"30" вересня 2010 р.Справа № 4/29-485
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Приватного підприємства "Б.О.Н." вул. Приватна, 1-а, с. Товстолуг, Тернопільського району, Тернопільської області
до Тернопільської філії ПАТ "Західінкомбанк" вул. С. Крушельницької, 18, м. Тернопіль
про розірвання кредитного договору № 2412/07-19 від 24.12.2007р.
За участю представників сторін:
позивача: представник -Синютка Б.І. (довіреність № б/н від 12.04.2010р.)
відповідача: юрисконсульт -Зарембська Л.М. (довіреність № 3245-19 від 08.07.2010р.)
керівник ТзОВ “Західна Консультаційна Група” (повірений) -Степанова О.В. (довідка № 682853 від 21.07.2010р.)
Суть справи:
В розпочатому судовому засіданні представникам сторін процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.
Приватне підприємство "Б.О.Н." вул. Приватна, 1-а, с. Товстолуг, Тернопільського району, Тернопільської області звернулося до господарського суду з позовною заявою до відповідача - Тернопільської філії ПАТ "Західінкомбанк" вул. С. Крушельницької, 18, м. Тернопіль про розірвання кредитного договору № 2412/07-19 від 24.12.2007р.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.03.2010р. порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 15.04.2010р. на 10 год. 45 хв.
07.04.2010р. Публічним акціонерним товариством "Західінкомбанк" подано апеляційну скаргу № 1668-19 від 02.04.2010р. на ухвалу господарського суду Тернопільської області № 4/29-485 від 26.03.2010р. про порушення провадження у справі.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 15.04.2010р. зупинено провадження у справі № 4/29-485 до розгляду апеляційної скарги № 1668-19 від 02.04.2010р. Львівським апеляційним господарським судом.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2010р. відмовлено в прийняті апеляційної скарги.
Не погоджуючись з ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2010р., ПАТ “Західінкомбанк” пр. Перемоги, 15, м. Луцьк 03.06.2010р. звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою № 2479-19 від 25.05.2010р. про скасування ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2010р. та направлення справи на новий розгляд, у зв'язку з її невідповідністю нормам ст. 129 Конституції України.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.08.2010р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” залишено без задоволення, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2010р. у справі № 4/29-485 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.08.2010р. провадження у справі № 4/29-485 поновлено та призначено її до розгляду на 16.09.2010р. на 11 год. 00 хв.
Представник позивача в судовому засіданні, яке відбулося 30.09.2010р., позовні вимоги підтримав та подав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про знаходження відповідача у ньому станом на 27.09.2010р. і докази того, що підприємством не здійснюється господарська діяльність.
Представник відповідача, в цьому ж судовому засіданні, підтримав заперечення на позовну заяву, подане в канцелярію суду 29.09.2010р., у якому просив відмовити ПП "Б.О.Н." у задоволенні позову, посилаючись при цьому на те, що п.3 ст. 627 ЦК України передбачено свободу договору -оскільки відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є ті умови, які визначені такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди. За наявності будь -яких заперечень, щодо окремих умов кредитного договору, позивач мав право внести свої пропозиції, заперечення або повністю відмовитись від підписання договору на запропонованих умовах. Однак, на момент укладення кредитного договору у позивача заперечень, щодо умов кредитного договору не виникло, про що свідчить підписання ним договору в редакції, запропонованій банком. Розділом 1. зазначеного договору передбачений обов'язок кредитора надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені кредитним договором. Пунктом 3.2.1. кредитного договору передбачений обов'язок позичальника своєчасно повернути кредит, сплатити нараховані проценти та належно виконувати інші умови договору. На момент одержання кредиту співробітники відповідача ознайомили належним чином позивач, з усіма умовами кредитування як у національній валюті, так і в іноземній валюті. Після цього позивачем обрано найбільш вигідні умови кредитування та прийнято рішення про одержання кредиту в іноземній валюті, що засвідчується умовами укладеного кредитного договору. Крім того, про отримання кредитних коштів саме у іноземній валюті -євро, позивач просив банк у своїй заяві. Таким чином, принцип вільного волевиявлення сторін дотримано в повному об'ємі. Крім того, позивачем в позовній заяві не доведено наявності усіх 4-х умов , визначених у ч. 2 ст. 652 ЦК України. Позивач посилається на те, що він не міг передбачити коливання курсу євро до гривні. Проте таке твердження не відповідає дійсності, оскільки у відповідності до ст. 36 Закону України “Про Національний банк України” курс іноземних валют по відношенню до гривні встановлюється Національним банком України. Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Таким чином, про зміну курсу долара США, євро по відношенню до гривні працівники банку дізнаються після того, як це питання вирішується на рівні Національного Банку України. Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 496 від 12.11.2003р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, євро установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті (євро) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту, сторони за договором усвідомлювали, що курс національної валюти України до долара США, євро не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику. Крім того, курси іноземних валют, в тому числі доларів США, не є фіксованими, що є загальновідомим фактом. Також зазначив, що однією з основних цілей комерційного банку є одержання прибутку. Прибуток банку становить собою різницю між його валовим доходом і витратами. Позивач, отримавши кредитні кошти і не повертаючи їх та не сплачуючи відповідні платежі по користуванню коштами позбавив відповідача не тільки отримувати прибуток, але й позбавив можливості вчасно розраховуватись за депозитами та здійснювати інші обов'язкові платежі. Фактично позивач використав кредитні кошти на власні потреби, тобто ціль для якої він отримав кошти досягнута, а відповідачем у цьому випадку ціль не досягнута. У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Крім цього, ч. 2 ст. 533 ЦК України передбачено, що в разі якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент іноземної валюти, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за відповідним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно -правовим актом. Під час укладення сторонами у справі кредитного договору інший порядок визначення грошового еквіваленту іноземної валюти встановлений не був.
В судовому засіданні, у відповідності до ст. 77 ГПК України, та в межах строків передбачених ст. 69 ГПК України, оголошувалась перерва до 30.09.2010р. для надання можливості сторонам подати витребувані судом документи та додаткові докази у справу.
Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарським судом встановлено наступне:
- відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки;
- 24.12.2007р. між КБ “Західідінкомбанк” ТзОВ в особі керуючого Тернопільською філією Товариства з обмеженою відповідальністю “Західідінкомбанк” Івашківа В.Г., діючого на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Сушиком О.В. та зареєстрованої в реєстрі 12.06.2007р. за № 1393 (надалі - Кредитор) та Приватним підприємством “Б.О.Н.” (надалі - Позичальник) укладено кредитний договір № 2412/07-19, згідно з умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у вигляді відкриття відкличної кредитної лінії на перекредитування та купівлю напівпричепа з лімітом лінії у розмірі 60 000 євро 00 євроцентів, на умовах, визначних даним кредитним договором, зі сплатою 13 процентів річних (п. 1.1.);
- відповідно до п. 1.2. кредитного договору № 2412/07-19 від 24.12.2007р. - термін користування кредитними коштами встановлюється до 24.12.2010р. включно. А в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь -якої з умов даного договору -до першої письмової вимоги кредитора;
- в забезпечення зобов'язань позичальника за даним договором кредитором прийнято договір поруки № 2412/07-19п1 від 24.12.2007р. (договір поруки -1) між кредитором та Чевінським Борисом Михайловичем (поручитель 1), договір поруки № 2412/07-19п2 (договір поруки -2) між кредитором та Чевінським Тарасом Борисовичем (поручитель 2), та договір застави автотранспорту, укладений між кредитором та позичальником (договір застави), а також інше майно та грошові кошти позичальника та поручителя 1 і поручителя 2, на які, в разі порушення умов даного договору, буде звернено стягнення в порядку, визначеному даним кредитним договором, договором поруки та чинним законодавством України (п. 2.1.);
- п.3.1.2. кредитного договору № 2412/07-19 від 24.12.2007р. передбачено, що кредитор зобов'язаний надати позичальнику кредитні кошти на умовах, визначених даним договором, і перерахувати суму кредитних коштів повністю або частинами на вказаний позичальником рахунок, при умові виконання даного договору, поданні кредитором документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, а також інших документів на вимогу кредитора;
- згідно п. 3.2.1. кредитного договору № 2412/07-19 від 24.12.2007р. позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасне повернення одержаних кредитних коштів, сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов даного договору;
- даний кредитний договір набуває чинності з моменту фактичного надання кредитором кредитних коштів позичальнику і діє до повного погашення кредитору суми кредиту, вказаної в п. 1.1. даного кредитного, сплати процентів, штрафів, збитків та іншої заборгованості згідно умов даного кредитного договору (п. 5.1.);
- листом № б/н від 15.10.2009р. ПП “Б.О.Н.” звернулося до Тернопільської філії ПАТ “Західінкомбанк” про розірвання кредитного договору № 2412/07-19 від 24.12.2007р., посилаючись при цьому на те, що в зв'язку з настанням світової фінансової кризи припинилась нормальна господарська діяльність підприємства, оскільки не наступають замовлення на надання послуг, не укладаються господарські договори з іншими суб'єктами господарювання, так як їх платоспроможність значно знизились. Крім цього, курс євро суттєво змінився з моменту укладення кредитного договору. Наведенні обставини унеможливлюють діяльність підприємства, а відтак -і належне виконання умов кредитного договору. Істотна зміна обставин зумовлена причинами, які підприємство не могло усунути, і в момент укладання договору ми виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до ч. 1 ст. 651 та ч. 1 ст. 652 ЦК України договір може бути розірваний за згодою сторін, в тому числі у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору;
- Тернопільська філія ПАТ “Західінкомбанк” у відповідь листом № 12 від 27.10.2009р. повідомила ПП “Б.О.Н.”, що не відмовляє в розірванні договору № 2412/07-19 від 24.12.2007р., але за умови повного погашення заборгованості згідно п. 5.1. кредитного договору., яке призведе до закриття кредиту за згодою сторін Станом на 27.10.2009р. заборгованість по кредиту становить 56 115, 54 євро та по процентах 5876, 00 євро.
Заявляючи позов про розірвання кредитного договору № 2412/07-19 від 24.12.2007р. відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, позивач як на підставу заявлених ним вимог, посилається серед іншого на те, що ПП “Б.О.Н.” не має можливості продовжувати належним чином виконувати умови кредитного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме в зв'язку з настанням світової фінансової кризи припинилась активна господарська діяльність підприємства, крім цього курс євро суттєво змінився з моменту укладення кредитного договору, що унеможливило діяльність підприємства, а відтак -і належне виконання умов кредитного договору.
Господарський суд, проаналізувавши докази, подані позивачем в обґрунтування заявлених ним вимог та відповідачем в підтвердження його заперечень, керуючись нормами чинного законодавства, прийшов до висновку, що в позові слід відмовити. При цьому суд виходить із такого:
Згідно з приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови, які визначені такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.
Частиною 2 статті 524 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 189 ГК України вказано, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання (п.1). Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (п.3).
Положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Аналогічні положення містяться й у ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України.
Порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України “Про Національний банк України” від 20.05.1999 року № 679-XIV (із змінами та доповненнями) (далі -Закон) і Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 року № 15-93 (із змінами та доповненнями) (далі -Декрет), виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.
Згідно п. 1 частини 3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженому постановою НБУ від 10.08.2005 р. № 281, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2005 року за № 950/11230, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за кредитними операціями та платежами за цими операціями (проценти, комісійні, неустойки тощо) в іноземної валюті на підставі відповідних документів. Купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань за кредитними договорами резидентів мають право лише суб'єкти ринку, від яких було отримано кредит.
За кредитним договором кошти передаються позичальнику в користування на певний період часу за умови повернення такої ж суми коштів. Отже сума кредиту не є ціною кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині 1 статті 651 ЦК України.
Частиною 2 статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:
1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.
До того ж, вимагаючи розірвання кредитного договору № 2412/07-19 від 24.12.2007р. на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Як випливає із матеріалів справи, приватним підприємством “Б.О.Н.” не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Крім того, відповідно до статті 36 Закону України “Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи кредитний договір № 2412/07-19 від 24.12.2007р. в іноземній валюті (євро) та беручи на себе певні зобов'язання, сторони усвідомлювали, що курс національної валюти по відношенню до євро не є незмінним, а відтак повинні були враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом.
Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, позивач зобов'язаний виконувати кредитний договір № 2412/07-19 від 24.12.2007р. у відповідності до його умов та законодавства.
З огляду на встановлені вище обставини, господарський суд прийшов до висновку, що наявність усіх обов'язкових умов для розірвання кредитного договору, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, відсутня, відповідно права ПП “Б.О.Н.” при укладенні та виконанні кредитного договору не порушені, а тому його вимоги про розірвання кредитного договору № 2412/07-19 від 24.12.2007р. є необґрунтованими, незаконними та такими, що не підлягають до задоволення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Суддя
Повне рішення складено 13.10.2010р.