18 липня 2024 року справа №200/7269/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №200/7269/23 (головуючий І інстанції Ушенко С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому, просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача № 914420156296 від 31 травня 2023 року про перерахунок пенсії та розрахунок суми боргу за період з 1 квітня 2016 року по теперішній час без урахування обов'язкової індексації пенсії на дату нарахування до фактичної виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати відповідача:
- скасувати в пенсійній справі позивача в графі «особливості» позначку «не підлягає МП. признач. за ріш. суду в твердому розмірі»;
- включити позивача в коло осіб, яким відповідач зобов'язаний проводити автоматичні масові перерахунки пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача за період з 1 квітня 2016 року з урахуванням індексації та надбавок до пенсії відповідно до статей 27, 28, частини другої та третьої статті 42 та пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2020 року №251 і від 20 лютого 2019 року № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», в редакції, чинній на момент нарахування до фактичної виплати, за винятком сплачених сум, з урахуванням компенсації втрати частини доходів.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31 травня 2023 року № 914420156296 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо поновлення та виплати ОСОБА_1 пенсії, починаючи з 01.04.2016, в твердому розмірі, довічно, без обов'язкового врахування автоматичних перерахунків відповідно до ст. 28 та ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії з 01.04.2016 з урахуванням індексації та надбавок до пенсії відповідно до статей 27, 28, 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також визначення щомісячної компенсаційної виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», з урахуванням раніше виплачених сум і з виплатою компенсації втрати частини доходу. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів зазначає, що згідно пункту 5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженого рішенням Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (далі-Положення), Типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).
Представником позивача -адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем при подачі позовної заяви від імені ОСОБА_1 надані наступні документи: 1. Ксерокопія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА № 1095142, виданого 06.04.21 на підставі договору про надання правової допомоги №____від 09.02.2021 у Донецькому окружному адміністративному суді, у Першому апеляційному адміністративному суді; 2. Посвідчення адвоката № 21495, видане 26.07.2017.
В провадженні Донецького окружного адміністративного суду протягом 2021-2023 років вже розглядалася справа за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляв адвокат Меламед В.Б. на підставі вищезазначеного ордеру у справі № 200/10433/21. Розгляд справи закінчено, рішення суду 1 інстанції від 21.07.2022 набрало законної сили.
Тобто відповідно до пункту 5 Положення повноваження адвоката Меламед В.Б. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 у Донецькому окружному адміністративному суді та у Першому апеляційному адміністративному суді закінчилися.
Таким чином, у даній справі відсутні належні документи, що підтверджують адміністративну процесуальну дієздатність адвоката Меламеда В.Б. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 для участі у даній справі.
Також зазначає, що існує одночасно дві судові справи, де позовні вимоги повторюються, перехрещуються: справа № 200/10433/21 та ця справа №200/7269/23. При цьому у даній справі № 200/7269/23 позивач заявив позовні вимоги, у задоволенні яких у попередній справі № 200/10433/21 йому було відмовлено. Таким чином, позовні вимоги щодо нарахування індексації вже були вирішені судом у справі № 200/10433/21.
Крім того, відповідач вважає, що, оскільки Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» визначає правові, економічні, та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, то індексація пенсій особам, що постійно проживають за межами України, не проводиться.
Враховуючи те, що позивач постійно проживає в країні Ізраїль, тобто за межами України, індексація пенсії стосовно нього не має застосовуватися.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 23.12.2022, органом 2ISR, РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/10433/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області зобов'язано поновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком на вказаний ним банківський рахунок з моменту її припинення, тобто з 01 квітня 2016 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 200/10433/21, яке набрало законної сили 09.11.2022, відповідачем 31.05.2023 поновлено нарахування пенсії позивачу з 01.04.2016 у загальному розмірі 2616,58 грн. Пенсію обчислено з урахуванням стажу роботи 63 роки 09 місяців 23 дні.
Відповідно до рішення відповідача № 914420156296 від 31 травня 2023 року пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам, призначена у твердому розмірі за рішенням суду довічно.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Частинами 2 і 3 статті 42 Закону № 1058 встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Отже, з дня призначення пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Таким чином, з системного аналізу матеріалів справи суд робить висновок, що перерахунок пенсії позивача мав бути здійснений автоматично за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивача з 01.04.2016 за рішенням суду призначена у твердому розмірі довічно, що свідчить про порушення права позивача на належний розрахунок пенсії та подальше підвищення її розміру відповідно до приписів статей 28, 42 Закону № 1058-ІV.
Частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон № 2050-III), підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з частинами 1 і 2 статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума індексації грошових доходів громадян.
Враховуючи зазначені вище норми, суд дійшов висновку, що оскільки непроведення виплати пенсії позивачу у належному розмірі відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, то виплати перерахованої пенсії мають проводитися без обмеження будь-яким строком та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.11.2021 у справі № 460/8138/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.
При цьому, відповідно до пункту 4-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії:
- мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу;
- збільшення пенсії, передбачене абзацом другим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам.
Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» прийнятий 08.07.2011 та набрав чинності 01.10.2011, після того як позивачу призначено пенсію за віком, що не заперечується сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач має 63 роки 09 місяців 23 дні загального стажу роботи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про поширення на нього дії приписів статті 28 Закону № 1058-ІV з урахуванням пункту 4-1 Прикінцевих положень.
Крім того, відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 27 Закону розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Частинами 1 та 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.
Крім індексації пенсії, передбаченої частиною першою цієї статті, у разі якщо величина середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам темпів зростання середньомісячної заробітної плати штатного працівника в Україні порівняно з попереднім роком, крім випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт. Якщо коефіцієнт підвищення пенсійних виплат у минулому році був менший, ніж зазначений у цій частині, то збільшення пенсій здійснюється з урахуванням попереднього підвищення.
Розділ XV Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 4-3 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», збільшений на 79 гривень.
Також постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 № 124 установлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» від 20.02.2019 № 124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV (далі - Порядок № 124), яким визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
01.04.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», згідно пп. 1 п. 2 якої у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Також Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» № 127 від 22.02.2021, якою установлено, що у 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11.
У 2022 році відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» від 16.02.2022 № 118 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14.
Кабінетом Міністрів України у 2023 році також прийнято постанову «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 №168, пунктом першим якої установлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пенсійний орган на виконання рішення суду повинен був розрахувати пенсію позивача з урахуванням автоматичних масових перерахунків згідно з постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими відповідно до Порядку № 124 на виконання ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.
Крім того, позивач, серед іншого, посилається на п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населенням у 2020 році» (далі - Постанова № 251) як на підставу виплати йому надбавки до пенсії у зв'язку з досягненням 80 річного віку.
Згідно з п. 1 Постанови № 251 установлено з 01.04.2020 по 28.02.2021 особам, які отримують пенсію і яким виповнилося 80 років і більше, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 500 грн. у межах зазначеного розміру.
Таким чином умовами призначення до пенсії щомісячної компенсаційної виплати відповідно до Постанови № 251 є:
1) призначення особі пенсії на підставі Закону № 1058-ІV;
2) досягнення пенсіонером 80 років;
3) недосягнення щомісячного розміру пенсійних виплат розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2019 рік.
Суд вважає, що визначення наявності третьої умови призначення до пенсії позивача щомісячної компенсаційної виплати відповідно до Постанови № 251, а саме недосягнення щомісячного розміру пенсійних виплат розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, є компетенцією пенсійного органу.
Таким чином, вирішення питання щодо досягнення чи недосягнення щомісячного розміру пенсійних виплат позивача розміру середньої заробітної плати повинно здійснюватися відповідачем у відповідності до вимог Постанови № 251 та є його компетенцією.
Крім того, при поновленні позивачу пенсії з 01.04.2016 відповідачем безпідставно встановлено особливість «Не підлягають МП, признач. за ріш.суду в тверд.розм.», що призвело до порушення прав позивача на належний розрахунок пенсії, оскільки Закон України № 1058-IV не містить застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.
Щодо доводів апелянта, що у даній справі відсутні належні документи, що підтверджують адміністративну процесуальну дієздатність адвоката Меламеда В.Б. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 для участі у даній справі, суд зазначає наступне.
З наданого до суду адміністративного позову, який підписано представником позивача - адвокатом Меламедом Вадимом Борисовичем вбачається, що на підтвердження повноважень представника позивача до позову додано ордер серії АА № 1095142, виданий 06.04.2021 на підставі договору про надання правової допомоги №____від 09.02.2021 у Донецькому окружному адміністративному суді, у Першому апеляційному адміністративному суді та Посвідчення адвоката №21495, видане 26.07.2017.
Частиною 8 статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (ч. 4 ст. 59 КАС України).
Відповідно до статті 26 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Ордер на надання правової допомоги не замінює договору про надання правової допомоги, який є підставою для здійснення адвокатської діяльності, а є лише документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги клієнту (рішення РАУ № 57 від 12 квітня 2019 року).
Частина 2 статті 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регламентує вичерпні випадки надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі.
Суд зазначає, що системний аналіз частини 1 статті 26 та частин 1 і 2 статті 27 профільного Закону дає змогу зробити висновок про те, що надання правової допомоги адвокатом без укладення договору в письмовій формі, зокрема, лише на підставі доручення чи ордеру, не допускається, окрім випадків, передбачених частиною 2 статті 27 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Аналогічні висновки викладені у Рішенні від 02 серпня 2022 року № 62 Ради адвокатів України, яка затвердила роз'яснення щодо підстав представництва адвокатом клієнта в суді.
Слід зауважити, що протягом 2021-2023 років Донецьким окружним адміністративним судом вже розглядалася справа за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляв адвокат Меламед В.Б. на підставі вищезазначеного ордеру у справі №200/10433/21. Розгляд справи закінчено, рішення суду першої інстанції від 21.07.2022 набрало законної сили відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022, якою апеляційна скарга повернута Головному управлінню ПФУ в Донецькій області у зв'язку з несплатою судового збору.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху і позивачеві надано строк 5 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду належним чином засвідченої копії договору про надання правової допомоги від 09.02.2021, укладеного з адвокатом Меламед В.Б.
15.04.2024 позивачем і його представником подано до суду договір, який витребовувався, а також довіреність від 03.05.2023, якою позивачем уповноважено, між іншими, ОСОБА_2 вчиняти дії в тому числі щодо вирішення спорів, пов'язаних із соціальними і пенсійними виплатами, з правом представлення його інтересів у всіх судах України і подання відповідних заяв.
Вказана довіреність оформлена і засвідчена апостилем відповідно до вимог ст. 4 Гаазької Конвенції, яка набрала чинності для України 22 грудня 2003 року і застосовується у відносинах з Ізраїлем, яка також є країною-членом Конвенції.
Вищевказане, на думку суду апеляційної інстанції, є достатнім доказом на підтвердження повноважень Меламеда В.Б. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 для участі у даній справі.
Щодо доводів апелянта, що існує одночасно дві судові справи, де позовні вимоги повторюються, перехрещуються: справа № 200/10433/21 та ця справа №200/7269/23, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2022 року у справі № 200/10433/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області зобов'язано поновити позивачу виплату раніше призначеної пенсії за віком на вказаний ним банківський рахунок з моменту її припинення, тобто з 01 квітня 2016 року, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача провести поновлення виплати пенсії індексацією у справі № 200/10433/21, суд дійшов висновку, що питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації, у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до повноважень (обов'язку) пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум. Отже, позовні вимоги у цій частині є передчасними та не можуть бути задоволені.
Отже, у справі № 200/10433/21 спірним питанням було саме поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2016 року.
Відповідно до рішення відповідача № 914420156296 від 31 травня 2023 року пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам, призначена у твердому розмірі за рішенням суду довічно.
Таким чином, позивачеві призначено пенсію за рішенням суду у сталому розмірі, який не передбачає змін.
У межах цієї справи, спірним питанням є право позивача на перерахунок і виплату пенсії з 01.04.2016 з урахуванням індексації та надбавок до пенсії відповідно до статей 27, 28, 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанов Кабінету Міністрів України, прийнятих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також визначення щомісячної компенсаційної виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», з урахуванням раніше виплачених сум і з виплатою компенсації втрати частини доходу.
Отже, апелянт не врахував ту обставину, що позивачем у цій справі заявлено позовні вимоги з інших підстав та обставин, що обґрунтовують звернення до суду.
Стосовно доводів, що оскільки позивач постійно проживає в країні Ізраїль, тобто за межами України, індексація пенсії стосовно нього не має застосовуватися, суд ставиться критично, тому що з дня поновлення виплати пенсії на підставі рішення суду, позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно вимог Закону України № 1058-IV, будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.
Таким чином, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов'язком відповідача.
Отже, позивач отримав право на поновлення пенсії за віком, відтак відповідач зобов'язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.
За наслідками судового розгляду, місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №200/7269/23 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №200/7269/23 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 18 липня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко