17 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/5908/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05.03.2024 року №134 о/с щодо звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 головного оперуповноваженого 2-го відділу (протидії злочинам у медичній сфері) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновити, підполковника поліції ОСОБА_1 на посаді головного оперуповноваженого 2-го відділу (протидії злочинам у медичній сфері) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з 07 березня 2024 року;
- стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь підполковника поліції ОСОБА_1 , головного оперуповноваженого 2-го відділу (протидії злочинам у медичній сфері) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 07.03.2024 по день винесення судом рішення про поновлення;
- звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення підполковника поліції ОСОБА_1 , головного оперуповноваженого 2-го відділу (протидії злочинам у медичній сфері) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, на посаді та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що попри подання ним рапорту від 03.03.2024 про відкликання та повернення рапорту про звільнення за власним бажанням від 01.03.2024, наказом Департаменту від 05.03.2024 № 134 о/с "По особовому складу" з 06.03.2024 його звільнено зі служби в поліції.
У зв'язку з наведеним, вважає, що оспорюваний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Також позивач вказує, що 06.03.2024 по закінченню останнього робочого дня, при ознайомленні його з наказом про звільнення, він повідомляв про направлення рапорту про відкликання та повернення рапорту про звільнення.
Ухвалою суду від 28.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, де заперечує проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що 01.03.2024 ОСОБА_1 подано рапорт про звільнення його зі служби в поліції за власним бажанням з 06.03.2024, даний рапорт було погоджено керівництвом, а тому наказ про звільнення є правомірним. Заяву про відкликання рапорту про звільнення було подано після винесення наказу про звільнення засобами поштового зв'язку й отримано відповідачем лише 11.03.2024.
Ухвалою суду від 24.04.2024 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
В судовому засіданні 29.05.2024 закрито підготовче провадження у справі та за згодою сторін суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про можливість продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, про що ухвалено рішення, яке відображено у протоколі судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу пояснення та докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді головного оперуповноваженого 2-го відділу (протидії злочинам у медичній сфері) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
01.03.2024 ним подано рапорт про звільнення за власним бажанням відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" з 06 березня 2024 року.
В подальшому позивачем було направлено 06.03.2024 на адресу відповідача засобами поштового зв'язку рапорт від 03.03.2024 з проханням не розглядати рапорт, який був ним написаний 01.03.2024 про звільнення за власним бажанням відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з передчасним прийняттям такого рішення.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05.03.2024 № 134 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" з 06.03.2024. Підстава: рапорт ОСОБА_1 від 01.03.2024.
Позивач вважає, що таке рішення відповідача є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Спірні правовідносини у цій адміністративній справі склалися щодо звільнення зі служби в поліції у зв'язку з поданням рапорту про звільнення із зазначенням дати звільнення, та у подальшому - відкликанні такого рапорту.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 59 цього Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Приписами частини першої статті 60 вказаного Закону визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Підстави для звільнення зі служби в поліції визначені статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію", пунктом 7 частини першої якої визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби (частини друга, третя статті 77 цього Закону).
Пунктом 4 Розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), яке є актом спеціального законодавства, що визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, та на час виникнення спірних правовідносин є чинним.
Відповідно до пункту 24 цього Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з підпунктом "ж" пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.
Пунктом 68 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.
За змістом пункту 8 Положення дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема: за власним бажанням - при наявності причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків; через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
У межах передбаченого пунктом 68 Положення строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору мають право домовитися про звільнення у більш короткий строк.
Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення в рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник поліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.
Отже, видача уповноваженим органом наказу про звільнення працівника міліції зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку, якщо таке прохання міститься у рапорті про звільнення, є правомірною.
Відповідну правову позицію висловлював Верховний Суд у постановах від 12 серпня 2019 року у справі №810/3376/16, від 05 вересня 2019 року у справі №820/5844/16, від 22 жовтня 2019 року у справі №804/4997/17, від 22 листопада 2019 року у справі №813/740/17, від 20 грудня 2019 року у справі №826/375/17, від 05 лютого 2020 року у справі №819/744/16, від 20 травня 2020 року у справі №804/868/16, від 30 вересня 2020 року у справі №826/16621/17, від 14 січня 2021 року у справі №822/1093/18, від 09 лютого 2021 року у справі №826/10404/16, від 23 червня 2021 року у справі №813/740/17, від 11 серпня 2021 року у справі №826/7075/16, які по суті ґрунтуються на правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 24 червня 2014 року у справі №21-241а14.
Натомість, за змістом наведених законодавчих приписів, у разі якщо сторони домовилися про звільнення у більш короткий строк, особа має право відкликати поданий рапорт про звільнення до спливу цього строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №815/1490/16, від 22 листопада 2019 року у справі №813/740/17, від 15 лютого 2021 року у справі № 160/3607/19.
Як зазначалось, позивач 01.03.2024 подав рапорт про звільнення з поліції за власним бажанням з 06.03.2024.
На рапорті керівництвом проставлено відповідні резолюції про погодження - "До наказу".
Водночас, 06.03.2024 о 12:57 позивачем відправлено засобами АТ"Укрпошта" (фіскальний чек від 06.03.2024) рапорт від 03.03.2024, в якому просив не розглядати рапорт, який був ним написаний 01.03.2024 про звільнення за власним бажанням відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв'язку з передчасним прийняттям такого рішення.
Враховуючи, що 06.03.2024 мав бути останнім робочим днем позивача, ним подано заяву по відкликання попередньо поданого рапорту до закінчення останнього робочого дня.
Отже, незважаючи на зазначення у рапорті про звільнення дати, з якої він бажає звільнитися (06.03.2024), позивач до спливу вказаного строку подав рапорт про відкликання попереднього рапорту про звільнення, тобто у встановлений строк змінив намір звільнитися зі служби в поліції, про що повідомив роботодавця.
Той факт, що даний рапорт був отриманий адресатом 11.03.2024 не змінює тієї обставини, що його було подано до закінчення строку, погодженого сторонами як дати звільнення (06.03.2024).
При цьому, після отримання вказаного рапорту відповідач не скасував свій наказ про звільнення від 05.03.2024, а листом від 26.03.2024 позивача було повідомлено про відсутність законних підстав для скасування цього наказу.
Таким чином, з урахуванням вищевказаної правової позиції та встановлених обставин, суд приходить до висновку про протиправність спірного наказу про звільнення позивача з огляду на його вчасне звернення з рапортом про відкликання попередньо поданого рапорту про звільнення, скориставшись таким правом, наданим Положенням, та виявлення бажання продовжити проходження служби в поліції.
Враховуючи наведене, наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05.03.2024 № 134 о/с "По особовому складу" слід визнати протиправним та скасувати.
Оскільки позивача звільнено з 06.03.2024, то цей день вважається останнім днем його служби. А відтак, він підлягає поновленню на службі з 07.03.2024.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 14.01.2014р. по справі № 21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку.
Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, визначені Порядком виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом МВС України від 06.04.2016 №260.
Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Розділу III Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.
Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р. затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати. Так, відповідно до п.2 вказаного Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Оскільки позивача було звільнено з 06.03.2024 і день звільнення є останнім робочим днем, то вимушений прогул розпочався з 07.03.2024 та фактично триває до цього часу, тобто до 17.07.2024.
Таким чином, виплаті позивачу підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.03.2024 по 17.07.2024 включно, що складає 133 календарних дні.
Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 , наданої Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України, грошове забезпечення позивача за останні два повні місяці служби, що передували звільненню (січень та лютий 2024 року) становить 80520,09 грн, кількість робочих днів - 60, середньоденний заробіток позивача становить 1342 грн.
Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.03.2024 по 17.07.2024 включно у розмірі 178 486 грн (1342 грн * 133 календарних дні) з відрахуванням обов'язкових платежів.
У відповідності до ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного оперуповноваженого 2-го відділу (протидії злочинам у медичній сфері) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).
В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність свого рішення, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 14, 243-246, 263, 293, 295-296, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 05.03.2024 року №134 о/с щодо звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 головного оперуповноваженого 2-го відділу (протидії злочинам у медичній сфері) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного оперуповноваженого 2-го відділу (протидії злочинам у медичній сфері) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, з 07 березня 2024 року.
Стягнути з Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 07.03.2024 по 17.07.2024 включно у розмірі 178 486 (сто сімдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) грн з відрахуванням обов'язкових платежів.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного оперуповноваженого 2-го відділу (протидії злочинам у медичній сфері) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.А.Шуляк
Повний текст складено: 17 липня 2024 р.