18 липня 2024 року м. Рівне №460/4668/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетехгаз-ЛХЗ» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетехгаз-ЛХЗ» (далі - Відповідач), в якому позивач просить суд стягнути адміністративно-господарські санкції в розмірі 90141,42 грн та пеню в розмірі 405,63 грн, всього 90547,05 грн.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовна заява обґрунтована тим, що контролюючим органом сформований Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2023 рік, на загальну суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю - 90141,42 грн. Вказаний розрахунок сформований у зв'язку з невиконанням відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, за що чинним законодавством визначена відповідальність. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач зазначає, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою статті 19 Закону, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце є основним. Протягом 2023 року відповідач подавав Головному управлінню ДПС у Рівненській області звітність: податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску та відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам. Відповідач листом № 24/03-3 від 15.03.2024 повідомляв позивача про те, що в 2023 році на підприємстві виплачувалась як заробітна плата штатним працівникам (за основним місцем роботи та за сумісництвом), так і винагорода за договорами ЦПХ, про що повідомлялось в поданих в електронному форматі звітах, а також необхідна інформація про трудові відносини надавалась як в повідомленні про прийняття працівника на роботу, так і в додатку 5 до податкового розрахунку звітних періодів, було надіслано позивачу копії відповідних звітних документів. Відповідач вказує, що на підставі наданих даних, він вважає, що не порушив вимог нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та просив відкликати розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у сумі 90141,42 грн, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Рівнетехгаз-ЛХЗ» за 2023 складає 7 осіб, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідно відповідальність за невиконання нормативу. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 03.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з'ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд
Контролюючим органом сформований Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, за 2023 рік щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетехгаз-ЛХЗ» (далі - Розрахунок):
найменування підприємства, установи, організації: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнетехгаз-ЛХЗ»; код ЄДРПОУ: 42705145; місцезнаходження: вулиця Григорія Сковороди, 23, місто Рівне, 33013;
розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік:
середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 8;
середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0;
норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1;
фонд оплати праці штатних працівників - 1442262,64;
середня річна заробітна плата штатного працівника - 180282,83;
кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю - 0,00;
сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу - 90141,42.
Розрахунок пені: облікова ставка НБУ - 14,5% річних; кількість днів - 366; відсотки від ставки НБУ - 120%; сума заборгованості - 90141,42 грн; розрахунковий розмір пені - 0,05% = (14,5 х 120 : 100 : 366); сума пені за один день - 45,07 грн; кількість днів прострочення - 9; загальна сума пені - 405,63 грн.
Відповідач звернувся до Позивача з листом від 15.03.2024, в якому повідомляв, що в 2023 році на підприємстві виплачувалася як заробітна плата штатним працівникам (за основним місцем роботи та за сумісництвом), такі і винагорода за договорами ЦПХ, про що повідомлялося в поданих звітах «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого (сплаченого) з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 1-4 квартали 2023 року, а саме:
I квартал - за основним місцем роботи - 6 осіб, зовнішній сумісник - 1 особа, увільнений через мобілізацію - 1 особа;
II квартал - за основним місцем роботи - 6 осіб, зовнішній сумісник - 1 особа, увільнений через мобілізацію - 1 особа;
III квартал - за основним місцем роботи - 6 осіб, зовнішній сумісник - 1 особа, увільнений через мобілізацію - 1 особа;
IV квартал - за основним місцем роботи - 6 осіб, зовнішній сумісник - 1 особа, увільнений через мобілізацію - 1 особа, дані по сумі виплаченої винагороди по договорам ЦПХ.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Нормативно-правовим актом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).
За правилами частини першої статті 19 Закону №875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга статті 19 Закону №875-XII).
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані, та надсилає інформацію про таких осіб до Державного центру зайнятості для проведення роботи з їх працевлаштування.
За приписами частини першої статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-XII).
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
За приписами частини п'ятої статті 20 Закону №875-XII, у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №875-XII.
Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 (справа № 120/4975/22, адміністративне провадження № К/990/15158/23) виснував: «Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості».
У даному ж випадку Відповідач стверджує, що здійснивши заокруглення, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ «Рівнетехгаз-ЛХЗ» за 2023 складає 7 осіб, у зв'язку з чим у відповідача відсутній обов'язок створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що свідчить про відсутність підстав для притягнення до відповідальності за невиконання нормативу.
Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 (справа № 340/4174/23, адміністративне провадження № К/990/38772/23) виснував: «Отже, надісланий у травні 2023 року позивачу розрахунок, створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства. Питання про виконання чи невиконання позивачем як фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю, у 2022 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій».
Зважаючи на зазначену позицію суду касаційної інстанції (при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п'ята статті 242 КАС України)), суд дійшов висновку про необхідність вирішення питання щодо виконання чи невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, по суті даних Розрахунку.
Так, в матеріалах справи міститься лист Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 28.03.2024, адресований Відповідачу, щодо надання інформації щодо кількості застрахованих осіб:
01.2023 - за основним місцем - 7, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
02.2023 - за основним місцем - 7, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
03.2023 - за основним місцем - 7, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
04.2023 - за основним місцем - 6, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
05.2023 - за основним місцем - 6, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
06.2023 - за основним місцем - 7, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
07.2023 - за основним місцем - 7, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
08.2023 - за основним місцем - 7, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
09.2023 - за основним місцем - 7, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
10.2023 - за основним місцем - 8, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
11.2023 - за основним місцем - 7, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 0;
12.2023 - за основним місцем - 7, за сумісництвом - 1, за ЦПХ - 1.
Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 №286 затверджено Інструкцію зі статистики кількості працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за №1442/11722) (далі - Інструкція), яка містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці.
Дія Інструкції поширюється на всіх юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (далі - підприємства), а також на фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
Відповідно до пункту 2.2. розділу 2 Інструкції, облікова кількість штатних працівників визначається на певну дату звітного періоду, наприклад, на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих працівників і виключаючи тих, які вибули в цей день. Якщо підприємство на дату, вказану у формі державного статистичного спостереження, з будь-яких причин не працювало (вихідний або святковий день, з природних, технічних та економічних причин), облікова кількість працівників відображається за станом на останній день роботи, що передував цій даті.
Відповідно до пункту 2.3. розділу 2 Інструкції, в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.
Пунктами 2.4. та 2.5. розділу 2 Інструкції встановлені категорії працівників облікового складу, які включаються до облікової кількості штатних працівників.
Підпунктами 2.6.1., 2.6.2. пункту 2.6. розділу 2 Інструкції передбачено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників, працівники прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств, та які залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду).
За правилами пункту п.3.1. розділу 3 Інструкції, середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:
- середньооблікової кількості штатних працівників;
- середньої кількості зовнішніх сумісників;
- середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до пункту 3.2. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору. Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з'явились або не з'явились на роботу.
Підпунктами 3.2.1.-3.2.2. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.
Відповідно до підпункту 3.2.5. пункту 3.2. розділу 3 Інструкції, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.
За правилами пункту 6 Інструкції щодо заповнення форми звітності №10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю», яка затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 №591 «Про затвердження форми звітності № 10-ПОІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» та Інструкції щодо її заповнення», у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722.
У спірному випадку, Розрахунок містить графу саме щодо «середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік» - 8 осіб.
Відповідач зазначає, що середньооблікова кількість штатних працівників на ТОВ «Рівнетехгаз-ЛХЗ» протягом 2023 без здійснення заокруглення складає 6,9 особи (7 осіб за січень + 7 осіб за лютий + 7 осіб за березень + 6 осіб за квітень + 6 осіб за травень + 7 осіб за червень + 7 осіб за липень + 7 осіб за серпень + 7 осіб за вересень + 8 осіб за жовтень + 7 осіб за листопад + 7 осіб за грудень).
Відповідач надав суду документи, що стосуються працевлаштування окремих працівників на підприємстві та щодо виконання робіт за договорами ЦПХ:
ОСОБА_1 - відповідно до наказу №22/02-2 ос від 24.02.2022 ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів увільнено від роботи з 25 лютого 2022 року у зв'язку з призовом на військову службу під час повної мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку до дня звільнення з військової служби (копія наказу додається); згідно наказу №22/07-5 ос від 28.07.2022 у зв'язку із набранням чинності Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин», яким передбачено зупинення нарахування середнього заробітку працівникам, які увільнені від роботи на підставі ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України зупинено з 01.08.2022 нарахування середнього заробітку водію автотранспортних засобів ОСОБА_1 на період проходження військової служби;
ОСОБА_2 - відповідно до наказу № 23/01-1к від 03.01.2023 ОСОБА_2 прийнятий на посаду заступника директора за сумісництвом з 04.01.2023 на умовах неповного робочого дня;
ОСОБА_3 - відповідно до наказу №23/11-4к від 28.11.2023 звільнено ОСОБА_3 , службовця на складі (комірника) товариства, 29.11.2023 за угодою сторін, ч. 1 ст. 36 КЗпП України;
ОСОБА_4 - відповідно до наказу № 23/03-1к від 08.03.2023 звільнено ОСОБА_4 , комірника ТОВ, 09.03.2023 за угодою сторін, ч. 1 ст. 36 КЗпП України;
ОСОБА_5 - відповідно до договору № 23/12-1 про виконання разової роботи від 05.12.2023, акту від 15.12.2023, договору № 23/12-2 про виконання разової роботи від 18.12.2023, акту від 27.12.2023 фізична особа ОСОБА_5 виконував для відповідача разову роботу (договір ППХ).
Так, середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників (пункт 3.2 Інструкції).
Середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на кількість календарних днів звітного місяця.
А кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів береться на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував (підпункт 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції).
При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункт 3.2.2 пункту 3.2. Інструкції).
Суд зауважує, що Інструкція містить вичерпний перелік осіб, які не враховуються до «середньооблікової» та «облікової».
До «облікової» кількості не включаються такі категорії осіб:
працівники, які працюють за зовнішнім сумісництвом,
особи, які співпрацюють за договором ЦПХ з підприємством (ФОПом),
практиканти,
особи, скеровані підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва,
особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію,
працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу,
працівники, які працюють за внутрішнім сумісництвом, в обліковій кількості штатних працівників враховуються як одна фізична особа.
До «середньооблікової» кількості не включаються такі категорії осіб:
особи, які співпрацюють за договором ЦПХ з підприємством (ФОПом),
практиканти,
особи, скеровані підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва,
особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які вводитимуться в дію,
працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються з облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу,
працівниці, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, перебувають у відпустках для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку,
працівники, які працюють за внутрішнім сумісництвом, в обліковій кількості штатних працівників враховуються як одна фізична особа.
Окремо суд зауважує щодо включення до середньооблікової кількості штатних працівників, які мобілізовані.
За змісту прямих норм Інструкції слідує, що мобілізовані працівники враховуються до середньооблікової кількості штатних працівників, оскільки: мобілізовані працівники враховуються в обліковій кількості штатних працівників на кінець звітного періоду; на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників і розраховується середньооблікова кількість штатних працівників.
Суд зазначає, що у пункті 3.2.2 Інструкції не передбачено можливості неврахування мобілізованих працівників під час обчислення середньооблікової кількості штатних працівників.
Тому у спірному випадку, до середньооблікової кількості штатних працівників включаються: мобілізований працівник - ОСОБА_6 (не зважаючи на те, що відповідно до звітності такому працівнику не нараховується заробітна плата, такий працівник підлягає включенню до середньооблікової кількості штатних працівників (перебуває у штаті)), та працівник за сумісництвом - ОСОБА_7 (оскільки працівник за зовнішнім сумісництвом не включається до «облікової» кількості, а до «середньооблікової» кількості - включається).
В матеріалах справи містяться Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого (сплаченого) з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» за 1-4 квартали 2023 року, з додатками - «Відомості про нарахування заробітної плати», з такими даними:
1 місяць 1 квартал 2023 року: 8 осіб;
2 місяць 1 квартал 2023 року: 8 осіб;
3 місяць 1 квартал 2023 року: 8 осіб;
1 місяць 2 квартал 2023 року: 7 осіб;
2 місяць 2 квартал 2023 року: 8 осіб;
3 місяць 2 квартал 2023 року: 8 осіб;
1 місяць 3 квартал 2023 року: 8 осіб;
2 місяць 3 квартал 2023 року: 9 осіб;
3 місяць 3 квартал 2023 року: 8 осіб;
1 місяць 4 квартал 2023 року: 9 осіб;
2 місяць 4 квартал 2023 року: 11 осіб;
3 місяць 4 квартал 2023 року: 8 осіб.
Дані звітностей по працівникам:
I квартал 2023 року:
1 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_4 ; ОСОБА_8 (як штатний працівник); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 (мобілізований працівник, який включається до середньооблікової кількості працівників);
тому середньооблікова кількість працівників - 8 осіб;
2 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_4 ; ОСОБА_8 (як штатний працівник); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 (мобілізований працівник, який включається до середньооблікової кількості працівників);
тому середньооблікова кількість працівників - 8 осіб;
3 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_4 ; ОСОБА_8 (як штатний працівник); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 (мобілізований працівник, який включається до середньооблікової кількості працівників);
тому середньооблікова кількість працівників - 8 осіб;
II квартал 2023 року:
1 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_8 (як штатний працівник); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 (мобілізований працівник, який включається до середньооблікової кількості працівників);
тому середньооблікова кількість працівників - 7 осіб;
2 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_8 (як штатний працівник); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 (двічі); ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 (мобілізований працівник, який включається до середньооблікової кількості працівників);
тому середньооблікова кількість працівників - 7 осіб;
3 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_8 (як штатний працівник); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 (мобілізований працівник, який включається до середньооблікової кількості працівників); ОСОБА_3 ;
тому середньооблікова кількість працівників - 8 осіб;
III квартал 2023 року:
1 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_8 (як штатний працівник); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 (мобілізований працівник, який включається до середньооблікової кількості працівників); ОСОБА_3 ;
тому середньооблікова кількість працівників - 8 осіб;
2 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_8 (як штатний працівник); ОСОБА_9 (двічі); ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 (мобілізований працівник, який включається до середньооблікової кількості працівників); ОСОБА_3 ;
тому середньооблікова кількість працівників - 8 осіб;
3 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_8 (як штатний працівник); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_1 (мобілізований працівник, який включається до середньооблікової кількості працівників); ОСОБА_3 ;
тому середньооблікова кількість працівників - 8 осіб;
IV квартал:
1 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_13 ; ОСОБА_8 (двічі); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_3 ;
тому середньооблікова кількість працівників - 8 осіб;
2 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_13 ; ОСОБА_8 (двічі); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 (двічі); ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 (двічі); ОСОБА_3 ;
тому середньооблікова кількість працівників - 8 осіб;
3 місяць: ОСОБА_2 (працівник за сумісництвом, який включається до «середньооблікової» кількості працівників); ОСОБА_13 ; ОСОБА_8 (двічі); ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ;
тому середньооблікова кількість працівників - 7 осіб.
Враховуючи вимоги законодавства та беручи до уваги дані звітностей, середньооблікова кількість штатних працівників на ТОВ «Рівнетехгаз-ЛХЗ» протягом 2023 без здійснення заокруглення складає 7,75, що із заокругленням становить 8 осіб, а не 6,9 як зазначає Відповідач.
Тому для Відповідача установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця.
Наказом Міністерства економіки України від 2.04.2022 №827-22 затверджено, зокрема, Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2022 р. за № 565/37901) (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1.4. Порядку, Форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).
Форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Форма № 3-ПН може подаватися роботодавцем в електронній формі (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника / фізичної особи - підприємця або уповноваженої ним (нею) особи).
Роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна.
Первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії).
Уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).
Актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв'язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.
За правилами пункту 1.8. Порядку, роботодавець може самостійно повідомити центр зайнятості про закриття вакансії(й) шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним або фіксованим зв'язком, надсилання повідомлення електронною поштою, а також під час особистої зустрічі з фахівцем центру зайнятості.
Отже, відповідно до цих правових актів на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН у разі наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.
Як зазначено вище, у Відповідача такий обов'язок був, оскільки середньооблікова кількість працівників становить 8 осіб.
Листом від 19.04.2024 №02-17 «Про надання відомостей» Рівненський обласний центр зайнятості повідомив Позивача про те, що Відповідач не подавав у 2023 році звітності за формою 3-ПН (порядковий номер в таблиці 18).
Вказане свідчить про допущення порушення з боку Відповідача щодо виконання вимог статті 19 Закону №875-XII, та свідчить про наявність достатніх правових підстав для притягнення Відповідача до відповідальності у порядку статті 20 Закону №875-XII в частині визначення суми штрафу та застосування пені.
Відповідач також зазначає, що саме на органи Держпраці законодавчо покладений обов'язок перевірки суб'єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб'єкта господарювання виникає обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб'єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення. Водночас такі обставини можуть бути встановлені лише за наслідками проведення органами Держпраці планових або позапланових перевірок.
Відповідач зазначає, що Позивач не надав суду доказів проведення перевірки відповідача органами Держпраці на предмет дотримання виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.
Суд критично оцінює такі доводи Відповідача та зазначає, що Позивач звертався до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з листом від 06.03.2024 №388/01-05 «Щодо проведення перевірок», в якому просив провести позапланові перевірки суб'єктів господарювання, зокрема Відповідача.
Листом від 04.04.2024 Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило Позивача про відсутність правових підстав для проведення позапланових заходів з огляду на приписи Закону України №877-V та Закону України 2136-IX.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX (далі - Закон №2136-IX), у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються:
за наявності підстав,визначених абзацами п'ятим, восьмим, дев'ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності";
за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації;
у зв'язку з невиконанням суб'єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року.
У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.
Такі ж положення викладено у постанові Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» №303 від 13.03.2022, за якими припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».
Отже Законом №2136-IX не визначено можливості для проведення у період дії воєнного стану позапланових заходів, зокрема, за зверненням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (окрім: за наявності підстав, визначених абзацами п'ятим, восьмим, дев'ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв'язку з невиконанням суб'єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 1 травня 2022 року).
Проте суд зазначає, що факт неможливості проведення відповідної перевірки суб'єкта господарювання органами Держпраці не впливає на можливість визначення та нарахування Позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Установлені під час розгляду справи обставини та наявні у матеріалах справи докази свідчать про правомірність формування Розрахунку та нарахування суми пені, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вулиця Замкова, 10а, квартира 1, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 13979356) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетехгаз-ЛХЗ» (вулиця Григорія Сковороди, 23, місто Рівне, 33013; код ЄДРПОУ 42705145) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетехгаз-ЛХЗ» до Державного бюджету суму адміністративно-господарського штрафу у розмірі 90141 грн 42 коп та суму пені у розмірі 405 грн 63 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 18 липня 2024 року
Суддя К.М. Недашківська