17 липня 2024 року Справа № 280/4361/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
14 травня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення- рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 0046403-2410-0829-UA23060070000082704 від 05 лютого 2024 року на суму 7602,44 грн., № 0046404-2410-0829- UA23060070000082704 від 05 лютого 2024 року на суму 1281,76 грн., щодо нарахування зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником двох об'єктів нерухомого майна, а саме: квартири, загальною площею 45,10 кв.м., а також 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 535 кв.м. Загальна площа вказаних об'єктів нерухомого майна становить 312,60 кв.м. Посилається на те, що згідно рішення Запорізької міської ради № 5 від 28 січня 2015 року, затверджено “Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки”. Відповідно до вказаного Положення, база оподаткування об'єкту житлової нерухомості зменшується, зокрема, для різних типів об'єктів житлової нерухомості , в тому числі їх часток - на 370 кв.м. Отже, ставка податку для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які не перевищують 370 кв.м. є нульовою. Площа належних позивачу об'єктів нерухомості не перевищує 370 кв.м. Проте, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік у розмірі 7602,44 грн. та 1281,76 грн. відповідно. Таким чином, податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є протиправними та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 20 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
29 травня 2024 року представником відповідача до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що у власності позивача перебувають об'єкти нерухомого майна - квартира та 1/2 будинку, загальною площею 312,60 кв.м. Відповідачем при розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування на 180 кв.м. Рішенням Запорізької міської ради №30 від 26 лютого 2016 року “Про внесення змін до Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки), затвердженого рішенням міської ради від 28 січня 2015 року №5 (зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 30 червня 2015 року №5), встановлено нульову ставку податку для різних типів об'єктів житлової нерухомості, загальна площа яких не перевищує 370 кв.м. Податковим кодексом України не передбачено зміни розміру зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, визначеної цим підпунктом. Також зазначає, що листом від 11 серпня 2021 року №5849/0/20-21 Державної регулятивної служби України було встановлено, що рішення Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року № 5 “Про встановлення податку на майно” (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме у підпункті 2.4.1 пункту 2.4 Положення) має ознаки невідповідності вимогам чинного законодавства та суперечить принципам державної регуляторної політики, визначених статтею Закону №1160. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником двох об'єктів нерухомого майна, а саме:
- квартири, загальною площею 45,10 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- 1/2 частки житлового будинку, загальною площею 535 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Право власності позивача на вищезазначені об'єкти житлового нерухомого майна підтверджується відомостями з Реєстру права власності на нерухоме майно, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Серії ЕАВ № 243459 від 23 липня 2013 року та договором дарування від 23 липня 2013 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
Отже, загальна площа житлових об'єктів нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності, складає 312,60 кв.м. (45,10 кв.м. + 267, 5 кв.м.).
05 лютого 2024 року ГУ ДПС у Запорізькій області винесено відносно позивача податкове повідомлення-рішення форми “Ф” № 0046403-2410-0829-UA23060070000082704 на суму 7602,44 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми “Ф” № 0046404-2410-0829- UA23060070000082704 на суму 1281,76 грн., якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік на загальну суму 8884.20 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Статтею 265 ПК України встановлено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи підпункту 266.2.1 п.266.1 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Запорізької міської ради від 28 січня 2015 року за №5 “Про встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки)” затверджено Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
До вказаного Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), затвердженого 28 січня 2015 року рішенням Запорізької міської ради №5 (надалі Положення про податок на майно), внесено зміни Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року за №5, від 26 лютого 2016 року за №30, від 25 серпня 2016 року за №50, від 21 грудня 2016 року за №49, від 26 квітня 2017 року за №51, від 27 травня 2020 року за №49.
Відповідно до Положення про податок на майно, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, становить 1% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
-квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
-будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
-різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири /квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів).
Ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року), за 1 кв. метр бази оподаткування.
Приписами підпункту “б” пункту 266.1.2 статті 266 ПК України, визначено платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб, а саме:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Податкове повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
Згідно матеріалів справи, позивачу на праві приватної власності належить квартира, загальною площею 45,10 кв.м. (знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), а також 1/2 частки житлового будинку (вид власності - спільна часткова), загальною площею 535 кв. м. (знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ).
Отже, позивач є власником різних типів об'єктів житлової нерухомості, загальна площа яких не перевищує 370 кв.м.
В той же час, відповідачем при розрахунку податку податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік, застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування - 180 кв.м., а не 370 кв.м.
Проте, згідно Положення про податок на майно до позивача має бути застосована пільга у вигляді зменшення бази оподаткування на 370 кв.м.
Таким чином, оскільки загальна площа належних позивачу квартири та будинку не перевищують 370 кв.м., то, відповідно, нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2023 рік на на суму 7602,44 грн. та 1281,76 грн. - є протиправними.
Також, суд звертає увагу на те, що станом на сьогоднішній день Рішення міської ради м. Запоріжжя №5 від 28 січня 2015 року про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та №30 від 26 лютого 2016 року, якими встановлено нульову ставку податку для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, площа яких не перевищує 370 кв. метрів, не скасоване, а відтак - є діючим нормативно-правовим актом України і повинне застосовуватись до правовідносин, які є предметом розгляду по даній справі.
Згідно позиції Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
Крім того, суд також враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 15 травня 2019 року у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов'язковими.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню повністю.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
З урахуванням положень частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 0046403-2410-0829-UA23060070000082704 від 05 лютого 2024 року на суму 7602,44 грн., № 0046404-2410-0829- UA23060070000082704 від 05 лютого 2024 року на суму 1281,76 грн., щодо нарахування зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 17 липня 2024 року.
Суддя Д.В. Татаринов