Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
18 липня 2024 р. № 520/13134/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці про скасування рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд рішення Харківської митниці № UА807000/2024/000249/2 від 26.03.2024 про коригування митної вартості - скасувати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів, є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до Електронного кабінету, яка міститься в матеріалах справи.
Представником відповідача 30.05.2024 через підсистему "Електронний суд" до канцелярії суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та HENGSHUI BAOYU SHOES MATERIAL CO.LTD (Продавець) укладено контракт № 5 від 15.04.2020 (далі - Контракт), за умовами якого Продавець продає продукцію, що іменується «Товар», а Покупець зобов'язується сплачувати «Товар» згідно з умовами даного Контракту.
Пунктом 1.2. Контракту передбачено, що найменування, асортимент та кількість Товару, що поставляється, на кожну поставку будуть вказуватися в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до пункту 2.3. Контракту, в ціну «Товару» включається вартість тари, пакування, маркування, навантаження на транспортний засіб, витрати по доставці товару в порт Шанхая, а також навантаження на борт судна, згідно умовам поставки FOB - Shanghai або на інших умовах, вказаних в Специфікаціях до даного Контракту, які є його невід'ємною складовою.
Згідно інвойсу №SYRSS2023 від 23.10.2023 поставлявся товар на умовах FOB Shanghai.
Вказаний товар був заявлений до митного оформлення у Харківській митниці згідно митної декларації №24UA807200004978U1 від 26.03.2024. Разом з митною декларацією декларантом були подані: контракт, інвойс, коносамент, платіжні доручення, автотранспортна накладна, договір перевезення, довідка про транспортні витрати, рахунок на оплату транспортних послуг, експортна митна декларація. Митна вартість була визначена за першим методом (ціною контракту).
Митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість у зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказане, на думку митного органу, свідчить про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, у зв'язку з чим позивачеві було направлено запит на надання додаткових документів.
Позивачем не було надано додаткових документів зв'язку з неконкретизацією у запиті обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості чи розбіжностей у поданих документах, і не зазначення конкретних документів, які такі сумніви чи розбіжності можуть усунути.
26.03.2024 ФОП ОСОБА_1 було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2024/000287 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA807000/2024/000249/2 від 26.03.2024. Митним органом при коригуванні митної вартості товарів було застосовано другорядний метод визначення митної вартості (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів).
Товар було випущено в обіг за митною декларацією № 24UA2807200005014U6 від 26.03.2024.
Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості товарів суми митних платежів до сплати збільшились на 60 925,76 грн. ввізного мита та 284 655,56 грн. ПДВ.
Не погодившись із прийнятим Харківською митницею рішенням про коригування митної вартості, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. ч 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Суд зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.
При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16, від 01.04.2021 по справі № 260/695/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судовим розглядом встановлено, що митне оформлення товарів здійснювалось позивачем за основним методом (ціною договору).
Позивачем до митного оформлення подано документи на підтвердження вартості товарів, що поставляються в Україну.
Коригування митної вартості здійснено митним органом за ціною договору, щодо подібних (аналогічних) товарів - третій метод - відповідно до ст. 60 МКУ.
Митницею було прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості товару позивача за першим методом (за ціною угоди), та керуючись статтями 54, 55, 60 МКУ винесено рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару №UA807000/2024/00000249/2 від 26.03.2024 за методом визначення митної вартості за ціною договору, щодо подібних (аналогічних) товарів - третій метод. За основу береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Також, розуміються товари, які мають схожі фізичні характеристики, якість та репутацію на ринку, країну виробництва, виробника) товарів, також береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Щодо посилань митного органу стосовно того, що відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту TJSHTCL-005823 а також відсутній банківський/платіжний документ, що підтверджує факт оплати морського фрахту, згідно умов коносаменту TJSHTCL-005823, суд зазначає наступне.
Між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Консольлайн» укладено Договір № ТЕО3500112353 від 29.04.2020 транспортно-експедиторського обслуговування, згідно умов якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно-експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надання інших транспортно-експедиторських послуг Клієнтові за погодженням Сторін.
Після виконання Експедитором перевезення товару за інвойсом № SYRSS2023 від 23.10.2023 ним було складено довідку про транспортні витрати № CL-005823 від 19.03.2024.
Згідно зазначеної довідки, витрати по транспортування товару з м. Shanghai до місця ввезення на митну територію України складаються з наступних складових:
1) Міжнародне морське перевезення за маршрутом Shanghai, China (коносамент № TJSHTCL-005823) - 79 796,60 гривень;
2) Вантажно - розвантажувальні роботи за межами території України складають 3 869,00 гривень;
3) Міжнародне перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) - Ужгород становить 80 000,00 грн.
Таким чином, загальний розмір транспортних витрат, які підлягають включенню до складу митної вартості товарів за інвойсом SYRSS2023 від 23.10.2023 становить 163665,6 грн., які були задекларовані позивачем в повному обсязі, що підтверджується графою 17 оскаржуваного рішення про коригування.
Верховний Суд послідовно викладає правову позицію, яка полягає у тому, що довідка про транспортні витрати є належним та достатнім доказом транспортних витрат як складової митної вартості товарів.
У постанові від 31.05.2019 по справі № 804/16553/14 Верховний Суд зазначив, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на наведене, довідка про транспортні витрати № CL-005823 від 19.03.2024 є належним та достатнім доказом витрат на транспортування товару, що був заявлений до митного оформлення декларантом згідно МД № 24UA807200004978U1 від 26.03.2024.
Вказана довідка містить зазначення усіх складових транспортних витрат, зокрема вказано вартість морського та автомобільного перевезення з розбивками по маршрутах, вартість супутніх витрат, зокрема з навантаження та розвантаження. Жодних сумнівів чи розбіжностей у довідці відповідачем не зазначено, що підтверджує правильність обчислення транспортних витрат декларантом.
Митне законодавство не вимагає від декларанта подання договору на морське перевезення, який укладений між Експедитором та морським перевізником, тому його неподання саме по собі, не може бути обґрунтованим сумнівом у заявленій декларантом митній вартості.
Щодо посилань митного органу стосовно того, що рахунок на оплату від 18.03.2024 №1124 надано від особи, яка безпосередньо не є перевізником, згідно наданій до митного оформлення CMR від 18.03.2024 № CL-005823, суд зазначає наступне.
Рахунок на оплату № 1124 від 18.03.2024 виданий Експедитором за договором № ТЕО3500112353 від 29.04.2020 року - ТОВ «Консольлайн».
Відповідно до п. 2.2.1. Договору, Експедитор має право укладати від свого імені договори та інші угоди з транспортними, експедиторськими та ін. організаціями для виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Між ТОВ «Консольлайн» (Замовник) та ТОВ «Шпіц Трак» (Виконавець) укладено Договір № 44962667 від 27.01.2023, згідно умов якого Виконавець зобов'язується виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів Замовника автомобільним транспортом, по ТТН/CMR/TIR - карнету, на умовах, погоджених Сторонами.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Замовник, виступаючи від свого імені, а так само від імені осіб, з якими має відповідні угоди, гарантує оплату перевезення.
Між ТОВ «Шпіц Трак» (Замовник) та ТОВ «МВ Спец Торг» (Виконавець) укладений договір № 140320241Є_ від 14.03.2024, предметом якого є надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом. Виконавець зобов'язується за плату та за рахунок Замовника надати послуги з організації та забезпечення перевезення вантажів Замовника, а також за погодженням Сторін в Заявці інші додаткові послуги, які необхідні для доставки вантажу, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги.
Договори № ТЕО3500112353 від 29.04.2020; № 44962667 від 27.01.2023; та № 140320241Є_ від 14.03.2024 були подані до митного оформлення, що підтверджується МД, карткою відмови та текстом рішення про коригування.
Відповідно до CMR № CL-005823, перевізником є ТОВ «МВ Спец Торг», з яким укладено договір № 140320241Є_ від 14.03.2024, наявний в матеріалах справи.
Рахунок на оплату складений Експедитором, на підставі наданих договорів, тому розбіжність в цій частині відсутня.
Щодо посилань митного органу стосовно того, що відсутній договір про транспортне перевезення з особою, зазначеною в CMR від 18.03.2024 №CL-005823, оскільки перевізником є ТОВ «МВ Спец Торг», до митного оформлення був поданий договір № 140320241Є_ від 14.03.2024.
Щодо посилань митного органу, що відсутня заявка, передбачена умовами договорів від 14.03.2024 №140320241Є_ та від 29.04.2020 №ТЕО3500112353.
Суд зазначає, що заявка на перевезення не входить до переліку документів з ч. 2 ст. 53 МК України, подання якої в обов'язковому порядку є необхідним для цілей митного оформлення. Відтак неподання такої заявки не може бути самостійною підставою для відмови у визнанні митної вартості товарів.
Неподання до митного оформлення заявки на перевезення саме по собі не може бути обґрунтованим сумнівом у заявленій митній вартості, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 13.09.2019 по справі № 813/4202/16:
«Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій та зазначає, що наведені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів підстави для його прийняття є необґрунтованими та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Зокрема, щодо ненадання позивачем заявки на перевезення вантажу, що містить відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та подання якої передбачено договором про транспортно-експедиційне обслуговування від 28 квітня 2012 року №92804-1/12, то суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли такі доводи митного органу до уваги, оскільки: 1) заявка на перевезення вантажу не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість; 2) згідно з частиною другою статті 53 МК України заявка на перевезення вантажу не є документом, який підтверджує митну вартість товарів; 3) декларант під час митного оформлення імпортованого товару надав рахунок-фактуру від 07 вересня 2016 року № СФ-440 та СМR від 06 вересня 2016 року № 985728, які підтверджують вартість понесених позивачем витрат на транспортування».
Наведене свідчить про необґрунтованість сумнівів митниці у задекларованій митній вартості в цій частині.
Щодо посилань митного органу стосовно того, що відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс-листи) від виробника товару, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що до митного оформлення, окрім основних документів з переліку ч. 2 статті 53 МК України, позивачем була подана комерційна пропозиція від 15.11.2024, складена Продавцем Товару, Специфікація № 4 від 25.10.2023.
Вказаними документами підтверджується рівень митної вартості, відображений в інвойсі та задекларованій у відмовленій митній декларації.
Відповідно до ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, декларант не зобов'язаний подавати до митного оформлення прайс-листи у разі, якщо митним органом не визначено розбіжностей в документах, які мають вплив на визначення митної вартості. В даному разі відповідач не навів таких розбіжностей, тому посилання на відсутність прайс-листів є необґрунтованим.
Щодо посилань митного органу стосовно того, що відсутній переклад митної декларації країни відправлення, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 статті 254 МК України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Таким чином, положення ст. 254 МК України вимагають подання перекладу тільки тих документів, подання яких є необхідним для здійснення митного оформлення. В логічній взаємодії з положеннями ч. 2 - 3, правильним є висновок, що необхідними є документи з переліку ч. 2 статті 53 МК України, подання яких є обов'язковим у будь - якому разі, а також з переліку ч. 3 статті 53 МК України, у разі якщо митним органом обґрунтовано доведено наявність розбіжностей у вже поданих документах. При цьому, в такому разі необхідними для митного оформлення стають не всі документи з переліку ч. 3 ст. 53 МК України, а тільки ті, які витребує митний орган, та необхідність подання яких ним обґрунтовано доведена.
В той же час, вказуючи на порушення з боку декларанта у спірних правовідносинах, митний орган посилається на неподання декларантом перекладу експортної митної декларації, подання якої не є необхідним для митного оформлення, оскільки вона не є основним документом, а обґрунтована необхідність її подання у порядку ч. 3 статті 53 МК України митним органом не доведена. Таким чином, експортна митна декларація в межах конкретного спору не є документом, необхідним для здійснення митного оформлення в розумінні ч. 1 ст. 254 МК України, що виключає порушення декларантом положень цієї статті.
Щодо посилань митного органу стосовно того, що документ під кодом 4103 договір про перевезення від 27.01.2023 №44942667 не відскановано та не завантажено до гр. 44 МД, суд зазначає наступне.
Відповідно до Класифікатору документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1011 від 20.09.2012, код 4103 за класифікатором мають доповнення до зовнішньоекономічного договору.
До митного оформлення була подана додаткова угода № 1 до контракту № 5 від 15.04.2020.
Вказаною додатковою угодою контракт № 5 від 15.04.2020 був пролонгований до 31.12.2024. Всі інші умови контракту залишились без змін.
Подання додаткової угоди підтверджується переліком долучених документів в відмовленій та оформленій митних деклараціях, та картці - відмови.
Водночас, встановлено, що із запитів додаткових документів, які додаються до позовної заяви, відповідач не витребовував додаткову угоду до контракту, що свідчить про необґрунтованість доводів останнього, що неподання цього документа спричинило коригування митної вартості товарів.
Щодо посилань митного органу стосовно того, що відсутній підпис та штамп Відправника в гр. 22 та підпис Перевізника в гр. 23 CMR від 18.03.2024 №CL-005823 та декларантом не доведено правильність розподілу транспортних витрат: в наданому рахунку на оплату транспортних послуг від 07.03.2024 №993 та 18.03.2024 №1124 та в довідці про транспортні витрати від 19.03.2024 № CL-005823 відсутня інформація щодо вартості експедиторських витрат за межами митної території України, тобто можливо не включені всі складові до розрахунку митної вартості, що суперечить інформації, зазначеної в листі ДФСУ від 15.03.2016 №5591/6/99-99-19-03-02-15, суд зазначає наступне.
Як було зазначено вище, документом, що підтверджує розмір витрат на транспортування є довідка про транспортні витрати, а не рахунки на оплату. Рахунки були подані до митного оформлення довідково, відомості в них відповідають відомостям в довідці.
Згідно зазначеної довідки, витрати по транспортування товару з м. Shanghai до місця ввезення на митну територію України складаються з наступних складових:
1) Міжнародне морське перевезення за маршрутом Shanghai, China (коносамент № TJSHTCL-005823) - 79 796,60 гривень;
2) Вантажно - розвантажувальні роботи за межами території України складають 3 869,00 гривень;
3) Міжнародне перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) - Ужгород становить 80 000,00 грн.
Таким чином, загальний розмір транспортних витрат, які підлягають включенню до складу митної вартості товарів за інвойсом SYRSS2023 від 23.10.2023 становить 163 665,6 грн., які були задекларовані позивачем в повному обсязі, що підтверджується графою 17 оскаржуваного рішення про коригування.
Аналогічні відомості відображені в рахунках на оплату № 1124 від 18.03.2024 та № 993 від 07.03.202:
- Морське перевезення за межами території України вартістю 79 796,6 грн. - п. 1 рахунку № 993;
- Навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України вартістю 3 869,0 грн. - п. 2 рахунку № 993;
- Міжнародні транспортні послуги за межами території України вартістю 80 000,00 грн. - п. 1 рахунку № 1124 від 18.03.2024.
Отже, рахунки № 1124 від 18.03.2024 та № 993 від 07.03.2024 підтверджують задекларований розмір витрат на транспортування на рівні 163 665,6 грн., а також містять вичерпні відомості щодо складових цієї суми.
За таких умов, митним органом не наведено жодного обґрунтованого сумніву у задекларованій митній вартості, оскільки усі розбіжності спростовуються документами, поданими до митного оформлення.
Поруч з тим, для усунення відповідних сумнівів митним законодавством передбачена процедура консультації, протягом якої відповідач витребовує надання додаткових документів, які можуть усунути сумніви.
У постанові Верховного Суду від 12.04.2018 по справі №820/2014/17 зазначено:
«Суд вважає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень пункту 2 частини 6 статті 54, частини 2 статті 256 Митного кодексу України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів.
З переліку витребуваних відповідачем документів не можливо встановити, недоліки яких з наданих декларантом документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак спотвореним було отримання позивачем вичерпної інформації щодо додаткових документів, надання яких забезпечить митне оформлення товару за визначеною у декларації вартістю.
Зазначення відповідачем одночасно усіх можливих причин, що передбачені частиною 6 статті 54 Митного кодексу України, не можна вважати належним обґрунтуванням коригування митної вартості товарів та подальшої відмови у митному оформленні товарів.
Верховний Суд не приймає до уваги посилання відповідача у касаційній скарзі на відсутність правових підстав (норм права) для висновків судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність витребування митним органом одночасно усіх можливих документів, які перелічені у частині 3 статті 53 Митного кодексу України, без урахування зв'язку між ними та встановленими причинами неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості.
Як зазначено вище, даний висновок є результатом тлумачення судами положень пункту 2 частини 4, пункту 2 частини 6, частини 7 статті 54, частин 1, 2 статті 256 Митного кодексу України. Відтак він має правове підґрунтя.
Положення статті 53 Митного кодексу України не містять норми, яка б прямо зобов'язувала відповідача витребувати від декларанта тільки ті документи, які можуть усунути причину невизнання заявленої ним митної вартості. Така норма висновується з перелічених вище положень кодексу, що не впливає на можливість її застосування у даній справі.»
Також у зазначеній постанові Верховний Суд вказує, що формальне виконання процедури консультацій, надлишкове узагальнення причини невизнання задекларованої позивачем митної вартості свідчать про відсутність практичної реалізації в діяльності відповідача принципу належного урядування і принципів адміністративної практики, рекомендованих Резолюцією Комітету Міністрів Європи 77 (31) від 28.09.1977 «Про захист особи відносно актів адміністративних органів».
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування, неподання до митного оформлення певних документів була ключовою причиною невизнання митної вартості. Так в обґрунтування прийняття спірного рішення відповідач вказує на неподання наступних документів: 1) транспортний договір; 2) документ про оплату фрахту; 3) договір з особою, зазначеною в СМК; 4) заявка на перевезення до двох договорів; 5) каталоги, прейскуранти; 6) переклад експортної митної декларації.
Водночас, як вбачається з запитів митного органу щодо додаткових документів, ним не було зазначено в запиті жодного з наведених вище документів, неподанням яких обґрунтовує прийняття оскаржуваного рішення.
З урахуваннями викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем подано до митного органу під час митного оформлення товару документи на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Отже, враховуючи вищевикладене, рішення Харківської митниці про коригування митної вартості товарів № UА807000/2024/000249/2 від 26.03.2024 підлягає скасуванню.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Щодо клопотання представника позивача про стягнення на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що 29.04.2024 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням "ПАРКУЛАБ І ПАРТНЕРИ" в особі ОСОБА_2 укладено договір №29/04-24 про надання професійної правничої допомоги адвоката.
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт від 02.05.2024 б/н за договором №29/04-24 від 29.04.2024, позивачем понесені витрати за підготовку позовної заяви, відповіді на відзив (за необхідності), інших процесуальних документів у суді першої інстанції, що включає в себе первинний аналіз матеріалів справи; аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду, з висновками щодо судової перспективи справи і використанням релевантної практики підчас підготовки позовної заяви; підготовка тексту позовної заяви; збір доказів, підготовка додатків до позовної заяви (в двох екземплярах); підпис і подача позовної заяви в суд; усні і письмові консультації; складання процесуальних документів; документальне оформлення наданих послуг, на суму - 30 000 грн.
Відповідно до Платіжної інструкції №246 від 06.05.2024 на рахунок АО "ПАРКУЛАБ І ПАРТНЕРИ" позивачем здійснено платіж на суму 30000 грн. по оплаті рахунку-фактури №29/04-24 від 29.04.2024, яким розраховано суму вартості послуг.
Суд зазначає, що згідно з ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, враховує складність справи та надані адвокатом послуги.
З огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що вимога про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Харківської митниці (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61005, ЄДРПОУ 44017626) про скасування рішення - задовольнити.
Скасувати рішення Харківської митниці № UА807000/2024/000249/2 від 26.03.2024 про коригування митної вартості.
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 2764 (дві тисячі сімсот шістдесят чотири) грн 65 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).
Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (ЄДРПОУ 44017626).
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М.Панов