Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 липня 2024 року Справа№200/3037/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
16.05.2024 ОСОБА_1 (далі позивач), звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 31.07.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 31.07.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження військової служби з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абз. 4-6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абз.4-6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що за період з 31.07.2016 по 31.12.2022 йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в повному обсязі.
Позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просив нарахувати та виплатити йому за період з 31.07.2016 по 31.12.2022 індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року та березень 2018 року. Відповідь не було надано. Таку бездіяльність відповідача вважає протиправною, та такою, що порушують встановлене ст.43 Конституції України право позивача на заробітну плату.
Ухвалою суду від 21.05.2024 прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.
05.06.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також на виконання ухвали від 21.05.2024 надано витребувані документи.
Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що відповідно до ст.4,6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Відповідач зазначив, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається жодної інформації (доказів) на підтвердження того, що у спірний період індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, який передбачений діючим законодавством України в розмірі 103 відсотка.
Також вважає, що індексація грошового забезпечення за період з березня 2018 року по грудень 2022 року вже здійснена, у зв'язку з чим в цій частині відсутній предмет позову та підстави позову, прошу суд позовні вимоги в частини зобов'язання здійснити індексацію грошового забезпечення за аналогічний період (з березня 2018 року по грудень 2022 року) без розгляду.
У зв'язку з чим, представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у Військові частині НОМЕР_1 .
Позивач звернувся із заявою до відповідача в якій просив нарахувати та виплатити йому за період з 31.07.2016 по 31.12.2022 індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року та березень 2018 року.
Відповіді на заяву позивача не було надано, у матеріалах справи відсутня.
Таку бездіяльність відповідача позивача вважає протиправною, та такою, що порушують встановлене ст.43 Конституції України право позивача на заробітну плату.
До матеріалів справи було надано витяг з наказу командира ВЧ - польова пошта НОМЕР_2 від 17.06.2016 №255, з якого вбачається, що позивача вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов'язків:
«Солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , для подальшого проходження військової служби у розпорядження командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 192 від 15 вересня 2016 року посаду командира гармати з розрахунку першого гаубічно-артилерійського взводу, з 17 вересня 2016 року зарахувати в списки особового складу частини, на всі види забезпечення.
Вважати, що 17.09.2016 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків. Встановити оклад за посадою 720.00 грн. на місяць. Виплачувати надбавки у розмірі 50 відсотків за виконання особливо важливих завдань, передбачену наказом МОУ від 11.06.2010р. №260.»
Підставою вказано рапорт солдата ОСОБА_1 , від 17.09.2016 (вх.№1923), іменний список.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.06.2020 № 182 вбачається, що Відповідно до спільної директиви МОУ та ГШ ЗСУ від 04.03.2020 № Д-322/1/5 дек, нижчепойменованих осіб офіцерського складу увільнити від займаних посад та призначити, а саме : «Лейтенанта ОСОБА_1 , старшого помічника начальника штабу з кадрів і стройової частини - на посаду начальника групи персоналу, ВОС- « НОМЕР_4 ». Встановити посадовий оклад за посадою в сумі 4090,00 грн. Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 95% від посадового окладу та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87.8% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до телеграми Міністра оборони України від 14.01.2020 № 248/291 щодо виплати у 2020 році грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України. Припинити доступ до матеріальних носіїв секретної інформації з грифом секретності «таємно» у зв'язку з зміною назви займаної посади.»
Підставою вказано: витяг із наказу КДШВ ЗСУ (по особовому складу) №94 від 25.06.2020 (вх.86 дек від 30.06.2020); рапорти вище поіменованих осіб офіцерського складу (вх.№1584-1587).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.04.2023 № 96 позивача з 04.04.2023 виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
З наданої довідки про грошове забезпечення та індексацію ВЧ НОМЕР_1 від 01.06.2024 №2586фс вбачається, що за період проходження військової служби з 17.09.2016 по 07.12.2022 (із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року): за період грудень 2018 по грудень 2022 у загальному розмірі 21291,81 грн. Також вбачається, що з березня 2018 року по листопад 2018 року індексації позивачу не нараховувалась та не виплачувалась. Індексація за період вересень 2016 року по лютий 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась. Також вбачається, що до підвищення грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становило: 9607,92 грн., у березень 2018 року становило: 10087,36 грн.
Вирішуючи спір що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991№ 1282-ХІІ “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282).
Згідно зі ст. 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання;
Поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Об'єкти індексації грошових доходів населення визначає ст. 2 Закону № 1282, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).
Ст. 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1282 індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Підстави для проведення індексації визначає ст. 4 Закону № 1282.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 в редакції, що була чинною до 01.01.2016, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
На підставі п. 21 розділу І Закону України від 24.12.2015 № 911-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01.01.2016, у ч. 1 ст. 4 Закону № 1282 цифри “101” замінені цифрами “ 103”.
Таким чином, до 01.01.2016 індексація грошових доходів населення проводилась в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, який був встановлений в розмірі 101%; з 01 січня 2016 року поріг індексації встановлений в розмірі 103%.
Інші положення ст. 4 Закону № 1282 з 2005 року й дотепер залишилися незмінними.
Зокрема, ч. 2 ст. 4 Закону № 1282 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону № 1282 для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 1282 підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону № 1282 у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Ч. 2 ст. 6 Закону № 1282 передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Згідно з п. 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
П. 1-1 Порядку № 1078 загалом дублює приписи ст. ст. 3, 4 Закону № 1282, деталізуючи відповіді на питання про те, коли проводиться індексація.
Так, п. 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV “Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту.
За змістом абз. 5 п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Абз. абз. 2, 4 п. 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в ч. 6 ст. 2 Закону № 1282.
Так, абз. 2 п. 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі, грошове забезпечення, індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
При цьому абз. 4 п. 4 Порядку № 1078 визначено, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абз. 6 п. 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 врегульоване абз. 5 цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
09.12.2015 КМУ прийняв постанову № 1013 “Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі - Постанова КМУ № 1013), яка набрала чинності 15.12.2015.
Згідно з п. 6 Постанови КМУ № 1013 ця постанова застосовується з 01.12.2015.
Отже, з 01.12.2015 п. 5 Порядку № 1078 застосовувався у новій редакції на підставі Постанови КМУ № 1013.
Абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
28.02.2018 КМУ прийняв постанову № 141 “Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (далі - Постанова КМУ № 141), яка набрала чинності з 15.03.2018. 31.03.2021 КМУ прийняв постанову № 278 “Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення” (далі - Постанова КМУ № 278), яка набрала чинності з 02.04.2021.
Абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 в період з 15.03.2018 по 01.04.2021 включно діяв у редакції Постанови КМУ № 141 і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абз. 3 п. 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15.03.2018 діє у редакції Постанови КМУ № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз. 1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 у редакції Постанови КМУ № 1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абз. 5 п. 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 по 01.04.2021 включно в редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абз. 6 п. 5 Порядку № 1078 діяв з 01.12.2015 у редакції Постанови КМУ № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15.03.2018 по 01.04.2021 включно діяв у редакції Постанови КМУ № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у п. 1-1 цього Порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011 передбачає, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 31.07.2016 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, суд зазначає наступне.
Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, дії (бездіяльність) відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення належить перевірити на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.
Позивач доводить, що в період з 31.07.2016 по 28.02.2018 індексація його грошового забезпечення мала здійснюватися із застосуванням базового місяця - січень 2008 року.
У контексті спірних правовідносин насамперед слід зауважити, що Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття “базовий місяць”.
Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).
Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.
Аналіз положень п. п. 6, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 в редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, зумовлює висновок, що до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.
На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд звертав увагу, зокрема, в п. 45 постанови від 19.05.2022 у справі № 200/3859/21.
09.12.2015 КМУ прийняв Постанову № 1013. Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови № 1013, мета цього акта полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
Постановою КМУ № 1013 внесені зміни до Порядку № 1078.
Відповідно до Пояснювальної записки до проекту Постанови № 1013, ці зміни передбачали:
- здійснення обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник. Отже, змінюється механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати, при цьому вилучається застосування терміну “базовий місяць”;
- зменшення розміру індексації заробітної плати у разі підвищення тарифних ставок (окладів), якщо розмір їх підвищення не перевищує величину індексації (чинний на той час механізм передбачав зменшення індексації не тільки при підвищенні тарифних ставок (окладів), а і у разі збільшення доплат та надбавок, що призводить до нарахування різних сум індексації для працівників, які займають однакові посади).
Крім цього, п. п. 1, 3 Постанови КМУ № 1013 було встановлено, що:
- підвищуються посадові оклади з 01.12.2015 працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери;
- підвищуються з 01.12.2015 на 10 відсотків посадові оклади працівників, розміри яких затверджено відповідними постановами Уряду;
- у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено відповідними розпорядженнями й постановами Уряду;
- міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року;
- для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078.
Отже, з 01.12.2015 Постановою КМУ № 1013 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Крім того, вказана постанова передбачала підвищення розмірів посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також перегляд постійний додаткових виплат, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б “обнулитися” індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого непідвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 1013.
У цьому контексті системний та цільовий способи тлумачення норм Постанови КМУ № 1013 дають підстави для висновку, що січень 2016 року визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати тим працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015.
Водночас норми Постанови КМУ № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п. 58 постанови від 21.03.2023 у справі № 620/7687/21 і п. 62 постанови від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22.
Разом з цим, до числа основних змін, які внесені Постановою КМУ № 1013 до Порядку № 1078 та пов'язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078, окремими положеннями яких установлено таке:
- у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;
- обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;
- для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Порівняльний аналіз указаних положень свідчить, що внаслідок змін, запроваджених Постановою КМУ № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації для всіх працівників, незалежно від дати їх прийняття, переведення чи виходу на роботу.
Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття “базовий місяць” і передбачає уніфікований підхід до обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації всіх працівників.
Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну “базовий місяць” використовується поняття “місяць підвищення доходу”, яке має інший зміст.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення п. 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.
Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.
У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття “місяць підвищення доходу” від терміну “базовий місяць”, позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.
Водночас вилучення терміну “базовий місяць” та запровадження поняття “місяць підвищення доходу” не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у “базовому місяці”, так і у “місяці підвищення доходу” індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.
Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення позивача як військовослужбовця з 01.12.2015 не прив'язаний до місяця прийняття (виходу) на військову службу, переведення на іншу посаду тощо.
Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку вона обіймала.
Системний спосіб тлумачення приписів Постанови КМУ № 1013, у взаємозв'язку із запровадженими нею змінами до п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078, дають підстави для висновку, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути “базовий місяць”, визначений за старими правилами, змінивши його на “місяць підвищення доходу”, тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.
Посадові оклади військовослужбовців визначаються постановами КМУ.
Так, на час виникнення спірних правовідносин схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою КМУ від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка була чинною з 01.01.2008 по 28.02.2018 включно.
Від січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався.
Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова КМУ № 704), якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців.
З урахуванням місяця підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців та з огляду на правила п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078 суд дійшов висновку, що січень 2008 року є місяцем підвищення доходу позивача, за яким належало здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно.
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 30.03.2023 у справі № 380/16409/21, від 04.04.2023 у справі № 300/5628/21 та інших.
На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об'єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені ст. ст. 2, 4 Закону № 1282, п. п. 1-1, 2, 5, 10-2 Порядку № 1078 Верховний Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини стосовно визначення січня 2008 року місяцем підвищення доходу військовослужбовця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, не є дискреційними.
Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займала позивач. Відповідно зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.
У випадку позивача законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача з 01.12.2015, а саме: здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101% (до 01.01.2016) чи 103% (після 01.01.2016).
Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 30.03.2023 у справі № 380/16409/21, від 04.04.2023 у справі № 300/5628/21 та інших.
Також судом встановлено, що позивача тільки з 17.09.2016 прийнятий на посаду та приступив до виконання службових обов'язків у військовій частині НОМЕР_1 на підставі рапорту від 17.09.2016 (вх №1923).
Отже, порушене право позивача має бути поновлено шляхом покладання на відповідача обов'язку нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, а саме з 17.09.2016.
Крім того, судом встановлено, що в період з 17.09.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивача відповідачем не проводилась.
Враховуючи встановлені фактичні обставини та виходячи з правового регулювання спірних правовідносин, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягала у не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення позивача в період з 17.09.2016 по 28.02.2018 включно, підлягає визнанню протиправною.
Враховуючи те, що відповідачем індексація у період з 17.09.2016 по 28.02.2018 взагалі не нараховувалась з тих підстав що межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з вересня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було, тому фактично спір з приводу місяця підвищення доходу (з 01.12.2015 по 28.02.2018) та “базового місяця” відсутній.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить захистити його право на отримання індексації грошового забезпечення, обчисленої з дотриманням вимог чинного законодавства, за період з 17.09.2016 по 28.02.2018. Судом встановлено, що індексація грошового забезпечення за спірний період не нараховувалась та виплачувалась.
Отже, для захисту порушеного права позивача належить застосувати такий спосіб захисту як зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 17.09.2016 по 28.02.2018.
Щодо вимоги позивача, про застосування січня 2008 року як місяця підвищення доходу, при розрахунку індексації грошового забезпечення, є передчасними, оскільки, як зазначено вище індексація за цей період не нарахована та не виплачена.
З приводу заперечень відповідача, які ґрунтуються на відсутності бюджетного фінансування, суд зауважує таке.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 20.11.2019 (справа № 620/1892/19), від 05.02.2020 (справа № 825/565/17), індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
При цьому реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.
Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Щодо вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, з урахуванням абз. 4-6 п.5 постанови КМУ від 17.07.2003 № 1078.
В період спірних правовідносин Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) визначав правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у п. 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абз.1 цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Приклад обчислення суми індексації у разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції наведено у додатку 5.
У разі коли індекс споживчих цін для проведення індексації, розрахований наростаючим підсумком, перевищив 10 відсотків, КМУ приймає рішення про підвищення тарифних ставок (окладів) працівникам бюджетної сфери, органам державної влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів з урахуванням суми індексації, яка складається на момент підвищення.
Працівникам підприємств i організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення заробітної плати у зв'язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” та положень цього Порядку.
Постанова КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.07.2017 №704 (далі по тексту - Порядок №704) вступила у дію 01.03.2018 та вказаною постановою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.
Відповідно до абз.1, 2 п.5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.
Тобто, базовим місяцем індексації у період з 01.03.2018 є березень 2018 року, що не є спірним у межах цієї справи.
У даний період (з 01.03.2018 по 31.12.2022) спірним між сторонами є наявність підстав для виплати суми індексації у разі настання обставин передбаченими абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку №1078.
З системного аналізу абз. 3,4,5 п.5 Порядку №1078 можна дійти висновку, що не нараховується індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.
Для правильного застосування абз. 3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі №400/3826/21, потрібно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абз.5 п.5 Порядку №1078).
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абз.5 п. 4 Порядку №1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А)
Згідно з довідкою про доходи наданою відповідачем до підвищення грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило: 9607,92 грн., у березні 2018 року становило: 10087,36 грн.
Відповідно до вищевказаних приписів чинного законодавства при вирішенні питання щодо наявності підстав для нарахування і виплатити позивачу індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абз. 4, 6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078, та встановлення того, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд обчислює різницю між розміром грошового забезпечення позивача саме між березнем та лютим 2018 року.
Відтак, грошовий дохід позивача за березень 2018 року збільшилося на 479,44 грн.
За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/ cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме: у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень; у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад; у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень; у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень; у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%; у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень; у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад; у 2016 році 1 раз: квітень; у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%; у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.
Величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%.
За наведеними розрахунками, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30% = 4463,15 грн.
Отже, оскільки розмір грошового забезпечення позивача починаючи з березня 2018 року збільшився лише на 479,44 грн., сума індексації з урахуванням абз.3,4, п.5 Порядку №1078 мала йому виплачуватися у розмірі 3983,71 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
При вирішенні даної адміністративної справи суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного суду 20.04.2023 по справі №320/8554/21.
На підставі наведеного у сукупності, оскільки позивачу “індексацію-різницю” не нараховано, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню шляхом:
- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення у розмірі 3983,71 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до приписів абз. 4, 6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.
Відповідачем починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2022 виплата суми індексації-різниці позивачу не здійснювалась, суд вважає, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 здійснені відповідачем без врахування вимог абз.4-6 п. 5 Порядку № 1078. За вказаних вище обставин, суд не погоджується з розрахованою сумою індексації-різниці за вказаний період, належної до виплати позивачу, наведеною в доданому до позову розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з вересня 2016 року по грудень 2022 року, зважаючи на невірне визначення місячної суми індексації-різниці.
Щодо строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.
Спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення ст.233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч.5 ст.122 КАС України.
Зазначені висновки щодо застосування норм права викладені у п.20 постанови Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №300/4201/22, у п.38 постанови Верховного Суду від 25.04.2023 у справі №380/15245/22.
Відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При чому до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19.07.2022, відповідно до правового висновку, наведеному у пп.29,33 постанови Верховного Суду від 27.04.2023 у справі №300/4201/22, а також у пп.21-22 постанови Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №460/17052/21, має бути застосована ч.2 ст.233 КЗпП у редакції, чинній до 19.07.2022.
Щодо зазначених позовних вимог починаючи з 19.07.2022, коли набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-IX, яким ч.1 і 2 ст.233 КЗпП України було викладено у новій редакції, законодавчо був визначений тримісячний строк звернення до суду.
Водночас, відповідно до п.1 гл. XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п.1 постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 з наступними змінами “Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19) було встановлено з 19.12.2020 до 30.06.2023.
Отже, оскільки дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), закінчилася тільки 30.06.2023, встановлений ст.233 КЗпП тримісячний строк звернення до суду із позовними вимогами, які виникли починаючи з 19.07.2022 по 30.06.2023 не застосовуються.
З огляду на зазначені обставини, позивачем не порушено строк звернення до суду з даним позовом.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Ч. 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: адреса АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 17.09.2016 по 28.02.2018 включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.09.2016 до 28.02.2018.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до приписів абз.4, 6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у розмірі 3983,71 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 відповідно до приписів абз. 4, 6 п.5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003 №1078.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Судове рішення складено та підписано 18.07.2024.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Шинкарьова