18 липня 2024 року справа №200/564/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 200/564/24 (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
30 січня 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до о суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Відповідач 2), в якому (з урахування уточнених позовних вимог) просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення №056750001331 від 03.01.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в переході з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року №889-VІІІ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести мене з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року №889-VІІІ у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зазначеної у довідці Донецької митниці №9 від 21.12.2023 “Про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця” (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 31.01.2024р. №15, затвердженої Постановою Пенсійного фонду України 17.01.2017 №1-3, та провести перерахунок з дати звернення до Пенсійного фонду України, а саме з 02.01.2024 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Відповідача 2 №056750001331 від 03.01.2024 року Позивачу відмовлено в переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII, оскільки посадовим особам контрольних органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно ці посади не належать до категорії посад державних службовців визначених ст. 25 Закону №3723, у зв'язку із чим підстави для призначення пенсії за нормами Закону №889 відсутні. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує його право на пенсійне забезпечення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 200/564/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення №056750001331 від 03.01.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову ОСОБА_1 в переході з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року №889-VІІІ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2024 року про перехід з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року №889-VІІІ та прийняти рішення з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного апеляційного провадження.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_2 . Перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 .
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 054693 позивачу з 10.10.2019 року встановлено ІІ групу інвалідності, безстроково.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_4 , Позивач працював:
з 18.03.1996 року по 31.03.1997 року працював на посаді інспектора відділу окремого супроводжуваного багажу, інспектора відділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Краматорської митниці, 01.04.1996 року було прийнято присягу державного службовця (записи №9-12);
з 01.04.1997 року по 08.08.2005 року працював на посадах інспектора відділу дізнання та ПМП, інспектора відділу по боротьбі з контрабандою та ПМП, інспектора, старшого інспектора митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці (записи №13-19);
з 09.08.2005 року по 31.12.2006 року працював на посаді старшого інспектора митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці (записи №20-23);
з 01.01.2007 року по 30.04.2008 року працював на посаді старшого інспектора митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці (записи №24-26);
з 01.05.2008 року по 31.05.2013 року працював на посаді провідного інспектора митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці (записи №27-28);
з 01.06.2013 року по 13.02.2015 року працював на посадах провідного інспектора, старшого державного інспектора митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці (записи №29-33);
з 14.02.2015 року по 22.11.2018 року працював на посадах головного державного інспектора, заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці ДФС (записи №34-37).
Вказане також підтверджується довідкою про проходження служби в митних органах України від 21.12.2023 року №3 виданої Донецькою митницею ДМС України, не є спірною обставиною та не заперечується сторонами. Відповідно до вказаної довідки стаж роботи Позивача в митних органах України, станом на 22.11.2018 року складає 22 роки 08 місяців 05 днів.
Згідно довідки №9 від 21.12.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданої Донецькою митницею Державної митної служби України, ОСОБА_1 працював у Донецькій митниці ДФС на посаді заступника начальника відділу та заробітна плата станом 11 місяців 2023 становила: посадовий оклад - 13 875,00 грн.; надбавка за спеціальне звання (РМС ІІ рангу) 600 грн.; надбавка за вислугу років (50%) - 6 937,50 грн.; усього 21 412,50 грн.
02.01.2024 року Позивач звернувся до відділу ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, а саме перехід на пенсію за іншим законом відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу № 3723-ХІІ від 16.12.1993.
За принципом екстериторіальності зазначену заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 03.01.2024 №056750001331 було відмовлено Позивачу в переведені з пенсії по інвалідності на пенсію відповідно до Закону №889-VIII.
В обгрунтування відмови було зазначено, що вік заявника 54 роки. При опрацюванні звернення загальний страховий стаж заявника відповідно до наданих документів становить 32 роки 10 місяців 19 днів.
Пунктами 10, 12 Прикінцевих положень Закону № 889 визначено право державних службовців за певних умов на призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723).
На призначення пенсії за Законом № 889 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, можуть розраховувати дві категорії осіб:
- державні службовці, які на день набрання чинності Законом (на 01.05.2016) займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723;
- особи, які на день набрання чинності Законом (на 01.05.2016) мають не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723. Статтею 25 Закону № 3723 визначено сім категорій посад державних службовців, залежно від яких установлювались ранги державних службовців.
Згідно трудової книжки серія НОМЕР_4 від 05.09.1986 заявник працював з 18.03.1996 по 31.03.1997 на Краматорській митниці, з 01.04.1997 по 08.08.2005 на Донбаській митниці, з 09.08.2005 по 31.12.2006 на Донецькій митниці, з 01.01.2007 по 30.04.2008 на Східній регіональній митниці, з 01.05.2008 по 22.11.2018 на Східній митниці де зазначено, що 01.04.1996 року присягу державного службовця прийнято, 01.04.2004 року присвоєно спеціальне звання “Інспектор митної служби ІІ рангу”, 27.11.2006 року присвоєно спеціальне звання “Радник митної служби”, 11.12.2013 року присвоєно спеціальне звання “Радник податкової та митної справи ІІІ рангу”, 21.03.2016 року присвоєно спеціальне звання “Радник податкової та митної справи ІІ рангу”.
Зважаючи на те, що посадовим особам контрольних органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання і, відповідно ці посади не належать до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723, для призначення пенсії за нормами Закону № 889 підстав немає.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ “Про державну службу” (далі - Закон №889-VIII), підпунктом 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., N52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 цього ж розділу визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Необхідною умовою для одержання пенсії державного службовця, у порядку, що діяв до набрання чинності Законом №889-VIII, є наявність у особи 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII , можуть розраховувати дві категорії осіб: державні службовці, які на день набрання чинності Законом №889, станом на 01.05.2016 року обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України №3723 та актами КМУ; особи, які на день набрання чинності Законом №889, мали не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами КМУ, незалежно від факту роботи на державній службі станом на 01.05.2016 року.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з частиною 18 статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ “Про державну службу” (далі - Закон №3723-ХІІ) період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку (частина 18 статті 37 Закону №3723-XII).
До набрання чинності Законом України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VIII (до 1 травня 2016 року) посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби, визначалися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року №283 (далі Порядок №283).
Згідно з пунктом 2 Порядку №283 (чинним до набрання законної сили Закону України “Про державну службу” №889-VІІІ від 10 грудня 2015 року) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії державного службовця відповідач зазначив відсутність у позивача необхідного стажу роботи на посадах передбачених ст.25 Закону України №3723, та зазначено, що період роботи в органах митної служби не зараховується до стажу державної служби.
Судом встановлено, що позивач працював в органах митної служби, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_4 та довідками Донецької митниці Державної митної служби України від 03 листопада 2023 року №3 та №9.
Згідно довідки №9 від 21.12.2023 року про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця виданої Донецькою митницею Державної митної служби України, ОСОБА_1 працював у Донецькій митниці ДФС на посаді заступника начальника відділу та заробітна плата станом за 11 місяців 2023 становила: посадовий оклад - 13 875,00 грн.; надбавка за спеціальне звання (РМС ІІ рангу) 600 грн.; надбавка за вислугу років (50%) - 6 937,50 грн.; усього 21 412,50 грн.
Як вбачається з записів у трудовій книжці серії НОМЕР_4 , позивач працював:
з 18.03.1996 року по 31.03.1997 року працював на посаді інспектора відділу окремого супроводжуваного багажу, інспектора відділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Краматорської митниці, 01.04.1996 року було прийнято присягу державного службовця (записи №9-12);
з 01.04.1997 року по 08.08.2005 року працював на посадах інспектора відділу дізнання та ПМП, інспектора відділу по боротьбі з контрабандою та ПМП, інспектора, старшого інспектора митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці (записи №13-19);
з 09.08.2005 року по 31.12.2006 року працював на посаді старшого інспектора митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці (записи №20-23);
з 01.01.2007 року по 30.04.2008 року працював на посаді старшого інспектора митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці (записи №24-26);
з 01.05.2008 року по 31.05.2013 року працював на посаді провідного інспектора митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці (записи №27-28);
з 01.06.2013 року по 13.02.2015 року працював на посадах провідного інспектора, старшого державного інспектора митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці (записи №29-33);
з 14.02.2015 року по 22.11.2018 року працював на посадах головного державного інспектора, заступника начальника відділу митного оформлення №2 митного поста “Слов'янськ” Донецької митниці ДФС (записи №34-37).
Вказане також підтверджується довідкою про проходження служби в митних органах України від 21.12.2023 року №3 виданої Донецькою митницею ДМС України, не є спірною обставиною та не заперечується сторонами. Відповідно до вказаної довідки стаж роботи Позивача в митних органах України, станом на 22.11.2018 року складає 22 роки 08 місяців 05 днів.
Спеціальним законом, що визначає статус працівників митної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Митний кодекс України.
Стаття 156 Митного кодексу України 1991 року (набрав чинності 1 січня 1992 року) передбачала, що працівник митного органу України є представником державного органу.
Стаття 154 Митного кодексу України 1991 року передбачала, що службовим особам митних органів України присвоюються персональні звання відповідно до займаних посад і стажу роботи.
Статтею 430 Митного кодексу України 2002 року (набрав чинності 1 січня 2004 року) визначено, що пенсійне забезпечення посадових осіб митної служби України здійснюється відповідно до умов і порядку, встановлених Законом України “Про державну службу”. Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, які не є посадовими особами, здійснюється на загальних підставах відповідно до законодавства України про пенсійне забезпечення.
Частиною першою статті 569 Митного кодексу України 2012 року (набрав чинності 1 червня 2012 року) встановлено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами. Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.
Відповідно до статті 588 Митного кодексу України 2012 року, пенсійне забезпечення посадових осіб органів доходів і зборів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України Про державну службу. При цьому період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) в органах доходів і зборів зараховується до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України Про державну службу, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Частиною другою статті 588 Митного кодексу України 2012 року визначено, що пенсійне забезпечення працівників органів доходів і зборів, які не є посадовими особами, здійснюється на підставах та у порядку, встановлених законом.
З наведених норм частини вісімнадцятої статті 37 Закону №3723-ХІІ, пункту 2 Порядку №283 та Митних кодексів України вбачається, що перебування на посадах митної служби, які передбачають присвоєння спеціального звання, перебування на посадах керівних працівників і спеціалістів органів митного контролю зараховується до стажу державної служби, який відповідно дає право на отримання пенсії державного службовця.
Чинним пунктом 7 частини другої статті 46 Закону №899-VIII передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Також, згідно з чинним на час звернення із заявою пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 встановлено, що до стажу державної служби зараховуються, зокрема час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Отже, посадові особи митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому періоди проходження служби в митних органах повинні зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”.
Відповідно до висновків Верховного Суду України викладених у постанові від 08.10.2013р. у справі №21-275а13, аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII, Закону №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для відступу від наведених висновків.
Суд зазначає, що незважаючи на наведені положення законодавства України, Відповідач 2 під час розгляду заяви позивача про переведення його на пенсію згідно з Законом України “Про державну службу” не з'ясував чи відносяться посади, на яких Позивач працював, до посад на яких присвоюються спеціальні звання та чи присвоювались позивачу спеціальні звання, чи відносяться посади на яких працювала позивач до керівних чи до посад спеціалістів, не дослідило посадові інструкції щодо спірних посад, що призвело до неналежного обрахування стажу позивача, та як наслідок, призвело до відмови у переведенні Позивача на пенсію державного службовця.
Беручи до уваги вищезазначене, станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію відповідно до Закону України “Про державну службу” позивач досяг пенсійного віку, мав необхідний страховий стаж роботи, мав станом на 01.05.2016 більше ніж 20 років стажу державної служби, а відтак набув право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а тому відмова Відповідача 2 у переведенні Позивача на пенсію відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ є протиправною.
Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №056750001331 від 03.01.2024 року підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про визначення належного органу Пенсійного фонду для розгляду питання про переведення на іншій вид пенсії, судом першої інстанції зазначено наступне.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”) (далі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії, визначено відповідача 2.
За вказаних обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог до відповідача 1.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що спосіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову наступним шляхом: визнати протиправним та скасувати рішення Відповідач 2 №056750001331 від 03.01.2024 року про відмову в переході з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року №889-VІІІ та зобов'язати Відповідач 2 повторно розглянути заяву Позивача від 02.01.2024 року про перехід з пенсії по інвалідності згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, п. 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 року №889-VІІІ та прийняти рішення з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 200/564/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року у справі № 200/564/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 18 липня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Геращенко