Іменем України
18 липня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/518/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом адвоката Смоленка Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Смоленка Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати незаконним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 №08/22771/24-Вн від 02.05.2024 щодо відмови у звільненні з військової служби в запас сержанта ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову служби";
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити з військової служби в запас сержанта ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову служби", за сімейними обставинами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 вересня 2020 року між позивачем та Державною прикордонною службою України в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 був укладений контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на 3 роки.
До початку збройного вторгнення на територію України військ російської федерації ОСОБА_1 здійснював догляд за одинокою особою похилого віку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , інвалідом ІІ групи та який за висновками лікарсько консультативної комісії КНП «Знам'янська міська лікарня імені А.В. Лисенка» потребує постійного догляду, проте раніше догляд за ОСОБА_3 не був належним чином оформлений, так як не було такої необхідності.
Так на даний час ОСОБА_3 проживає разом з позивачем у будинку, що належить позивачу, за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, вимушений нести військову службу далеко від свого місця проживання та у зв'язку з цим не має можливості надавати необхідну допомогу ОСОБА_3 , який за станом здоров'я не може обслуговувати себе самостійно.
Також позивач є єдиною особою, яка має можливість здійснювати постійний догляд за ОСОБА_3 , так як будь-яких інших близьких родичів він не має, у зв'язку із їх смертю.
Позивач, вважаючи наявними в нього підстави для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову служби" за сімейними обставинами 22.04.2024 подав рапорт до командування ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення його з військової служби за вищезазначеними обставинами із додаванням всіх необхідних підтверджуючих документів.
04.05.2023 ОСОБА_3 було видано довідку лікарсько-консультативною комісією №479 КНП «Знам'янська міська лікарня імені А.В. Лисенка» в тому, що він за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду з діагнозом деформуючий остеоартроз колінних суглобів та кульшових ІІІ ст. значне порушення функції ходи.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 є особою, яка за станом здоров'я не може самостійно захищати свої права та виконувати обов'язки, 12.05.2023 звернувся до Суботцівської сільської ради із заявою щодо призначення позивача його піклувальником, оскільки будь-яких інших осіб чи родичів, які здатні виконувати функцію піклувальника у нього відсутні.
Згідно рішення виконавчого комітету Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 23 квітня 2023 року Мб 103 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування (опікунської ради) про доцільність призначення піклувальника громадянину ОСОБА_3 , позивача було призначено піклувальником громадянину ОСОБА_3 .
30.08.2023 комісією в складі фахівця із соціальної роботи КУ «ЦНЕП», начальника ЦНАПу та інспектора ЦНАПУ було здійснено виїзд до будинку, в якому проживає позивач та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та складено акт про встановлення факту здійснення догляду від 30.08.2023, де зазначено, що громадянин ОСОБА_1 здійснює догляд за громадянином ОСОБА_3 та виконує обов'язки піклувальника. Також, згідно Акту обстеження соціальних та житлово-побутових умов від 01.09.2023 комісією було встановлено, що в будинку, який належить ОСОБА_1 на праві власності, за адресою: АДРЕСА_1 проживає громадянин ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , як особа, яка здійснює за ним догляд.
Згідно відповіді щодо розгляду рапорту керівництвом ІНФОРМАЦІЯ_4 №08/22771/24 Вн-від 02.05.2024 було відмовлено у звільненні ОСОБА_1 з військової служби в запас.
Позивач вважає незаконним рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 №08/22771/24-Вн від 02.05.2024 щодо відмови у звільненні його з військової служби в запас на підставі підпункту «г» п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову служби", а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, через підсистему «Електронний суд» надав відзив, в якому зазначив наступне.
Згідно наказу начальника загону від 15.03.2024 №206-ОС «Про особовий склад» позивач призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - оператором (БпПС) першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Рапортом від 22.04.2024 (вх.№25/21107/24-Вн) позивач звернувся з проханням щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» підпункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Листом від 02.05.2024 №08/22771/24-Вн у задоволені рапорту позивача відмовлено, оскільки документи, які долучені до рапорту, не підтверджують обставини за якими виявив бажання звільнитися позивач. Відмова у задоволені рапорту, викладена у листі від 02.05.2024 №08/22771/24-Вн з правової точки зору вірна, законна, оскільки альтернативних дій у начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 по відношенню до подальшого звільнення позивача не було, окрім як відмовити у задоволені рапорту.
Як зазначає відповідач, законом чітко визначено, що необхідність звільнення військовослужбовця для здійснення постійного стороннього догляду повинна бути зумовлена саме відсутністю інших осіб здійснювати такий догляд. До рапорту долучені документи, які свідчать про смерть дружини та сина ОСОБА_3 . Проте, позивачем не доведено, що у ОСОБА_3 відсутні інші особи, які можуть здійснювати догляд, до прикладу - сестра, брат, можливо є ще діти. Саме з заяви від 12.05.2023 ОСОБА_3 відомо, що у останнього є родичі, з якими він не підтримує зв'язку, що також вказано у висновку опікунської ради від 23.05.2023 №103.
Відповідач також зазначив, що дата долучених документів (довідка №479 від 04.05.2023, висновок №466 від 04.05.2023 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, акт обстеження соціальних та житлово-побутових умов від 01.09.2023, акт про встановлення факту здійснення догляду від 30.08.2023, довідка №504, видана виконкомом Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 30.08.2023), а з рапортом про звільнення позивач звернувся у квітні 2024, тобто майже через рік після отримання вказаних документів.
Представник позивача посилається в позовній заяві, що ОСОБА_3 є особою з інвалідністю ІІ групи та на висновок МСЕК, проте належних документів не долучає, відповідно таке посилання є неприйнятним.
На думку відповідача, доводи викладені в позовній заяві не спростовують рішення начальника загону викладене у листі від 02.05.2024 №08/22771/24-Вн, а документи долучені до позовної заяви не підтверджують наявність підстав для звільнення підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
На підставі викладеного, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 11.06.2024 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Смоленка Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 6 травня о 2024 року №271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 20.01.2021.
09.09.2020 між позивачем та начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено контракт про проходження громадянина України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах осіб сержантського та старшинського складу.
Відповідно до інформації зазначеної у вищевказаному контракті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 молодший сержант, молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_8 » І категорії (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_9 , НОМЕР_1 . Відповідно до п.3 контракт є строковим та укладається на три роки з 09.09.2020 по 08.09.2023.
Згідно наказу начальника загону від 15.03.2024 №206-ОС «Про особовий склад» позивач призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - оператором (БпПС) першого відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 з 10 травня 2023 року.
ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році, що підтверджується (дублікат №061263) посвідченням (категорія 3) серії НОМЕР_4 від 02.07.2018.
13.08.1977 укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були батьками ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 09.08.2023.
ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_5 померла, про що виконавчим комітетом Суботцівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області 09.09.1998 складено відповідний актовий запис №38, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_6 помер, про що Кропивницьким міським відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області 19.07.2017 складено відповідний актовий запис №1858, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 .
Відповідно до довідки №479 від 04.05.2023 Знам'янської міської лікарні ім. А.В. Лисенка ОСОБА_3 потребує стороннього догляду.
Також в матеріалах справи наявний висновок №446 Знам'янської міської лікарні ім. А.В. Лисенка щодо ОСОБА_3 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
12.05.2023 ОСОБА_3 звернувся до Суботцівського сільського голови з заявою, в якій просив призначити піклувальником ОСОБА_1 , оскільки інші особи, які здатні виконувати функції піклувальника відсутні та за висновком ЛКЛ №446 від 04.05.2023 потребує соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Рішенням Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 23 травня 2023 року №103 затверджено висновок органу опіки та піклування (опікунської ради) виконавчого комітету Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про доцільність призначення піклувальником громадянину ОСОБА_3 громадянина ОСОБА_1 та призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , піклувальником громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та фактично постійно проживає разом з ним по АДРЕСА_1 за відсутності інших осіб, які можуть здійснювати функції піклувальника (постійного догляду).
В матеріалах справи також наявний висновок (додаток до рішення виконавчого комітету від 23.05.2023 №103) органу опіки та піклування (опікунської ради) про доцільність призначення піклувальником громадянину ОСОБА_3 громадянина ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки №504 від 30.08.2023 Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та фактично проживає разом із громадянином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою АДРЕСА_1 .
30.08.2023 встановлено факт здійснення догляду ОСОБА_1 над ОСОБА_3 , відповідно до якого ОСОБА_1 здійснює догляд за громадянином ОСОБА_3 та виконує обов'язки піклувальника, інші особи, які можуть здійснювати догляд відсутні.
Також 01.09.2023 здійснено обстеження соціальних та житлово-побутових умов ОСОБА_3 , в пункті 8 Акту зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживають за однією адресою.
22.04.2024 позивачем подано рапорт до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якому клопотав про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами (у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд). До рапорту позивачем долучено серед іншого вказані вище документи.
Відповідачем на вищевказаний рапорт надано відповідь від 02.05.2024 №08/22771/24-Вн, в якому зазначено, що до рапорту не долучені документи, які підтверджують спорідненість позивача з ОСОБА_7 , висновок медико-соціальної експертної комісії із зазначенням, що ОСОБА_7 потребує постійного догляду та відповідно документи, які підтверджують відсутність інших осіб у ОСОБА_7 , на яких Законом покладений такий обов'язок, що унеможливлює звільнення з військової служби. Таким чином правових підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами на даний час не має.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XIІ (далі - Закон № 2232) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Цей Закон застосовується у редакції чинній на час правовідносин, що виникли між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232 встановлено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, на цей час з 05 години 30 хвилин 14.02.2024 строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 49/2024 від 05.02.2024.
Також в Україні продовжено дію загальної мобілізації.
Відповідно до приписів частини другої статті 23 Закону № 2232 для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні: для осіб сержантського і старшинського складу - від 3 до 5 років.
Відповідно до пункту 26 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Контракт не припиняється (не розривається), а військовослужбовець не виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби у разі: настання інших випадків, визначених законодавством.
За приписами абзацу сьомого підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Суд зауважує, що дана норма передбачає три окремі підстави для звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом під час мобілізації та дії воєнного стану, а саме :
1) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
2) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
3) у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
При цьому, Закон №2232 у разі звільнення з військової служби саме з підстав абзацу сьомого підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232 вказує на необхідність доведення відсутності інших осіб, які можуть доглядати за особою, окрім військовослужбовця, а також особа має потребу в постійному догляді.
Щодо доведення відсутності інших осіб, які можуть доглядати за особою, окрім військовослужбовця, позивач з цього приводу надав копію свого паспорта, паспорта ОСОБА_3 , витяг №00040883038 з Демографічного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 09.08.2023; свідоцтво про народження сина ОСОБА_6 ; свідоцтво про смерть дружини ОСОБА_5 ; свідоцтво про смерть сина ОСОБА_6 .
Натомість, матеріали справи не містять відомостей довідки з Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) щодо складу сім'ї позивача на підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Крім того, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем не доведено, що у ОСОБА_3 відсутні інші особи, які можуть здійснювати догляд, до прикладу - сестра, брат, можливо є ще діти. В заяві від 12.05.2023 щодо призначення ОСОБА_1 піклувальником ОСОБА_3 повідомляє, що у нього є родичі, з якими він не підтримує зв'язку. У висновку опікунської ради від 23.05.2023 №103 також встановлений даний факт.
Щодо доведення факту, що ОСОБА_3 має потребу в постійному догляді, позивач надав до рапорту довідку лікарсько-консультативною комісією №479 КНП «Знам'янська міська лікарня імені А.В. Лисенка» в тому, що ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду з діагнозом деформуючий остеоартроз колінних суглобів та кульшових ІІІ ст. значне порушення функції ходи.
У відзиві відповідач наголошує, що наданий позивачем висновок ЛКК не надає права на звільнення з військової служби, так як законодавцем визначено, що документом, який підтверджує необхідність постійного стороннього догляду для осіб віком понад 18 років може бути лише медичний висновок МСЕК.
Щодо вказаного питання суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 року № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров'я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 року № 705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
У пункті 3 розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 337, термін «медичний висновок» визначено, як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров'я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв'язку погіршення стану здоров'я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров'я виконувати роботу.
Отже, медичний висновок це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я.
Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає таке.
Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.
Отже, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.
В свою чергу, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 року № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 року № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункту 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи:
форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»;
висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 року № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Згідно з пунктом 2 цієї Інструкції висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо.
Пунктом 5 цієї Інструкції визначено, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
У пункті 4 висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції).
Повноваження лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я визначені ще в одному нормативно-правовому акті - наказі Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якій зазначено, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю.
Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 11.04.2024 справа №420/16689/23.
З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, суд приходить до висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то суд вважає, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг:
- про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою первинної облікової документації №080-2/о);
- про наявність порушення функцій організму через, які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою первинної облікової документації №080-4/о).
Отже, Закон № 2232-XII встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів і перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. Зі свого боку приписи постанови Кабінету Міністрів України №413 розмежовують повноваження таких органів залежно від суб'єкта, якому надається відповідний висновок.
Повертаючись до обставин даної справи, суд встановив, що позивачем до рапорту надано довідку ЛКК № 479 від 04.05.2023, згідно якої ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду. При цьому у самому висновку ЛКК №446 від 04.05.2023 (за формою первинної облікової документації №080-4/о), виданого на ім'я ОСОБА_3 , відсутні рекомендації (жодна не підкреслена): денний догляд, догляд вдома, паліативний догляд вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Таким чином, суд встановив, що вказаний висновок ЛКК неможливо врахувати як належний та допустимий доказ на підтвердження того, що громадянин ОСОБА_3 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду.
Також, суд звертає увагу, що Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.
Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отримувачі соціальних послуг - особи/сім'ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах, яким надаються соціальні послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги»).
За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про соціальні послуги» надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу «Надавачі соціальних послуг» Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).
Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги» фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім'ї, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.
Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:
1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;
2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;
3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад.
Відповідно до положень частини четвертої статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до повноважень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад міст обласного значення, рад об'єднаних територіальних громад належать, серед іншого, визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах, у тому числі із залученням надавачів соціальних послуг недержавного сектору, оприлюднення відповідних результатів; інформування населення про перелік соціальних послуг, їх зміст і порядок надання у формі, доступній для сприйняття особами з будь-яким видом порушення здоров'я; здійснення заходів для виявлення вразливих груп населення та осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах;) забезпечення за результатами оцінювання потреб особи/сім'ї надання базових соціальних послуг особам/сім'ям відповідно до їхніх потреб, вжиття заходів з надання інших соціальних послуг таким особам/сім'ям шляхом створення мережі надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору та/або залучення надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурсу соціальних проектів, соціальних програм тощо), та/або на умовах договору з уповноваженими органами, передбаченими пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті; забезпечення ведення Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг на місцевому рівні.
Згідно із частиною шостою статті 15 Закону України «Про соціальні послуги» формування Реєстру здійснюється шляхом внесення до нього відповідної інформації уповноваженими органами системи надання соціальних послуг.
Порядок формування, ведення та доступу до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2021 року № 99, згідно з положеннями якого за заявою надавача соціальних послуг у розділі «Надавачі соціальних послуг - фізичні особи» мають бути внесені відомості про надавачів соціальних послуг, які мають право на отримання витягу з цього Реєстру (пункти 32, 35, 36, 41).
Наведене законодавство свідчить, що для отримання підтвердження факту здійснення догляду за особою надавач соціальної послуги має бути включений до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг.
З цього приводу суд ухвалою від 21.06.2024 витребував від Міністерства соціальної політики України та Державного підприємства «Інформаційно обчислювальний центр Міністерство соціальної політики України» інформацію з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг чи включений в Реєстр та з якої дати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) як надавач соціальної послуги з догляду вдома за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).
На виконання вказаної ухвали суду Державним підприємством «Інформаційно обчислювальний центр Міністерство соціальної політики України» через підсистему «Електронний суд» надано відповідь, згідно якої інформація щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як надавача соціальної послуги з догляду вдома за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_8 ) в Реєстрі надавачів та отримувачів соціальних послуг відсутня.
Згідно відповіді Міністерства соціальної політики України №15500/0/2-24 від 28.06.2024 станом на 26.06.2024 у Реєстрі надавачів та отримувачів соціальних послуг відсутня інформація про ОСОБА_1 як надавача соціальних послуг.
Отже, проаналізувавши у сукупності вказані вище нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтердження того, що особа, якій він призначений піклувальником, потребує стороннього постійного догляду, а також того, що відсутні інші особи, які можуть здійснювати такий догляд.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що підстави для звільнення з військової служби наразі відсутні, а відмова військової частини у звільненні з військової служби з підстав абзацу сьомого підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232, оформлена відповіддю №08/22771/24-Вн від 02.05.2024, є правомірною.
При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на повторне подання рапорту на звільнення у разі оформлення належних доказів на підтвердження права на звільнення з військової служби з підстав абзацу сьомого підпункту «г» пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону № 2232.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати з цього приводу розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 72, 77, 90, 94, 132, 241-246, 226, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову адвоката Смоленка Олександра Івановича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова