18 липня 2024 року № 320/10394/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Мегабанк» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонерне товариство «Мегабанк» (далі по тексту також позивач, АТ «Мегабанк») з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту також відповідач, ЦМУ ДПС), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не підготуванні до відповідного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення позивачу надміру сплаченої суми податку на прибуток у розмірі 4 784 898,69 грн;
- зобов'язати відповідача підготувати та подати до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення позивачу надміру сплаченої суми податку на прибуток у розмірі 4 784 898,69 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що звернувся із заявою до ЦМУ ДПС про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пенсі у розмірі 4 784 898,69 грн. Проте, відповідач листом повідомив позивача про неможливість здійснення перерахунку сплачених коштів АТ «Мегабанк» з підстав наявності станом на 03.01.2023 податкового боргу у розмірі 5 996 238,17 грн.
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо непідготування та неподання до відповідного органу ДКСУ висновку про повернення надміру сплаченої суми податку на прибуток у розмірі 4 784 898,69 грн.
На переконання позивача, питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банку, на який поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не регулюються Податковим кодексом України. Такі питання регулює спеціальний закон - «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, позивач зазначає, що вимоги за зобов'язаннями банку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред'являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 означеного Закону.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.06.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Цією ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі по тексту також третя особа, ГУ ДКСУ).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені ЦМУ ДПС повідомило про неможливість здійснити перерахунок помилково сплачених коштів за даною заявою з огляду на те, що станом на 03.01.2023 у позивача наявний податковий борг у сумі 5 996 238,17 грн.
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
02 червня 2022 року Правлінням Національного Банку України прийнято рішення № 261- рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних».
На підставі означеного рішення 02.06.2022 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення № 383 «Про запровадження в АТ «МЕГАБАНК» тимчасової адміністрації та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким в АТ «МЕГАБАНК» запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ «МЕГАБАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу запровадження тимчасової адміністрації управління раннього реагування департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків - Штогріній Ірині Вікторівні (далі - Уповноважена особа).
В подальшому на підставі рішення Правління Національного Банку України від 21.07.2022 № 362-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МЕГАБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.07.2022 № 506 «Про початок процедури ліквідації АТ «МЕГАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації АТ «МЕГАБАНК» з 22.07.2022 по 21.07.2025 та призначено уповноважену особу Фонду, якій делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «МЕГАБАНК» строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025 включно.
Даний факт не заперечується сторонами у позовній заяві та відзиві, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.
Заявою від 30.12.2022 позивач звернувся до ЦМУ ДПС про повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені з податку на прибуток у розмірі 4 784 898,69 грн.
Листом ЦМУ ДПС від 04.01.2023 №123/6/31-00-04-03-01 на заяву позивача відповідач повідомив про неможливість здійснення перерахунку помилково сплачених коштів АТ «Мегабанк», оскільки станом на 03.01.2023 згідно даних інформаційних систем ДПС в ПК позивача наявний податковий борг у сумі 5 996 238,17 грн.
Не погоджуючись з правомірністю бездіяльності відповідача щодо не підготовки та неподання до відповідного органу Державної казначейської служби України висновку про повернення позивачу надміру сплаченої суми податку на прибуток у розмірі 4 784 898,69 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені визначено статтею 43 ПК України, відповідно до положень якої помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку.
Таким чином, законодавчо встановленою умовою повернення коштів, вказаних в позовній заяві, є ухвалення контролюючим органом висновку про повернення надмірно сплачених платежів.
Разом з тим, законодавчо встановленим обмеженням щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань є наявність у платника податків податкового боргу, як то визначено пунктом 43.1 статті 43 ПК України.
Так, відповідач листом від 04.01.2023 №123/6/31-00-04-03-01 на заяву позивача відповідач повідомив про неможливість здійснення перерахунку помилково сплачених коштів АТ «Мегабанк», оскільки станом на 03.01.2023 згідно даних інформаційних систем ДПС в ПК позивача наявний податковий борг у сумі 5 996 238,17 грн.
На підтвердження наявності у позивача податкового боргу відповідачем долучено до матеріалів справи витяги з ІКП АТ «Мегабанк» станом на дату надання означеної відповіді, відповідно до якого у позивача наявна недоїмка у сумі 5 996 238,17 грн.
Враховуючи, що за позивачем рахувався податковий борг у сумі 5 996 238,17 грн, який на час звернення до контролюючого органу із заявою про повернення надмірно сплачених платежів, не був ним погашений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання контролюючого органу повернути позивачу за рахунок бюджетних коштів надмірно сплачений податок на прибуток саме у сумі 4 784 898,69 грн.
В свою чергу, позивач, не заперечуючи наявність у нього податкового боргу, наголошує на правовому регулюванні питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з банку, на який поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», саме означеним Законом, а не ПК України.
Суд вважає безпідставними посилання позивача на норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», як на безумовну підставу повернення коштів навіть у випадках наявності податкового боргу, оскільки цим Законом не регламентовано порядок повернення податковим органом неплатоспроможному банку коштів в якості переплати за наявності у такого банку податкового боргу. Ці правовідносини врегульовані нормами ПК України, які і були застосовані до спірних правовідносин.
Отже, суд дійшов висновку, що посилання на Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставними, оскільки цим Законом не регламентовано порядок повернення податковим органом неплатоспроможному банку коштів в якості переплати за наявності у такого банку податкового боргу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 826/12323/16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 27.03.2024 у справі № 520/14548/23.
Таким чином, враховуючи наявність у позивача непогашеного податкового боргу, відсутні підстави для здійснення повернення сум грошових зобов'язань.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.