18 липня 2024 р.Справа № 480/3170/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Курило Л.В.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Бегунца А.О. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Гелета С.М., вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 30.04.24 року по справі № 480/3170/24
за позовом ОСОБА_1
до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання протиправним та скасування постанови,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №74304614 від 01.04.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржувана постанова винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення Сумського окружного адміністративного суду 16.01.2024 по справі №480/9834/23 чи вжиття вичерпних засобів з його виконання.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №74304614 від 01.04.2024.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваної постанови про закриття виконавчого провадження, оскільки вважає, що вказана постанова винесена державним виконавцем у відповідності до п. 9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження". Зазначає, що на адресу відповідача від боржника надійшов лист від 26.03.2024 за вих. №1800-0202-5/14914, в якому повідомлялось про виконання рішення суду Сумського окружного адміністративного суду 16.01.2024 по справі №480/9834/24 в повному обсязі, до якого було додано відповідь на звернення ОСОБА_1 з додатками, а саме: довідкою про розмір призначеної та фактично отриманої грошової допомоги за вих. №1800-0202-8/14910 від 11.08.2023. Вказані документи 01.04.2024 завантажено державним виконавцем до Автоматизованої системи виконавчого провадження, а також надано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області до Сумського окружного адміністративного суду на виконання вимог ухвали від 22.04.2024 по справі №480/3170/24. Відтак вважає, що позивач був ознайомлений з наданою відповіддю боржника разом з долученими до неї додатками.
Позивач надав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, погодився.
За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. (ч. 1ст. 268 КАС України).
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у визначеному законом порядку.
Від позивача до суду надійшла заява з проханням розглянути справу без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду 16.01.2024 у справі №480/9834/23 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не розгляду клопотань ОСОБА_1 від 12.07.2023, 17.07.2023 та 14.08.2023 у відповідності до Закону України "Про звернення громадян".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.07.2023, 17.07.2023 та 14.08.2023 та надати відповіді на поставлені питання у відповідності до Закону України "Про звернення громадян".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
19.02.2024 Сумським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №480/9834/23.
28.02.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сторчак Анжелою Сергіївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №74304614 з примусового виконання виконавчого листа №480/9834/23 від 19.02.2024, виданого Сумським окружним адміністративним судом.
В межах ВП №74304614 державним виконавцем направлено вимогу від 20.03.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо надання інформації про виконання судового рішення від 16.01.2024.
26.03.2024 державним виконавцем винесено постанову ВП №74304614 про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.
У відповідь на вимогу державного виконавця від 20.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області листом від 25.03.2024 повідомило, що ОСОБА_1 надана відповідь листом від 25.03.2024 №1800-0202-8/14910. До вказаної відповіді також долучено додатки, а саме: лист пенсійного органу від 25.03.2024 з інформацією на ім'я ОСОБА_1 та довідка про розмір призначеної і фактично отриманої грошової допомоги по справі №480/3613/22 від 05.09.2022.
01.04.2024 державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження №74304614 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було досліджено всі обставини та документи щодо фактичного виконання боржником рішення суду боржником у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», документи в повному обсязі не надані боржником, а тому державний виконавець повинен був додатково встановити строк для надання документів, у тому числі і докази направлення позивачу додаток до листа від 25.03.2024, оскільки така вимога, як направлення відповідного розрахунку, зазначена позивачем під час звернень до пенсійного органу із заявами від 12.07.2023, 17.07.2023 та 14.08.2023, відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна постанова винесена передчасно, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим є неправомірною.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII)
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за виконавчими листами, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
За змістом частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2, ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, законодавством не передбачено повноважень державного виконавця здійснювати заходи примусового виконання судового рішення в інший спосіб, ніж визначений безпосередньо самим судовим рішенням та Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню, у тому числі, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що постанова про закінчення виконавчого провадження приймається за умови повного та безумовного виконання виконавчого документа.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням суду Сумського окружного адміністративного суду 16.01.2024 по справі №480/9834/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 12.07.2023, 17.07.2023 та 14.08.2023 та надати відповіді на поставлені питання відповідно до Закону України ''Про звернення громадян''.
У вказаному судовому рішенні суд посилався на те, що позивач 12.07.2023, 17.07.2023 та 14.08.2023 на електронну пошту відповідача надіслав клопотання з проханням направити йому та ВПВР УЗПВР розпорядження про нарахування та сплату недоплаченої грошової допомоги до 05.05.2022, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та повідомити про дату сплати такої допомоги на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі № 480/3613/22 від 05.09.2022, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 10.07.2023, та яким зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 05.05.2022 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, фактично позивач не погоджується із закінченням виконавчого провадження, оскільки разом із листом ГУ ПФУ в Сумській області від 25.03.2024 позивач не отримав додаток до листа. Так, як зазначає позивач, ним не було отримано довідку ГУ ПФУ в Сумській області про розмір призначеної і фактично отриманої грошової допомоги на виконання рішення суду від 05.09.2022 у справі №480/3613/22, а тому рішення суду не було виконано ГУ ПФУ в Сумській області в повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджено, що про вказані обставини позивач проінформував Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, шляхом подання заяв.
Відповідачем не надано доказів того, що позивачу у повному обсязі було направлено боржником письмову інформацію разом з усіма додатками на виконання судового рішення по справі №480/9834/24.
Таким чином, судове рішення у справі №480/9834/24, яке набрало законної сили, у повному обсязі виконано не було, а тому у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження №74304614 згідно із пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII.
Колегія суддів зазначає, що, враховуючи приписи статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, а його невиконання - тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є верховенство права. Згідно із вказаним принципом людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу №1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Таким чином, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом № 1404-VIII заходи в межах встановлених повноважень.
Колегія суддів звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду залишилось невиконаним, а право особи, що визнано в судовому порядку порушеним, так і залишилося невідновленим.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо ознайомлення позивача з довідкою про розмір призначеної і фактично отриманої грошової допомоги з дати завантаження документів до АС ВП 01.04.2024 та їх подання до суду пенсійним органом на виконання ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 по справі №480/3170/24, оскільки зазначені події відбулися вже після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження, та не спростовують факт не отримання позивачем додатку разом з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 25.03.2024.
Відповідно до установлених у справі обставин, зазначене судове рішення виконано не у повному обсязі, отже, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державним виконавцем не було досліджено всі обставини та документи щодо фактичного виконання рішення суду боржником у розумінні Закону України «Про виконавче провадження», документи в повному обсязі не надано боржником, а тому державний виконавець повинен був додатково встановити строк для надання документів, в тому числі і докази направлення позивачу додатку до листа від 25.03.2024, оскільки така вимога, як направлення відповідного розрахунку, зазначена позивачем під час звернень до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявами від 12.07.2023, 17.07.2023 та 14.08.2023, спірна постанова винесена передчасно, не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим є неправомірною.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, а тому колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 по справі № 480/3170/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Курило
Судді Л.В. Мельнікова А.О. Бегунц