18 липня 2024 р. № 400/5433/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій та бездіяльності протиправними; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненадання відповіді на запит на інформацію, надання недостовірної та неповної інформації, навмисне приховування інформації та документів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 достовірну та повну інформацію про точні періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Ухвалою від 13.06.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до положень ст. 263 КАС України, без виклику сторін у судове засідання.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Заперечуючи проти вимог позивача відповідач вказав на те, що до військової частини надійшов запит на отримання публічної інформації від позивача, який розглянуто та заявнику 01.05.2024 за №1330 надано відповідь на запит, в якій позивача повідомлено, що Військова частина НОМЕР_1 не являється розпорядником витребуваної інформації та роз'яснено, що з метою отримання необхідного документа позивачу необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач перебуває на обліку.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
04.04.2024 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із запитом, у якому просив, на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», надати достовірну та повну інформацію про точні періоди безпосередньої участі позивача у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .
Листом від 01.05.2024 року за № 1330 відповідач надав позивачу відповідь, у якій повідомив, що Військова частина НОМЕР_1 не являється розпорядником витребуваної інформації. Також позивачу роз'яснено, що з метою отримання необхідного документа йому необхідно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому він перебуває на обліку.
Не погоджуючись з діями Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (далі - Закон № 2939).
Згідно ст. 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону № 2939 доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації та надання інформації за запитами.
Відповідно до ст. 13 Закону № 2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
- суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
- суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 19 Закону № 2939, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Як зазначалось вище, позивач 04.04.2024 року звернувся до відповідач із запитом, в якому просив, на підставі Закону № 2939, надати достовірну та повну інформацію про точні періоди безпосередньої участі позивача у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 . Проте відповідач листом від 01.05.2024 року № 1330 надав відповідь у якій повідоми, що Військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником інформації та запропонував позивачеві для отримання необхідних документів звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому він перебуває на обліку.
В свою чергу суд зауважує, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом
Отже відповідачем, як розпорядником інформації, на відповідний запит може бути надана виключно та інформація, що була отримана або створена в процесі роботи, або яка знаходиться у його володінні.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 2939 розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках, зокрема розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (ч. 2 ст. 22 Закону № 2939).
Частинами 1 та 2 ст. 23 Закону № 2939 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3)ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 2939, оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Аналізуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що інформація, яка запитувалася позивачем, на момент його звернення не була у володінні відповідача, оскільки вона вказана в послужному списку особової справи, яка вже направлена до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому знаходиться на обліку позивач.
Проаналізувавши вищенаведене, суд робить висновок, що оскільки Військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником інформації, про доступ до якої звернувся позивач, тому йому було правомірно повідомлено, що Військова частина НОМЕР_1 не є власником та розпорядником запитуваної інформації.
Частиною 3 ст. 23 Закону № 2939 передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Проте суд зауважує, що відповідачу, як за статусом, так і характером діяльності, не відомо про кадрову діяльність РТЦК та СП, а тому не відповідач не був зобов'язаний направляти запит позивача належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача, що ним не допущено порушень законодавства про публічну інформацію, які б призвели до порушення чи обмеження права позивача на таку інформацію.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про: визнання протиправними дій та бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 стосовно ненадання відповіді на запит на інформацію, надання недостовірної та неповної інформації, навмисне приховування інформації та документів; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 достовірну та повну інформацію про точні періоди безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації за весь час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.07.2024 року.
Суддя О.В. Малих