"05" жовтня 2010 р.Справа № 12/88-1425
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Райсільгоспенерго", вул. Грушевського, 60, смт. Козова, Тернопільської області, 47600
до Олесинської сільської ради, с. Олесине, Козівського району, Тернопільської області, 47641
За участю представників від:
позивача: Петровець Г.Л. -директор (доручення №21 від 05.10.2010р.);
відповідача: не з'явився.
В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу роз'яснено права і обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.
Суть справи:
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Райсільгоспенерго" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з Олесинської сільської ради 11282,15грн., з них: 8030,00грн. основного боргу за роботи виконані згідно договору №10 від 18.04.2008р. та 3252,15грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач та його повноважний представник в судовому засіданні посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на виконання електромонтажних робіт №10 від 18.04.2008р., а саме на несплату в повному обсязі за виконані згідно акту №42 за серпень 2008 року від 08.08.2008р. роботи.
Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду знаходиться в матеріалах справи), своїм конституційним правом на захист не скористався.
В судовому засіданні повноважний представник позивача надав суду довідки про включення позивача та відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також копію рахунку №20 від 08 серпня 2008 року та оригінал акту звірки взаєморозрахунків станом на 01 лютого 2010 року.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
У відповідності до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
18 квітня 2008 року сторони уклали договір №10 на виконання електромонтажних робіт (надалі - договір), згідно п. 1.1. якого визначили, що предметом даного договору є надання послуг підрядником (позивачем по справі) по виконанню електромонтажних робіт на об'єкті Дитячий садок с. Олесино.
Відповідно до п.п. 2.2. -2.3. договору підрядник зобов'язався виконати електромонтажні роботи, термін виконання яких узгоджується із замовником (відповідачем по справі), а замовник зобов'язався провести передоплату в сумі 8030,00грн. Остаточний розрахунок замовник здійснює згідно акта прийомки виконання робіт -в межах представленої документації, але не пізніше як протягом 10 днів від дати акту приймання виконаних робіт, шляхом перерахунку на розрахунковий рахунок підрядника суми за виставленим рахунком.
Пунктом 4.1. договору сторони встановили, що строк дії договору 31.12.2008р. з дня його підписання.
Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду, згідно якого, в силу ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно із приписами ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Відповідно до вимог ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
08 серпня 2008 року сторони підписали акт №42 на виконання електромонтажних робіт по поточному ремонту дитячого садочку с. Олесино за серпень 2008 року, згідно якого встановили, що підрядник (позивач по справі) здав, а замовник (відповідач по справі) прийняв роботи на суму 8030,00грн.
Згідно умов договору позивач виставив відповідачу рахунок №20 від 08.08.2008р. на суму 8030,00грн. і відповідно останній мав його оплатити не пізніше 18 серпня 2008 року.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних згідно вищевказаного акту підрядних робіт не здійснив, що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01 лютого 2010 року, підписаного повноважними представниками та засвідченими печатками сторін, і, незважаючи на направлену Олесинській сільській раді претензію №32 від 03 червня 2010 року про те, що станом на 03.06.2010р. заборгованість в сумі 8030,00грн. за виконані електромонтажні роботи залишається несплаченою, тому позивач пропонував до 15 липня 2010 року перерахувати на його рахунок даний борг (претензія, згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана відповідачем 09 червня 2010 року), станом на день розгляду справи заборгованість відповідача становить 8030,00грн.
Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу у повному обсязі суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 8030,00грн.
Пунктом 3.2. договору сторони встановили, що за порушення термінів оплати, замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі 0,3% від суми, належної до сплати за кожний день прострочення, відтак позивач нарахував відповідачу до сплати за період з 19.08.2008р. по 31.12.2008р. 3252,15грн. пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, відповідно до розрахунку, здійсненого судом згідно вимог чинного законодавства, за період з 19.08.2008р. по 31.12.2008р. до задоволення підлягають вимоги щодо стягнення з відповідача 710,85грн. пені.
В задоволенні вимог про стягнення 2541,30грн. пені господарський суд відмовляє у зв'язку з тим, що вимоги в цій частині нараховані позивачем в порушення вимог ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
За таких обставин справи, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не спростовані належними доказами відповідачем у справі та підтверджені матеріалами справи, підлягають до задоволення частково, в розмірі 8740,85грн., в тому числі 8030,00грн. основного боргу та 710,85грн. нарахованої пені.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року (із послідуючими змінами та доповненнями), далі -Декрет, встановлено, що розмір ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів складає 1 відсоток ціни позову.
Згідно п. 1 ч.1 ст 8 Декрету сплачене державне мито підлягає поверненню частково у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
Враховуючи, що позивачем згідно платіжних доручень №50 від 03.08.2010р., №62 від 25.08.2010р. та №63 від 26.08.2010р. сплачено 119,11грн. державного мита при ціні позову 11282,15грн. (тобто 1 відсоток складає 112,82грн.), то відповідно зайво сплачене державне мито в сумі 6,29грн. підлягає поверненню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 47, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Олесинської сільської ради, с. Олесине, Козівського району, Тернопільської області, 47641, ідентифікаційний код 04392675, на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Райсільгоспенерго", вул. Грушевського, 60, смт. Козова, Тернопільської області, 47600, ідентифікаційний код 31104300, - 8030,00грн. боргу. 710,85грн пені, 87,40грн. витрат по сплаті державного мита, 182,84грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
4. В решті позову відмовити.
5. Видати довідку сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Райсільгоспенерго", вул. Грушевського, 60, смт. Козова, Тернопільської області, 47600, ідентифікаційний код 31104300, про повернення з Державного бюджету України, 6грн.29коп. зайво сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №63 від 26.08.2010р., яке знаходиться в матеріалах справи №12/88-1425.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 11 жовтня 2010р. через місцевий господарський суд.
Суддя