18 липня 2024 року Чернігів Справа № 620/9059/24
Чернігівський окружний адміністративний суд, під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження питання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернігівській області, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу з 29.01.2020 по 31.07.2022 недоотриманого грошового забезпечення, з урахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу з 29.01.2020 по 31.07.2022 недоотримане грошове забезпечення, з урахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Суд ухвалою від 02.07.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду відповідачем надіслано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем було пропущено строк звернення до суду.
Враховуючи подане клопотання, суд ухвалою від 09.07.2024 позовну заяву залишив без руху та надав позивачу 5-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, вказаних у цій ухвалі. На виконання ухвали від 09.07.2024 представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
В подальшому, ухвалою суду від 18.07.2024 розгляд справи продовжено.
Обгрунтовуючи подане клопотання, представник позивача зазначає, що про порушення своїх прав та усіх пов'язаних з цим виплат дізнався тільки фактично отримавши відповідь від 30.05.2024 №51/01-772. Також зазначає, що протягом періоду проходження служби про складові грошового забезпечення, а також принципи розрахунку складових грошового забезпечення, йому не повідомляли. Крім наведено вказує, що про існування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 не знав, так само як не знав і не здогадувався про те, що з 29.01.2020 його посадовий оклади та оклад за військовим званням мали б перераховуватися.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України, частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак підпунктом 18 пункту 1 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України)».
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 по справі №240/12017/19 зауважено, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом встановленого строку. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд звертає увагу, що позивач звільнений з військової служби (припинено контракт) 31.07.2022, тобто в період дії нової редакції КЗпП України.
При цьому, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості звернення до відповідача із запитами про порядок розрахунку його грошового забезпечення до травня 2024 року. Крім того, вказана обставина спростовується адвокатським запитом від 31.08.2022 №196, в якому адвокат просив надати йому відомості про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по день звільнення зі служби, у відповідь на який йому було надіслано довідку про розмір грошового забезпечення від 09.09.2022 №1 та розрахунково-платіжну відомість №5 з січня 2020 року по серпень 2022 року.
А отже, звернення із заявою щодо з'ясування правильності нарахування грошового забезпечення у травні 2024 року не змінює часу, з якого він повинен був або міг дізнатись про порушення своїх прав, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Посилання представника позивача на те, що протягом періоду проходження служби про складові грошового забезпечення, а також принципи розрахунку складових грошового забезпечення, йому не повідомляли, суд до уваги не приймає, оскільки обов'язок повідомляти про принципи нарахування грошового забезпечення, без належної зацікавленості у цьому працівника, роботодавець не має. Крім того, в матеріалах справи міститься відомість отримання розрахункових листів грошового забезпечення за липень 2022, в якій міститься підпис позивача про їх отримання.
Щодо обставин необізнаності про існування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, суд їх до уваги не приймає та зазначає, що зазначене рішення суду знаходиться у вільному доступі, в тому числі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reestr.court.gov.ua/Review/87266939), а отже позивач мав об'єктивну і реальну можливість виявити належну зацікавленість та ознайомитись з ним.
Таким чином, позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом.
Суд наголошує, що за загальним правилом, поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Водночас, представником позивача не було наведено жодних обґрунтованих причин і не подано доказів, які б підтверджували реальну відсутність у позивача можливості підготувати та подати позовну заяву у строк, встановлений Законом.
Вказане в сукупності дає підстави стверджувати про відсутність обставин, які б об'єктивно унеможливили звернення позивача чи його представника до суду за захистом прав протягом визначеного законом строку.
Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав, тому не визнає поважними вказані позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, то заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
А отже, оскільки позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до суду, враховуючи викладені вище норми процесуального законодавства, суд приходить до висновку про достатність підстав для залишення позову без розгляду.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції .
Суддя Л.О. Житняк