18 липня 2024 р. № 400/13193/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів:1. Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, 2. Державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженка Олексія Сергійовича, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,
про:визнання дій протиправними, скасування рішення від 10.11.21 № 61490136, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (далі також - відповідач 1), в якому просила:
- визнати протиправними дії державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженка Олексія Сергійовича по винесенню рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 61490136 від 10.11.2021 року;
- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 61490136 від 10.11.2021 року державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженка О.С.;
- зобов'язати державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради провести реєстраційні дії постанови Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2021 року у справі № 489/990/19 шляхом внесення відомостей про визнання за ОСОБА_1 права власності на 59/100 частки домоволодіння АДРЕСА_2 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона звернулася до державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових право на нерухоме майно управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради із заявою про державну реєстрацію власності на підставі постанови Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2021 року у справі № 489/990/19 про визнання за ОСОБА_1 права власності на 59/100 частки домоволодіння АДРЕСА_2 .. Однак, не зважаючи на надання усіх відповідних документів, відповідач прийняв оскаржуване рішення про відмову в реєстрації прав на нерухоме майно. Підставою для вказаної відмови відповідачем було зазначено - не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Позивач вважає вказане рішення протиправним та необґрунтованим, оскільки після зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень позивачем було надано архівну копію Акту держаної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта від 22.07.2002 року.
Ухвалою суду від 22.12.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження (головуючий суддя Величко А.В.)
Ухвалою від 17.02.2022 року суд залучив якості співвідповідача державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженко Олексія Сергійовича (далі - відповідач 2).
Відповідач 1 надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що всупереч п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127, ОСОБА_1 до заяви щодо реєстрації права власності не було додано письмової згоди іншого співвласника, так як заявлене майно перебуває у спільній частковій власності, а також документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, у зв'язку з чим розгляд заяви було зупинено.
Після спливу 30 робочих днів заявником не було усунуто обставини, що були підставою для зупинення розгляду заяви, а тому відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про відмову у державній реєстрації.
Відповідач вважає, що у його діях відсутні порушення вимог чинного законодавства, державна реєстрація була проведена правомірно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
05.05.2022 року було здійснено повторний автоматичний розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.
Ухвалою від 06.05.2022 року суд прийняв справу до свого провадженя та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання.
Відповідач 2 відзив на адміністративний позов не надав.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Постановою Миколаївського апеляційного суду вiд 14.07.2021 року у справі № 489/990/19 за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано право власності на приміщення 1-3, 1-4, 1-5, на 1/2 частку приміщень 1-1, 1-2, 1-9, 1-10 у житловому будинку загальною площею 92.2 м2, житловою площею 70,5 м2 по АДРЕСА_2 , а також на гараж АДРЕСА_3 частки погребу лiт.Л, 1/2 частки огорож № 3, 8, 10, 11, l/2 частку споруд № 7, I, якi є приналежнiстю до цього ж житлового будинку.
23.09.20221 року, керуючись нормою ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та її обтяжень», позивач подала заяву до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради про реєстрацію права власності на нерухоме майно, яке визнано за ОСОБА_1 постановою Миколаївського апеляційного сулу вiд 14.07.2021 року у справі № 489/990/19.
30.09.2021 року державним реєстратором Риженком Олексiєм Сергiйовичем прийнято рішення № 60673576, яким зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Підставою зупинення: документи, які подані для державної реєстрації прав ОСОБА_1 на нерухоме майно подані не в повному обсязі, передбаченому законодавством, а саме: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність).
Обґрунтовуючи зупинення проведення реєстраційних дій, державний реєстратор застосував норму п. 43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та ix обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вiд 25.12.2015 року № 1127.
08.11.2021 року представником позивача, адвокатом Щукiною Н.О., подано клопотання, яким до заяви позивача долучено документи, а саме: архівну копію Акту держаної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта від 22.07.2002 року.
10.11.2021 року позивач отримала рішення № 1490136 державного реєстратора, яким їй відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Рішення державний реєстратор Відділу державної реєстрації речових право на нерухоме майно управління державної реєстрації Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради обґрунтував тим, що ОСОБА_1 не усуненні обставини, що були підставою для прийняття рушення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Не погоджуючись із діями та рішеннями відповідачів, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952) та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Так, відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952 державній реєстрації прав підлягають, зокрема: право власності; речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1952 організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; державні реєстратори прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону № 1052 державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Частиною 1 ст. 11 Закону № 1952 передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Відповідно до положень ст. 18 Закону № 1952 державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Пунктом 14 ч. 1 ст. 27 Закону № 1952 передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону № 1952). Таким Порядком є Порядок № 1127, відповідно до п. 6, 18, 40 якого державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону № 1952 іншими законами України та цим Порядком та цим Порядком.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1952, підставами для відмови в державній реєстрації прав є: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Схожі приписи містяться і в п. 23 Порядку № 1127, відповідно до якого за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, підставою для його прийняття вказано те, що після завершення строку, встановленого ч. 3 ст. 23 Закону № 1952, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
Водночас, в рішенні, на порушення зазначених вище норм, не було зазначено відповідне обґрунтування вичерпного переліку обставин, що стали підставою для його прийняття, не зазначено, які саме обставини не були усунені, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.
У відзиві відповідач зазначає, що позивачем для реєстрації прав разом з заявою подано адміністратору відповідача наступні документи:
- технічний паспорт ТІ01:7474-7296-6903-5626 ЄДЕССБ (№ 17835, виданий 04.09.2021 року КП «ММБТІ»);
- рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.09.2020 року у справі № 489/990/19;
- постанова Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2021 року у справі № 489/990/19;
- довідка-лист КП «ММБТІ» від 06.09.2021 року № 2-4898.
Державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженком Олексієм Сергійовичем 30.09.2021 розглянуто заяву № 48043265 від 23.09.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності (приватна, спільна часткова без визначення розміру часток) на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час розгляду зазначеної вище заяви та доданих заявником документів державний реєстратор встановив відсутність у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначених Порядком № 1127, виходячи з наступного. Так, у поданих заявником документах (технічний паспорт ТІ01:7474-7296-6903-5626 ЄДЕССБ (№ 17835, виданий 04.09.2021 року КП «ММБТІ»), довідка-лист КП «ММБТІ» від 06.09.2021 року № 2-4898, постанова Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2021 року у справі № 489/990/19) відрізняється інформація про площу об'єкта нерухомого майна, а в деяких із них відсутня інформація про розмір частки заявника у праві спільної часткової власності.
У поданому із заявою технічному паспорті ТІ01:7474-7296-6903-5626 ЄДЕССБ (№ 17835, виданий 04.09.2021 року КП «ММБТІ»), замовником якого є позивач, зазначено площу об'єкта нерухомості по вул. Авангардній, 43 - 92,2 м2 і не зазначено інші приміщення: погріб літ. Дпд, які зазначені у постанові Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2021 у справі № 489/990/19. Інформація про власників вказаного об'єкта нерухомості та розмір їх часток у праві власності на зазначений об'єкт нерухомості у технічному паспорті та в Державному реєстрі речових прав відсутня.
У поданій із заявою постанові Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2021 року у справі № 489/990/19 суд визнав за позивачем право власності на приміщення та частини приміщень у складі зазначеного вище об'єкта нерухомості по АДРЕСА_2 , площею 92,2 м2 без визначення розміру частки позивача у праві власності на вказаний об'єкт. У поданій із заявою довідці-листі КП «ММБТІ» від 06.09.2021 року № 2-4898 КП «ММБТІ» зазначено, що об'єкт нерухомості по АДРЕСА_2 є об'єктом самочинного будівництва.
Також вказано, що у зв'язку із визнанням за позивачем права власності на окремі приміщення та їх частини у складі об'єкта нерухомості по АДРЕСА_2 , необхідно встановити та перерахувати ідеальні частки власників - позивача та ОСОБА_3 . Крім того, у вказаному документі зазначено, що погріб літ.Дпд знесено, при цьому, дане приміщення відображено у поданій із заявою постанові Миколаївського апеляційного суду.
Так, під час опрацювання державним реєстратором заяви позивача № 48043265 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з поданими документами державним реєстратором встановлено, що для проведення державної реєстрації спільної часткової власності позивача на об'єкт нерухомості (самочинне будівництво), враховуючи невідповідності у інформації про об'єкт нерухомості, на який позивач має намір зареєструвати право власності, у поданих для цього документах, не подано усіх необхідних документів: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність).
Таке рішення державним реєстратором прийнято з урахуванням п. 43 Порядку № 1127 та ст. 5 Закону № 1952, відповідно до норм яких зазначені вище документи подаються для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у результаті реконструкції такого об'єкта з визначенням часток у праві спільної власності.
Позивач у позовній заяві зазначає, що для усунення недоліків, визначених у рішенні державного реєстратора № 60673576 від 30.09.2021 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48043265, надала державному реєстратору копію Акта державної технічної комісії про прийняття до експлуатації закінченого будівництвом об'єкта від 22.07.2002 року.
Письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого май апеляційного суду від 14.07.2021 року у справі № 489/990/19 позивачем до державному реєстратору так і не подана.
Ухвалою суду від 22.12.2021 року було витребувано додаткові докази у сторін, а саме позивачу було запропоновано подати до суду докази вчинення дій на виконання вимоги відповідача, викладеної в рішенні № 60673576 від 30.09.2021 року щодо надання реєстратору письмової заяви або договору співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна.
Ухвала суду не виконана, доказів вчинення дій на виконання вимоги відповідача, викладеної в рішенні № 60673576 від 30.09.2021 року щодо надання реєстратору письмової заяви або договору співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна не надано.
Згідно з ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.
При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.
Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України, ст. 2, 6 КАС України.
Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи та інтереси позивача.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 року у справі №820/3327/16.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи те, що позивачем не були дотриманні вимоги Порядку № 1127 при зверненні із заявою про реєстрацію її права власності , суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог та відсутність порушеного права з боку відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 41210422) та Державного реєстратора Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженка Олексія Сергійовича (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001) про: визнання протиправними дій державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженка Олексія Сергійовича по винесенню рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 61490136 від 10.11.2021 року; скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 61490136 від 10.11.2021 року державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Риженка О.С.; зобов'язання державного реєстратора Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно управління державної реєстрації департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради провести реєстраційні дії постанови Миколаївського апеляційного суду від 14.07.2021 року у справі № 489/990/19 шляхом внесення відомостей про визнання за ОСОБА_1 права власності на 59/100 частки домоволодіння АДРЕСА_2 - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.07.2024 року.
Суддя О.В. Малих