18 липня 2024 р.Справа №160/19342/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ніколайчук С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
17 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ), у якій позивач просить
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає в ненаданні відстрочки від призову за мобілізацією ОСОБА_1 ;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 , відстрочки від призову за мобілізацією» на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій останній просить заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі його посадових осіб вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено, що бездіяльність відповідача проявляється в незаконному відмовлені оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та взяти спеціальний військовий облік, як заброньовану особу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позивач зазначає, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в цій справі, для відновлення яких необхідно буде укласти значних зусиль та витрат. Прийняття відповідачем будь-яких рішень щодо переміщення позивача на нове місце військової служби до іншої частини може унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вкрай негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду , майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Положеннями ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, та ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частина 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Судом встановлено, що повідомлення про бронювання військовозобов'язаного ОСОБА_1 працює в Комунальному некомерційному підприємстві Луганської обласної ради «Луганський регіональний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на посаді (за професією) фельдшер з медицини невідкладних станів відповідно до наказу Мінекономіки № 20181 від 25.12.2023 року надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації строком на шість місяців до 25.06.2024 року.
Відповідно до копії витягу з «Резерв +» військовозобов'язаний до забронований до 25.09.2024 року.
Заявник посилається на повістку про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 для відправки до місць проходження військової служби ВЧ НОМЕР_2 .
Зазначає, що такі події і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача та виконання судового рішення у разі задоволення позову.
У заяві про забезпечення позову заявник ставить питання про заборону ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії відносно нього пов'язані з мобілізацією відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також переміщення заявника для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії стосовно надання відстрочки від мобілізації та оформлення бронювання.
Суд зазначає, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини сьомої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі Положення № 154).
В силу пункту 1 Положення № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
З 24.02.2022 в Україні введено режим воєнного стану відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Положеннями статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Позивач як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову посилається на можливість його призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зауважує, що повістка, на яку посилається заявник, є лише засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, та не має обов'язкового наслідку залучення до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Обов'язок військово зобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відтак твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях. Проте рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Варто також відмітити, що зупинення дії чи заборона вчиняти будь-які дії відповідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та будь-яких інших законів України не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано в рамках розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд також зауважує, що у заяві про забезпечення позову заявник зазначає, що йому було вручено повістку наказано з'явитися 06.07.2024 до першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особі, що призивається за мобілізацією.
Отже, докази на підтвердження вжиття відповідачем заходів щодо його призову на військову службу під час мобілізації в матеріалах справи відсутні.
Суд зазначає, що позивачем не наведено аргументованих доводів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, виходячи з предмету позову. Так само не розкрито у заяві доводів позивача про те, що у випадку забезпечення позову позивач буде вимушений докласти значні зусилля для відновлення своїх прав.
Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має на меті звернутися до суду.
Враховуючи викладене, суд зробив висновок про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150 154, 156, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі № 160/19342/24 відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук