17 липня 2024 року № 320/5294/24
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не застосування пп. 4 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при обрахунку пенсії ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2023 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з заробітної плати в сумі 25,80 крб., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС (м.Припять) за один день 31.07.1986 та з урахуванням раніше виплаченої пенсії.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за нормами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС (категорія 1), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи».
У період з 30.05.1979 по 16.05.1999 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
У званні старшого сержанта міліції залучався до заходів по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 31.07.1986, 02, 05, 06, 09, 10, 13, 14,17, 18, 21, 22, 25, 26, 29.08.1986 м.Прип'ять, 30.07.1986 с.Луговики, 01, 03, 04, 07, 08, 11,12, 15, 16, 19, 20, 23, 24, 27, 28.08.1986 приймав безпосередню участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
За роботу в зоні ЧАЕС (м.Припять) за період 31.07.1986 позивачу була виплачена заробітна плата в сумі 25,80 крб., що підтверджується довідкою МВС України.
Позивачу пенсія нарахована, виходячи з заробітної плати за період з 01.07.1986 по 31.07.1986 у розмірі 26 крб.
Листом від 31.08.2023 №100-0202-8/131433 відповідач на запит представника позивача повідомив, що розмір пенсії обчислено із врахуванням заробітної плати за роботу в зоні відчуження за липень 1986 року. Індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії становить 4,50279, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить - 33349,30 грн. (7405,03 грн. х 4,50279). Відсоток втрати працездатності 70%.
Відповідно до ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Загальний розмір пенсії з 01.03.2023 становить 22265,79 грн. Розмір пенсії до виплати з урахуванням норм ст.67 Закону 796 становить 20930,00 грн.
Не погоджуючись з протиправною відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Порядок обчисленні пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1210 від 23.11.2011 р.
У пункті 1 Постанови № 1210 зазначено, що цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.
Підпунктом 4 пункту 3 Постанови №1210 встановлено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986 - 1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4.
Разом із тим, відповідно до п. 4 Порядку №1210 якщо робота проводилася вахтовим методом, визначення тривалості роботи у зоні відчуження і заробітної плати для обчислення пенсії здійснюється виходячи з того, що одна повна вахта (не менш як 14 робочих днів підряд) вважається повним місяцем.
За роботу в зоні ЧАЕС (м.Припять) за період 31.07.1986 позивачу була виплачена заробітна плата в сумі 25,80 крб., що підтверджується довідкою МВС України, наявною в матеріалах справи та врахованою при обчисленні пенсії відповідачем.
У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час 25,80 крб. ділиться на число відпрацьованих днів (1), а одержана сума множиться на 25,4.
Проте, відповідачем при обчисленні пенсії позивачу заробітна плата взята не за один день роботи в зоні ЧАЕС 31.07.1986, а за у весь місяць - липень 1986 року, що є порушенням п.4 Постанови №1210.
Позивач у липні 1986 року працював у зоні відчуження м.Припять упродовж одного календарного дня (31 липня). Отже обрахована за правилами підпункту 4 пункту 3 Порядку № 1210 сума заробітної плати (Зв) складає 25,80, яка ділиться на число відпрацьованих днів - 1 день та множиться на 25,4, що становить 655,32.
Проте, з розрахунку відповідача вбачається, що пенсійний орган неналежно застосував під час обрахунку пенсії позивача пп. 4 п. 3 Порядку № 1210, а саме для обчислення взято період з 01.07.1986 по 31.07.1986, а не один день перебування в зоні ЧАЕС - 31.07.1986.
Отже, застосований відповідачем механізм обчислення коефіцієнту заробітної плати позивача, який враховується під час обчислення заробітної плати для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, призвів до зменшення розміру пенсії позивача та до порушення його прав на отримання належного розміру пенсії, що свідчить про протиправність дій УПФ під час здійснення перерахунку пенсії позивача.
За приписами частини першої статті 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2.10 "Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.
За змістом цього положення, підставою для обчислення пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків є довідка про заробітну плату, одержану за період роботи в зоні відчуження, яка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії. Якщо такі підприємства ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки видаються правонаступником або державними архівними установами.
Питання щодо врахування заробітку на підставі довідки про заробітну плату, одержану в зоні ЧАЕС не є спірним, оскільки відповідачем врахована така заробітна плата, проте вона врахована не за один день роботи, а за увесь місяць липень 1986 року.
Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Відповідно до ч.4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не застосування пп.4 п.3 Постанови 1210 є протиправними, а тому з метою належного та ефективного захисту прав позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зобов'язати провести з 01.03.2023 перерахунок та виплатити пенсію, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пп. 4 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з заробітної плати в сумі 25,80 крб., одержану за роботу в зоні ЧАЕС за один день 31.07.1986 та з урахуванням раніше виплаченої пенсії.
За нормами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Згідно з вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо не застосування пп. 4 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при обрахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2023 перерахунок та виплатити пенсію, виходячи з заробітної плати в сумі 25,80 крб., одержаної за роботу в зоні ЧАЕС (м.Припять) за один день 31.07.1986 та з урахуванням раніше виплаченої пенсії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.