Іменем України
18 липня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/545/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
23 травня 2024 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 19.04.2024 № 122950002673 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах з дня виникнення права на пенсією, тобто з 26.04.2024 у відповідності до ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ за заявою про призначення пенсії від 11.04.2024, зарахувавши при цьому до загального страхового стажу період навчання в Лисичанському ордена трудового червоного прапора технікумі з 01.09.1994 по 29.06.1998.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 11.04.2024 позивачка звернулася через веб портал ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах так як на момент звернення їй виповнилося 45 років, вона набула необхідно пільгового стажу та віку, передбаченого пунктом "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015), а тому набула право на пенсію у відповідності до зазначеного Закону.
Позивачка на момент звернення з заявою про призначення пенсію була у віці 45 років та мала понад 15 років загального страхового стажу і понад 7,5 років пільгового стажу за Списком №1. Вказані обставини визнаються відповідачем.
Рішенням від 19.04.2024 №122950002673 відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області, відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах так як на думку відповідача вона набуде право лише по досягненню віку 50 років згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Також зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1994 по 29.06.1998, оскільки в дипломі серії ІЗ НОМЕР_1 від 02.07.1998 не зазначено дату вступу (додаток до диплома не надано), а у трудову книжку запис про період навчання внесено з порушенням вимог пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме, не зазначено дату документу на підставі якого внесено запис.
При цьому відповідач взагалі не розглядав питання призначення пенсії згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015), вважаючи, що норми цього закону є нечинними.
Відповідачем добровільно було враховано до пільгового підземного стажу за Списком 1 позивачки 13 років 08 місяців 10 днів, а до загального страхового стажу - 34 роки 5 місяців 23 дні, а цього вже було достатньо для прийняття рішення про призначення пенсії згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015), тобто відповідач не мав дискреційних повноважень, бо був зобов'язаний діяти лише в один правомірний спосіб - призначити пенсію.
Дипломом позивачки підтверджено, що 29.06.1998 вона закінчила Лисичанський ордена трудового червоного прапору гірничий технікум. У вказаному дипломі не вказана дата початку навчання, так як зазначені відомості не були передбачені діючими на той нормативно-правовими актами, що регулювали питання заповнення диплому. Водночас трудовою книжкою підтверджено, що у вказаному навчальному закладі позивачка навчалася з 01.09.1994 по 29.06.1998, мається посилання на серію та номер диплому. Так як трудова книжка - це основний документ про трудовий стаж, відповідач не мав права не враховувати його відомості.
Таким чином позивач вважає рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 11.04.2024 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) та доданими документами. Розглянувши надані позивачкою документи, на вимогу до ч. 5 ст. 45 Закону №1058 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято Рішення № 122950002673 від 19.04.2024, яким позивачці відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Вік ОСОБА_1 на момент звернення до територіальних органів Пенсійного фонду 44 років 11 місяців. Необхідний страховий стаж визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список № 1) становить 20 років. Необхідний пільговий стаж на роботах з особливо шкідливими і особо важкими умовами праці за списком №1, визначений пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (Список № 1) становить 7 років 6 місяців. Страховий стаж позивачки становить 21 рік 05 місяців 23 дні. Страховий стаж позивачки з урахуванням додаткових років за список 1 становить 34 роки 05 місяців 23 дні. Пільговий стаж позивачки становить за Списком №1, становить 13 років 08 місяців 10 днів.
Пільговий стаж позивачки становить за Списком №2, становить 00 років 10 місяців 29 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період:
-навчання з 01.09.1994 по 29.06.1998, оскільки в дипломі серії ІЗ НОМЕР_1 від 02.07.1998 не зазначено дату вступу (додаток до диплома не надано), а у трудову книжку запис про період навчання внесено з порушенням вимог пункту 2.17
Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме, не зазначено дату документу на підставі якого внесено запис.
Пільговий стаж зараховано згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області прийнято рішення № 122950002673 від 19.04.2024 про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з тим, що позивачка не досягла пенсійного віку - 50 років.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №122950002673 від 19.04.2024 є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.
Від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що у своєму відзиві відповідач зазначає, що позивачка не має права на пенсіє за віком на пільгових умовах за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в той час, коли позивачка наполягає на призначення пенсії за нормами іншого закону, а саме згідно з пунктом "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015), а тому набула право на пенсію у відповідності до зазначеного Закону. З цього приводу відповідач не наводить жодних обґрунтувань, а тому викладені у відзиві заперечення фактично не стосуються доводів, покладених в основу позову, а тому за таких обставин відзив є необґрунтованим.
Ухвалою суду від 28 травня 2024 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 12 червня 2024 року копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , надані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання ухвали суду від 27.05.2024, визнано не належними та не прийнятими до розгляду. Повторно витребувано у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) (документи, які були надані позивачем для призначення пенсії та враховані під час призначення пенсії позивачу тощо).
Ухвалою суду від 20 червня 2024 року клопотання адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича про відмову у прийнятті відзиву відповідача від 18.06.2024 по справі за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто заявнику без розгляду.
Дослідив матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , 11.04.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
За принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 про призначення пенсії була розглянута головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатом розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 122950002673 від 19.04.2024 відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком згідно п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з недосягнення позивачем необхідного віку. Страховий стаж особи становить 21 рік 05 місяців 23 дні. Страховий стаж особи з урахуванням додаткових років за список 1 становить 34 роки 05 місяців 23 дні. Пільговий стаж особи становить за Списком №1, становить 13 років 08 місяців 10 днів. Пільговий стаж особи становить за Списком №2, становить 00 років 10 місяців 29 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період: навчання з 01.09.1994 по 29.06.1998, оскільки в дипломі серії ІЗ НОМЕР_1 від 02.07.1998 не зазначено дату вступу (додаток до диплома не надано), а у трудову книжку запис про період навчання внесено з порушенням вимог пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме, не зазначено дату документу на підставі якого внесено запис.
Позивач оскаржує рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та її конституційних прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
За приписами статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ) (далі по тексту - Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Отже, у статті 13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті «а», зокрема. для жінок - 45 років. При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, зокрема, на 1 рік 4 місяці жінкам.
Законом від 02.03.2015 № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" статтю 13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пунктом «а» якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Отже Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VІІІ від 2 березня 2015 року (далі Закон № 213-VІІІ), який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. При цьому, працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, на 1 рік 4 місяці жінкам.
З 01.01.2004 року набув чинності Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі по тексту - Закон №1058-IV), який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 року, далі Закон №2148-VIII) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Абзацом 2 пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом №2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону №1058-IV правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 регламентувались п. «а» статті 13 Закону №1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017 року), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.
Відтак, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Суд звертає увагу, що згідно з п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам".
Також, у пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме:
застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Отже, з 23.01.2020 року чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. «а» ст.13 Закону України №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII.
Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020р. №1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 23.01.2020р. №1-р/2020 зазначив, що особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, визначальним у даному випадку є з'ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII).
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом по зразковій справі №360/3611/20 в постанові від 21.04.2021.
З матеріалів справи, а саме з копії трудової книжки НОМЕР_3 та Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), суд вбачає, що позивач працювала на посадах визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII до 1 квітня 2015 року, а саме: з 26.10.2000 по 01.04.2022.
Крім цього суд зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 не зазначено кінцевої дати, по яку слід здійснювати зарахування пільгового стажу.
А отже в даному випадку до позивача підлягають застосуванню положення ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII та, відповідно, не підлягають застосуванню положення ст. 114 Закону №1058-ІV.
З матеріалів справи, а саме з оскаржуваного рішення, суд вбачає, що вік позивача на час звернення із заявою про призначення пенсії становить 44 роки 11 місяців, страховий стаж - 34 роки 05 місяців 23 дні, а пільговий стаж за списком №1 становить 13 років 08 місяців 10 днів, за списком №2 - 00 років 10 місяців 29 днів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При цьому, підставою відмови у призначенні пенсії відповідачем зазначено лише недосягнення позивачем 50 років, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не дає підстав для призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивач досягла 45 років та призначення пенсії за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, має загальний страховий стаж 34 роки 05 місяців 23 дні, в тому числі на пільгових умовах за Списком №1 - 13 років 08 місяців 10 днів, відтак має право на призначення пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020.
Зазначене обумовлює протиправність рішення ГУ ПФ України в Одеській області № 122950002673 від 19.04.2024 про відмову у призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 та наявність підстав для його скасування.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду її навчання з 01.09.1994 по 29.06.1998, суд зазначає про таке.
Судом встановлено, що згідно диплому ІЗ НОМЕР_1 від 02.07.1998, позивач закінчила Лисичанський ордена Трудового Червоного Прапору гірничий технікум, за спеціальністю маркшейдерська справа.
Відповідно до запису трудової книжки, позивач навчалася з 01.09.1994 по 29.06.1998 у Лисичанському гірничому технікумі.
Підставою для не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду її навчання з 01.09.1994 по 29.06.1998 зазначено відсутність в дипломі серії ІЗ НОМЕР_1 від 02.07.1998 дати вступу (додаток до диплома не надано), а у трудовій книжці запис про період навчання внесено з порушенням вимог пункту 2.17 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, а саме, не зазначено дату документу на підставі якого внесено запис.
Разом з тим, суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція № 58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110.
Відповідно до п. 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність страхового стажу у позивача.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).
З огляду на викладене, слід дійти висновку, що відповідачем протиправно не було зараховано позивачу до загального страхового стажу періоду її навчання з 01.09.1994 по 29.06.1998.
Суд, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №122950002673 від 19.04.2024 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 26.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зменшенням віку відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року», зарахувавши до страхового стажу період навчання в Лисичанському ордена трудового червоного прапора технікумі з 01.09.1994 по 29.06.1998.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, з урахуванням наведеного розмір судового збору, що підлягає сплаті за дану позовну заяву складає 968,96 грн.
Відповідно до частини другої статті 133 КАС України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою суду від 28 травня 2024 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до винесення судом рішення по справі.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, ураховуючи вимоги ч. ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 5, 9,77, 79, 80, 139, 241, 242-246, 255, 263, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місце реєстрації: Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №122950002673 від 19.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 26.04.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 із зменшенням віку відповідно до п. "а" ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року», зарахувавши до страхового стажу період навчання в Лисичанському ордена трудового червоного прапора технікумі з 01.09.1994 по 29.06.1998.
Стягнути на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Ірметова