18 липня 2024 року № 640/11501/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (далі по тексту також відповідач, КДКА Київської області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області від 29.06.2022 №50/2022.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що спірним рішенням його притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на строк 3 місяці.
Позивач вважає, що спірне рішення є протиправним, необґрунтованим, незаконним, прийнятим виключно на підставі слів скаржника з численними процедурними порушеннями порядку проведення дисциплінарного провадження.
Позивач пояснив, що у квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача зі скаргою щодо адвокатської діяльності ОСОБА_1 , в якій зазначив, що адвокат ОСОБА_1. таємно від ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відмову від позову, на підставі якої суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог скаржника. На переконання позивача, ОСОБА_2 не вказано, у чому саме виразилось істотне порушення його прав як скаржника. Рішенням КДКА Київської області від 16.06.2021 №105/2021 у порушенні дисциплінарної справи було відмовлено. Проте, Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01.10.2021 №Х-002/2021 було скасовано означене рішення КДКА Київської області, чим, на переконання позивача, зроблено безальтернативний висновок (констатацію) про те, що позивач не повідомив ОСОБА_2 про подання заяви про відмову від позову та не узгодив із ним правову позицію у певній справі. Позивач вважає, що саме ВКДКА, а не відповідач на стадії розгляду по суті, на стадії порушення дисциплінарної справи, встановила його вину.
Позивач вважає припущеннями, не підтвердженими жодними доказами, порушення ним Правил адвокатської етики та стверджує, що регулярно, систематично перед вчиненням кожної процесуальної дії або прийняття певного процесуального рішення інформував клієнта щодо ведення дорученої справи, повідомляв про існування поширеної несприятливої практики застосування певних норм права та завжди узгоджував з клієнтом всі процесуальні дії та рішення засобами телефонного та інтернет зв'язку, а також у вербальний спосіб.
Також позивач, цитуючи положення щодо презумпції невинуватості у кримінальному процесі, посилається на презумпцію невинуватості адвоката та наголошує на тому, що його клієнт ОСОБА_2 міг, проте не скористався наданим йому правом вимагати звіт про виконання договору про надання правової допомоги, чим можливо було б підтвердити склад дисциплінарного проступку. Проте, такий звіт клієнт від позивача не вимагав.
На переконання позивача, відповідач не має права перекладати на адвоката обов'язок доводити свою невинуватість та спростовувати пояснення скаржника.
Щодо кваліфікації дисциплінарного проступку позивач, посилаючись на приписі статті 61 Конституції України (щодо неможливості притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення), вказує на притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики та за невиконання або неналежне виконання професійних обов'язків адвоката, що є різними видами дисциплінарних проступків. На його думку, означені обставини свідчать про те, що відповідач не зміг правильно кваліфікувати його дії (бездіяльність) та визначити чіткий та зрозумілий вид дисциплінарного проступку.
Позивач вважає, що відповідачем пропущено строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності, зазначаючи про наявність підстав вважати, що укладений між ним та ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги був фактично розірваний за їх мовчазною згодою у березні 2021 року без укладення додаткової угоди. Про розірвання означеного договору, на переконання позивача, свідчить подане ним 05.03.2021 повідомлення у кримінальній справі №753/12515/20 про припинення повноважень захисника ОСОБА_2
На переконання позивача, відповідачем було перевищено свої повноваження, встановивши юридичний факт чинності договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 .
Позивач вважає необґрунтованим застосування відносно нього такого виду дисциплінарного стягнення, як зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на три місяці як такого, що є виключною мірою. У свою чергу, спірне рішення не містить відомостей (мотивів чи висновків) про те, чи був вчинений ним дисциплінарний проступок систематичним, або чи був він одноразовим грубим порушенням Правил адвокатської етики.
Крім того, позивач наголошує на порушенні строків розгляду дисциплінарної скарги, на відсутності повноважень голови та членів КДКА Київської області у зв'язку із закінченням строку їх повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 (далі по тексту також третя особа, ОСОБА_2 ).
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що вважає доведеним факт невиконання позивачем своїх професійних обов'язків та порушення ним вимог абзаців 1, 3, 4 статті 18 Правил адвокатської етики, що є дисциплінарним проступком у розумінні частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 30.09.2022 призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
13.12.2022 Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX, статтею 1 якого встановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
28.05.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли матеріали цієї адміністративної справи та за результатом автоматизованого розподілу були передані на розгляд судді Дудіну С. О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 адміністративну справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засіданні (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
10.06.2024 та 11.07.2024 до суду надійшли клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, які мотивовані тим, що питання порядку розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням сторін вже було вирішено раніше попереднім складом суду (суддею Костенком Д.А.). Також позивач зазначає, що дана справа є складною та має важливе значення для нього.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.
Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Обґрунтовуючи подане клопотання, позивач зазначає, що судом не звернуто уваги на те, що питання порядку розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням сторін вже вирішено попереднім складом суд (суддя Костенко Д.А.), з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Згідно частини другої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Таким чином, при зміні складу суду розгляд справи починається спочатку, що надає новому складу суду право на визначення як форми адміністративного судочинства (загальне або спрощене позовне провадження), так і порядку розгляду справи (у судовому засіданні або без проведення такого (у порядку письмового провадження)).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 про прийняття даної адміністративної справи до провадження було вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження (без проведення судового засідання) за правилами спрощеного позовного провадження, враховуючи, що документи, наявні в матеріалах справи, є достатніми для здійснення розгляду справи у такому порядку.
При цьому, суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи у судовому засіданні не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов'язковому порядку у судових засіданнях усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії.
З огляду на наведене, на переконання суду, судове засідання у справах незначної складності, які розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження, доцільно призначати та проводити у тому випадку, коли обставини справи та наявні у ній матеріали не дають у сукупності суду можливості надати правову оцінку спірним правовідносинам та вирішити спір без застосування тих процесуальних інструментів, вжиття яких можливо лише у судовому засіданні. Якщо ж вчинення таких процесуальних дій не є обов'язковим для розгляду та вирішення справи, судове засідання може не проводитися. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують обов'язкового проведення судового засідання для встановлення об'єктивної істини, а повний та всебічний розгляд справи, про який наполягає позивач, є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.
Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Подібний правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26.05.2022 у справі №640/594/20, від 22.10.2021 у справі № 200/6491/20-а, від 07.10.2021 у справі № 640/23517/20, від 05.10.2021 у справі № 640/23385/20, від 05.08.2021 у справі № 200/5490/20-а, від 22.07.2021 у справі № 460/6542/20, від 23.06.2021 у справі № 520/13014/2020 тощо.
Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року , заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6488/10 від 23.03.2018.
Рішенням КДКА Київської області від 16.06.2021 №105/2021 за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 від 30.04.2021 щодо неналежного виконання своїх професійних обов'язків та протиправної поведінки адвоката ОСОБА_1 відмовлено у порушенні дисциплінарної справи стосовно позивача за відсутністю ознак дисциплінарного проступку в діях адвоката.
Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01.10.2021 №Х-002/2021 скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області від 16.06.2021 №105/2021 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 скасовано. Вирішено ухвалити нове рішення про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 .
Рішенням дисциплінарної палати КДКА Київської області від 29.06.2022 №50/2022 адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3 і 5 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Застосовано до адвоката ОСОБА_1. у зв'язку зі вчиненням ним дисциплінарного проступку, дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на строк 3 місяці.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі по тексту також - Закон № 5076).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону №5076 адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно частини першої статті 3 Закону №5076 правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
В силу вимог частин першої, другої статті 4 Закону № 5076 адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України та за її межами, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або законодавством іноземної держави.
За правилами статті 33 Закону №5076 адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Відповідно до частин першої, другої статті 34 Закону №5076 підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є:
1) порушення вимог несумісності;
2) порушення присяги адвоката України;
3) порушення правил адвокатської етики;
4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків;
6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Згідно статті 35 Закону № 5076 за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Положеннями статті 36 Закону № 5076 регламентовано, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв'язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.
Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).
Стадіями дисциплінарного провадження, в розрізі частини першої статті 37 Закону № 5076 є:
1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;
2) порушення дисциплінарної справи;
3) розгляд дисциплінарної справи;
4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.
В силу вимог статті 38 Закону № 5076 заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.
Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.
Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов'язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів.
Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.
За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.
Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Статтею 39 Закону № 5076 за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.
Рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.
Рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
Відповідно до статей 40-41 Закону № 5076 дисциплінарна справа стосовно адвоката розглядається дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури протягом тридцяти днів з дня її порушення.
Розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.
Адвокат, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, мають право надавати пояснення, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, подавати докази на підтвердження своїх доводів, заявляти клопотання і відводи, користуватися правовою допомогою адвоката.
У разі неможливості з поважних причин брати участь у засіданні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури адвокат, стосовно якого розглядається справа, може надати по суті порушених питань письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення адвоката оголошуються на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Неявка адвоката чи особи, яка ініціювала питання дисциплінарної відповідальності адвоката, на засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без поважних причин за умови наявності доказів завчасного повідомлення зазначених осіб про місце, день і час засідання не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи. У разі повторної неявки зазначених осіб на засідання палати розгляд справи здійснюється за їх відсутності незалежно від причин неявки.
Розгляд справи про дисциплінарну відповідальність адвоката є відкритим, крім випадків, якщо відкритий розгляд справи може призвести до розголошення адвокатської таємниці.
Під час засідання дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ведеться протокол, який підписується головуючим та секретарем засідання.
За результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення або про закриття дисциплінарної справи. Рішення дисциплінарної палати приймається більшістю голосів від її загального складу, крім рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю, яке приймається двома третинами голосів від її загального складу.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
Рішення у дисциплінарній справі приймається за відсутності адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, та особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката.
Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводив перевірку відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, не бере участь у голосуванні.
Рішення оголошується на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Копія рішення надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про наявність у дисциплінарної палати КДКА повноважень на розгляд справи про дисциплінарну відповідальність адвоката та прийняття за результатами її розгляду, зокрема, рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке має бути мотивованим та прийнятим з урахуванням обставин вчинення проступку, його наслідків, особи адвоката та інших обставин.
При цьому, згідно з частиною першою статті 42 Закону № 5076 адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
Відповідно до частин першої, четвертої та п'ятої статті 52 Закону №5076 Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури:
1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:
1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;
2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;
4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.
З метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Закону України «Про звернення громадян», Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України розроблено Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затверджене Рішенням Ради адвокатів України 30.08.2014 №120 (далі по тексту також Положення №120).
Відповідно до статей 2, 3 Положення №120 дисциплінарним провадженням визнається процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознаки дисциплінарного проступку.
Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження, з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, види якого передбачені статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Згідно статті 7 Положення №120 дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється в особливому порядку. Адвокат вважається невинуватим у вчиненні дисциплінарного проступку і не може бути підданий дисциплінарному покаранню, доки його вину не буде доведено в законному порядку і встановлено рішенням дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності. Адвокат не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні дисциплінарного проступку. Обов'язок доказування вини адвоката у вчиненні дисциплінарного проступку покладається на особу, яка ініціює дисциплінарне провадження стосовно адвоката. Звинувачення адвоката не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини адвоката тлумачаться на його користь.
В силу вимог статті 13 Положення №120 адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно статей 30, 31 Положення №120 заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки не пізніше тридцяти днів з дня початку перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках.
За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня отримання матеріалів перевірки більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках.
Статтею 39 Положення №120 визначено, що дисциплінарна справа стосовно адвоката має бути розглянута дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня її порушення. До строку розгляду дисциплінарної справи не включається і перебіг строків зупиняється на термін хвороби чи відпустки адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарне провадження, а також термін, на який розгляд справи було зупинено.
Рішення про зупинення розгляду справи приймається простою більшістю голосів присутніх членів дисциплінарної палати та заноситься до протоколу засідання палати.
Відповідно до статті 49, 50 Положення №120 за результатами розгляду дисциплінарної справи дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури приймає рішення про:
1) притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку і застосування до нього дисциплінарного стягнення;
2) закриття дисциплінарної справи.
Рішення про закриття дисциплінарної справи приймається у разі:
а) відсутності в діях адвоката дисциплінарного проступку;
б) закінчення строку притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності у разі встановлення дисциплінарного проступку у діях адвоката;
в) відкликання заяви (скарги) заявником (скаржником);
г) на дату прийняття рішення, за результатами розгляду скарги, адвоката позбавлено права на заняття адвокатською діяльністю.
Пункт г) частини 2 статті 49 Положення застосовується дисциплінарною палатою КДКА при встановленні/невстановленні в діях адвоката дисциплінарного проступку.
За вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України;
4) для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини (статті 51 Положення №120).
Згідно статті 53 Положення №120 накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю може застосовуватися виключно у разі:
1) повторного протягом року вчинення дисциплінарного проступку;
2) порушення адвокатом вимог щодо несумісності;
3) систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики.
Суд зауважує, що обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що було проаналізовано усі подані документи і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався орган пенсійного фонду при прийнятті такого рішення.
Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про прийняття негативного для особи рішення з огляду на наслідки, які це потягне.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).
Суд при вирішенні цієї справи керується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.10.2023 у справі № 280/1396/22, від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17 та від 24.06.2020 у справі № 813/2639/18, відповідно до яких правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин та фактів прийняти рішення за своєю правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб'єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.
Суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суди, при прийнятті рішення, повинні надавати оцінку рішенню виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція неодноразово була застосована, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 821/1030/17, від 26.01.2023 у справі №420/5597/19.
Також суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2020 у справі №П/9901/871/18, відповідно до якого Європейський суд з прав людини виробив позицію стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Таким чином, в межах розгляду цієї справи суд може надати правову оцінку спірному рішенню КДКА Київської області виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності, а також суд повинен перевірити спірне рішення відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності виключно на предмет наявності критеріїв свавільності чи явного необґрунтування.
Судом встановлено, що між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_2. (клієнт) укладено договір №36 про надання правової допомоги від 13.08.2019, за умовами якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової (професійної правничої) допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити адвокату гонорар за надану правову (професійну правничу) допомоги та оплатити фактичні витрати, понесені адвокатом при виконанні цього договору та/або окремих доручень.
Відповідно до пункту 6.1 означеного договору адвокат зобов'язаний, зокрема, використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта; видати клієнту детальний опис робіт, виконаних адвокатом під час виконання доручення клієнта; повідомити клієнта про правову позицію відповідно до фактичних обставин справи, включаючи можливі негативні наслідки; на вимогу клієнта надати звіт (усний або письмовий) про виконання договору та доручення клієнта.
Розділом 11 договору «Припинення та розірвання договору» визначено, що дія цього договору припиняється його належним виконанням (п. 11.1).
Договір укладений терміном на 3 роки та може бути продовжений додатковим договором. Якщо після закінчення строку дії цього договору сторони по замовченню продовжують його виконувати, договір вважається продовженим на 1 рік (п. 11.2, 11.3).
Відповідно до пункту 11.6, 11.7 договору він може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Про ініціативу розірвання цього договору кожна із сторін зобов'язана повідомити іншу сторону заздалегідь, але не пізніше 10 днів до фактичного виконання адвокатом доручення клієнта в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що заявою від 26.06.2020 адвокат ОСОБА_1. від імені свого клієнта ОСОБА_2 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва про відмову від позову у справі №753/8833/19.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 26.06.2020 прийнято відмову ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , від позову ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини до досягнення нею 14-річного віку та закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 .
Скаргою від 30.04.2021 ОСОБА_2 звернувся до КДКА Київської області, в якій просив порушити відносно адвоката ОСОБА_1 дисциплінарну справу, притягнути його до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
У скарзі зазначено, що першою справою, в якій ОСОБА_2 було залучено адвоката ОСОБА_1., була цивільна справа №753/602/19 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій скаржник категорично заперечував проти задоволення позовних вимог, скільки сподівався на владнання непорозумінь з ОСОБА_3 та мав намір зберегти шлюб. Проте, рішенням від 26.09.2019 шлюб було розірвано.
Також адвокат ОСОБА_1. представляв інтереси ОСОБА_2 у цивільній справі №753/8833/19 про визначення місця проживання дитини.
Адвокатом ОСОБА_1. в інтересах скаржника було подано зустрічний позов, провадження за яким відкрито у справі №753/18057/19, яке в подальшому об'єднано зі справою №753/8833/19, засідання в якій відкладалися за клопотаннями адвоката ОСОБА_1 .
Скаржник зазначив, що за рекомендаціями адвоката ОСОБА_1. ним були вчинені протиправні дії, які в результаті призвели до оголошення його та його доньки у розшук. Ситуація ускладнювала винесенням ухвали, відповідно до якої ОСОБА_2 повинен був негайно повернути дитину ОСОБА_3 . Проте, адвокат ОСОБА_1 запевнив скаржника, що виконання такої ухвали не є обов'язковим, оскільки вона була оскаржена ним в апеляційному порядку. Проте, як з'ясувалося, в подальшому апеляційна скарга всупереч волі ОСОБА_2 та без його відома була відкликана ОСОБА_1 .
Крім того, 26.06.2020 ОСОБА_1 таємно від ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відмову від позову, на підставі якої суд закрив провадження у справі, а рішенням від 26.06.2020 повністю задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 . За наслідками апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції було залишено без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - без задоволення.
ОСОБА_2 стверджує, що подібні процесуальні дії по відмові від його позовних вимог ОСОБА_1 ніяк не узгоджував з ним, оскільки скаржник ніколи не погодився б самоусунутись від захисту своїх батьківських прав і не відмовився б від своєї дитини.
Скаржник стверджує, що адвокат ОСОБА_1. запевнив його, що складе касаційну скаргу після отримання повного тексту рішення суду апеляційної інстанції, а через деякий час повідомив, що направив касаційну скаргу поштою та чекає, коли її буде призначено до розгляду і припинив виходити на зв'язок.
ОСОБА_2 у скарзі зазначив, що звернувся по допомогу до іншого адвоката та з'ясував, що касаційна скарга адвокатом ОСОБА_1. не була подана, що і стало приводом для звернення до КДКА Київської області.
Тобто, суть неналежного виконання професійних обов'язків та протиправної поведінки адвоката ОСОБА_1., на думку скаржника, полягала в ухиленні від виконання ним взятих на себе зобов'язань за договором від 13.08.2019 щодо представництва інтересів ОСОБА_2 , в тому числі, по цивільній справі №753/8833/19, а також навмисному затягуванні розгляду цивільної справи та протиправній, всупереч волі клієнта, відмові від позову 26.06.2020, що призвело до ухвалення судом негативного для клієнта рішення. Також скаржник посилався на аналогічну поведінку адвоката при розгляді апеляційної скарги та неподання касаційної скарги адвокатом після прийняття апеляційною інстанцією рішення не на користь скаржника.
Рішенням КДКА Київської області від 16.06.2021 №105/2021 за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 від 30.04.2021 щодо неналежного виконання своїх професійних обов'язків та протиправної поведінки адвоката ОСОБА_1 відмовлено у порушенні дисциплінарної справи стосовно позивача за відсутністю ознак дисциплінарного проступку в діях адвоката.
Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01.10.2021 №Х-002/2021 скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області від 16.06.2021 №105/2021 про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 скасовано. Вирішено ухвалити нове рішення про порушення дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 .
В означеному рішенні вказано, що КДКА Київської області неповно провела перевірку відомостей, викладених у скарзі ОСОБА_2 на адвоката ОСОБА_1. від 30.04.2021 та прийняла необґрунтоване рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 , а в його діях є ознаки дисциплінарного проступку. Рішення мотивоване тим, що адвокат ОСОБА_1. 26.06.2020 подав до суду заяву про відмову від позову ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини до досягнення нею 14-річного віку, не повідомивши про це ОСОБА_2 і не узгодивши з ним правову позицію. Крім того, скаржник зазначив, що адвокат ОСОБА_1. пообіцяв подати касаційну скаргу по цивільній справі, через деякий час повідомив, що надіслав касаційну скаргу та чекає, коли справу буде призначено до розгляду. Однак, як з'ясувалось, таку скаргу він не подав.
Рішенням дисциплінарної палати КДКА Київської області від 29.06.2022 №50/2022 адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3 і 5 частини другої статті 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Застосовано до адвоката ОСОБА_1. у зв'язку зі вчиненням ним дисциплінарного проступку, дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю на строк 3 місяці.
Означене рішення мотивоване тим, що скаржник ОСОБА_2 категорично стверджує, що рішення адвоката про відмову від позову з ним не було погоджено і в разі надходження такої пропозиції він би ніколи не дав на це згоди. Крім того, адвокат взагалі не звітував йому про хід розгляду цивільної справи, а про те, що адвокат відмовився від позову, дізнався, отримавши рішення суду. Крім того, адвокат не підготував та не подав касаційну скаргу по справі №753/8833/19. Заперечує наявність будь-яких непорозумінь в частині оплати між ним та адвокатом, а посилання останнього щодо небажання оплачувати послуги адвоката та те, що на час розгляду цивільної справи він, скаржник, не працював, вважає вигадками адвоката ОСОБА_1. та спробою уникнути відповідальності.
Адвокатом ОСОБА_1. не надані жодні докази, які б свідчили: про погодження своєї правової позиції захисту з клієнтом, в тому числі на отримання згоди від ОСОБА_2 на відмову від позову; звітування перед клієнтом про хід розгляду цивільної справи; відмову клієнта від подання касаційної скарги; відмову клієнта від оплати послуг адвоката.
У рішенні зазначено, що договір про надання правової допомоги від 13.08.2019, укладений між адвокатом ОСОБА_1. та скаржником, є чинним на дату розгляду дисциплінарної справи та діє до 13.08.2022 (п. 11.3 договору). Дані про дострокове розірвання його сторонами відсутні, що свідчить про триваючий характер допущеного адвокатом ОСОБА_1. дисциплінарного проступку, а тому строк його притягнення до дисциплінарної відповідальності не сплив.
Надаючи оцінку спірному рішенню у розрізі відповідності його приписам частини другої статті 2 КАС України, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постановах у постановах від 19.10.2023 у справі № 280/1396/22, від 25.06.2018 у справі № 810/1972/17 та від 24.06.2020 у справі № 813/2639/18, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №5076 адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Положеннями пунктів 2, 4, 11 частини першої статті 20 Закону №5076 визначено, що під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
В силу положень статті 21 Закону №5076 під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Адвокату забороняється, зокрема, використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта; займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта; відмовлятися від надання правової допомоги, крім випадків, установлених законом.
Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 затверджено Правила адвокатської етики (далі по тексту також - Правила).
Відповідно до статті 1 Правил норми Правил не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, а доповнюють і конкретизують його.
Дія Правил в силу вимог статті 2 Правил поширюється на: всі види адвокатської діяльності та в частині, визначеній Правилами, на іншу діяльність (дії) адвоката, в тому числі соціально-публічну діяльність адвоката, яка може вступити в суперечність з професійними обов'язками адвоката або підірвати престиж адвокатської професії; всіх адвокатів України, адвокатів іноземних держав, що внесені до Єдиного реєстру адвокатів України, а також адвокатів України, право на зайняття адвокатською діяльністю яких зупинено в передбаченому законом порядку; адвокатів - членів органів адвокатського самоврядування, помічників та стажистів адвокатів, інших осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) у частині, яка застосовна до їх діяльності; відносини, що виникли або існують після їх прийняття.
Відповідно до статті 18 Правил адвокат інформує клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі.
До підписання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги у справі адвокат повинен з'ясувати всі відомі клієнту обставини, які можуть позначитися на визначенні наявності правової позиції у справі та її змісті, та запитати і вивчити всі відповідні документи, які є в розпорядженні клієнта. Якщо після виконання цих вимог адвокат переконається у наявності фактичних і правових підстав для виконання певного доручення, він повинен неупереджено й об'єктивно викласти їх клієнту і повідомити в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, якого бажає клієнт.
Якщо за наявності фактичних і правових підстав для виконання доручення свідомо для адвоката існує поширена несприятлива (з точки зору гіпотетичного результату, бажаного для клієнта) практика застосування відповідних норм права, адвокат зобов'язаний повідомити про це клієнта.
У випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, він зобов'язаний повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, який може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення.
Адвокат повинен неупереджено й об'єктивно повідомити клієнту наявність відомих йому фактичних і правових підстав, які можуть позитивно або негативно впливати на ймовірне виконання певного доручення, і поінформувати в загальних рисах, який час і обсяг роботи вимагатиметься для виконання цього доручення та які правові наслідки досягнення результату, що бажає клієнт.
Як вбачається з тексту спірного рішення, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є ненадання адвокатом ОСОБА_1. жодних доказів, які б свідчили: про погодження своєї правової позиції захисту з клієнтом, в тому числі на отримання згоди від ОСОБА_2 на відмову від позову; звітування перед клієнтом про хід розгляду цивільної справи; відмову клієнта від подання касаційної скарги; відмову клієнта від оплати послуг адвоката.
Суд зазначає, що факт подачі адвокатом ОСОБА_1., як представником ОСОБА_2 , заяви від 26.06.2021 про відмову від позову у справі №753/8833/19 та, як наслідок, винесення Печерським районним судом міста Києва ухвали від 26.06.2021 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини до досягнення нею 14-річного віку, визнається сторонами у позовній заяві та відзиві, а тому відповідно до положень частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає доказуванню.
Позивач в адміністративному позові зазначив, що він цілком впевнено може стверджувати, що регулярно, систематично та перед вчиненням кожної процесуальної дії або прийняття певного процесуального рішенні інформував клієнта щодо ведення дорученої справи, повідомляв клієнта про існування поширеної несприятливої практики застосування певних норм права та завжди узгоджував всі процесуальні дії та рішення.
Крім того, позивач наголошує на тому, що умовами договору визначено надання ним звіту про виконання договору на вимогу клієнта. Проте, такий звіт клієнт не вимагав.
Судом встановлено, що за умовами пункту 6.1 укладеного між адвокатом ОСОБА_1. та ОСОБА_2 (клієнт) договору №36 про надання правової допомоги від 13.08.2019 адвокат зобов'язаний, зокрема, видати клієнту детальний опис робіт, виконаних адвокатом під час виконання доручення клієнта; повідомити клієнта про правову позицію відповідно до фактичних обставин справи, включаючи можливі негативні наслідки; на вимогу клієнта надати звіт (усний або письмовий) про виконання договору та доручення клієнта.
Оскільки матеріали справи не містять жодних доказів звернення ОСОБА_2 з вимогою до адвоката ОСОБА_1. про надання звіту про виконання договору та доручення клієнта, у суду є підстави вважати про відсутність такого звернення та, як наслідок, відсутності у позивача обов'язку надати ОСОБА_2 звіт про виконання договору та доручення. Однак, ненадання такого звіту не нівелює встановленого договором №36 про надання правової допомоги від 13.08.2019 обов'язку видати клієнту детальний опис робіт, виконаних адвокатом під час виконання доручення клієнта.
Проте, жодних доказів надання позивачем в рамках договору №36 від 13.08.2019 детальний опис робіт, виконаних адвокатом під час виконання доручення клієнта матеріали справи не містять.
Крім того, виходячи з пояснень ОСОБА_2 , викладених у скарзі, останній стверджує, що подібні процесуальні дії по відмові від його позовних вимог у справі №753/8833/19 ОСОБА_1 ніяк не узгоджував з ним, оскільки скаржник ніколи не погодився б самоусунутись від захисту своїх батьківських прав і не відмовився б від своєї дитини.
Враховуючи означені обставини, у суду наявні підстави вважати про обґрунтованість висновків КДКА Київської області про порушення позивачем пунктів 1, 4 статті 18 Правил в частині покладеного на адвоката обов'язку інформувати клієнта щодо ведення дорученої йому справи, у тому числі щодо правової позиції у справі та у випадку, коли адвокат дійде висновку про відсутність фактичних та правових підстав для виконання доручення, обов'язку повідомити про це клієнта та узгодити з ним зміну змісту доручення, що відповідав би тому гіпотетичному результату, який може бути досягнутий згідно з чинним законодавством, або відмовитись від прийняття доручення.
Судом відхиляються твердження позивача про регулярне, систематичне перед вчиненням кожної процесуальної дії або прийняттям певного процесуального рішення інформування клієнта ОСОБА_2 , зокрема і щодо подачі заяви про відмов від позову, оскільки у випадку узгодження подачі такої заяви у ОСОБА_2 були б відсутні підстави для звернення зі скаргою на дії адвоката ОСОБА_1. до КДКА Київської області. Більш того, твердження позивача про вчення ним дій по інформуванню клієнта ОСОБА_2 про вчинення процесуальних дій не підтверджуються жодними доказами.
Щодо обставин ненадання позивачем доказів відмови клієнта від подачі касаційної скарги, суд зазначає, що позиція позивача зводиться до відсутності у нього обов'язку доказування відсутності його вини, у той час як ОСОБА_2 у скарзі наголошував на тому, що адвокат ОСОБА_1. запевнив його, що складе касаційну скаргу після отримання повного тексту рішення суду апеляційної інстанції, а через деякий час повідомив, що направив касаційну скаргу поштою та чекає, коли її буде призначено до розгляду і припинив виходити на зв'язок. ОСОБА_2 у скарзі зазначив, що звернувся по допомогу до іншого адвоката та з'ясував, що касаційна скарга адвокатом ОСОБА_1. не була подана, що і стало приводом для звернення до КДКА Київської області.
Виходячи з того, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження розірвання укладеного між позивачем та його клієнтом ОСОБА_2 договору від 13.08.2019 №36, зокрема, після винесення Київським апеляційним судом постанови від 16.11.2020 у справі № 753/8833/19, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26.06.2020 - залишено без змін, а також враховуючи наявність в матеріалах справи доказів здійснення ОСОБА_2 оплати за послуги адвоката ОСОБА_1. 11.12.2020 (платіжне доручення №ЕСМ_Р24А802787501С16307 на суму 2800,00 грн та №Р24АР24А730536293С22358 на суму 6600,00 грн), у суду є підстави вважати, що в рамках означеного договору позивачем продовжено надання ОСОБА_2 правової допомоги. Водночас, продовження надання правової допомоги після винесення постанови судом апеляційної інстанції може свідчити про волю клієнта на подальше (касаційне) оскарження винесеного не на його користь рішення.
Судом відхиляються доводи позивача стосовно порушення стадійності дисциплінарного провадження та наявності у рішенні ВКДКА від 01.10.2021 №Х-002/2021 преюдиційних висновків щодо наявності у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, оскільки судом не досліджується означене рішення на предмет оцінки його критеріям відповідності приписам частини другої статті 2 КАС України, як таке, що не є предметом спору в межах заявлених позовних вимог. Доказів оскарження рішення ВКДКА від 01.10.2021 №Х-002/2021 у судовому порядку позивач суду не надав.
Щодо доводів позивача про те, що дисциплінарна відповідальність за порушення Правил та за невиконання або неналежне виконання професійних обов'язків адвоката, є різними видами дисциплінарних проступків, суд зазначає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 3, 5 частини другої статті 34 Закону №5076 (порушення правил адвокатської етики; невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків) не суперечить положенням Закону №5076, а кваліфікація вчиненого дисциплінарного проступку здійснюється спеціально уповноваженим на те органом - дисциплінарною палатою КДКА.
Позивач вважає, що відповідачем пропущено строк притягнення його до дисциплінарної відповідальності, зазначаючи про наявність підстав вважати, що укладений між ним та ОСОБА_2 договір про надання правової допомоги був фактично розірваний за їх мовчазною згодою у березні 2021 року без укладення додаткової угоди. Про розірвання означеного договору, на переконання позивача, свідчить подане ним 05.03.2021 повідомлення у кримінальній справі №753/12515/20 про припинення повноважень захисника ОСОБА_2
Суд критично оцінює доводи позивача щодо наявності підстав вважати розірваним договір №36 про надання правової допомоги від 13.08.2019 з огляду на таке.
Відповідно до пункту 11.3 договору від 13.08.2019 №36, він укладений терміном на 3 роки та може бути продовжений додатковим договором. Тобто, виходячи з пункту 11.3 договір є чинним до 13.08.2022. При цьому, положеннями пункту 11.4 сторонам надано можливість пролонгувати дію означеного договору на 1 рік у випадку, якщо після закінчення строку його дії сторони по замовченню продовжують його виконувати.
Згідно пунктів 11.6, 11.7 договору від 13.08.2019 №36, він може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Про ініціативу розірвання цього договору кожна зі сторін зобов'язана повідомити іншу сторону заздалегідь, але не пізніше 10 днів до фактичного виконання адвокатом доручення клієнта або участі у судовому засіданні.
Проте, матеріали справи не містять жодних доказів вчинення сторонами договору дій з повідомлення іншої сторони договору, направлених на його дострокове розірвання, наслідком чого є відсутність підстав вважати його достроково розірваним сторонами.
При цьому, посилання позивача на наявність у нього права на одностороннє розірвання договору чи розірвання його за взаємною згодою сторін, не нівелює покладеного на нього обов'язку дотримуватись встановленого таким договором порядку розірвання договору без самовільного трактування припущень щодо наявності вважати такий договір розірваним без надання підтверджуючих доказів.
Таким чином, враховуючи продовження дії договору та триваючий характер дисциплінарного проступку, у суду відсутні підстави вважати, що строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності сплив.
Щодо доводів позивача про відсутність у спірному рішенні відомостей (мотивів чи висновків) про те, чи був вчинений ним дисциплінарний проступок систематичним, або чи був він одноразовим грубим порушенням Правил, суд зазначає, що ані приписами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ані нормами Правил адвокатської етики не визначено поняття «грубого» їх порушення, воно є оціночним і суб'єктивним.
Говорячи про грубий характер допущених порушень, які були вчинені одноразовою дією позивача щодо надання правової допомоги ОСОБА_2 за договором від 13.08.2019 №36, суд також враховує висновки, що викладені в оскаржуваному рішенні відповідача і не спростовані позивачем під час судового розгляду справи, а саме: рішення мотивоване тим, що скаржник ОСОБА_2 категорично стверджує, що рішення адвоката про відмову від позову з ним не було погоджено і в разі надходження такої пропозиції він би ніколи не дав на це згоди. Крім того, адвокат взагалі не звітував йому про хід розгляду цивільної справи, а про те, що адвокат відмовився від позову, дізнався, отримавши рішення суду. Крім того, адвокат не підготував та не подав касаційну скаргу по справі №753/8833/19. Заперечує наявність будь-яких непорозумінь в частині оплати між ним та адвокатом, а посилання останнього щодо небажання оплачувати послуги адвоката та те, що на час розгляду цивільної справи він, скаржник, не працював, вважає вигадками адвоката ОСОБА_1. та спробою уникнути відповідальності.
Адвокатом ОСОБА_1. не надані жодні докази, які б свідчили: про погодження своєї правової позиції захисту з клієнтом, в тому числі на отримання згоди від ОСОБА_2 на відмову від позову; звітування перед клієнтом про хід розгляду цивільної справи; відмову клієнта від подання касаційної скарги; відмову клієнта від оплати послуг адвоката.
На переконання суду, допущені позивачем порушення підривають авторитет адвокатури України.
Так, під час судового розгляду цієї справи позивачем не було спростовано висновків відповідача про подання заяви про відмову від позову від імені клієнта без узгодження такої позиції всупереч основного завдання інституту адвокатури -захисту клієнта. Тому у суду немає підстав вважати необґрунтованим висновок КДКА Київської області про те, що допущення позивачем ряду грубих порушень Правил адвокатської етики.
У спростування доводів позивача про відсутність повноважень голови та членів КДКА Київської області у зв'язку із закінченням строку їх повноважень, суд зазначає, що Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.
Адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (стаття 2 Закону №5076).
18 лютого 2017 року на конференції адвокатів Київської області було обрано Голову та членів КДКА Київської області строком на п'ять років, тобто, до 18.02.2022.
Рішенням Ради адвокатів України від 05-06 вересня 2022 року №101 щодо проведення звітно-виборної конференції адвокатів Київської області під час дії воєнного стану та повноважень членів органів адвокатського самоврядування вирішено, що органи адвокатського самоврядування Київської області, члени органів адвокатського самоврядування Київської області, а також представники адвокатів Київської області у вищих органах адвокатського самоврядування після закінчення строку своїх п'ятирічних повноважень продовжують їх виконувати, виходячи із принципу інституційного континуїтету, до початку вступу на посади новообраних членів органів адвокатського самоврядування після скасування чи припинення воєнного стану (до першого засідання у такому органі після скасування чи припинення дії воєнного стану), зокрема, КДКА Київської області у складі голови - ОСОБА_15, дисциплінарна палата КДКА Київськлої області - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 .
Отже, суд вважає, що з урахуванням аналогії Закону України «Про правовий режим воєнного стану» з питань неприпустимості припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану, а також продовження строку повноважень під час дії воєнного стану до вступу на посаду іншої особи, обраної після припинення або скасування воєнного стану, з метою забезпечення безперервності діяльності органів адвокатського самоврядування, стверджує, що задля недопущення інституційного дисконстинуїтету в адвокатурі, доцільним та обґрунтованим є застосування принципу інституційного континуїтету Національної асоціації адвокатів України та відповідних організаційних форм адвокатського самоврядування (члени органів адвокатського самоврядування, у разі закінчення строку обрання, продовжують виконувати свої повноваження до першого засідання новообраних членів органів адвокатського самоврядування після скасування чи припинення воєнного стану).
Законодавча вимога наступності (послідовності, тяглості, неперервності) повноважень органів адвокатського самоврядування обумовлює, що органи адвокатського самоврядування та їх члени продовжують виконувати свої повноваження до початку вступу на посади новообраних членів органів адвокатського самоврядування (до першого засідання таких органів після скасування чи припинення воєнного стану).
Суд приймає до уваги, що означене рішення прийнято після винесення КДКА Київської області спірного рішення від 29.06.2022 №50/2022, проте, зауважує, що Рішенням Ради адвокатів України від 05-06 вересня 2022 року №101, зокрема, надано роз'яснення щодо можливості виконання відповідачем покладених на нього функцій та таке рішення було прийняте з урахуванням рішення Ради адвокатів України від 21.09.2020 №69 «Про затвердження роз'яснення щодо інституційного континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування».
Враховуючи затвердження Радою адвокатів України роз'яснення щодо інституціонального континуїтету Національної асоціації адвокатів України та організаційних форм адвокатського самоврядування (рішення Ради адвокатів України № 69 від 21.09.2020, яким визначено, що органи адвокатського самоврядування та їх члени (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10, ОСОБА_11., та Голова КДКА Київської області ОСОБА_15) продовжують виконувати свої повноваження до початку діяльності новосформованих органів адвокатського самоврядування та обрання їх нових членів, оскільки членами органів адвокатського самоврядування Київської області не подавалися заяви про дострокове складання повноважень, вони не відкликались конференцією адвокатів регіону достроково зі своїх посад, вони продовжують виконувати свої повноваження після 18.02.2022 до обрання нових членів конференцією адвокатів регіону.
Відтак, доводи позивача про неповноважний склад КДКА Київської області є хибними.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення в достатній мірі вмотивоване для того, аби відповідати визначеним статтею 2 КАС України критеріям, які висуваються до рішення суб'єкта владних повноважень, а також містить обґрунтування обрання саме такого виду дисциплінарного стягнення, як зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Доводи ж позивача переважно спрямовані на заперечення правильності наданої відповідачем оцінки доказам у справі про дисциплінарний проступок адвоката та доцільності (правомірності) обрання виду дисциплінарного стягнення, а не на спростування самого факту вчинення дисциплінарного проступку.
Суд зазначає, що позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано заяви про виклик в якості свідків голову дисциплінарної комісії ОСОБА_11 , заступника голови дисциплінарної комісії ОСОБА_7 та членів дисциплінарної комісії ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та голову КДКА ОСОБА_15 .
Обґрунтовуючи заяви про виклик свідків, позивач зазначив, що вищевказані особи є головою, заступником голови, членами дисциплінарної комісії та головою КДКА, а їх виклик в якості свідків необхідний «для з'ясування багатьох спірних питань», оскільки кожен член дисциплінарної комісії наділений індивідуальними повноваженнями брати участь в обговоренні питанні винуватості чи невинуватості адвоката, оцінки тих чи інших доказів та прийняття остаточного рішення у спосіб простого голосування (закритого чи відкритого).
Також позивач стверджує, що зазначені свідки зможуть пояснити суду: обставини прийняття КДКА Київської області рішення №105/2021 від 16 червня 2021 року, яким було відмовлено у відкритті дисциплінарного провадження стосовно адвоката ОСОБА_1 ; як принципово змінились обставини у дисциплінарній справі адвоката ОСОБА_1., що пізніше призвело до прийняття принципово нового рішення (оскаржуваного рішення); обставини того, чи доведена вина адвоката ОСОБА_1. у вчинені дисциплінарного проступку; на підставі яких норм закону та/або локальних НПА свідки мали право вдатись до тлумачення правочину (договору) адвоката та клієнта на предмет його чинності або припинення (розірвання); чи є свідки повноважними членами дисциплінарної палати КДКА Київської області з урахуванням сплину п?ятирічного терміну обрання.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
Статтею 91 КАС України визначено, що показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною другою статті 72 КАС України показання свідків є одним із засобів доказування.
Положеннями статті 74 КАС України передбачено, що обов'язковою ознакою доказів є їх допустимість.
Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що предметом спору у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому допустимими у даному випадку є ті докази, які підтверджують або спростовують дотримання відповідачем процедури прийняття рішення, належне проведення дисциплінарного провадження та його повноту, допущення позивачем дисциплінарного проступку тощо. Такими допустимими доказами у даному випадку є матеріали дисциплінарного провадження щодо позивача (дисциплінарна справа), які наявні у справі. Саме дослідження судом матеріалів дисциплінарної справи, а не допит свідків, дозволяє зробити висновок про правомірність або протиправність рішення про притягнення адвоката до відповідальності.
Крім того, суд звертає увагу на те, що рішення КДКА Київської області від 16 червня 2021 року №105/2021 не є предметом спору у цій справі, а тому обставини його прийняття не мають правового значення для розгляду даної справи. Інші ж факти, які позивач має намір встановити за допомогою допиту свідків, були досліджені судом під час розгляду даної справи та описані в цьому рішенні.
Також суд зауважує, що позиція голови, заступника голови та членів дисциплінарної комісії щодо предмету спору викладена у спірному рішенні, наслідком чого є відсутність підстав для задоволення поданих позивачем заяв про виклик їх в якості свідків.
Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.
Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.