16 липня 2024 року м.Київ № 320/5781/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Лисенко В.І., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невчинення дій, передбачених ст. ст. 39 та 40 Закону України «Про виконавче провадження»;
- зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження №69314568, на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме внести до автоматизованої системи виконавчих проваджень відомості про закінчення виконавчого провадження №69314568 із виключенням запису в Єдиному реєстрі боржників, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно боржника - ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» (код за ЄДРПОУ 19017842).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним відповідачу направлено заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 19 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вжиття всіх заходів, передбачених частиною першою статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у 2015 році Національним банком України прийнято постанову №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк". Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 №63 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (ПАТ "ВіЕйБі Банк"") та делегування повноважень ліквідатора банку". Також позивач посилається на приписи статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, а відтак представник позивача стверджує, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, оскільки не вчинено дії на виконання приписів чинного законодавства України щодо закінчення виконавчого провадження.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Ухвалою суду від 23.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у справі.
Протокольною ухвалою суду вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм наступну правову оцінку.
У Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №69314568 про стягнення з ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» (код за ЄДРПОУ 19017842) штрафу у розмірі 10 200 грн.
30.06.2022 старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Боржником у вказаному виконавчому провадженні зазначено - ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» (код за ЄДРПОУ 19017842), адреса: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17.
30.08.2023 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" з ринку подав до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про закінчення виконавчого провадження №69314568, на підставі пунктів 4, 19 частини першої статі 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вжиття всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України "Про виконавче провадження".
У вказаній заяві позивач вказує на протиправність виконавчого провадження зважаючи на прийняте Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК" та початок процедури ліквідації банку-боржника, а відтак, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пунктів 4, 19 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".
Зважаючи на те, що державним виконавцем проігноровано клопотання позивача та не закінчено вказане виконавче провадження, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Державний виконавець при надходженні виконавчого документа перевіряє його на відповідність вимогам ст. ст. 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження», та у випадку відповідності вимогам зазначених статей, відкриває виконавче провадження.
Відповідно до ч.4 ст. 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;
11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.
12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.
На примусовому виконанні у Шевченківському районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №69314568 про стягнення штрафу з ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВІЕЙБІ БАНК".
Пунктом 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підставу для закінчення виконавчого провадження - прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Також, пунктом 19 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підставу для закінчення виконавчого провадження - прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника.
Аналіз наведеної норми дає змогу дійти висновку, що у випадку відкриття виконавчого провадження, боржником по якому виступає банк, стосовно якого Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії або Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника, таке виконавче провадження підлягає закінченню.
Частинами 1, 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом та банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку банківських послуг призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (частина 1, пункт 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
В силу приписів частин 1, 2 статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня початку процедури ліквідації банку Фонд приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку.
Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, визначеній частиною 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду від імені Фонду, що виконує функції з ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статі 1 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Суд зауважує, що боржником у названому виконавчому провадженні є саме Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію ПАТ «ВІЕЙБІ БАНК», як працівник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не Публічне акціонерне товариство «ВІЕЙБІ БАНК».
При цьому, ототожнення представником позивача понять «Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію банку» та «Банк (який перебуває в стані ліквідації) під керівництвом такої Уповноваженої особи», є помилковими.
Станом на день розгляду справи, відсутні докази про повне фактичне виконання рішення суду боржником.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача протиправної бездіяльності щодо закінчення виконавчого провадження.
Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 20.06.2023 у справі №320/1663/23.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На думку суду, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтується його позовні вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Лисенко В.І.