17 липня 2024 року Справа № 280/4325/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 19 серпня 1980 року по 04 квітня 1981 року, з 06 квітня 1981 року по 05 березня 1990 року, з 23 березня 1990 року по 23 листопада 1993 року, 10 серпня 1994 року по 24 листопада 1994 року, з 30 серпня 1995 року по 03 липня 1996 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_2 , зокрема, з 19 серпня 1980 року по 04 квітня 1981 року, з 06 квітня 1981 року по 29 січня 1986 року, з 30 січня 1989 року по 05 березня 1990 року, з 23 березня 1990 року по 18.03.1991, 10 серпня 1994 року по 24 листопада 1994 року, з 30 серпня 1995 року по 03 липня 1996 року, у зв'язку із чим перерахувати їй пенсію з часу її призначення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наприкінці січня 2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком, яка з урахуванням принципу екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області. Пенсія за віком позивачу призначена з 27 вересня 2023 року. Проте, з листа відповідача ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28 березня 2024 року №0800-0205-8/26764 позивачу стало відомо про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області під час прийняття рішення про призначення пенсії до її страхового стажу не враховано періоди роботи з 19 серпня 1980 року по 04 квітня 1981 року, з 06 квітня 1981 року по 05 березня 1990 року, з 23 березня 1990 року по 23 листопада 1993 року, 10 серпня 1994 року по 24 листопада 1994 року, з 30 серпня 1995 року по 03 липня 1996 року, у зв'язку із тим, що надана разом із заявою про призначення пенсії за віком трудова книжка не відповідала вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року. Водночас, до страхового стажу враховано періоди догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 30 січня 1986 року по 29 січня 1989 року та з 19 березня 1991 року по 23 листопада 1993 року. Позивач зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських та інших документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або не точного запису не передбачено. Підставою для призначення пенсії та зарахування до страхового стажу періоду роботи є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист як шляхом призначення пенсії, так і шляхом зарахування періоду роботи до страхового стажу пенсіонера та перерахунку пенсії, у зв'язку із здійсненням такого зарахування. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.
Ухвалою суду від 20 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Також, вказаною ухвалою судді у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
03 червня 2024 року представником третьої особи до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано пояснення, які містять заперечення проти задоволення позову, в обґрунтування яких вказано, що трудова книжка позивача не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, а відтак підстави для врахування зазначених періодів до страхового стажу позивача відсутні. У задоволенні позову просить відмовити.
11 червня 2024 року від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник останнього заперечує проти задоволення позову з огляду на наступне. За заявою від 25 січня 2024 року позивачу Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, з урахуванням принципу екстериторіальності, призначено пенсію за віком з 27 вересня 2023 року. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_2 , оскільки на титульному аркуші трудової книжки містяться виправлення у даті видачі трудової книжки. В записі про роботу з 19 серпня 1980 року по 04 квітня 1981 року наявні виправлення у записі про прийняття на роботу. У записі про період роботи з 30 серпня 1995 року по 03 липня 1996 року - відсутній наказ на звільнення. Для зарахування вище вказаних періодів позивач мав можливість надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала позивач, на підставі первинних документів за час виконання роботи. Оскільки уточнюючі довідки позивачем надані не були, відповідач не мав можливості зарахувати ці періоди роботи до страхового стажу. Враховуючи вищезазначене, задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 17 червня 2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області витребувано копію рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, прийнятого за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком позивача від 25 січня 2024 року.
01 липня 2024 року на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду надійшли витребувані документи, зі змісту яких вбачається, що окреме рішення про відмову у зарахуванні позивачу спірних періодів роботи до страхового стажу під час призначення пенсії за віком, із зазначенням підстав відмови у зарахуванні, відповідачем не приймалось.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 25 січня 2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана заява, з урахуванням принципу екстериторіальності передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
За результатами розгляду заяви та доданих документів про призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України прийнято рішення про призначення пенсії за віком з 27 вересня 2023 року.
З листа ГУ ПФУ в Запорізькій області від 28 березня 2024 року №0800-0205-8/26764, та доданого до нього розрахунку позивачу стало відомо про те, що незважаючи на надання разом із заявою трудової книжки НОМЕР_2 , до страхового стажу не позивача не враховано періоди роботи з 19 серпня 1980 року по 04 квітня 1981 року, з 06 квітня 1981 року по 05 березня 1990 року, з 23 березня 1990 року по 23 листопада 1993 року, 10 серпня 1994 року по 24 листопада 1994 року, з 30 серпня 1995 року по 03 липня 1996 року. Водночас, до страхового стажу враховано періоди догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 30 січня 1986 року по 29 січня 1989 року та з 19 березня 1991 року по 23 листопада 1993 року.
Позивач не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, яка полягає у не зарахуванні до її страхового стажу під час призначення пенсії за віком вищезазначених періодів роботи, звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) та іншими нормативно-правовими актами.
Закон № 1058 розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону,
Абзацом 7 частини 2 статті 5 Закону №1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Закон України від 09 липня 2003 року № 1058 - IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058) є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Судом встановлено, що відповідачем до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки на титульному аркуші трудової книжки містяться виправлення у даті видачі трудової книжки. В записі про роботу з 19 серпня 1980 року по 04 квітня 1981 року наявні виправлення у записі про прийняття на роботу. У записі про період роботи з 30 серпня 1995 року по 03 липня 1996 року - відсутній наказ на звільнення.
Надаючи оцінку таким діям відповідача, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно норм законодавства, чинного у спірний період роботи позивача, а саме: Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20 червня 1974 року №162 (далі - Інструкція № 162) було визначено порядок ведення трудових книжок.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому. Аналогічна правова позиція висловлена у пункті 2.6 Інструкції № 58.
Згідно пункту 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і т. ін. мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці. Аналогічна правова позиція висловлена у пункту 2.9 Інструкції № 58.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Стягнення до трудової книжки не заносяться.
Згідно з пунктом 2.3. Інструкції №162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.11 Інструкції №162 встановлено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.
Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Аналогічні за змістом вимоги встановлені пунктом 2.12 Інструкції № 58.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції № 162 зміна записів в трудових книжках про прізвище, ім'я, по-батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я, по-батькові, тощо) з посиланням на дату та номер цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім'я, по-батькові, дата народження та записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішній стороні обкладинки та засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. В такому ж порядку за необхідності вносяться зміни у відомостях щодо освіти, професії, спеціальності.
Аналогічні за змістом вимоги містяться у пункті 2.13 Інструкції № 58.
Також, пунктом 2.13 Інструкції №162 визначено, що у графі 3 розділу “Відомості про роботу” у вигляді заголовка, пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: “Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво” із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.
Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Таким чином, аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов'язок щодо внесення достовірних відомостей про працівника під час заповнення трудової книжки покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останнього періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці, виконаними у відповідності до вимог Інструкцій № 162 та № 58.
Крім того, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27 квітня 1993 року №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Вищенаведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21 лютого 2018 року.
Суд вважає за необхідне зазначити, що записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 , дають змогу встано вити зміст виконуваної трудової діяльності та періоди роботи позивача.
При цьому, суд наголошує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 19 серпня 1980 року по 04 квітня 1981 року, з 06 квітня 1981 року по 29 січня 1986 року, з 30 січня 1989 року по 05 березня 1990 року, з 23 березня 1990 року по 18.03.1991, 10 серпня 1994 року по 24 листопада 1994 року, з 30 серпня 1995 року по 03 липня 1996 року відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки такі періоди підтверджуються записами у її трудовій книжці.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з урахування Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2, орган який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на отримання додаткових відомостей, на підтвердження обґрунтованості та достовірності, або уточнення даних, що містяться у поданих позивачем документах, в яких зазначені періоди роботи, зокрема, у записах трудової книжки.
Відповідач не зарахувавши спірні періоди до трудового стажу не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком допущено протиправну бездіяльність в частині не зарахування до її страхового стажу спірних періодів роботи за трудовою книжкою НОМЕР_2 .
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись статтею 9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-
Позовну заяву задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 19 серпня 1980 року по 04 квітня 1981 року, з 06 квітня 1981 року по 05 березня 1990 року, з 23 березня 1990 року по 23 листопада 1993 року, з 10 серпня 1994 року по 24 листопада 1994 року, з 30 серпня 1995 року по 03 липня 1996 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи на підставі трудової книжки НОМЕР_2 , зокрема, з 19 серпня 1980 року по 04 квітня 1981 року, з 06 квітня 1981 року по 29 січня 1986 року, з 30 січня 1989 року по 05 березня 1990 року, з 23 березня 1990 року по 18 березня 1991 року, 10 серпня 1994 року по 24 листопада 1994 року, з 30 серпня 1995 року по 03 липня 1996 року, у зв'язку із чим перерахувати їй пенсію з 27 вересня 2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (вул. Саєнка Андрія, буд. 10, м. Фастів, Київська область, 08500, ЄДРПОУ 22933548) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 17 липня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов