штраф на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штраф у розмірі, встановленому судом.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про протиправне, тривале ухилення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020. Звернув увагу, що судом не надано оцінки доводам позивача про наявність у відповідача бюджетних коштів на виконання рішень суду та недотримання ним черговості їх виплати, натомість прийнято до уваги твердження відповідача про відсутність бюджетного фінансування. Стверджував, що накладення штрафу на керівника ГУ ПФУ в Харківській області сприятиме швидшому поновленню порушених прав позивача, оскільки у разі повторного невиконання рішення суду, суд зможе знову накласти штраф на останнього.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року по справі № 520/13553/2020 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яка полягає у не проведенні перерахунку з 01.04.2019 пенсії позивача на підставі оновленої довідки від 25.09.2020 за № 17/4.1/14-20 щодо розмірів грошового забезпечення, виданої Північно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок з 01.04.2019 пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою від 25.09.2020 № 17/4.1/14-20 щодо розмірів грошового забезпечення, виданої Північно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України, з врахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та провести виплати за перерахованою пенсією.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважав, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №520/13553/2020 - залишено без змін.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду набрало законної сили 22.03.2021.
06.04.2021 ОСОБА_1 отримано виконавчий лист у справі.
З матеріалів справи, вбачається що постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 16.04.2021 відкрито виконавче провадження № 65144204, 26.08.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а 16.02.2022 року - постанову про відновлення виконавчого провадження.
Поряд з тим, позивач вважає, що рішення суду відповідачем не виконано, оскільки виплата заборгованості з пенсії ОСОБА_1 не здійснена.
05.12.2023 від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю, в якій заявник просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області протягом 60 днів з дня постановлення цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 року у справі № 520/13553/2020.
Ухвалою від 11.12.2023 прийнято заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України щодо виконання рішення суду від 15.12.2020 по справі №520/13553/2020 до розгляду у спрощеному провадженні без виклику сторін (письмовому провадженні).
Надано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області строк для подання письмових пояснень щодо стану виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 року у справі № 520/13553/2020 - до 14.12.2023.
13.12.2023 ГУ ПФУ в Харківській області подало до канцелярії суду пояснення щодо виконання рішення суду.
В письмових поясненнях відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності 2 групи відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-Х1І від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ) з 05.06.2018 у розмірі 80% грошового забезпечення. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 Головним управлінням проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про грошове забезпечення від 25.09.2020 № 17/4.1/14-20.
За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 у розмірі 133830, 93 грн. Різницю в пенсії, нараховану за період з 01.03.2021 по 31.03.2021 у розмірі 5694,30 грн внесено до виплатної відомості та профінансовано в квітні 2021 року. З 01.03.2021 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду.
Також повідомлено, що органами Пенсійного фонду України ведеться Реєстр судових рішень для використання в роботі з метою систематизації та упорядкування судових рішень. Отже, різницю в пенсії, нараховану за період з 01.04.2019 по 28.02.2021 у розмірі 128136,63 грн буде виплачено при надходженні відповідного бюджетного фінансування. Крім того, зазначено, що бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 631. Планом доходів та видатків головного управління на 2023 рік (зі змінами) на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду передбачено 50052,0 тис. грн, які використано у повному обсязі. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу II Порядку.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №520/13553/2020 набрало законної сили 15.02.2021. Станом на листопад 2023 року погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили, по 19.09.2020 включно. Відтак, виплата коштів на виконання рішень суду здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Враховуючи викладене, просив суд відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 382 КАС України.
Разом із письмовими поясненнями відповідачем надано до суду копію протоколу про перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019, витяг з пенсійної справи позивача, копію розрахунку на доплату з квітня 2019 року по лютий 2021 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 382 КАС України щодо виконання рішення суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 - задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати протягом 60 днів з дня отримання вказаної ухвали звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказана ухвала була надіслана відповідачу на електронну адресу та ним отримана 15.12.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
02.02.2024 до канцелярії суду надійшов звіт відповідача про виконання судового рішення, в якому зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №520/13553/2020, Головним управлінням проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки про грошове забезпечення від 25.09.2020 № 17/4.1/14-20.
За результатом перерахунку нараховано різницю в пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2021 у розмірі 133830, 93 грн. Різницю в пенсії, нараховану за березень 2021 у розмірі 5694,30 грн внесено до виплатної відомості та профінансовано в квітні 2021 року. З 01.03.2021 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду. Планом доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на 2023 рік зі змінами, затвердженими Головою правління Пенсійного фонду України 29 вересня поточного року, на погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду передбачено кошти в сумі 49 980,5 тис грн, які використані у повному обсязі. Станом на січень поточного року бюджет ПФ України на 2024 рік не затверджено і на цей час діє тимчасовий розпис доходів та видатків ГУ ПФУ в Харківській області на І квартал 2024, затверджений наказом ПФ України від 29.12.2023 №218, згідно з яким видатків на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду на 1 квартал 2024 року не передбачено. Водночас, відповідач повідомив, що черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу II Порядку. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №520/13553/2020 набрало законної сили 15.02.2021. Станом на січень 2024 року погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили, по 19.09.2020 включно.
Відтак, відповідач у звіті зазначив, що виплата коштів у розмірі 128136,63 грн на виконання рішень суду здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 відмовлено у затвердженні звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду від 02.02.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 15.12.2020 по справі №520/13553/2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області надати до суду у строк - 2 місяці після набрання чинності даної ухвали, звіт про належне виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №520/13553/2020.
Крім того, в ухвалі суду від 21.03.2024 зокрема зауважено, що відповідачем до звіту не надано доказів відсутності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі, список черговість виплат на виконання рішень суду за датою їх надходжень (в частині виконання даного рішення суду), що в свою чергу не підтверджує виконання ним у повному обсязі, покладені судом зобов'язання.
Вказана ухвала була надіслана відповідачу на електронну адресу та отримана ним 22.03.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
15.05.2024 до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому заявник просив суд за безпідставне та тривале невиконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №520/13553/2020 накласти на начальника ГУ ПФУ в Харківській області штраф у розмірі, встановленому судом.
21.05.2024 пенсійним органом подано звіт про виконання судового рішення, в якому зазначено, що на виконання рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенси з 01.04.2019 згідно з довідкою від 25.09.2020 №17/4.1/14-20, виданої Північно-східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України. Нараховано різницю в пенсії на загальну суму 133830 гривень 93 копійки за період з 01.04.2019 по 28.02.2021. З 01.03.2021 пенсія виплачується з урахуванням рішення суду.
Повідомлено, що виплата заборгованості, обчисленої на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України, визначеними судом боржниками, в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Планом доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на 2023 рік (зі змінами), затвердженими Головою правління Пенсійного фонду України, на погашення заборгованості з пенсійних виплат (щомісячного довічного грошового утримання) за рішеннями суду передбачено кошти в сумі 49 980, 5 тис. грн, які використано у повному обсязі. Станом на січень поточного року бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік не затверджено і на цей час діє тимчасовий розпис доходів та видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на І квартал 2024, затверджений наказом Пенсійного фонду України від 29 грудня 2023 № 218, згідно з яким видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду на 1 квартал 2024 року не передбачено. Водночас відповідач повідомив, що черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу II Порядку. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі № 520/13553/2020 набрало законної сили 15.02.2021. Станом на січень 2024 року погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили, по 19.09.2020 включно.
Відтак, відповідач у звіті зазначив, що виплату нарахованої різниці в пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2021 в розмірі 128136, 63 грн буде проведено за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення, оскільки обставини невиконання відповідачем рішення суду в частині виплати позивачу нарахованої різниці пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2021 у розмірі 128136,63 грн не залежали від відповідача, а вини керівника пенсійного органу у невиконанні рішення суду в цій частині не встановлено.
Суд зазначив, що накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, беручи до уваги висновки Верховного Суду у справі № 560/523/19, суд не вбачав підстав для накладення на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу за часткове невиконання рішення суду у цій справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009, метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
В адміністративному судочинстві судовий нагляд реалізується через норми статей 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Так, приписами статті 382 КАС України передбачено такі види судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та накладення штрафу.
Відповідно до положень частин 1, 2, 4, 6, 7 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №826/9960/15, обов'язковою умовою для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу в порядку, передбаченому частиною другою статті 382 КАС України, є встановлення для такого суб'єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за діяльність очолюваного ним державного органу, яким не забезпечено виконання судового рішення у встановлений судом строк.
Матеріалами справи підтверджено, що ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 та від 27.05.2024 відмовлено у затвердженні звітів Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання рішення суду у справі № 520/13553/2020 зі встановленням відповідачу нового строку для подання до Харківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Харківського кружного адміністративного суду від 15.12.2020, на що відповідачем у кожному зі звітів повідомлялось про неможливість виконання рішення суду в частині виплати позивачу різниці в пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2021 у розмірі 133830,93 грн через відсутність коштів та наявну черговість виплат на виконання рішень суду, яка визначається датою набрання ними законної сили.
Вищенаведене слугувало підставою для звернення позивача до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про накладення штрафу за невиконання рішення суду в порядку ст. 382 КАС України, разом з цим, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив про відсутність підстав для вжиття таких заходів впливу та дійшов спірного висновку про те, що обставини невиконання відповідачем рішення суду в частині виплати позивачу нарахованої різниці пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2021 у розмірі 128136,63 грн. не залежать від відповідача.
Разом з цим, такі твердження суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам, оскільки рішення суду не виконується відповідачем більше трьох років після набрання ним законної сили 22.03.2021, при цьому до поданих звітів пенсійним органом не додано жодних доказів на підтвердження дій, спрямованих на виконання рішення суду, а самі звіти фактично дублюють зміст один одного.
Ухвалюючи оскаржуване судове, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення заяви позивача, поданої в порядку ст. 382 КАС України, однак, мотиви, з яких суд виходив, роблячи такий висновок є суперечливими, оскільки саме через бездіяльність відповідача позивач не може отримати належні йому суми пенсії після здійсненого на виконання рішення суду перерахунку.
Колегія суддів зауважує, що без належного з'ясування обставин, що за твердженнями відповідача унеможливлюють виконання рішення суду, без витребування та дослідження доказів та надання правової оцінки поданому пенсійним органом звіту про виконання судового рішення та запереченням позивача на вказаний звіт, вирішення питання про застосування штрафної санкції, яка накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за діяльність очолюваного ним державного органу, яким не забезпечено виконання судового рішення у встановлений судом строк, висновок суду про відсутність підстав для накладення штрафу є передчасним, оскільки вказані обставини є суттєвими та підлягають з'ясуванню судом при накладенні на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу в порядку, передбаченому частиною другою статті 382 КАС України.
Також, залишилися поза увагою суду першої інстанції і доводи позивача щодо наявних фактів виплати заборгованості за рішеннями, які набрали законної сили пізніше від дати набуття чинності рішенням у справі №520/13553/2020.
Колегія суддів зазначає, що суд виступає гарантом належного виконання прийнятого ним рішення та для встановлення обставин наявності або відсутності обставин встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, з'ясуванню підлягають всі обставини, що мають значення для правильного вирішення питання.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Статтею 353 КАС України визначено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Таким чином, враховуючи неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.
Колегія суддів наголошує, що невиплата позивачу заборгованості з пенсії за період з 01.04.2019 по 31.03.2021 у розмірі 133830,93 грн, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ у справі “Кечко проти України” від 08 листопада 2005 року).
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Також, вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.
Крім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).
За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі “Шмалько проти України”, суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків”.
Аналіз вищенаведеного дозволяє дійти висновку, що невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов'язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.
Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судове рішення є обов'язковим до виконання для всіх, і в тому числі для Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Формальний підхід до виконання судового рішення, як-то ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.
Лише посилання відповідача на те, що виконання рішення суду у цій справі залежить від отримання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області коштів для фінансування відповідної виплати позивачу, які не було виділено тривалий проміжок часу з дати набрання рішення законної сили, без встановлення таких обставин у спірних правовідносинах недостатньо для того щоб вважати, що відповідач не буде надалі ухилятися від виконання судового рішення або створювати перешкоди для виконання судового рішення.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування судом заходів судового контролю у порядку ст. 382 КАС України є таким, що не відповідає обставинам справи.
Разом з цим, аналіз ст. 382 КАС України дозволяє дійти висновку, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), а тому для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі №800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 по справі № 286/766/17.
З огляду на викладене, вимоги апелянта про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в порядку ст. 382 КАС України колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким в даному випадку є Харківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зважаючи на вищевикладене, ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 по справі № 520/13553/2020 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу в порядку ч. 2 ст. 382 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 по справі № 520/13553/2020 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про накладення штрафу в порядку ч. 2 ст. 382 КАС України - скасувати.
Справу № 520/13553/2020 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова