Постанова від 17.07.2024 по справі 440/18664/23

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 р. Справа № 440/18664/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2024, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, м. Полтава, повний текст складено 25.01.24 по справі № 440/18664/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Чернівецькій області, пенсійний орган, відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 03.08.2023 № 163750024485 щодо відмови в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування»;

- зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до стажу роботи періоди: з 20.09.1986 по 11.08.1993; з 11.03.1997 по 20.04.1997; з 10.12.2004 по 12.05.2005.

В обґрунтування позовних послалась на протиправність та безпідставність рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області від 03.08.2023 № 163750024485 про відмову в призначені ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування», мотивоване відсутністю необхідного страхового стажу внаслідок неможливості зарахування до такого стажу періодів роботи в колгоспі з 11.03.1997 по 20.04.1998 та з 20.09.1986 по 11.08.1993 через відсутність довідки про встановлений та вироблений мінімум вихододнів та періоду отримання допомоги по безробіттю з 10.12.2004 по 12.05.2005 внаслідок невірного зазначення в трудовій книжці ПІП заявника, невідповідність дати народження у трудовій книжці паспортним даним заявника, оскільки формальні недоліки та неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

З огляду на те, що в силу статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, зазначила про наявність підстав для задоволення позову.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі № 440/18664/23 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, буд.3, м. Чернівці, 58002, ідентифікаційний код 40329345) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 03.08.2023 № 163750024485.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2023 про призначення пенсії та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (пл. Центральна, буд.3, м. Чернівці, 58002, ідентифікаційний код 40329345 на користь державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 по справі № 440/18664/23 та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність рішення від 03.08.2023 №163750024485 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю у неї необхідного пільгового стажу 30 років, оскільки подані позивачем документи не відповідали вимогам Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637. Так, архівна довідка від 12.07.2023 № 306/01-11.2 містила невірне зазначення дати народження у порівнянні з паспортними даними заявника, а в довідці від 12.07.2023 № 307/01-11.2, № 308/01-11.2, № 309/01-11.2 по батькові скорочено. Неможливим також є зарахування періоду роботи в колгоспі з 11.03.1997 по 20.04.1997, оскільки відсутня довідка про встановлений та вироблений мінімум вихододнів, а період отримання допомоги по безробіттю з 10.12.2004 по 12.05.2005 неврахований внаслідок невірного зазначення у трудовій книжці ПІП заявника.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області 27.07.2023 із заявою про призначення пенсії за віком (з власноручною приміткою "народила та виховала до 3х річного віку сина ОСОБА_2 08.12.1997") /а.с. 61-62/.

Управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області винесено рішення № 163750024485 від 03.08.2023 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу /а.с. 60/.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасуваня рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області від 03.08.2023 № 163750024485 суд першої інстанції виходив з наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі з 20.09.1986 по 11.08.1993 та з 11.03.1997 по 20.04.1997, оскільки трудова книжка колгоспника позивача серії НОМЕР_2 містить відповідну інформацію про встановлений мінімум трудової діяльності та фактично відпрацьований позивачем час в колгоспі за вказані спірні періоди, а відсутність довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьований час в колгоспі не впливає на можливість зарахувати вказані спірні періоди роботи до страхового стажу.

Критично було оцінено судом і доводи відповідача в частині неможливості зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в колгоспі з 20.09.1986 по 11.08.1993 згідно із архівною довідкою від 12.07.2023 № 306/01-11.2, так як зазначення у відповідних документах по батькові скорочено, а саме " ОСОБА_3 .", " ОСОБА_4 ", "В." замість ОСОБА_5 , тобто невиконання іншими особами своїх зобов'язань, в тому числі не правильне ведення роботодавцем трудових книжок, не повинно мати негативних наслідків для позивача.

Неправомірним на переконання суду є і не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 10.12.2004 по 12.05.2005 з підстав невірного зазначення у трудовій книжці на сторінці 41 прізвища, ім'я та по батькові заявника, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки. З посиланням на правову позицію Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, суд вказав, що відсутність посилання чи неточних записів, відсутності печатки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком,

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на те, що ГУ ПФУ в Чернівецькій області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії належним чином не досліджено всю сукупність наданих позивачем документів, а для з'ясування питання про наявність підстав для призначення позивачу пенсії необхідним є обчислення стажу (як загального, так і пільгового), що є прерогативою пенсійного органу, суд першої інстанції вважав за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2023 про призначення пенсії та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом № 1058-IV та Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788-XIІ).

На виконання вимог частини 1 статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

За визначенням, наведеним у частині першої статті 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-ІV).

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до абзацу першого статті 56 Закону № 1788-ХІI до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно із пунктом «а» абзацу третього статті 56 Закону № 1058-ІV до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначений Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 (далі по тексту - Положення № 310).

Відповідно до пункту 1, 2 Положення № 310 трудова книжка колгоспника є основним документом про діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться усім членам колгоспів з прийняття їх у члени колгоспу.

Згідно із пунктом 5 Положення № 310 в трудову книжку колгоспника вносяться:

відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність;

відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства у колгоспі;

відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи;

відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум трудової участі у громадському господарстві, його виконання;

відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань, нагородження та заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства;

відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Згідно із пунктом 6 Положення № 310 всі записи у трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Положенням № 310 визначено зразок трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де вказуються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Відповідно до пункту 8 Положення № 310 трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.

Трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17.

Дослідивши трудову книжку колгоспника позивача № 1524456, колегією суддів встановлено наступне.

1986 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 220, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 94;

1987 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 220, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 278;

1988 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 220, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 294;

1989 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 220, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 207;

1990 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 220, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 207;

1991 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 220, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 32;

1992 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 220, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 193,5;

1993 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - 220, “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 361;

1997 рік: “прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві” - "-", “виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві” позивача - 21.

При цьому, зі змісту трудової книжки колгоспника позивача № 1524456 вбачається, що з 10.08.1986 по 12.12.1996 позивач працювала в колгоспі імені Карла Маркса Полтавського району дояркою;

З 11.03.1997 по 30.04.1997 - в колгоспі імені Котовського оператором машинного доїння.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та беручи до уваги, що трудова книжка позивача містить інформацію про фактично відпрацьований позивачем час в колгоспі за спірні періоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не зарахування до трудового стажу періодів з 10.08.1986 по 12.12.1996 з посиланням на невідповідність вказаної у довідці від 12.07.2023 № 306/01-11.2 дати народження паспортним даним заявника та з 11.03.1997 по 30.04.1997 та відсутність довідки про встановлений мінімум та фактично відпрацьований час в колгоспі є безпідставним, оскільки всі записи про спірні періоди роботи, у тому числі відпрацьовані вихододні наявні в трудовій книжці.

Що стосується не зарахування періодів отримання допомоги по безробіттю з 10.12.2004 по 12.05.2005 внаслідок невірного зазначення в трудовій книжці ПІП позивача однієї літери у прізвищі та відображення ім'я та по батькові із застосуванням родового відмінку замість називного, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, за якою на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах. Неточні записи у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не можуть бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві. У свою чергу, недоліки ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не можуть бути підставою для позбавлення особи її права на соціальний захист.

Крім того, колегія суддів наголошує, що допущення помилки в зазначенні прізвища, імені та по батькові позивача (« ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_1 »), жодним чином не спростовують періоди роботи позивача у спірні періоди та наявність у позивача стажу роботи, що дає право на пенсію за віком, а відмова пенсійного органу у призначенні пенсії за віком за наведених підстав є надмірним формалізмом.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.

Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування / призначення пенсії.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що право позивача на зарахування спірного періоду до страхового стажу не повинно бути обмежено обставинами, незалежними від нього, а саме помилками в зазначенні ПІП.

Таким чином, враховуючи наявність у наданих ОСОБА_1 документах відповідних записів за спірні періоди, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність у пенсійного органу підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії та вважає підтвердженим зайнятість ОСОБА_1 на роботах у колгоспі, а тому вказані періоди мали бути враховані відповідачем при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком.

Щодо правомірності обраного судом першої інстанції способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та готує документи для її виплати.

Відповідно до абзацу 12 пункту 4.2 Порядку № 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Абзацом 3 пункту 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Згідно з абзацом 1 пункту 4.10 Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Беручи до уваги, що за принципом екстериторіальності, оскаржуване рішення від 03.08.2023 № 163750024485 про відмову у призначенні пенсії прийнято ГУ ПФУ у Чернівецькій області без надання належної оцінки наданим ОСОБА_1 документам, колегія суддів погоджується з висновком суду про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.07.2023 про призначення пенсії та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 по справі № 440/18664/23 в частині задоволення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій

Попередній документ
120463452
Наступний документ
120463454
Інформація про рішення:
№ рішення: 120463453
№ справи: 440/18664/23
Дата рішення: 17.07.2024
Дата публікації: 22.07.2024
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (17.07.2024)
Дата надходження: 27.02.2024
Предмет позову: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії