17 липня 2024 року № 320/34258/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом в якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №99 від 20.02.2023 «Про застосування до працівника УПП у місті Києві ДПП дисциплінарного стягнення";
визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції №386 о/с від 04.04.2023 «По особовому складу»;
поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу №1 роти №5 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві;
стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних наказів про його звільнення та накладення дисциплінарного стягнення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції на посаді інспектора взводу №1 роти №5 батальйону №1 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 20.02.2023 №99 «Про застосування до працівника УПП у місті Києві ДПП дисциплінарного стягнення» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2,5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців другого та третього пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до інспектора взводу № 1 роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0165276) застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 04.04.2023 №386 о/с «По особовому складу» відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» інспектора взводу № 1 роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0165276) звільнено зі служби в поліції з 04.04.2023.
Позивач, вважаючи протиправними накази відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спеціальним Законом, який визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року № 580-VIII.
Відповідно до статті 8 Закону України Про Національну поліцію поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 19 Закону України Про Національну поліцію, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України”.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України” від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту, поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Приписами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Частинами першою четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану визначено у розділі V Дисциплінарного статуту.
Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
За змістом статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов'язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв'язком чи з використанням електронної комунікації.
За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв'язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі.
Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контрактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою.
Виклик, який надіслано поштовим зв'язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його направлення.
Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.
Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт.
Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень.
За змістом частин першої, другої статті 28 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого звільнення зі служби в поліції.
За приписами статті 30 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв'язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника.
Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв'язком або після спливу двох календарних днів у разі відправлення з використанням електронної комунікації.
Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею.
Відповідно до розділу I Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.
Ці Правила ґрунтуються на Конституції України, Законах України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», інших законах України, актах Президента України та постановах Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України.
Під час прийняття на службу до поліції особу ознайомлюють з вимогами цих Правил.
Поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.
Відповідно до розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 визначаються основні вимоги до поведінки поліцейського, зокрема, вказується, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен:
неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;
поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;
у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;
неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;
виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку, не допускати дискримінації в будь-якій формі;
поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;
контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку;
мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу;
дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики;
зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено:
сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання;
допускати будь-які привілеї чи обмеження за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною або іншими ознаками, дискримінацію в будь-якій формі;
використовувати будь-які предмети, на яких зображена символіка політичних партій, та провадити політичну діяльність, висловлювати особисте ставлення до діяльності політичних партій під час виконання службових повноважень, а також використовувати службові повноваження в політичних або особистих цілях;
розголошувати та використовувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, у тому числі після припинення служби в поліції, крім випадків, визначених законом;
знімати з однострою чи приховувати нагрудний знак (жетон), а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню за допомогою технічних засобів, крім випадків, коли поліцейський виконує службові обов'язки в режимі секретності в установленому законодавством України порядку;
перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.
Поліцейський повинен дотримуватись субординації у стосунках з колегами, з повагою ставитись до старших за віком.
Відповідно до розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 визначається взаємодія поліції з громадськістю та іншими державними органами, зазначається, що поліцейський виконує свої службові обов'язки в тісній співпраці та взаємодії з населенням, територіальними громадами та громадськими об'єднаннями на засадах партнерства і спрямовує свою діяльність на задоволення їхніх потреб.
Незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов'язаний: бути тактовним та доброзичливим; висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі; надати можливість особі висловити власну думку; до всіх потерпілих від злочинів або інших правопорушень проявляти повагу, охороняти їх безпеку та право на невтручання в особисте життя.
За будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
З метою зменшення кількості випадків застосування поліцейських заходів примусу поліцейський повинен проявляти розсудливість, відкритість, почуття справедливості, володіти комунікативними навичками (переконання, ведення переговорів тощо), а в необхідних випадках мати керівні та організаційні якості.
Як зазначає Верховний Суд у постановах від 17 липня, 28 листопада 2019 року в справах №806/2555/17, №120/860/19-а та від 24 вересня, 13 жовтня 26 листопада 2020 року у справах №420/602/19, №805/3079/17-а, №580/1415/19, вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Підстави притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності не слід ототожнювати із підставами для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
У свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності. Адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Отже, як зазначено вище, підставою звільнення позивача зі служби в поліції на підставі оскаржуваного наказу є висновки службового розслідування щодо порушення позивачем службової дисципліни, що виразились у керуванні автомобілем у стані алкогольного та наркотичного сп'яніння.
З матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказів Департаменту патрульної поліції від 29.12.2022 № 1829 «Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків» та від 16.01.2023 № 103 «Про продовження строку проведення службового розслідування» проведено службове розслідування з метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни в позаслужбовий час 15.12.2022 інспектором взводу № 1 роти № 5 батальйону № 1 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції (далі - УПП у місті Києві ДПП) лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що призвело до складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 15.12.2022 серії ААД № 367876.
За результатами службового розслідування встановлено, що 15.12.2022 лейтенант поліції ОСОБА_2 керував автомобілем TOYOTA RAV 4 HYBRID, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного (0,87 %) та наркотичного сп'яніння (канабіноїди, кокаїн), що підтверджується висновком Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» від 15.12.2022 №007261.
Стосовно лейтенанта поліції ОСОБА_3 складено протокол про адміністративні правопорушення від 15.12.2022 серії ААД № 367876 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Матеріалами службового розслідування підтверджується перебування позивача 15.12.2022 за кермом автомобіля марки TOYOTA RAV 4 HYBRID, номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного (0,87 %) та наркотичного сп'яніння (канабіноїди, кокаїн).
Так, в ході службового розслідування дисциплінарною комісією опитано працівників наряду «Рубін - 0951» у складі командира роти № 6 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП капітана поліції Даценко Є.О. та командира взводу № 2 роти № 6 батальйону № 4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) УПП у місті Києві ДПП старшого лейтенанта поліції Сергієнко А.І., які пояснили, що 15.12.2022 о 15:10 за адресою: м. Київ, вул. Платонівська, 4. Ними зупинено транспортний засіб TOYOTA RAV 4 HYBRID, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 . Під час спілкування з водієм в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння шкіри обличчя, нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Водієві було запропоновано пройти огляд, у встановленому законом порядком на місці події за допомогою приладу «Драгер», на що водій відмовився та погодився проїхати для проведення огляду до спеціалізованого медичного закладу. У подальшому водія ОСОБА_1 було доставлено до КМНКЛ «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, вул. Відпочинку, 18 для проходження медичного огляду на стан сп'яніння у лікаря нарколога в установленому законом порядку, де було здано біологічне середовище для лабораторних досліджень. За результатом медичного висновку ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного (0,87 %) та наркотичного сп'яніння (канабіноїди, кокаїн). Так, на ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне затримання серії ААД № 367876 за частиною першою статтею 130 КУпАП від 15.12.2022, за порушення пункту 2.9(a) ПДР України.
Під час проведення службового розслідування лейтенанту поліції ОСОБА_1 30.12.2022 було направлено листа (вих. № 1739вн/41/11/2-2022 від 29.12.2022) за допомогою телекомунікаційного зв'язку, а саме месенджеру «Telegram» для надання пояснень по службовому розслідуванню, призначеному наказом Департаменту патрульної поліції від 29.12.2022 № 1829, з проханням з'явитися до УПП у місті Києві ДПП об 10:00 год. 05.01.2023, однак останній не з'явився та завчасно не попередив про неявку, внаслідок чого він вважається таким, що відмовився від надання письмових пояснень, в результаті чого складено акт фіксації відмови від надання пояснень по службовому розслідуванню.
Відповідно до листка непрацездатності №6340830-2012004905-1 та №6340830-2012075592-1 ОСОБА_1 у період з 05.01.2023 по 13.01.2023 перебував на лікарняному.
Таким чином, дослідивши зібрані під час службового розслідування матеріали, дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що 15.12.2022 лейтенант поліції ОСОБА_1 вчинив дії, які стали підставою для складання вищезазначеного адміністративного матеріалу, що є несумісним зі статусом поліцейського, підриває авторитет органів Національної поліції України в цілому та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Про факт складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 також не проінформував свого безпосереднього керівника.
У той же час, постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №760/1097/23 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Підставою для закриття провадження у справі було те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №367876 від 15.12.2022 зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, а не в стані алкогольного сп'яніння, як визначено ч. 1 ст. 130 КУпАП та в п. 2.9а ПДР.
Суд зауважує, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
Відсутність адміністративного притягнення до відповідальності позивача не спростовує наявності в діях дисциплінарного проступку, за який в порядку Дисциплінарного статуту керівник має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення, який входить до його компетенції.
Вказана правова позиція зокрема викладена в постанові Верховного Суду від 09.05.2024 у справі №420/1491/23.
Слід відмітити, що відповідно до частини п'ятої статті 14 Дисциплінарного статуту у разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Отже, у разі складення в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, матеріалів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності приймалося б на підставі зазначених матеріалів, а не на підставі матеріалів службового розслідування.
Однак, суд зазначає, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності на підставі зібраних під час проведення службового розслідування доказів, таких як пояснення свідків, а не за вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, відповідачем правомірно призначено службове розслідування, а саме з метою встановлення причин та обставин можливого порушення позивачем службової дисципліни у поза службовий час, що призвело до складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №300/2795/22.
Суд також зазначає, що у контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Отже, у межах спірних правовідносин, зумовлених звільненням позивача зі служби в поліції внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності, де одним з ключових питань є морально-етичний бік поставлених йому в провину дій, суд вважає, що першочергово сам позивач як діючий працівник поліції був зацікавлений у тому, щоб без зайвих зволікань продемонструвати безпідставність припущень поліцейських про керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного та наркотичного сп'яніння, пройти медичний огляд, засвідчивши власну прихильність тим цінностям і обов'язкам, які він взяв на себе, склавши Присягу на вірність Українському народові. Однак, у межах розглядуваної справи позивач продемонстрував протилежне.
З огляду на викладене у суду є всі підстави для висновку про те, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з вчиненням дій, несумісних з вимогами, що пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського, є обґрунтованим та вмотивованим, з наданням оцінки діям поліцейського.
Встановлена судом під час вирішення справи обґрунтованість наказу від 20.02.2023 №99 прямо вказує на відсутність підстав для задоволення позову в іншій частині, а саме щодо скасування наказу від 04.04.2023 №386 о/с «По особовому складу» про звільнення позивача зі служби в поліції, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Отже, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 73, ст. 76, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Із системного аналізу викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов не підлягає задоволенню.
У зв'язку із тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.