Справа № 500/3013/24
18 липня 2024 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 по виплаті позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 04.03.2024 року по 18.03.2024 року включно;
- зобов'язати здійснити виплати військової частини НОМЕР_1 позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 04.03.2024 року по 18.03.2024 року включно у сумі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 по виплаті позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 12.04.2024 року по 15.04.2024 року включно;
- зобов'язати здійснити виплати військової частини НОМЕР_1 позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 12.04.2024 року по 15.04.2024 року включно у сумі 1200 (одна тисяча двісті) гривень;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 по виплаті позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 16.04.2024 року по 20.04.2024 року включно;
- зобов'язати здійснити виплати військової частини НОМЕР_1 позивачу добових витрат у безперервному відрядженні з 16.04.2024 року по 20.04.2024 року включно у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, мобілізованим до лав Збройних Сил України, на підставі Наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №1555 від 14 липня 2023 року призначений на посаду заступника командира роги вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказів командира частини №63 від 03.03.2024, №102 від 11.04.2024, №106 від 15.04.2024 він був відряджений у ВЧ НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 )та ВЧ НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ). Зазначає, що оплату добових (грошових коштів) за час перебування у відрядженні не було проведено. Позивач звертався до відповідача із рапортами щодо виплати вказаних коштів, однак, останній виплату коштів на відрядження не здійснив. Вважаючи, що бездіяльністю відповідача порушено його права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Ухвалою суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, у відзиві, який надійшов на адресу суду 05.06.2024, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, зсилаючись на те, що відповідно до «Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України», затвердженої Наказом Міністерства Оборони України № 105 від 20 лютого 2017р. (зі змінами), а саме, пунктом 24 даної Інструкції визначено, що виплата добових військовослужбовцям, у тому числі за час перебування в дорозі, не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).
Також вказав, що старший лейтенант ОСОБА_1 був зарахований на продовольче забезпечення, однак у військову частину для отримання продовольчого атестату не звертався. З огляду на викладене, Відповідач не вбачає жодної протиправності у своїх діях.
Ухвалою суду від 04.07.2024 розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 18.07.2024.
Позивач, у додаткових поясненнях від 08.07.2024 зазначив, що посадовими особами відповідача не було запропоновано отримати продовольчі атестати та просив проводити розгляд справи без його участі.
16.07.2024 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
Ознайомившись із даним клопотанням та доданими до нього документами, суд дійшов висновку, що його розгляд не потребує отримання додаткових пояснень від відповідача та додаткових доказів. Отож, у зв'язку з відсутністю необхідності заслухати пояснення відповідача та отримати від нього додаткові докази для вирішення справи по суті, із врахуванням достатності доказів для розгляду даної справи, суд продовжує розгляд справи без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №63 від 03.03.2024 року старший лейтенант ОСОБА_2 вибув у військову частину НОМЕР_2 (окрема бригада) в складі якої є військова частина НОМЕР_1 (окремий батальйон), АДРЕСА_1 , з 04 березня 2024 року з метою забезпечення надійної охорони та оборони визначеної території на підставі розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №1494/20/377дск від 20.01.2024, посвідчення про відрядження №62 від 03.03.2024 року. По прибуттю у військову частину НОМЕР_2 старший лейтенант ОСОБА_1 згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №64 від 04.04.2024 року був зарахований на продовольче забезпечення з обіду 04.03.2024 року на підставі посвідчення про відрядження №62 від 03.03.2024 року та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №78 від 18.03.2024 року знятий з продовольчого забезпечення з обіду 18.03.2024 року па підставі посвідчення про відрядження №62 від 03.03.2024 року.
11.04.2024 року відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №102 від 11.04.2024 року було оформлено в групі персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 посвідчення про відрядження №110 від 11.04.2024 року, продовольчою службою логістики в/ч НОМЕР_1 атестат військовослужбовця на продовольство №145 від 11.04.2024 року (серія АВГ книжка № НОМЕР_4 ).
12.04.2024 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №102 від 11.04.2024 року старший лейтенант ОСОБА_3 вибув у військову частину НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , з 12 по 15 квітня 2024 року з метою проходження співбесіди (на підставі рапорту старшого лейтенанта ОСОБА_4 (вх.№1645 від 09.04.2024), посвідчення про відрядження №110 від 11.04.2024.)
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №109 від 12.04.2024 року старший лейтенант ОСОБА_2 прибув у військову частину НОМЕР_3 12.04.2024 року. Та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №106 від 15.04.2024 року старшому лейтенанту ОСОБА_5 було продовжене відрядження у військову частину НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 , з 16 по 20 квітня 2024 року, на підставі клопотання командира військової частини НОМЕР_3 від 15 квітня 2024 року №1917/539, посвідчення про відрядження №111 від 15.04.2024. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №117 від 20.04.2024 року старший лейтенант ОСОБА_2 вибув з військової частини НОМЕР_3 20.04.2024 року.
25.03.2024 позивач в установленому порядку звернувся до начальника Військової частини НОМЕР_1 з заявою про виплату добових за період перебування у відрядженні відповідно до чинного законодавства та компенсувати інші витрати на власні потреби.
Відповідач, у листі-відповіді від 31.05.2024 вказав на відсутність підстав для виплати останньому добових відповідно до Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).
Суд вказує, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України (п. 9 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105).
Абзац 1 пункту 10 Інструкції № 105 зазначає, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв'язку з таким відрядженням).
Відповідно до абзацу 11 пункту 24 Інструкції № 105 виплата добових військовослужбовцям не здійснюється за дні, коли вони (у передбачених законодавством випадках) забезпечуються триразовим харчуванням за рахунок держави, а також за період, коли відрядженому здійснюються польові виплати (морське грошове забезпечення).
Відповідно до п. 1.1. Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 09.12.2002 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2002 р. за № 992/7280 (зі змінами) військовослужбовці, які прибули у військову частину в відрядження, зараховуються на продовольче забезпечення наказом командира військової частини.
З метою недопущення фінансових порушень під час направлення військовослужбовців у відрядження під час дії воєнного стану, на підставі вимог заступника Міністра оборони України № 9696/з від 20.05.2022 року, військовослужбовці, під час направлення у відрядження під час дії воєнного стану забезпечуються:
- видачею продовольчих атестатів (або добовим польовим набором продуктів (повсякденним набором сухих продуктів);
- зарахуванням на продовольче забезпечення із забезпеченням триразовим харчуванням.
Уразі неможливості забезпечити військовослужбовців, які прибули у відрядження триразовим харчуванням, командування частини повинно надіслати повідомлення командиру військової частини, з якої військовослужбовці прибули у відрядження, із зазначенням причин.
Згідно п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» визначено, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.
Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових; відшкодування витрат на найм житлового приміщення за час перебування у такому відрядженні; відшкодування вартості проїзду до місця відрядження та назад.
Виплата добових та відшкодування витрат на найм житлового приміщення здійснюються за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) (п. 20 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 № 105).
Так, згідно п.1.1 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 29 серпня 2011 року №530, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2011 року №1115/19853 (далі Інструкція №530) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка військовослужбовця за розпорядженням командира або начальника на певний строк в іншу місцевість для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу. Для покриття особистих витрат під час відрядження військовослужбовцям здійснюються виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення, а також на проїзд до місця відрядження та назад.
Пунктом 1.11 Інструкції №530 встановлено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення проводяться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.
При цьому, згідно з п.1.4 Інструкції №530 забороняється провадити виплату добових та відшкодовувати витрати на наймання житлового приміщення за посвідченнями про відрядження, виданими з порушенням порядку їх оформлення, встановленого законодавством України.
Так, за відсутності в посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються (п.1.12 Інструкції №530).
Згідно п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 строк одного відрядження визначається керівником, але не може перевищувати в межах України 30 календарних днів, за кордон - 60 календарних днів, крім випадків, зазначених в абзацах другому - шістнадцятому цього пункту.
Строк відрядження військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу та працівників, які в особливий період направляються в межах України в райони воєнних (бойових) дій для участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також здійснення заходів із забезпечення правопорядку на деокупованих територіях та на державному кордоні, не повинен перевищувати період здійснення таких заходів.
Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються витрати на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.
Відповідно до п. 3 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, рішення про направлення військовослужбовців у відрядження оформляється відповідним наказом, в якому зазначаються: пункт призначення; найменування військової частини (установи, організації), куди відряджається військовослужбовець; строк та терміни відрядження; мета відрядження.
Суд вказує, що вказаною нормою визначено вичерпний перелік. Зазначення додаткової інформації не передбачено.
Згідно п. 6 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, Військова частина (установа, організація), що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час відрядження (авансом). Аванс відрядженому військовослужбовцю перераховується в безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
Відповідно до п. 9 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105, підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та Податкового кодексу України.
Водночас, матеріали справи не містять доказів на підтвердження забезпечення позивача відповідачем встановленим вказаним порядком авансом. Судом також не встановлені підстави, передбачені п. 24 Інструкції №105, за яких виплата добових військовослужбовцю під час відрядження не мала здійснюватись. Таким чином, після повернення з відрядження відповідач повинен був виплатити позивачу добові за час відрядження в розмірі, визначеному чинним законодавством на час відрядження, за кожну добу відрядження. Як встановлено судом, таких виплат відповідачем здійснено не було, що є протиправним.
В той же час суд враховує, що сума добових витрат на відрядження в межах України визначена в додатку 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів", а обов'язок їх нарахування та виплати покладено на відповідача. Тому суд не може втручатись у його компетенцію та присвоювати функції зазначеного органу.
З огляду на зазначене, з урахуванням обставин справи та досліджених доказів суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
У зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні з 04.03.2024 по 18.03.2024, з 12.04.2024 по 15.04.2024 та з 16.04.2024 по 20.04.2024.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату ОСОБА_1 добових за час перебування у відрядженні з 04.03.2024 по 18.03.2024, з 12.04.2024 по 15.04.2024 та з 16.04.2024 по 20.04.2024 відповідно до наказу Міністерства оборони України від 20.02.2017 №105 (зі змінами) «Про затвердження Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України» та постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 (зі змінами) «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів».
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 18 липня 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 );
Головуючий суддя Осташ А.В.