про відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення суду
17 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/18682/20
категорія 112010203
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До суду звернулась ОСОБА_1 із позовом про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 у справі №240/18682/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 з 1 травня 2020 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області провести з 1 травня 2020 року нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітнім платам, визначеним законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.
Після набрання судовим рішенням законної сили, 02.11.2021 позивачу надіслано виконавчі листи, який ним був пред'явлений до примусового виконання.
03.05.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій вона просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/18682/20 в частині розміру утвореної заборгованості за її позовом до ГУ ПФУ в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, у встановлений строк.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що у лютому 2024 року на вимогу державного виконавця Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було проведено перерахунок вказаного підвищення у розмірі визначеному Законом України «Про Держаний бюджет України на 2024 рік», тобто 3200 грн. У березні 2024 року позивач отримала роздруківку заборгованості, що утворилася з 01.05.2020 по рішенню Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/18682/20 від 22.12 2020. Відповідно до довідки, виявилося, що у січні 2024 року нараховане підвищення з заборгованості чомусь відраховано у сумі 10200,00 грн. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата по рішеннях суду становить 1600 грн (1600 * 2 = 3200,00 грн).
Однак, про те, що вказане підвищення буде виплачуватися їй в січні 2024 року за рахунок заборгованості працівники ГУ ПФУ в Житомирській області позивача не повідомили.
На думку позивача, ГУ ПФУ в Житомирській області безпідставно відрахували 10200,00 грн від її заборгованості, яка мала б становить 208074,31 грн (197874,31 грн + 10200,00 грн).
13.05.2024 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на заяву ОСОБА_1 в яких ГУ ПФУ в Житомирській області просить відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Крім того, у запереченнях відповідач зазначає, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №240/18682/20 ГУ ПФУ в Житомирській області ОСОБА_1 з 01.05.2020 проведено перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, в сумі з 01.01.2020 по 31.08.2020 - 9446,00 грн (4723,00 грн х 2), з 01.09.2020 по 31.12.2020 - 10000,00 грн (5000,00 грн х 2), з 01.01.2021 по 30.11.2021 - 12000,00 грн (6000,00 грн х 2), з 01.12.2021 - 13000,00 грн (6500,00 грн х 2), з 01.10.2022 - 13400,00 грн (6700,00 грн. х 2).
З 01.01.2024 при перерахунку пенсії відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду - 1600 грн. Тому після надходження вимоги відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 18.01.2024 №6538 (вх. №3545/14 від 24.01.2024) Головним управлінням був проведений перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
В результаті перерахунку на виконання рішення у справі №240/18682/20 розмір підвищення як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_1 з 01.01.2024 становить 3200,00 грн.
Сума донарахованих коштів за період з 01.05.2020 по 31.01.2024 складає 187674,31 грн.
З 01.02.2024 виплата належної суми пенсії здійснюється з урахуванням призначеної надбавки згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 у справі №240/18682/20 в розмірі 5877,30 грн.
З метою отримання додаткового фінансування, інформацію про виконання зазначеного рішення суду та про суму нарахованих, але невиплачених коштів подано Пенсійному фонду України, як розпоряднику бюджетних коштів вищого рівня, шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФУ. Суми пенсії, донараховані на виконання судових рішень, що виплачуються Пенсійному фонду України на цю мету, обліковуються в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (а.с.72).
Дослідивши доводи заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційній нормі про обов'язковість судового рішення кореспондують положення норм статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Окрім цього у рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, прослідковується однозначна позиція, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (висновок Верховного Суду, наведений в ухвалі від 01.02.2021 у справі №9901/226/19).
Поряд із цим, за правилами частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказаною нормою процесуального закону передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, на чому також наголошено й в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06.05.2019 у справі №826/9960/15.
За висновками щодо застосування норм права, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом вже після ухвалення рішення у справі.
Отже, за наведеним висновком Верховного Суду, позивач не позбавлений можливості звернутися із клопотанням про встановлення судового контролю після прийняття судом рішення у справі, у разі існування ризику його невиконання.
Водночас, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
За змістом норм статті 129-1 Конституції України, статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 13 Закону №1402-VIII щодо обов'язковості судового рішення підставою для встановлення судового контролю є обставини, які ставлять під сумнів виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення.
Такий висновок щодо застосування норм права наведено Верховним Судом у постанові від 17.09.2020 у справі №340/962/19, а також в ухвалі Верховного Суду від 13.12.2021 у справі №826/3235/16.
Зі змісту заяви, поданої у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що на виконання рішення суду у справі №240/18682/20 позивачу нараховано підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.
На виконання рішення суду сума донарахованих коштів за період з 01.05.2020 по 31.01.2024 складає 187674,31 грн (а.с.71).
Також, боржником повідомлено, що доплата за період з 01.05.2020 по 31.01.2024 в розмірі 187674,31 грн буде проведена при надходженні фінансування в порядку надходження до боржника.
За змістом заяви, поданої у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем рішення суду у цій справі виконане, однак позивач фактично не погоджується із тим, що нараховану суму не виплачено.
Оцінюючи поважність причин невиконання рішення, суд зазначає наступне.
Період виплати підвищення до пенсії, встановленого рішенням суду, може бути обмежений подальшими змінами в законодавстві чи зміною правового статусу позивача.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 23.05.2018 у справі №820/680/16, який, зокрема, зазначив, що рішення суду набирає чинності і діє до фактичної зміни обставин, чи зміни правового регулювання питання його виконання.
З 01.01.2024 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-ІХ відповідно до статті 8 якого визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень
Норма абзацу четвертого ст.8 Закону №3460-ІХ законодавчо, у відповідності до Закону №1774, розмежовує показники мінімальної заробітної плати, як, застосовується при розрахунках оплати праці, та не пов'язаних із заробітною платою з метою уможливлення використання мінімальної заробітної плати як ключового інструменту регулювання розміру оплати праці в країні.
Таким чином, в згаданій нормі відсутня однопредметність правового регулювання застосування величини заробітної плати. Є чітко визначена величина заробітної плати (як винагороди за виконану роботу, згідно Закону України «Про оплату праці») на 2024 рік у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень і чітко визначений розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Крім того, згідно з пунктом 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 №28-2 (Положення №28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 4 Положення №28-2 основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування пенсій та виплата пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. З цією метою Управління здійснює перерозподіл коштів між районами (містами).
Частиною 1 статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 (далі - Закон №2262-XII) виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.
Аналізуючи вище наведені положення законодавства в контексті цієї справи необхідно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Аналогічного висновку неодноразово доходив Верховний Суд, про що зазначено зокрема в ухвалі Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №811/1469/18 та у постанові від 15.05.2020 у справі №812/1813/18.
Також Верховний Суд неодноразово, зокрема у постанові від 03.06.2018 у справі 757/29541/14-а, вказував на те, що накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України за невиконання судового рішення за відсутності бюджетних призначень жодним чином не захищає право пенсіонера на отримання бюджетних коштів.
Зважаючи на те, що позивачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про навмисне невиконання судового рішення та/або стверджували про намір боржника у виконавчому провадженні щодо ухилення від виконання вищевказаного рішення суду, або ж вказували на наявність реальної загрози її невиконання, суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку підстав для застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення та відповідно задоволення вимоги позивача щодо встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 за вх. №25383/24 від 03.05.2024 про встановлення судового контролю в адміністративній справі №240/18682/20.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін