16 липня 2024 року м.Київ № 320/2074/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ МЮ про закінчення провадження ВП №70548443 від 13.07.2023 по виконавчому листу №320/6502/22, виданого Київським окружним адміністративним судом 10.11.2022, а виконавчий лист повернути у Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області ЦМУ МЮ для подальшого виконання.
Мотивуючи заявлені вимоги, позивач вказує на обставини порушення його прав у виконавчому провадженні ВП №70548443 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Київським окружним адміністративним судом у справі №320/6502/22, з огляду на обставини закінчення виконавчого провадження без його фактичного виконання у повному обсязі.
Ухвалою суду від 24.01.2024 заявнику поновлено строк звернення до суду з позовом, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження.
19.02.2024 через систему "Електронний суд" до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що державним виконавцем 25.04.2024 правомірно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки проведено всі можливі та необхідні заходи примусового виконання, передбачені Законом.
Протокольною ухвалою суду від 06.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Дослідивши наявні матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ) перебувало виконавче провадження № 70548443 з примусового виконання виконавчого листа №320/6502/22 виданого 10.11.2022 Київським окружним адміністративним судом про зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Київській області" від 23.12.2021 №2109 відповідно до статей 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", починаючи з 01.12.2019, з урахуванням раніше виплачених сум.
Керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 13.12.2022 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Даною постановою надано боржнику 10-денний строк на виконання рішення суду.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 31.01.2023, повідомлено державного виконавця, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії. Після перерахунку розмір пенсії становить 11935,95 грн. Виплату заборгованості у розмірі 88784,39 грн. буде здійснено в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.
У зв'язку із невиконанням боржником вимог виконавчого документу у повному обсязі (в частині виплати заборгованості) та керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», 18.04.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 5 100,00 грн. та встановлено термін 10 (десять) робочих днів для виконання зазначеного рішення суду.
Копії зазначеної постанови направлено сторонам виконавчого провадження до відома та виконання. Разом з тим, боржника попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення без поважних причин.
Станом на 04.07.2023, було встановлено, що рішення суду згідно виконавчого документа боржником у повному обсязі не виконано. Доказів виконання рішення не надано, також не повідомлено про обставини, які зумовлюють обов'язкове завершення чи зупинення виконавчого провадження.
Невиконання рішення суду боржником повторно, стало підставою для накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі, про що 04.07.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 10200 грн.
Оскільки, рішення суду згідно виконавчого документа без участі боржника виконати не можливо, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем на адресу Фастівського управління поліції направлено повідомлення від 04.07.2023 про вчинення посадовими особами Головного управління ПФУ у Київській області кримінального правопорушення.
13.07.2023 державним виконавцем відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Не погодившись із правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
Частиною 3 ст. 63 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
У свою чергу частиною 3 ст. 39 Закону №1404-VIII встановлено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Предметом даного спору є питання правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження, яка прийнята державним виконавцем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, у зв'язку з направленням державним виконавцем до Головного управління Національної поліції в Полтавській області повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Верховним Судом у постанові від 18.06.2019 у справі №826/14580/16 викладено позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією ж позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Установлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення божника або будь-яких інших осіб на вчинення чи невчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту і забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Положення ч.ч. 1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII вимагають від виконавця вчинення декількох дій, серед яких перевірка виконання рішення та надання вимоги боржнику про виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 3 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону №1404-VIII, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Долучені судом до матеріалів справи матеріали виконавчого провадження №70548443 не містять доказів на підтвердження обставин перевірки виконання рішення боржником безпосередньо перед тим, як прийняти оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження.
Матеріали справи не відображають обставин того, чи взагалі мала місце така перевірка, чи направлялись вимоги про надання інформації про хід виконання виконавчого провадження, чи вчинялись державним виконавцем інші дії, спрямовані на виконання рішення суду, окрім накладення штрафу та направлення повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
За встановлених обставин справи, правового регулювання спірних правовідносин та висновків Верховного Суду щодо правозастосування у подібних правовідносинах суд дійшов висновку щодо протиправності постанови про закінчення виконавчого провадження від 13.07.2023 №70548443, оскільки така винесена передчасно, за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права позивача, суд визнає за необхідне скасувати спірну постанову з мотивів її протиправності.
Щодо вимоги позивача про повернення виконавчого листа на виконання до відповідача, суд зазначає, що відповідно до норми ч. 1 ст. 41 Закону про виконавче провадження у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
Зазначеною нормою вказаного Закону встановлено обов'язок державного виконавця як поновити виконавче провадження, так і здійснювати заходи примусового виконання рішень, прямо випливають із приписів вказаного Закону (пункт 1 частини другої статті 18, частина перша статті 41 відповідно).
Враховуючи той факт, що дане рішення суду не отримано державним виконавцем, і у суду відсутні докази того що, після скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відповідач має намір не відновлювати вказане виконавче провадження та не здійснювати заходи щодо витребування поверненого виконавчого документу, а також те, що зазначеною нормою вказаного Закону прямо встановлено обов'язок державного виконавця як поновити виконавче провадження, так і здійснювати заходи примусового виконання рішень (пункт 1 частини другої статті 18, частина перша статті 41 відповідно), то вимога зобов'язати відповідача повернути виконавчий документ на виконання не підлягає, оскільки є передчасною, а захисту судом підлягають виключно порушені права.
Таким чином позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Тож витрати зі сплати судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 536,80 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про закінчення провадження ВП №70548443 від 13.07.2023 по виконавчому листу №320/6502/22, виданого Київським окружним адміністративним судом 10.11.2022.
Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ - 43315602, вул.Євгена Сверстюка, буд.15, м.Київ, 02002) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн 80 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лисенко В.І.