18 липня 2024 року № 320/17340/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження) та Чернівецької обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправним та скасування рішення та наказу.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження) (далі по тексту також відповідач 1, Комісія), Чернівецької обласної прокуратури (далі по тексту відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження №48 дп-23 від 15.03.2023, відносно прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Керівника Чернівецької обласної прокуратури «Про застосування дисциплінарного стягнення до прокурора ОСОБА_1 » №152-к від 28.03.2023, відносно прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що в рамках об'єднаного дисциплінарного провадження спірним наказом до позивача застосовано дисциплінарне стягнення. Позивач наголошує, що однією з підстав застосування до нього дисциплінарного стягнення є вручення позивачу повідомлення про підозру від 20.06.2022, яке скасовано ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №757/21950/22-к у кримінальному провадженні №52021000000000618 від 17.12.2021. Позивач також зазначає, що відповідачами не враховано ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10.04.2023 у справі №727/1864/23 про закриття кримінального провадження №52021000000000618. Позивач зазначив, що головні підстави, на яких ґрунтувалося спірне рішення Комісії, нівельовано.
Крім того, позивач посилається на процесуальні порушення його прав під час дисциплінарного провадження, серед яких неоголошення на засіданні Комісії 15.03.2023 пояснень ОСОБА_1 , чим порушено пункт 117 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (із змінами, прийнятими всеукраїнською конференцією прокурорів 21 грудня 2018 року), прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі по тексту також Положення). Також позивач зазначає про порушення пункту 57 Положення, оскільки членом Комісії М. Цурканом було підписано висновок від 07.02.2023 №07/3/2-528дп-22 та прийнято участь у голосуванні щодо розгляду питання порядку денного за відсутності позивача, та у голосуванні щодо розгляду клопотання прокурора ОСОБА_2 про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження додаткових матеріалів. Позивач зауважує, що витяг з протоколу від 15.03.2023 взагалі не містить відомостей про розгляд означеного клопотання ОСОБА_3 . Натомість, в подальшому такі матеріали протиправно, на думку позивача, були враховані Комісією при прийнятті спірного рішення №48 дп-23 від 15.03.2023. У витягу з протоколу засідання зазначено, що ОСОБА_4 не брав участі в обговоренні та голосуванні.
Також позивач звернув увагу на інші процесуальні порушення під час дисциплінарного провадження, зокрема при розгляді Комісією у засіданні 15.03.2023 висновку від 07.02.2023, а саме: впродовж засідання члени Комісії допускали вихід за межі приміщення, де відбувався розгляд висновку; Комісією не було враховано поважність причин неприбуття позивача 15.03.2023 на засідання Комісії з огляду на амбулаторне лікування; Комісією не було розглянуто клопотання представника позивача про закриття дисциплінарного провадження.
Позивач вважає хибними висновки службового розслідування, зокрема, і тому, що його протиправно було позбавлено права надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для проведення службового розслідування.
Позивач зазначив, що у висновку службового розслідування не наведено доказів, які свідчать про нібито існування позаслужбових зв'язків позивача із адвокатом Цепіщуком В.М., які, згідно висновку службового розслідування, порочать звання прокурора і можуть викликати сумніви в його об'єктивності, неупередженості та незалежності.
Також позивач вказує на дослідження в рамках об'єднаного дисциплінарного провадження одних і тих же доказів, незважаючи на те, що дисциплінарні скарги містять різні підстави та предмет.
Позивачем наголошено на ненаданні йому для ознайомлення долучених 15.03.2023 додаткових матеріалів, що мало наслідком відсутність об'єктивної можливості підготувати письмові пояснення щодо них.
Також позивач наголошує на недопустимості доказів, зібраних під час службового розслідування, проведеного Чернівецькою обласною прокуратурою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Офіс Генерального прокурора (далі по тексту також третя особа).
Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що 07.02.2023 членом Комісії ОСОБА_4 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора ОСОБА_1 , який із зібраними матеріалами передано на розгляд Комісії. У зв'язку з повторною неявкою позивача 15.03.2023 у засідання Комісії було прийнято рішення про розгляд висновку за його відсутності та за наслідками такого розгляду ухвалено спірне рішення №48дп-23 від 15.03.2023 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і які можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також одноразове грубе порушення правил прокурорської етики та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Комісією зазначено, що Чернівецькою обласною прокуратурою проведено службове розслідування, яким установлено, що позивач вступив в позаслужбові стосунки з адвокатом Цепіщуком В.М. з метою одержання неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів США за укладення угоди на користь підзахисного цього адвоката - ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Щодо зазначених позивачем процедурних порушень, відповідач 1 зазначив, що 15.03.2023 на засіданні Комісії було розглянуто питання та долучено до матеріалів дисциплінарного провадження пояснення позивача, що зафіксовано технічними засобами, та оголошено короткий зміст пояснень ОСОБА_1 , а тому необґрунтованими є доводи позивача щодо не розгляду Комісією питання долучення до матеріалів дисциплінарного провадження пояснень позивача та їх не оголошення під час засідання.
Щодо порушення Комісією пункту 57 Положення, відповідач 1 зазначив, що членом Комісії ОСОБА_4 дотримано вимоги пункту 57 Положення, а саме: він не брав участі у голосуванні при ухваленні спірного рішення, не був присутнім під час прийняття рішення. Означені обставини свідчать про відсутність порушень пункту 57 Положення. При цьому, Положенням не заборонена участь такого члена Комісії у голосуванні щодо процедурних питань засідання Комісії, які не пов'язані з прийняттям рішення.
Відповідач 1 зазначив, що посилання позивача на вихід членів Комісії за межі приміщення, де відбувався розгляд висновку від 07.02.2023, не є свідченням їх упередженого ставлення до прокурора.
Щодо неврахування Комісією поважності причин неприбуття позивача у засідання, відповідач 1 наголосив на можливості його розгляду за відсутності прокурора у випадку повторного нез'явлення, що мало місце у межах спірних відносин.
Також відповідач 1 наголошує на розгляді клопотання позивача про закриття дисциплінарного провадження та прийняття рішення у відповідності до положень статті 48 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі по тексту також Закон №1697) одного з можливих рішень, а саме, про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідач 1 зазначив, що розгляд такого клопотання неможливо вирішити без розгляду висновку. Вказане клопотання розглянуто Комісією під час вирішення питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, однак, зважаючи на відсутність законодавчо закріпленого обов'язку щодо оформлення відмови у закритті дисциплінарного провадження у формі окремого процесуального рішення з даного приводу.
Комісія зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення вона не покладалась на повідомлення ОСОБА_1 про підозру від 08.09.2022 та ухвалу Шевченківського районного суду міста Чернівців від 28.02.2023 у справі №727/1864/23 про відкриття провадження у справі за розглядом кримінального провадження №52021000000000618 як на підставу для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Відповідач 1 вказує на те, що в межах означеної справи не досліджувались зібрані під час досудового розслідування докази, а провадження закрито у зв'язку із завершенням строків досудового розслідування.
Відповідач 1 наголошує, що службове розслідування відносно позивача хоч і розпочато на підставі кримінального провадження, в рамках якого ОСОБА_1 повідомлено про підозру, проте рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних правових підставах.
Також відповідач 1 зазначає, що жодне законодавче положення не підштовхує Комісію до вибору такого стандарту як «поза розумним сумнівом», оскільки такий стандарт КПК України пов'язує виключно з кримінальним провадженням, а презумпція невинуватості за своєю суттю є кримінальною. У свою чергу, особливістю дисциплінарної відповідальності працівників прокуратури є те, що вона настає не тільки за порушення, допущені під час проходження служби, а й за допущені проступки, що порочать звання працівника органів прокуратури. З урахуванням означеного, на переконання Комісії, факт наявності ухвали про закриття кримінального провадження №52021000000000618 за обвинуваченням позивача жодним чином не спростовує наявність в його діях дисциплінарного проступку.
Таким чином, на думку відповідача 1, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідач 2, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами проведеного обласною прокуратурою в період з 21.06.2022 по 19.08.2022 службового розслідування відповідною комісією встановлено, що у діях позивача можуть вбачатися порушення вимог пункту 6 частини першої статті 43 Закону №1697, тобто одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, статей 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, Присяги прокурора, що є підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Відповідач 2 вважає безпідставними доводи позивача про те, що він був фактично позбавлений права надати пояснення, виходячи з повідомлення позивача про проведення службового розслідування та роз'яснення йому права давати усні чи письмові пояснення.
Таким чином, на думку відповідача 2, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив, поданій позивачем до суду, зазначено, що мотиви ухвалення спірного рішення є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у ньому не зазначено, який саме пункт правил прокурорської етики порушено.
Позивач повторно наголосив на скасування підозри у межах кримінального провадження №52021000000000618 ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №757/21950/22-к, що проігноровано відповідачами під час прийняття оскаржуваних рішень.
Позивач вважає позицію відповідача 1 суперечливою та неоднозначною в частині визначення мотивів ухвалення оскаржуваного рішення, фактично відповідач 1 змінює підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності вже на стадії судового розгляду та формування правової позиції для суду, адже фактично факт наявності дисциплінарного правопорушення для відповідача 1 підтверджувався вже скасованою Чернівецьким апеляційним судом 11.05.2023 ухвали Печерського районного суду міста Києва.
На переконання позивача, відповідачем 1 не спростовано допущених процесуальних порушень, не враховано докази, що характеризують позивача позитивно (подяки, грамоти). Повторно наведено доводи, які містяться в адміністративному позові.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2023 року відмовлено Комісії у задоволенні заяви про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відмовлено адвокату Лазаренко Аліні Сергіївні у задоволенні заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з червня 2019 року. З листопада 2021 року обіймав посаду прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області.
Рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 15.03.2023 №48 дп-23 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 28.03.2023 №152-к на підставі пункту 8 частини першої статті 11, пункту 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру», до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру») у перший робочий день після завершення відпустки для догляду за дитиною. Підстава: рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 15.03.2023 №48дп-23.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачами цих рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов'язки прокурора визначено Законом України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі по тексту також - Закон № 1697-VII).
Положеннями статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.
Виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у цьому провадженні, крім випадків умисного порушення ним вимог законодавства чи неналежного виконання службових обов'язків.
Дисциплінарне провадження здійснюється відповідним органом (стаття 44 Закону №1697-VII).
Відповідно до частин першої, другої статті 45 Закону №1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.
Положеннями частин першої - четвертої статті 46 Закону №1697-VII визначено, що секретаріат відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, у день надходження дисциплінарної скарги реєструє її та за допомогою автоматизованої системи визначає члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, для вирішення питання щодо відкриття дисциплінарного провадження.
Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо: дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора; дисциплінарна скарга є анонімною; дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону; з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону; дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.
За відсутності підстав, передбачених частиною другою цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Заява за результатами проведеної перевірки доброчесності прокурора, внаслідок якої встановлено вчинення дисциплінарного проступку, є обов'язковою підставою для відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.
Положеннями частини шостої статті 46 Закону №1697-VII члену відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, під час здійснення перевірки надано право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.
Згідно з частинами десятою, одинадцятою статті 46 Закону №1697-VII член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, встановив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.
Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніш як за п'ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.
В силу положень статті 47 Закону №1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; не з'явився на засідання повторно.
Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження.
Прокурор, який не братиме участі в засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід.
Відповідно до положень статті 48 закону №1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.
При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Рішення про накладення на прокурора дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора може бути прийнято не пізніше ніж через рік із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування прокурора у відпустці.
Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити: прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності; обставини, встановлені під час здійснення провадження; мотиви, з яких відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалила рішення; суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; порядок і строк оскарження рішення.
Копія рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду.
Рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняте за результатами розгляду дисциплінарного провадження, оприлюднюється на її веб-сайті у семиденний строк.
Частиною першою статті 49 Закону №1697-VII визначено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.
За результатами дисциплінарного провадження може бути прийнято рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора) у разі: якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення; якщо прокурор вчинив дисциплінарний проступок, перебуваючи у статусі прокурора, який притягувався до дисциплінарної відповідальності (частина четверта статті 49 Закону №1697-VII).
Підстави та порядок проведення службового розслідування стосовно прокурорів Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а також прокурорів обласних, окружних, спеціалізованих на правах обласних, окружних прокуратур (далі - прокурори), оформлення результатів та прийняття рішень, а також компетенцію структурних підрозділів, службових та посадових осіб органів прокуратури при його проведенні визначені Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 16.06.2021 №202 (далі по тексту також - Інструкція №202).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про наявність у відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, повноважень на здійснення дисциплінарного провадження відносно прокурорів у законодавчо визначеному порядку.
Відповідно до витягу з реєстру досудових розслідувань 17.12.2021 зареєстровано кримінальне провадження №52021000000000618 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України відносно прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 , який 20.06.2022 отримав неправомірну вигоду у сумі 3000 доларів США та підозрюється у висловленні службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй впади та службового становища та одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.
Судом встановлено, що 20.06.2022 позивачу оголошено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме: у висловленні службовою особою, яка займає відповідальне становище, прохання надати неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища та одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.
20 червня 2022 року позивача було затримано, про що складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину.
Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 21.06.2022 №41 призначено службове розслідування щодо фактів, які можуть свідчити про вчинення прокурором Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, чесності та непідкупності органів прокуратури, грубе порушення правил прокурорської етики.
Означений наказ винесено у зв'язку із затриманням прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 в порядку статті 208 КПК України та подальше повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, з якої вбачається, що ОСОБА_1 вступив в позаслужбові стосунки з адвокатом Цепіщуком В.М. з метою одержання неправомірної вигоди в сумі 3 тис. доларів США за укладення угоди на користь підзахисного цього адвоката - ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Ухвалою Печорського районного суду м. Києва від 22.06.2022 у справі №757/14873/22-к застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце проживання, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги.
Ухвалою Печорського районного суду м. Києва від 22.06.2022 №757/14873/22-к прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 відсторонено від займаної посади строком на 2 місяці, тобто до 19.08.2022.
Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 24.06.2022 №222-к позивача відсторонено від посади прокурора з 22.06.2022 до 19.08.2022 включно із збереженням заробітної плати.
Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 21.07.2022 №48 продовжено до 21.08.2022 строк проведення службового розслідування, розпочатого наказом від 21.06.2022 №41, про що позивача повідомлено повідомленням про продовження проведення службового розслідування від 265.07.2022 №07-309вих-22 засобами поштового зв'язку, яке отримано позивачем 09.08.2022 відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
19 серпня 2022 року в.о. керівника Чернівецької обласної прокуратури затверджено висновок про результати службового розслідування щодо фактів, які можуть свідчити про вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у ного об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, грубе порушення правил прокурорської етики (далі по тексту - висновок від 19.08.2022 або висновок №1).
У висновку №1 зазначено, що як встановлено за результатами службового розслідування, ОСОБА_1 , діючи умисно, вживав заходи до переконання як безпосереднього керівника, так і працівників обласного апарату у необхідності підписання угоди про визнання винуватості із ОСОБА_5 , аргументуючи це нібито наявними процесуальними недоліками, допущеними під час досудового розслідування, що може призвести до виправдувального вироку. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 було роз'яснено про відсутність процесуальних порушень, які б давали підстави для такого вироку, він продовжував переконувати свого керівника прокуратури та працівників апарату обласної прокуратури у необхідності підписання із ОСОБА_5 угоди про визнання винуватості. Також ОСОБА_1 було прямо вказано про непогодження у підписанні такої угоди та про відсутність законних підстав для її укладання. Незважаючи на це, ОСОБА_1 , діючи в інтересах сторони захисту всупереч інтересам держави та суспільним інтересам, усвідомлюючи, що порушує Наказ Генерального прокурора №309 від 30.09.2021 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», виготовлений проект угоди про визнання ОСОБА_5 винуватості ні керівнику прокуратури, ні ного заступникам, ні керівнику відповідного структурного підрозділу обласної прокуратури для вивчення не надав, оскільки знав про непогодження її укладення. Більш того, незважаючи на вказану йому відсутність законних підстав для укладання угоди про визнання винуватості, цю угоду підписав. Викладене свідчить про умисне порушення ОСОБА_1 наказу Генерального прокурора задля вчинення дій на користь сторони захисту - захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_5 всупереч інтересам служби, держави та суспільним інтересам. В свою чергу, подальша зустріч ОСОБА_1 із адвокатом Цепіщуком В.М., під час якої останній передав йому грошові кошти сумі 3 тисячі доларів США, разом із активним намаганням ОСОБА_1 укласти всупереч інтересам служби, держави та суспільним інтересам за відсутності на те законних підстав угоду про визнання винуватості на користь та в інтересах сторони захисту, вказують про існування у прокурора ОСОБА_1 . приватного інтересу у вчиненні дій на користь адвоката ОСОБА_6 , що свідчить про існування між прокурором ОСОБА_1 та адвокатом Цепіщуком В.М. позаслужбових стосунків.
Таким чином, в діях прокурора ОСОБА_1 вбачаються ознаки дисциплінарного поступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», тобто вчинення одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.
Грубе порушення правил прокурорської етики полягає в тому, що прокурором ОСОБА_1 проігноровано етичні норми, які є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури та держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають наслідком зростання в суспільстві обурення діями органів влади, провокують соціальні конфлікти та викликають негативний громадський резонанс.
У висновку вказано, що відомості, що стали приводом для призначення службового розслідування, знайшли своє підтвердження та запропоновано визнати, що в діях позивача можуть вбачатися порушення вимог пункту 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», тобто одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, статей 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», статті 21 Кодексу професійної епіки га поведінки прокурорів, Присяги прокурора, що є підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» запропоновано звернутися до відповідною органу, що здійснює дисциплінарне провадження із дисциплінарною скаргою про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Повідомленням Чернівецької обласної прокуратури від 22.08.2022 позивача повідомлено про завершення службового розслідування.
Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 24.08.2022 №424-к продовжено строк відсторонення позивача від посади прокурора з 20.08.2022 до 18.09.2022 включно із збереженням заробітної плати.
Наказом Чернівецької обласної прокуратури від 05.09.2022 №449-к надано прокурору Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею п'ятирічного віку, тобто з 23.08.2022 по 20.06.2023.
Чернівецькою обласною прокуратурою 07.09.2022 до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження подано дисциплінарну скаргу на вчинення позивачем дисциплінарного проступку, в якій зазначено про затримання ОСОБА_7 20.06.2022 в порядку статті 208 КК України та в подальшому повідомлено йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №757/21951/22-к скасовано повідомлення про підозру ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, у кримінальному провадженні № 52021000000000618 від 17.12.2021. Ухвала мотивована здійсненням повідомлення про підозру всупереч вимогам статей 480, 481 КПК України неповноважним на те суб'єктом, що є недотриманням належної правової процедури, порушенням форми і викривленням змісту кримінального провадження як однієї з вагомих гарантій його законності.
Рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 14.09.2022 №07/3/2-528дс-177дп-22 за наслідками розгляду дисциплінарної скарги керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_8 про вчинення прокурором Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, відкрито дисциплінарне провадження стосовно позивача.
Листами від 15.09.2022 відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження позивач повідомлявся про відкриття відносно нього дисциплінарного провадження з пропозицією надати у строк до 14.10.2022 деталізовані пояснення щодо доводів, зазначених у дисциплінарній скарзі.
Представник позивача звернувся до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження заявою від 04.10.2022 про надання для ознайомлення матеріалів дисциплінарного провадження.
Листом Офісу Генерального прокурора від 12.10.2022 №07/3/2-2705вих-22 представника позивача повідомлено про можливість ознайомитись з матеріалами дисциплінарного провадження у робочий час, попередньо узгодивши конкретну дату та годину, зателефонувавши за вказаним у листі номером телефону.
Клопотанням від 01.10.2022 представник позивача просив закрити дисциплінарне провадження стосовно позивача у зв'язку з відсутністю підстав для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності.
Листом Офісу Генерального прокурора від 21.10.2022 №07/3/2-2830вих22 позивача повідомлено, що означене клопотання буде розглянуто на засіданні Комісії та прийнято відповідне рішення у дисциплінарному провадженні №07/3/2-528дс-177дп-22.
Крім того, Офісом Генерального прокурора до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подано скаргу від 19.10.2022 №17/1-22269-21 про вчинення позивачем дисциплінарного проступку з проханням відкрити дисциплінарне провадження про вчинення прокурором ОСОБА_1 дисциплінарного проступку та притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення.
Скарга мотивована тим, що позивача 20.06.2022 було затримано в порядку статті 208 КПК України та в подальшому йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України. Під час проведеного Чернівецькою обласною прокуратурою службового розслідування установлено, що ОСОБА_1 вступив в позаслужбові стосунки з адвокатом Цепіщуком В.М. з метою одержання неправомірної вигоди в сумі 3 тисячі доларів США за укладення угоди на користь підзахисного цього адвоката - ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 24.10.2022 №07/3/2-620дс-190дп-22 відкрито дисциплінарне провадження відносно позивача.
Листами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 25.10.2022 позивача повідомлено про відкриття відносно нього дисциплінарного провадження та запропоновано у строк до 07.11.2022 надати деталізовані пояснення щодо доводів, зазначених у дисциплінарній скарзі.
Рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 26.10.2022 №186/дп-22 об'єднано дисциплінарні провадження №07/3/2-528дс-177дп-22 стосовно прокурора ОСОБА_1 та №07/3/2-620дс-190дп-22 стосовно прокурора ОСОБА_1 в одне провадження за №07/3/2-528дс-177дп-22.
Прокуророві ОСОБА_1 22.12.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною першою статті 209 КК України.
07 лютого 2023 року відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, затверджено висновок №07/3/2-528дс-177дп-22 про наявність дисциплінарного проступку прокурора (далі по тексту також висновок від 07.02.2023 або висновок №2). В означеному висновку вказано, що на час складання висновку прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, правом надавати пояснення не скористався.
У висновку №2 зазначено, що зібраними доказами, які узгоджуються між собою, встановлено, що позивач неодноразово спілкувався з адвокатом Цепіщуком В.М. стосовно перспективи вирішення справи про обвинувачення ОСОБА_5 , зокрема, стверджував про можливість її завершення угодою про визнання винуватості. Незважаючи на дійсність чи хибність тверджень скаржників про злочинну мету такого спілкування, дії ОСОБА_1 , поза всяким сумнівом, створили враження корупційних, порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості чи незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Щодо правової оцінки, відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, вважає, що діяння варто вважати лише вчиненням дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості чи незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Прокурора належить притягнути до дисциплінарної відповідальності за правилами пункту 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» без кваліфікації діяння ще за пунктом 6 частини першої цієї статті, як одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, оскільки позаслужбові спілкування мали системний характер, а неетична поведінка, у цьому конкретному випадку, охоплюється саме пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Вилучений у позивача проєкт про визнання винуватості є лише проєктом, а тому може підтверджувати наміри позивача укласти угоду в майбутньому чи в інший спосіб використати викладене у ній, однак не може вважатися порушенням наказу Генерального прокурора від 30.09.2021 №309 «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», як то стверджується у скаргах.
Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, виснував, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, який має характер грубого порушення та не є сумісним із подальшим зайняттям позивачем посади в органах прокуратури.
Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження у висновку №2 запропонував притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Листом відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 16.09.2022 позивача повідомлено, що на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, яке відбудеться 01.03.2023, розглядатиметься висновок №2 про наявність в його діях дисциплінарного проступку. Роз'яснено про можливість надіслати письмові пояснення щодо висновку, які оголошуються на засіданні та вказано про необхідність повідомлення про участь у засіданні або про згоду на розгляд висновку за відсутності ОСОБА_1
Заявою від 21.02.2023 представник позивача звернувся до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження про надання матеріалів дисциплінарного провадження для ознайомлення.
Листом Офісу Генерального прокурора від 24.02.2023 представника позивача повідомлено про можливість ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження у робочий час, попередньо узгодивши конкретну дату і час, зателефонувавши за вказаним у листі номером телефону.
01 березня 2023 року відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, зареєстровано клопотання представника позивача від 21.02.2023 про відкладення розгляду висновку від 07.02.2023.
Листами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 02.03.2023 представника позивача та позивача повідомлено, що на засіданні 15.03.2023 розглядатиметься висновок про наявність дисциплінарного проступку у діях позивача у дисциплінарному провадженні №07/3/2-528дс-177дп-22.
15 березня 2023 року відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження зареєстровано заяву позивача від 14.03.2023 про неможливість прибуття у засідання у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні з 13.03.2023 та про бажання приймати участь у засіданні органу, при розгляді відповідного висновку, незважаючи на направлення письмових пояснень.
Крім того, 15.03.2023 відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження зареєстровано письмові пояснення позивача.
Матеріали дисциплінарного провадження також містять копії протоколів допиту свідка ОСОБА_6 від 17.12.2021, 30.03.2022, 07.04.2022, 31.05.2022 та 21.06.2022 та протоколи за результатами проведення негласних слідчих дій - аудіо, відеоконтролю за позивачем.
Рішенням відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 15.03.2023 №48 дп-23 притягнуто прокурора Чернівецької окружної прокуратури Чернівецької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
В означеному рішенні вказано, що прокурор ОСОБА_1 повторно не прибув на засідання Комісії, надіслав інформацію про перебування на амбулаторному лікуванні. Просив відкласти розгляд висновку, зняти це питання з порядку денного та забезпечити його особисту участь у засіданні дисциплінарного органу. Крім того, ОСОБА_1 надіслав пояснення за змістом яких заперечив доводи висновку члена Комісії стосовно себе та зазначив, що у позаслужбових стосунках із адвокатом Цепіщуком В.М. не перебував. Здійснюючи підтримання обвинувачення стосовно ОСОБА_5 керувався виключно вимогами законодавства, з метою досягнення завдань кримінального провадження. До своїх пояснень прокурором долучено пояснення ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , копію протоколу допиту свідка ОСОБА_10 , копію вироку стосовно ОСОБА_6 у справі №724/1395/21. З урахуванням вимог частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру» Комісією прийнято рішення про розгляд висновку за відсутності прокурора ОСОБА_1 .
У рішенні від 15.03.2023 №48 дп-23 зазначено, що згідно із висновком службового розслідування, затвердженим виконувачем обов'язків керівника Чернівецької обласної прокуратури 19.08.2022, комісія вважала підтвердженими факти вчинення прокурором ОСОБА_1 неправомірних дій, які стали підставою для призначення розслідування. Констатовано порушення прокурором вимог статті 19 Закону №1697-VII, статей 19, 21 Кодексу, Присяги працівника прокуратури, статей 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції». У своїх висновках комісія покладалася на дані протоколу затримання ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, повідомлення про підозру прокуророві, пояснення співробітників прокуратури. Зокрема, керівник Чернівецької окружної прокуратури ОСОБА_11 пояснив, що ОСОБА_1 повідомляв про проблемність провадження у якому дії обвинуваченого кваліфіковано слідством за частиною другою статті 307 КК України. Пропонував прокуророві порадитися із цього питання з прокурором відділу обласної прокуратури ОСОБА_12 . Остання згодом повідомила, що надала ОСОБА_1 пораду та зазначила, що підстави для укладення угоди про визнання винуватості, як то вважав прокурор, відсутні. Прокурор Малик Н.В. пояснила комісії, що обізнана із провадженням стосовно ОСОБА_5 , оскільки раніше здійснювала процесуальне керівництво у ньому. Підтвердила, що керівник Чернівецької окружної прокуратури Шевчук П.В. на початку червня 2022 року повідомив про наявність проблем щодо допустимості доказів у згаданому провадженні. Просив поспілкуватися із ОСОБА_1 , яким забезпечувалося публічне обвинувачення у суді. Вона погодилася. ОСОБА_1 зайшов з матеріалами наглядового провадження, розповів про складнощі, припустив ухвалення виправдувального вироку, вів мову про наявність підстав для укладення угоди про визнання винуватості. З посиланням на законодавство та судову практику повідомила, у чому твердження прокурора є помилковими, а підстави для укладання угоди відсутніми.
Позивачем було подано письмові пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_1 заперечує наявність доказів про його протиправне спілкування із адвокатом Цепіщуком В.М. Звертає увагу на те, що висновки службового розслідування є помилковими та необґрунтованими, а окремі процесуальні документи свідчать лише про припущення органів досудового розслідування та прокуратури щодо можливої його причетності до вчинення кримінального правопорушення.
Показання адвоката Цепіщука В.М. вважає недопустимими і неналежними, оскільки той міг діяти з особистих мотивів і надати неправдиві пояснення.
З тексту означеного рішення слідує, що Комісія вважає наявними порушення прокурором приписів чинного законодавства, що є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за правилами пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону №697-VII, оскільки зібраними доказами, які узгоджуються між собою, встановлено, що прокурор ОСОБА_1 неодноразово спілкувався із адвокатом Цепіщуком В.М. з приводу перспектив вирішення справи про обвинувачення ОСОБА_5 , зокрема стверджував про можливість її завершення угодою про визнання винуватості. Незважаючи на дійсність чи хибність тверджень скаржників про злочинну мету такого спішування, дії ОСОБА_1 , поза всяким сумнівом, створили враження корупційних, порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Окрім того, ОСОБА_1 проігноровані етичні норми які є основоположними для поведінки прокурора. Наведена поведінка підриває як авторитет самого прокурора, органів прокуратури, так і держави в цілому.
Комісія констатувала, що своїми діями прокурор ОСОБА_1 допустив одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, наслідком чого є наявність підстав для застосування до прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому ним дисциплінарному проступку. Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.
Відповідно до статті 3 Закону 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Загальні права та обов'язки прокурора визначенні статтею 19 Закону №1697-VII, відповідно частин третьої, четвертої до якої прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися присяги прокурора. За порушення присяги прокурор несе відповідальність, передбачену законом.
Прокурор зобов'язаний:
1) виявляти повагу до осіб під час здійснення своїх повноважень;
2) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом;
3) діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
4) додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Згідно частини першої статті 36 Закону №1697-VII особа, призначена на посаду прокурора, набуває повноважень прокурора після складення Присяги прокурора такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Україні та урочисто присягаю: неухильно додержуватися Конституції та законів України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання прокурора».
Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою, визначені Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі по тексту також - Кодекс).
Дія цього Кодексу поширюється на прокурорів органів прокуратури України (стаття 2 Кодексу).
Відповідно до статті 4 Кодексу професійна діяльність прокурорів ґрунтується, зокрема, на принципах: верховенства права та законності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; прозорості службової діяльності, конфіденційності; доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості.
Принцип верховенства права та законності в силу положень статті 5 Кодексу полягає у тому, що професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності. При здійсненні повноважень він зобов'язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання.
Відповідно до статті 10 Кодексу принцип справедливості, неупередженості та об'єктивності полягає у тому, що прокурор зобов'язаний діяти справедливо, неупереджено, додержуючись вимог закону щодо підстав, порядку та умов реалізації повноважень прокуратури в межах її функцій. Він має бути об'єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.
Згідно статті 16 Кодексу при виконанні службових обов'язків прокурор має дотримуватись загальноприйнятих етичних норм поведінки, спрямовувати свої дії на захист публічних інтересів і відмову від превалювання приватного інтересу, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури.
Прокурор може публічно роз'яснити мотиви прийняття рішень та вчинення дій, які можуть викликати значний суспільний інтерес.
Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимим для прокурора.
Прокурор повинен використовувати ввірене йому службове майно бережливо та лише за призначенням.
Положеннями статті 19 Кодексу визначено, що прокурор має виконувати вимоги та суворо дотримуватись обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, не допускати будь-яких проявів корупції, у тому числі:
- вступати у позаслужбові стосунки з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб;
- використовувати службові повноваження або службове становище у своїх приватних інтересах чи в інтересах третіх осіб, у тому числі використовувати свій статус та інформацію про місце роботи з метою неправомірного впливу на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів, інших фізичних та юридичних осіб;
- вимагати та одержувати неправомірну вигоду, а також отримувати подарунки у випадках, не передбачених законодавством, а в разі надходження таких пропозицій зобов'язаний діяти відповідно до вимог законодавства у сфері запобігання корупції.
Прокурор, якому стала відома інформація про порушення вимог частини першої цієї статті іншим працівником прокуратури, зобов'язаний негайно повідомити про це відповідного керівника органу прокуратури.
В силу вимог статті 21 Кодексу прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Прокурору слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, дискредитувати його як представника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.
Не допускається вжиття висловів принизливого та образливого характеру, а також розміщення, поширення та коментування через засоби масової інформації, у тому числі у мережі Інтернет, службової інформації і службових документів, використання яких може зашкодити авторитету прокуратури, у тому числі публічних висловлювань стосовно рішень чи дій інших прокурорів поза межами органів прокуратури.
В свою чергу, згідно статей 32, 33 Кодексу оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та проведення службового розслідування.
Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» прокурори зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятими 23.04.1999 Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.
Кожен прокурор повинен дотримуватися високих стандартів професійної підготовки та етичної поведінки як під час виконання службових обов'язків, так і у повсякденному житті. Робота на посадах в органах прокуратури передбачає підвищену відповідальність перед державою та суспільством, а тому вимоги щодо обов'язків працівників прокуратури є більш суворими і вимагають від них додержуватись та поважати вимоги закону.
Це зумовлюється статусом прокурора та необхідністю сприяти підвищенню авторитету прокуратури у суспільстві.
Положеннями статті 22 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі по тексту також - Закон № 1700-VII) особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, посадові та службові особи органів прокуратури.
Суд наголошує на тому, що статус підозрюваного у кримінальному провадженні не змінює правової кваліфікації дій прокурора в межах дисциплінарного провадження.
Верховний Суд у постанові від 18.08.2022 у справі №640/18269/20 виснував, що повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до злочину. Таке припущення ґрунтується на неостаточних (неповних) результатах досудового розслідування і кримінально-правова кваліфікація поставленого їй за провину діяння може бути змінена. З часу оголошення цієї підозри особа набуває статусу підозрюваного, однак її вину у вчиненні злочину ще потрібно довести, принаймні на цій стадії кримінального провадження твердити про її винуватість як доконаний факт не можна.
Дисциплінарна відповідальність є окремим/самостійним видом юридичної відповідальності і вирішення питання про правомірність притягнення особи до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того яку кримінально-правову кваліфікацію ті самі дії працівника прокуратури отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали чи можуть настати для такої особи.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у рішенні від 18.02.2019 у справі №9901/721/18, «…У разі установлення обставин, що свідчать про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має повноваження прийняти рішення у дисциплінарному провадженні про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності. Так, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має повноваження притягувати прокурора до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та/або за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики і накладати на нього дисциплінарні стягнення, зокрема, у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
Розглядаючи дисциплінарну скаргу, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та/або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів має надавати оцінку фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу зазначеного дисциплінарного проступку, використовуючи відомості, отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством. При цьому Комісія не може вирішувати питання вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень та не може вдаватися до оцінки доказів, отриманих під час кримінального провадження, оскільки згідно з конституційним принципом презумпції невинуватості особа вважається невинною в скоєнні злочину, поки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком суду (стаття 62 Конституції України)...».
В свою чергу, з матеріалів дисциплінарного провадження вбачається, що відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження не вирішувалося питання обґрунтованості обвинувачення позивача, яке здійснюється в межах кримінального провадження №52021000000000618, вини цієї особи у вчиненні кримінального правопорушення та не вдавалася до оцінки доказів, отриманих під час кримінального провадження.
Відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, у межах своїх повноважень вирішив питання щодо вчинення прокурором дисциплінарного проступку шляхом дослідження висновку про наявність дисциплінарного проступку, а також матеріалів, зібраних під час засідання, використання інформації, відображеній у висновку службового розслідування, кримінальних провадженнях та дійшов висновку про те, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, передбачений у пунктах 5, 6 частини першої статі 43 Закону України «Про прокуратуру».
Суд наголошує на тому, що правила професійної етики та поведінки прокурорів, є обов'язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою. Прокурор зобов'язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища. Прокурор зобов'язаний уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури.
До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 18.02.2019 у справі №9901/721/18.
Суд зазначає, що рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, хоча і прийнято на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження № 52021000000000618 стосовно позивача, проте ґрунтується на самостійних правових підставах.
Так, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних з цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб, допущення прокурором проявів, які можуть створити враження корупційних, правильно кваліфіковані як дисциплінарні проступки прокурора, передбачені у пунктах 5, 6 частини першої статі 43 Закону України «Про прокуратуру», оскільки такі дії дійсно порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та грубо порушують правила прокурорської етики, які є основоположними нормами поведінки прокурора.
Дотримання вимог щодо недопущення протиправних позаслужбових стосунків та заборони вчинення дій, які можуть викликати сумнів у об'єктивності, неупередженості та незалежності прокурора, у чесності та непідкупності органів прокуратури, є очевидним та обов'язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано ніякими обставинами.
Допущення подібної поведінки підриває як авторитет прокурора, органів прокуратури, такі і держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти. Вчинення прокурором зазначених дисциплінарних проступків, як виразилися в описаних у оскаржуваному рішенні діях, є несумісним з подальшим зайняттям цим прокурором будь-якої посади в органах прокуратури і не може мати наслідком накладення більш м'якого стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури.
Зважаючи на те, що відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймав рішення, використовуючи інформацію, яка свідчить про допущення прокурором поведінки, яка підриває як авторитет прокурора, органів прокуратури, такі і держави в цілому, та є несумісною з подальшим зайняттям цим прокурором будь-якої посади в органах прокуратури і не може мати наслідком накладення більш м'якого стягнення ніж звільнення з посади в органах прокуратури, а також на те, що відповідач 2 у спірному рішенні зазначив пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону «Про прокуратуру», що передбачають конкретні дисциплінарні проступки, суд вважає, що доводи позивача про те, що ним у рішенні не вказано, який саме дисциплінарний проступок вчинено позивачем, в чому полягає незаконність дій та чому до позивача застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення, не зазначено обставин щодо встановлених негативних наслідків, зумовлених дисциплінарним проступком, не можуть бути достатніми підставами для визнання оскаржуваного рішення протиправним та його скасування.
Суд відхиляє доводи позивача щодо протиправності спірних наказу та рішення з огляду на скасування повідомлення про підозру від 08.09.2022 ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.09.2022 у справі №757/21950/22-к, оскільки означена підозра не слугувала підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Посилання позивача на неприйняття відповідачами до уваги закриття кримінального провадження №52021000000000618 ухвалою Печерського районного суду міста Чернівці від 10.04.2023 відхиляється судом з огляду на те, що спірні рішення та наказ прийняті відповідачами до дати постановлення означеної ухвали, що має наслідком неможливість прийняття її до уваги під час дослідження матеріалів дисциплінарного провадження та прийняття спірних рішення та наказу.
Крім того, як вже неодноразово зазначалось судом, відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, у межах своїх повноважень вирішив питання щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку шляхом дослідження висновку про наявність дисциплінарного проступку, а також матеріалів, зібраних під час засідання, використання інформації, відображеній у висновку службового розслідування, кримінальних провадженнях та дійшов висновку про те, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, передбачений у пунктах 5, 6 частини першої статі 43 Закону України «Про прокуратуру» без встановлення вини цієї особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Щодо неоголошення у ході засідання комісії 15.03.2023 пояснень позивача, суд зазначає таке.
В силу положень статті 47 Закону №1697-VII прокурор, який не братиме участі в засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.
Комісія у поданому до суду відзиві наголосила, що 15.03.2023 на засіданні комісії під час розгляду дисциплінарного провадження стосовно позивача розглянуто питання та долучено до матеріалів дисциплінарного провадження пояснення позивача, що зафіксовано технічними засобами (хронометраж 15:19:25-15:20:48) та оголошено короткий зміст пояснень ОСОБА_1 (хронометраж 15:30:44-15:31:14).
Крім того, подані Комісією матеріали дисциплінарного провадження містять письмові пояснення позивача, що свідчить про їх долучення до матеріалів дисциплінарного провадження.
Тобто, доводи позивача щодо недолучення до матеріалів дисциплінарного провадження поданих позивачем пояснень спростовуються наданими відповідачами доказами.
Суд зауважує, що виходячи з положень статті 47 Закону №1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, не наділено повноваженнями визначати, в якому обсязі мають бути оголошені надіслані письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, оскільки з текстуального викладу означеної норми слідує про оголошення на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, надісланих пояснень.
Водночас, підставами для скасування рішень є не будь-які порушення, допущені під час здійснення дисциплінарного провадження, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків органу за результатами здійснення дисциплінарного провадження та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за його результатами рішення.
Суд зазначає, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Не кожен дефект акта призводить до його неправомірності.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу.
Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури оформлення того чи іншого рішення, вважає, що навіть у разі підтвердження факту порушення відповідачем окремих процедурних питань на засіданні Комісії щодо оголошення пояснень не у повному обсязі, які не були дотримані відповідачем 1 у повному обсязі під час прийняття оскаржуваних рішень, не може потягнути за собою безумовне їх скасування у випадку, якщо такі порушення не мали наслідком прийняття незаконних рішень.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на поняття надмірного формалізму, який відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 18.05.2018 у справі № 826/11106/17, від 28.10.2018 у справі № 826/14749/16, від 27.11.2019 у справі № 826/15257/15, від 25.03.2020 у справі № 805/4508/16-а, від 20.05.2020 у справі № 809/1031/16, від 31.03.2021 у справі № 620/2520/20, від 19.05.2021 у справі № 210/5129/17, від 20.05.2022 у справі № 340/370/21 та від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, слід розуміти як надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом.
Поняття «пуризм» (надмірний формалізм) було введено у правовий обіг ЄСПЛ. Так, у рішенні у справі «Сутяжник проти Росії» (заява № 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
Отже, «правовий пуризм» - невідступне слідування вимогам процесуальних та/або процедурних норм; надмірно формально сурове (бюрократичне) застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, без врахування їх доцільності (розумності, добросовісності), обставин конкретної справи, а також необхідності забезпечення ефективної реалізації та/або захисту прав особи та суспільних (публічних) інтересів.
Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 640/11468/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 400/1510/19, від 05.07.2022 у справі № 522/3740/20, від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, від 03.10.2022 у справі № 400/1510/19, від 01.11.2022 у справі № 640/6452/19 та від 18.01.2023 року у справі № 500/26/22.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що оголошення на засіданні комісії пояснень позивача не у повному обсязі є формальними технічними недоліками, які не могли вплинути на правомірність оскаржуваних рішень та, як наслідок, не можуть потягнути за собою безумовне їх скасування, за умови прийняття їх у відповідності до вимог законодавства.
Щодо порушення відповідачем 1 пункту 57 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі по тексту також - Положення), суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 57 Положення член органу, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування.
З наявного в матеріалах справи витягу з протоколу засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, від 15.03.2023 вбачається, що ОСОБА_4 член органу, який проводив перевірку та готував висновок про наявність дисциплінарного проступку позивача, не барв участі в обговоренні та голосуванні під час розгляду висновку та прийняття рішення у дисциплінарному провадженні.
При цьому, наявність підпису ОСОБА_13 у спірному рішенні, на переконання суд, не може свідчити про прийняття ним участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду висновку чи присутності під час проведення такого голосування.
Водночас, суд зауважує, що Положенням не обмежено участь такого члена Комісії у голосуванні щодо процедурних питань засідання Комісії, які не пов'язані з прийняттям рішення, як то розгляд клопотань, долучення до матеріалів дисциплінарного провадження тощо.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо відсутності у витягу з протоколу засідання Комісії від 15.03.2023 відомостей про розгляд клопотання ОСОБА_14 про долучення до матеріалів дисциплінарного провадження додаткових матеріалів, оскільки таке клопотання було вирішене Комісією о 15:36 год (відповідно до технічного запису), про що зазначає позивач в адміністративному позові. При цьому, відсутність факту фіксації саме у витягу з протоколу не є прямим свідченням нерозгляду такого клопотання.
Доводи позивача щодо виходу членів Комісії впродовж засідання за межі приміщення, де відбувався розгляд висновку від 07.02.2023, відхиляються судом як такі, що жодним чином не підтверджують протиправності оскаржуваних рішень.
Суд також відхиляє доводи позивача щодо неврахування поважності причин його неприбуття 15.03.2023 на засідання Комісії з огляду на можливість розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора без цього прокурора, належним чином повідомленого, за умови його повторної неявки, передбачена у частині третій статті 47 Закону України «Про прокуратуру».
Установлені судом обставини на підставі безпосередньо досліджених доказів свідчать, що засідання Комісії призначалося двічі: на 01.03.2023, яке відкладалось через неявку позивача, та 15.03.2023.
Можливість розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора без цього прокурора, належним чином повідомленого, за умови його повторної неявки, передбачена у частині третій статті 47 Закону України «Про прокуратуру». З огляду на зазначене Комісія, розглядаючи питання про наявність дисциплінарного проступку прокурора за його відсутності, діяла у відповідності до вимог цієї норми Закону та не порушувала право позивача на участь у процесі.
Доводи позивача щодо нерозгляду поданого його представником клопотання про закриття дисциплінарного провадження, відхиляються судом, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 47 Закону №1697-VII у разі відсутності підстав для накладення на прокурора дисциплінарного стягнення відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм рішенням закриває дисциплінарне провадження.
Тобто, таке клопотання розглядалось в межах здійснення дисциплінарного провадження, однак, в силу відсутності законодавчо закріпленого обов'язку оформлення відмови у задоволенні клопотання про закриття дисциплінарного провадження відповідним рішенням відповідач 1, приймаючи рішення про накладення дисциплінарного стягнення, фактично відмовив у його задоволенні.
Доводи позивача щодо відсутності між ним та адвокатом Цепіщуком В.М. будь-яких позаслужбових стосунків спростовуються долученими до матеріалів дисциплінарного провадження розсекречених протоколів за результатами проведення негласних слідчих дій «Спостереження за особою» та «Аудіо,-відео контроль особи» про зустрічі позивача у статусі прокурора та адвоката Цепіщука В.М. поза межами кримінального процесу.
Як вже зазначалося судом, правила професійної етики та поведінки прокурорів є обов'язковими для прокурорів при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою. Прокурор зобов'язаний не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі: вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища. До дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.
Крім того, положеннями статті 36 КПК України не передбачені повноваження прокурора надавати консультації з питань уникнення обвинуваченим кримінального покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Враховуючи означене, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідачів щодо вчинення позивачем дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, що мало наслідком притягнення позивача спірним рішенням від 15.03.2023 № 48 дп-23 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури, застосованого спірним наказом від 28.03.2023 №152-к.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.