17 липня 2024 року № 640/11321/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.03.2022 №56, яким старшого інспектора сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.03.2022 №49 о/с в частині звільнення старшого інспектора сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;
поновити старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, з 16.03.2022;
стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.03.2022 по день винесення рішення судом;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині позовних вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних наказів про його звільнення та накладення дисциплінарного стягнення.
Відповідач до суду подав відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав правомірності прийняття оскаржуваних наказів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 справу прийнято до провадження.
На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , з 09.10.2012 року по 14.07.2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 01.02.2018 року проходив службу в Національній поліції України.
З травня 2021 року позивач проходив службу на посаді старшого інспектора сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, маючи спеціальне звання «старший лейтенант поліції».
Як зазначає позивач, він 25 лютого 2022 року, у зв'язку зі смертю його бабусі ОСОБА_2 , 1937 року народження, з дозволу свого керівництва, виїхав за межі Київської області до с. Стовпів Житомирського району Житомирської області, для поховання бабусі.
Повернутися назад до місця свого проходження служби, одразу ж після поховання бабусі, він не мав фізичної можливості, у зв'язку із інтенсивними обстрілами у ці дні територій та сполучень Житомирської та Київської області.
Крім того, позивач зазначає, що маючи власну зброю, з 27 лютого 2022 року став до лав територіальної оборони Чуднівської громади Житомирської області, для захисту територіальної цілісності України та виявлення ворожих ДРГ, де і проходив службу.
Про неможливість виїхати з Житомирської області та про перебування у складі територіальної оборони позивач повідомляв по телефону своє керівництво.
Крім того, при перебуванні в Житомирської області, починаючи з 10 березня 2022 року, позивач зазначає, що керувався наказом Голови Національної поліції України І. Клименка № 190 від 10.03.2022 року «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану».
Позивач 18 березня 2022 року прибув до Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області, для надання пояснень та документів, які свідчили про поважність причин виїзду та правомірність його перебування за межами Київської області. У цей же день, як стверджує позивач, його повідомлено про звільнення зі служби у поліції з 16.03.2022 року.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.03.2022 №56 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» у зв'язку із надходженням доповідної записки начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУНП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1. 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №337-VІІІ, Правил етичної поведінки поліцейських. Затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотримання положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 10 по 14.03.2022 для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, старшого інспектора сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 16.03.2022 №49 о/с «По особовому складу» старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0175146), старшого інспектора сектору водної поліції відділу реагування патрульної поліції Вишгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», без виплати грошового забезпечення.
Підставою прийняття вказаного наказу є наказ Головного управління № 56 від 14.03.2022, порушення Присяги на вірність Українському народові та Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
Позивач, вважаючи протиправними накази відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним Законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року № 580-VIII.
Відповідно до статті 8 Закону України Про Національну поліцію поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 19 Закону України Про Національну поліцію, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту, поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Приписами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Частинами першою четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану визначено у розділі V Дисциплінарного статуту.
Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
За змістом статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контрактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, який надіслано поштовим зв'язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його направлення.
Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
За змістом частин першої, другої статті 28 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого звільнення зі служби в поліції.
За приписами статті 30 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв'язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів у разі відправлення з використанням електронної комунікації.
Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.
Відповідно до розділу I Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.
Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Відповідно до розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 визначаються основні вимоги до поведінки поліцейського, зокрема, вказується, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;
дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;
зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено:
сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;
допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками, дискримінацію в будь-якій формі;
використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність, висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях;
розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом;
знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов'язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку;
перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Поліцейський повинен дотримуватись субординації у стосунках з колегами, з повагою ставитись до старших за віком.
Відповідно до розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 визначається взаємодія поліції з громадськістю та іншими державними органами, зазначається, що поліцейський виконує свої службові обов'язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об'єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб.
Незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов'язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя.
За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
З метою зменшення кількості випадків застосування поліцейських заходів примусу поліцейський повинен проявляти розсудливість, відкритість, почуття справедливості, володіти комунікативними навичками (переконання, ведення переговорів тощо), а в необхідних випадках мати керівні та організаційні якості.
Відповідно до розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 визначаються основні правила контролю керівників поліції за дотриманням етики поліцейськими, що полягають, зокрема, в наступному.
Керівник органу (підрозділу) поліції зобов'язаний запобігати проявам неетичної поведінки своїх підлеглих поліцейських шляхом організації роботи з розвитку професійної етики, у тому числі через проведення навчань, інформаційно-роз'яснювальної роботи.
Керівник органу (підрозділу) поліції у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення підлеглими зобов'язаний у межах своїх повноважень ужити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноважений орган у сфері протидії корупції.
Керівник органу (підрозділу) поліції повинен: бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; об'єктивно оцінювати виконання службових обов'язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України; заохочувати етичну поведінку; запобігати виникненню конфлікту інтересів у діяльності підлеглих, а в разі виникнення - сприяти його оперативному вирішенню.
Керівник органу (підрозділу) поліції не має права: перекладати свою відповідальність на підлеглих; використовувати службове становище в особистих інтересах або інтересах третіх осіб; проявляти зарозумілість, грубість, некоректність стосовно підлеглих.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан.
Пунктом 2 Указу постановлено Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної соціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд зазначає наступне.
Як зазначено вище, підставою звільнення позивача зі служби в поліції на підставі оскаржуваного наказу є висновки службового розслідування щодо порушення позивачем службової дисципліни, що виразились у відсутності на службі без поважних причин з 10.03.2022 року по 14.03.2022 року в умовах воєнного стану.
З матеріалів справи встановлено, що позивач заперечує порушення ним службової дисципліни та скоєння дисциплінарного проступку з огляду на наявність поважних на його думку причин відсутності на службі, які полягають, зокрема, в необхідності поховання бабусі, після чого не міг виїхати з Житомирської області та став до лав територіальної оборони Чуднівської громади Житомирської області, а також звернувся до відділення поліції №5 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області відповідно до вимог наказу Національної поліції України «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 року №190.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що за висновком службового розслідування відповідачем визначено вчинення позивачем дисциплінарного проступку такого як порушення службової дисципліни, що виразилось у відсутності на службі без поважних причин в умовах воєнного стану.
Отже, в даному випадку, позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2 частини 3 статті 1, статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразились у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 10 по 14.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпеченням публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, поданні неналежного прикладу підлеглим працівникам поліції, створенні своїми діями несприятливого стану морально психологічного клімату в колективі, а не за прогул без поважних причин, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загального трудового законодавства.
Так, відповідачем на обґрунтування правомірності оскаржуваних наказів надано докази на підтвердження факту відсутності позивача на службі, а саме: матеріали службового розслідування, зокрема: доповідна записка начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_3 про відсутність на робочому місці за адресою місця дислокації підрозділу ОСОБА_1 ; акт про відсутність на службі від 14.03.2022 року, складений начальником Вишгородського РУП ГУНП в Київській області полковником поліції ОСОБА_4 спільно з заступником начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області полковником поліції ОСОБА_5 та заступником начальника Вишгородського РУП ГУНП в Київській області полковником поліції ОСОБА_6 ; пояснення майора поліції ОСОБА_7 , полковника поліції ОСОБА_4 , полковника поліції ОСОБА_5 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 14.03.2022 р.; акт відмови від надання письмових пояснень вих. №147/109/15 - 2022 від 14.03.2022 р.; висновок службового розслідування від 14.03.2022 року.
При цьому позивачем крім посилань на той факт, що звільнення з поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, що службове розслідування, яке передувало його звільненню, є проведеним з численними порушеннями, а його від'їзд з місця дислокації під час дії воєнного стану обумовлений необхідністю поховання бабусі, після чого він не міг виїхати з Житомирської області та став до лав територіальної оборони Чуднівської громади Житомирської області, а також звернувся до відділення поліції №5 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області відповідно до вимог наказу Національної поліції України «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 року №190, жодними належними й допустимими доказами в розумінні ст.ст.73 76 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано правомірності оскаржуваних наказів.
Також недоречним є посилання позивача на сумлінне виконання останнім вимог наказу Національної поліції України «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 року №190 в частині складання рапорту від 11.03.2022 року відділення поліції №5 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області щодо прохання рахувати позивача за вказаним вище підрозділом з 10.03.2022 року, оскільки п. 1 наказу Національної поліції України «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 року №190 чітко визначено, що протягом 1 доби поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме: поліцейським, для яких проїзд у регіон місця проходження служби є неможливим у зв'язку з об'єктивними причинами (тимчасова окупація, повне зупинення транспортного сполучення); поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби; поліцейським, які мають статус одинокої матері (батька).
При цьому, позивачем будь якими належними та допустимими доказами не обґрунтовано належність останнього до будь якої з наведених вище категорій поліцейських в розумінні п. 1 наказу Національної поліції України «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 року №190, що виключає застосування до нього п. 2 зазначеного наказу, в якому зазначено, що на період дії воєнного стану поліцейські, визначені пунктом п. 1 наказу Національної поліції України «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 року №190, підпорядковуються керівникам територіальних органів поліції, на території обслуговування яких перебувають указані поліцейські.
Матеріали справи не містять підтвердження належності позивача до будь якої з наведених вище категорій поліцейських в розумінні п. 1 наказу Національної поліції України «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 року №190.
А пунктом 3 наказу Національної поліції України «Про деякі питання проходження служби поліцейськими на період дії воєнного стану» від 10.03.2022 року №190 визначено, що поліцейські, які не підпадають під перелік осіб, визначених пунктом 1 цього наказу, зобов'язані невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби.
Крім того, посилання позивача на проведення службового розслідування, яке передувало його звільненню, як такого, що здійснене з численними порушеннями, спростовується наданими відповідачем та долученими до матеріалів справи письмовими доказами, а саме: детально описаними вище матеріалами службового розслідування, зміст яких свідчить про проведення зазначеного розслідування з дотриманням наведених вище норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VII.
Також суд зауважує, що, обґрунтовуючи заявлений позов та заявляючи позовну вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 16.03.2022 по день винесення рішення судом, позивач зазначає, що судом має враховуватися і сума додаткової щомісячної винагороди для поліцейських в розмірі 30 000 гривень, передбачена п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», не зважаючи при цьому, що відповідно до п.1 наведеної постанови дійсно встановлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, проте, не наводить, яким чином ОСОБА_1 , звільнений з 16.03.2022 року з лав поліції, має право на означену винагороду.
Суд зазначає, що заявлення вказаної вимоги, як і заходи стягнення, зазначені в особовій картці ОСОБА_1 , безумовно, не мають прямого впливу на розгляд і вирішення даної справи, проте додатково характеризують позивача як особу, звільнену зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2 частини 3 статті 1, статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразились у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 10 по 14.03.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпеченням публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, поданні неналежного прикладу підлеглим працівникам поліції, створенні своїми діями несприятливого стану морально психологічного клімату в колективі, проте вважаючу, що має підстави для нарахування і виплати останньому додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць як такому, що виконував завдання, пов'язані із захистом територіальної цілісності України, здійснював заходи із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надавав допомогу цивільним особам, а також подавав належний приклад підлеглим працівникам поліції, що, на переконання суду є прямим порушенням Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 .
При цьому доказів виконання ОСОБА_1 завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, а також подання належного прикладу підлеглим працівникам поліції позивачем до суду надано не було.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 21.09.2023 року у справі №160/8030/22.
Крім цього, судом встановлено, що у період часу з 24.02.2022 ще 10 поліцейських Вишгородського РУ поліції тимчасово залишали місце дислокації підрозділу, проте своєчасно повернулися до місця служби:
капітан поліції ОСОБА_9 - евакуйовував членів сім'ї до міста Житомир, залишив місце дислокації підрозділу 25.02.2022 та повернувся 08.03.2022;
старший лейтенант поліції ОСОБА_10 - евакуйовував членів сім'ї до міста Житомир, залишив місце дислокації підрозділу 25.02.2022 та повернувся 08.03.2022;
старший лейтенант поліції ОСОБА_11 - евакуйовував членів сім'ї до Житомирської області, залишив місце дислокації підрозділу 25.02.2022 та повернувся 25.02.2022;
капітан поліції ОСОБА_12 - евакуйовував членів сім'ї до Закарпатської області, залишив місце дислокації підрозділу 25.02.2022 та повернувся 01.03.2022;
старший лейтенант поліції ОСОБА_13 - евакуйовував членів сім'ї до Хмельницької області, залишив місце дислокації підрозділу 25.02.2022 та повернувся 01.03.2022;
капітан поліції ОСОБА_14 - евакуйовував членів сім'ї до Хмельницької області, залишив місце дислокації підрозділу 25.02.2022 та повернувся 28.02.2022;
старший лейтенант поліції ОСОБА_15 - евакуйовував членів сім'ї до Хмельницької області, залишив місце дислокації підрозділу 25.02.2022 та повернувся 28.02.2022;
капітан поліції ОСОБА_16 - евакуйовував членів сім'ї до Житомирської області, залишив місце дислокації підрозділу 27.02.2022 та повернувся 01.03.2022;
капітан поліції ОСОБА_17 - евакуйовував членів сім'ї до Закарпатської області, залишив місце дислокації підрозділу 26.02.2022 та повернувся 01.03.2022;
старший сержант поліції ОСОБА_18 - евакуйовував членів сім'ї до Вінницької області, залишив місце дислокації підрозділу 08.03.2022 та повернувся 10.03.2022.
Суд звертає увагу, що частина поліцейських так як і позивач перебували у межах Житомирської області, і при цьому вчасно повернутися до місця несення служби.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, накази Головного управління від 14.03.2022 №56 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області» в частині, що стосується ОСОБА_1 та від 16.03.2022 №49 о/с «По особовому складу» прийняті правомірно та обґрунтовано, з урахуванням вимог частини другої статті 2 КАС України.
Встановлена судом під час вирішення справи обґрунтованість зазначених наказів від 14.03.2022 №56 в частині та від 16.03.2022 №49 о/с, що стосується ОСОБА_1 , прямо вказує на відсутність підстав для задоволення позову в іншій частині, а саме щодо поновлення позивача на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допущення судового рішення до негайного виконання.
Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.