17 липня 2024 р. Справа № 520/34121/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024, (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/34121/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу:
- № Ф-16876-17 від 09.02.2022 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 14 772,39 грн
- № Ф-16876-17 від 11.04.2023 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 14 960,00 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що податковим органом сформовано відносно нього вимоги про сплату боргу по грошовим зобов'язанням, які є неузгодженими.
З урахуванням наведеного вважав спірні вимоги протиправними та просив суд їх скасувати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, про не врахування судом першої інстанції не отримання ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень, на підставі яких в останнього виникла заборгованість. Вказує, що зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 та цією адресою поштової кореспонденції від ГУ ДПС у Харківській області не надходило, проте суд першої інстанції не надав жодної оцінки вказаним обставинам. За таких умов, визначені грошові зобов'язання не набули статусу узгоджених, що свідчить про передчасність прийняття спірних вимог.
Крім того, зауважує, що не має статусу фізичної особи - підприємця, отже відповідачем безпідставно нараховані йому грошові зобов'язання за якими в подальшому прийняті вимоги про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 27.01.2005 по 11.07.2005, з 20.07.2007 по 30.12.2016, з 20.03.2017 по 19.07.2017, з 30.10.2018 по 30.01.2019, 3 23.04.2021 по 18.07.2022 перебував на обліку в ГУ ДПС у Харківській області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в період з 23.04.2021 до 18.07.2022 був платником єдиного податку.
Станом на 31.01.2022 за позивачем рахувався борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальній сумі 14 772,39 грн, який виник на підставі рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску:
- від 31.05.2021 № 0095102413 на загальну суму 6 153,05 грн (з них сплачено 3 989,22 грн)
- від 28.09.2021 № 00202043413 на загальну суму 12 608,56 грн (а.с. 68, 71).
У зв'язку з несплатою позивачем заборгованості за вищенаведеними рішеннями, відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу 09.02.2022 №Ф-16876-17 (а.с. 10), яка направлена позивачу за адресою реєстрації та особисто йому вручена, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 66).
Також, станом на 31.03.2023 за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 29 712,39 грн, що виникла на підставі:
- залишку від загальної суми по рішенню про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.05.2021 № 0095102413 - 2163,83 грн;
- рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 00202042413 від 28.09.2021 - 12 608,56 грн;
- податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця № 9425819977 від 28.01.2022 терміном сплати 11.03.2022 - 4290,00 грн;
- податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця № 9131892442 від 18.07.2022 терміном сплати 13.03.2023 - 10670,00 грн, що підтверджується відомостями з інтегрованої картки платника ОСОБА_1 (а.с.92 - 106).
11.04.2023 ГУ ДПС у Харківській області сформувало вимогу зі сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-16876-17 на різницю боргу, що склала 14 960,00 грн (а.с. 12) та направило позивачу за адресою його місця реєстрації, поштовий конверт із якою повернувся до відповідача з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 76-77).
Не погодившись з вимогами про сплату боргу від 09.02.2022 та від 11.04.2023, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні вимоги прийняті відповідачем в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений податковим законодавством.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі Закон №2464-VІ).
Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктами 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI).
Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов'язані сплачувати єдиний внесок нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок .
Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону України № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Процедуру нарахування, і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Відповідно до п. 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Згідно з абзацами 2, 3 п. 2 розділу VI Інструкції у разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 передбачено, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Згідно п. 5 розділу VI Інструкції № 449 у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Судом встановлено, що відповідачем сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 09.02.2022 та від 11.04.2023 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суми 14 772,39 грн та 14 960,00 грн відповідно.
Зазначена недоїмка виникла внаслідок несплати позивачем суми грошових зобов'язань, визначених рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 31.05.2021 та від 28.09.2021, та самостійно визначених податкових зобов'язань за податковими деклараціями від 28.01.2022 та від 18.07.2022.
Доводи апелянта щодо не отримання ним рішень податкового органу від 31.05.2021 та від 28.09.2021, отже зобов'язання які виникли за ними є неузгодженими, є помилковими.
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до абз. 6 п. 42.4 ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно із абз. 3 п. 58.3 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Аналіз податкового законодавства свідчить про те, що рішення податкового органу повинно бути надіслано за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням.
Додаткових вимог до надсилання рішень податкового органу (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить.
Крім того, жодна норма податкового законодавства не зобов'язує податковий орган повторно надсилати рішення у випадку його повернення чи здійснювати заходи для з'ясування причин його невручення.
Пунктом 8 Правил надання послуг поштового зв'язку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі - Правила № 270) передбачено, що оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів, зокрема, до внутрішніх поштових відправлень належать: листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю.
Згідно п. 11 Правил № 270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/ вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Відповідно до п. 19 Правил № 270 внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою.
Колегія суддів зазначає, що Правила № 270 не встановлюють вимог до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення в частині зазначення реквізитів документа, що надсилається.
При цьому, Правилами визначено окремі категорії поштових відправлень: рекомендовані листи та листи з оголошеною цінністю; з описом вкладення можуть бути лише листи з оголошеною цінністю; до інших видів листів опис вкладення не передбачений.
Такі висновки сформовані Верховним Судом в постанові від 20 жовтня 2020 року у справі №140/30/20.
Щодо рішення № 0095102413 від 31.05.2021.
Судом встановлено, що вищенаведене рішення надіслане рекомендованим листом на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 та отримано ним особисто, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 30).
Колегія суддів враховує, що у зазначеному вище рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення міститься інформація про опис вкладення, а саме - номер рішення: ППР № 0095102413.
Щодо рішення № 00202042413 від 28.09.2021.
На виконання вимог статті 59 ПК України податковим органом надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його податкову адресу АДРЕСА_2 рішення від 28.09.2021, яке 30.10.2021 повернуто поштовою службою відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 73).
Отже, вищенаведене рішення в силу статей 42, 58 ПК України вважається врученим ОСОБА_1 30.10.2021.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на тому, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про доведення відповідачем належними доказами направлення та вручення ОСОБА_1 рішень від 31.05.2021 та від 28.09.2021.
Доказів оскарження позивачем вищевказаних рішень матеріали справи не містять, отже грошові зобов'язання, які виникли за ними є узгодженими, проте несплаченими в повному обсязі, що стало підставою для складення відповідачем спірних вимог про сплату боргу.
Доводи апелянта про те, що він не був фізичною особою - підприємцем в спірний період, а тому податковий орган безпідставно донарахував йому грошові зобов'язання колегія суддів відхиляє, оскільки останні фактично стосуються незгоди з рішеннями від 31.05.2021 та від 28.09.2021, які не є предметом спору у цій справі.
Враховуючи, що за позивачем рахувалась недоїмка по узгодженим грошовим зобов'язанням, податковий орган, на підставі п. 3 розділу VI Інструкції №449 правомірно сформував спірні податкові вимоги про сплату боргу відносно ОСОБА_1 .
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що прийняті ГУ ДПС в Харківській області у відношенні ОСОБА_1 податкові вимоги відповідають вимогам чинного законодавства та підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 по справі № 520/34121/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова